43. Особливості діяльності транснаціональних банків

Транснаціональні банки – це великі банки, що досягнули такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який дає їм змогу брати участь у розділі світового ринку позикових капіталів та кредитно-фінансових установ.

ТНБ характеризується такими основними рисами:

1. інтернаціональний характер функціонування і застосування капіталу;

2. фінансовий потенціал;

3. притаманна висока незалежність руху власного капіталу порівняно з процесами, що відбуваються в національних межах

Транснаціональні банки мобілізують величезні кошти в різних валютах, надають кредити на будь-який термін, здійснюють на міжнародному рівні операції з цінними паперами, застосовують самі різноманітні форми фінансування виробництва і зовнішньої торгівлі, розвивають небачені раніше по масштабах довірчі операції. Мобілізація капіталів, їхнє перекидання з країни в країну з метою одержання максимального прибутку, висока гнучкість у керуванні ресурсами - усе це відмітні риси операцій ТНБ від операцій національних банків. Потрібно відзначити, що ТНБ охоплюють усі види заощаджень, починаючи від урядових і кінчаючи дрібними вкладниками.Другий основний вид діяльності ТНБ - кредитні операції. Зараз найбільші банківські об'єднання надають до 40% всіх іноземних кредитів промисловим компаніям у світі. Число позичальників банку з посиленням міжнародного характеру їхньої діяльності росте в не меншому ступені, чим число вкладників. Осн. функціями ТНБ є: 1.фін., консул. й ін форм. обсл-ня ТНК усіх нефін. секторів економіки у своїй країні й за кордоном; 2.кредитування держав; 3.обсл-ня ринку євровалют; 4.участь у фін-ні діяльності міжн. кредитно-фінансових орг-цій; 5.фін-ня іпотек; 6.розрахункове обсл-ня населення; 7.обсл-ня ринку цінних паперів тощо. Виконання ТНБ названих функцій сприяє прискоренню обігу капіталу, збільш. масштабів зовн. торгівлі, поширенню наук.-техн. досягнень, передової банк. технології, вирівнюванню платіжних балансів країн, надходженню додаткових грош.ресурсів у країну.

44.Характеристика світових фінансових центрів

Світовий ринок капіталів має певну географічну локалізацію. Він включає в себе цілу низку міжнародних фінансових центрів, які акумулюють по всьому світу величезні маси позичкових капіталів. У них сконцентровано багато чисельні кредитно-фінансові установи, які обслуговують світову торгівлю та міграцію. До основних фінансових центрів сьогодні відносяться:

1.Нью-Йорк (США) – головний міжнародний центр, де діє найбільша в світі фондова біржа;

2.Лондон (Велика Британія)- основний європейський фінансовий центр. Він посідає перше місце у світі за обсягом валютних і кредитних операцій;

3.Цюріх(Швейцарія), Франкфурт-на-Майні(Німеччина), Люксембург – фінансові центри, що спеціалізуються на коротко- та середньостокових кредитних операціях;

4.Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн – спеціалізуються на кредитних операціях;

5.Латиноамериканські фінансові центри – Панама, Багами,

Антіли та ін..

В результаті гострої конк. боротьби роль СФЦ закріпилась за такими містами, як: Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Токіо, Гонконг, Франкфурт-на-Майні та інші. СФЦ можна розділити на 3 групи: 1.країни, які опираються на власну екон.потужність (США, Япон., Німеч., Великобр., Швейцарія, Фран.); 2.країни, де зосереджені філії набіл. СБ і відносно міцні позиції націон. кред. підрозділів; 3.країни, на території яких розташована множина відділень, представництв банків, які належать переважно до 1ї групи. Необхідні елементи СФЦ: 1.Стійка фінансова система та інститути, що забезпечують правильне функ-ня фін. ринків. 2.Гнучка система фін-вих інструментів, що забезпечує кредиторам та позичальникам різноманітність варіантів з точки зору затрат, ризиків, прибутків, строків, ліквідності та контролю; 3.Здатність капіталізувати іноз. капітал.