12. Особливості торговельного, інвестиційного та податкового режимів у вільних економічних зонах

1) обмежувальний режим, де законодавець за допомогою встановлення обмежень у процесі здійснення господарської діяльності досягає певних цілей по охороні територій, об’єктів тощо (напр., режими державного кордону, надзвичайного і воєнного станів, виключної (морської) економічної зони, господарське забезпечення Збройних сил України);

2) заохочувально – обмежувальний режим, де за допомогою сполучення певних обмежень у процесі здійснення господарської діяльності та надання пільг досягаються необхідні цілі (напр., концесія, санітарно – захисні й інші особливо охоронні території);  3) заохочувальний режим, який включає ті підвиди спеціального режиму оподаткування, уведення яких пов’язане з необхідністю вирішення соціально – економічних проблем, залучення інвестицій на певну територію держави, у певну галузь економіки, створення нових робочих місць за допомогою надання різного роду заохочень для суб’єктів господарювання, а саме: території пріоритетного розвитку; спеціальні економічні зони (СЕЗ); єврорегіони; зони вільної торгівлі; окремі галузі економіки

13. Особливості організації та функціонування офшорних центрів

Вільні економічні зони (ВЕЗ) – це територія однієї країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та оподаткуванню. Деякі ВЕЗ часто називають “офшорні зони”, в яких уряди з метою створення сприятливого підпр-го клімату надають компаніям ряд пільг. Офшорні компанії практично мають необмежену свободу в розпорядженні заробленими коштами, можуть здійснювати будь-які торг. та фін. операції по всьому світу без обмежень, до них застосовується спрощений митний режим та зведений до мінімуму режим реєстрації. Пільги, що надаються урядом компаніям в офшорних зонах:

- низький рівень поддат. ставок та спрощена схема їх нар-ня і сплати;

- прості процедури укл-ня торг. контрактів;

- спрощений порядок списання витрат, повязаних з укладанням угод;

- анонімність власників, що значно спрощує видачу різних дозволів та ліцензій;

- право ведення спрощеного бухгалтерського обліку та звітності.

З країн, які реєструють офшорні компанії: Ліберію, Ліхтенштейн, Панаму, Гонконг, Швейцарію, Ірландію тощо. Ці компанії тут або взагалі не оподатковуються, або оподатковуються невеликим паушальним податком. Паушальний податок – це загальна сума податку без диференціації його на складові частини. У деяких країнах податки офшорної компанії мають таку саму структуру, як і звичайних фірм, але ставки податків значно зменшені.

Офшорні компанії можуть мати найрізноманітніші структуру та статутні види діяльності. Так, вони можуть бути представлені власниками вкладів і рахунків у банках, комерц.орг-ми, інкасаторськими фірмами для збору роялті, % відрахувань та коміс. винагород, компаніями з торгівлі нерухомістю, фін.-кред. орг-ми, інвест. компаніями тощо. Через офшорні компанії здійснюють вир. діял-ть, транспортні перевезення.

14-15 Показники результатів та динаміки міжнародної торгівлі (обсягів та структури)

У широкому розумінні МТ являє собою обмін товарами і послугами між державно оформленими національними господарствами. У вузькому розумінні – обмін товарами.

Зовнішня торгівля - ввіз та вивіз товарів і послуг з однієї країни в інші.МТ-ю характеризує велика к-ть показників, які можна так систематизувати:

a) п-ки обсягівb)структури c)динаміки d)результатів

А(обсягів): - експорт - продаж з вивозом за кордон послуг, товарів, вирощених, добутих, вироблених в країні, вивіз товарів, раніше ввезених і підданих обробці чи переробці під митним наглядом.

- реекспорт - вивіз товарів, ввезених раніше без їх суттєвої переробки та набуття нової вартості.

- імпорт – закупівля товарів з метою реалізації на внутрішньому ринку, ввіз товарів з країни-виробника, вільних зон, приписних складів, для переробки під митним наглядом.

- реімпорт – повернення до країни раніше вивезеного товару без суттєвої обробки.

- зовнішньо-торговельний обіг – сума вартостей Е і І країни за певний період часу

- фіз обсяг торгівлі - оцінка Е або І у незмінних цінах цього періоду. Показує реальний товарний обіг без урахування фактору цін.

- генеральна Т - визначення зовнішньоторгівельного обігу (Е, І) з урахуванням транзитних товарів

- спеціальна Т - без урахування транзитних товарів.

Б(структури) - товарна ст-ра - склад і співвідношення Т товарами і послугами за їх групами і видами

- географ ст-ра - склад і співвідношення Т у країнах, групах країн, регіонах світу

- інституціональна ст-ра - розподіл Т за об`єктами та методами обміну

С(динаміки) - розрах-ся як темпи росту, приросту, падіння тих чи інших показників

Д(результатів) - торговий баланс – співвідношення Е та І за певний період часу

- умови торгівлі - відношення індексу середніх цін Е до середніх цін І за певний період часу (І=Іе / Іі. І<1-умови погіршились, І>1-покращали, І=1-стабільні)

- експортно-імпортна (зовн-торг) квота - відношення зовн-торг обігу до ВВП. У %. Треба враховувати розмір країни.

Тенденції - ріст Е й І, ринку послуг, зустрічної Т, неопротекціонізм, закр торг простори

Показники міжнародної торгівлі можна класифікувати за таким принципом:

1.

Показники динаміки: темпи зростання та приросту відповідних показників.4.Показники результатів:сальдо торгового балансу;

сальдо балансу послуг та некомерційних операцій;

“умови торгівлі” – відношення індексу середніх цін експорту до індексу середніх цін імпорту за певний період;

обсяг експорту, імпорту та зовнішньоторгового одороту на душу населення;

експортна, імпортна, зовнішньоторгівельна квоти.

16. Еволюція теорії міжнародної торгівлі

Основою зовнішньоторговельних політик держав завжди були концепції міжнародної торгівлі як спроби теор осмислення та пояснення причин міжнар товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку. На сьогодні можна виокремити п’ять груп концепцій розвитку міжнар торгівлі:

• меркантилізму (раннього та пізнього);

• переваг (абсолютних і відносних);

• факторів виробництва;

• неотехнологічні;

• конкурентоспроможності.

Ранній меркантилізм, ідеологами якого були У.Стаффорд (Англія), Г.Скаруффі (Італія), виник наприкінці ХУ ст. та ґрунтувався на доктрині “грошового балансу” - нагромадженні грошей внаслідок вивезення товарів при забороні (або суб’єктивному обмеженні) вивезення грошей. Прихильники цієї концепції дотримувались поглядів, згідно з якими державі слід продавати на зовн ринку якомога більше будь-яких товарів, а купувати - якомога менше. При цьому в країні повинно накопичуватися золото, яке за тих часів ототожнювалось із багатством нації.

Теорія пізнього меркантилізму (Т.Мен, А.Серра , А.Мокрет’єн (Франція)) розвивалась з другої половини 16 ст. Основним змістом цього напряму є доктрина “активного торговельного балансу”, який можна було забезпечити шляхом активізації зовнішньої торгівлі при перевищенні доходів від експорту порівняно із витратами на імпорт, а також у результаті розвитку посередницької торгівлі. З цією метою держава повинна була обмежувати ввезення іноз товарів шляхом підвищення ставок мита.

Необхідною умовою застосування теорії абсолютних переваг є вільна торгівля. Д.Рікардо створив модель міжнародної торгівлі, в якій показав: країна повинна спеціалізуватися на експорті товарів, у вир-ві яких вона має найбільшу абсолютну перевагу (тобто абсолютні переваги щодо кількох товарів) або найменшу абсолютну неперевагу (тобто абсолютні непереваги щодо жодного з товарів).

Як і в теорії абсолютних переваг, в основі теорії порівняльних переваг лежала трудова теорія вартості, а необхідною умовою товарообміну виступала вільна торгівля.

Теорії неотехнологічного напряму, характерні особливістю - спроба пояснення реалій і перспектив міжнар торгівлі динамічними порівняльними перевагами, що виникають або створюються, використовуються і з часом зникають. До теорій і моделей неотехнічного напряму належать: модель наукомісткої спеціалізації, теорія технол розриву, теорія життєвого циклу продукту на світовому ринку, модель економії на масштабах вир-ва, концепція внутрішньогалузевої торгівлі.

Теорія конкурентних переваг розроблена та обґрунтована американським економістом М.Портером у 1991 р. У цій теорії запропоновано принципово новий підхід до проблем міжнар торгівлі, який базується на твердженні, що на міжнар ринку конкурують фірмі, а не країни. Тому, на думку М.Портера, необхідно усвідомити, як фірма створює та утримує конкурентну перевагу, для того щоб з’ясувати роль країни у цьому процесі.

Основною одиницею конкуренції, за М.Портером, є галузь як група конкурентів, що виробляють товари або надають послуги та безпосередньо змагаються між собою. Успіх як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках залежить від правильно визначеної конкурентної стратегії.