Тема 7. Фінансово-інвестиційний аналіз суб’єктів господарювання

Мета:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань з фінансово-інвестиційного аналізу суб’єктів господарювання.

План вивчення теми

1. Джерела фінансування та розрахунок бюджету проекту.

2. Прогноз прибутків і грошових потоків за рахунок реалізації проекту.

3. Фінансове планування в інвестиційному аналізі.

4. Банківське кредитування інвестицій.

5. Визначення інвестиційної кредитоспроможності підприємства – позичальника.

Методичні рекомендації

При вивченні теми доцільно звернути увагу на такі основні тези.

Всі напрями і форми інвестиційної діяльності підприємства здійснюються за рахунок інвестиційних ресурсів, що формуються ним. Від характеру формування цих ресурсів багато в чому залежить рівень ефективності не тільки інвестиційної, але і всієї господарської діяльності підприємства.

Інвестиційні ресурси підприємства являють собою всі форми капіталу, що залучаються ним для здійснення вкладень в об’єкти реального і фінансового інвестування.

Об’єми і джерела формування інвестиційних проектів їх бюджет багато в чому визначаються вартістю їх залучення (вартістю капіталу). При цьому середньозважена вартість інвестиційного капіталу обов’язкового зіставляється з розміром ефекту від його використання у процесі реального чи фінансового інвестування.

Інвестиційні ресурси, що формуються підприємством класифікуються за багатьма ознаками:

1. Типом власності, що поділяється на два основні види – власні, позикові.

2. За групами джерел залучення – з внутрішніх (нерозподілений прибуток) і зовнішніх (що формується поза межами підприємства, як ресурси, що залучаються зі сторони власного так і позикового капіталу).

3. За натурально-речовою формою залучення виділяє види інвестиційних ресурсів: інвестиційні ресурси в грошовій формі; інвестиційні ресурси в фінансовій формі; інвестиційні ресурси в матеріальній формі; інвестиційні ресурси в нематеріальній формі. Інвестування капіталу в цих формах дозволене законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні об’єму їх статутних фондів.

4. За періодом залучення виділяють наступні види інвестиційних ресурсів; інвестиційні ресурси, що залучаються на довгостроковій основі; інвестиційні ресурси, що залучаються на короткостроковій основі.

5. За національною приналежністю власників капіталу виділяють інвестиційні ресурси, що формуються за рахунок вітчизняного і іноземного капіталу.

6. За цільовим напрямом використання виділяють: інвестиційні ресурси, призначені для використання в процесі реального інвестування; інвестиційні ресурси, призначені для використання в процесі фінансового інвестування.

7. За забезпечення окремих стадій інвестиційного процесу: інвестиційні ресурси, що забезпечують передінвестиційну стадію; інвестиційні ресурси, що забезпечують інвестиційну стадію; інвестиційні ресурси, що забезпечують постінвестиційну стадію.

Основною метою формування інвестиційних ресурсів підприємства є задоволення потреб в придбанні необхідних інвестиційних активів і оптимізації їх структури з позицій забезпечення ефективних результатів інвестиційної діяльності.

З урахуванням цієї мети процес формування інвестиційних ресурсів підприємства будується на основі наступних принципів:

1. Облік перспектив розвитку інвестиційної діяльності підприємства.

2. Забезпечення відповідності обсягу залучених інвестиційних ресурсів обсягу інвестиційних потреб підприємства.

3. Забезпечення оптимальної структури інвестиційних ресурсів і позицій ефективності інвестиційної діяльності.

4. Забезпечення мінімізації витрат по формуванню інвестиційних ресурсів з різних джерел.

5. Забезпечення високоефективного використання інвестиційних ресурсів в процесі інвестиційної діяльності.

Найбільш суттєвим фактором інвестиційної діяльності є наявність фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси – це кошти, шляхом яких відбувається виділення тієї частини сукупного суспільного продукту, яка без порушення об’єктивної пропорційності суспільного виробництва може бути спрямована на розвиток соціально-економічної системи в цілому.

Фінансові ресурси – об’єктивна макроекономічна категорія, зміст якої визначається умовами матеріально-фінансової збалансованості економіки. Рівність надходження та витрачання фінансових ресурсів свідчить про те, що платоспроможний попит підприємства має матеріальне покриття.

Основними джерелами фінансування інвестиційної діяльності є:

Власні: нерозподілений прибуток; амортизація; сальдо позареалізаційних доходів; виторг від списання надходжень активів; статутний фонд.

Позичкові: довгостроковий банківський кредит; цільовий державний кредит.

Залучені: емісія цінних паперів; державні субсидії; прямі інвестиції:

Відповідно до чинного законодавства джерелами фінансування інвестиційної діяльності є: власні фінансові ресурси; позичені фінансові ресурси;кошти від продажу цінних паперів та внески членів трудових колективів; кошти державного та місцевих бюджетів; кошти іноземних інвесторів.

Основними елементами валового продукту підприємств є оборотний капітал, амортизаційні відрахування і прибуток.

Впровадження інвестиційних проектів завжди передбачає розробку і здійснення прогнозу прибутків, грошових потоків.

Існують три основні документи які дають змогу планувати і прогнозувати, аналізувати й контролювати інвестиційний проект: Звіт про прибутки чи збитки, результати, Баланс та План чи прогноз грошових потоків.

Звіт про прибутки та збитки відображає операційну діяльність підприємства (процес виробництві та збуту продукції чи послуг) за певні періоди. З цього звіту інвестор визначає прибутковість підприємства, яке реалізує проект.

Для побудови таблиці Звіт про прибутки та збитки потрібні такі дані: з плану продажу – виручка від реалізації продукції, послуг, втрати від продажів за роками; з плану витрат – сума змінних витрат з урахуванням плану виробництва за розрахунковий період; з плану втрат – сума загальних витрат за розрахунковий період. Звіт про прибутки та збитки охоплює амортизаційні відрахування й проценти за кредитами. Є два способи підвищення діяльності підприємства: продати дорожче та більше і/або дешевше виробляти.

Баланс відображає фінансовий стан підприємства не за період, а на певну дату. Баланс показує, наскільки стійким є фінансове становище (платоспроможність, ліквідність) підприємства, яке реалізує проект у конкурентний момент. Актив балансу показує, що має підприємство у власності, а пасив показує, коли та скільки заборгувало підприємство (кредиторам та його власникам).

При впроваджені інвестиційного проекту мають визначатись грошові потоки. Кеш-фло (Cash-Flow) означає потік готівки або «грошовий потік». Усі надходження та платежі відображаються в «Плані грошових потоків» у періоди, які відповідають фактичним датам їхнього здійснення, з урахування часу затримки платежів та поставки матеріалів і комплектуючих виробів, умов реалізації продукції, а також умов формування виробничих запасів. Залишок грошових коштів на рахунку використовується підприємство для виплат, на забезпечення виробничої діяльності наступних періодів, для інвестицій, погашення позик, сплати податків та особистого споживання. Отже, «Звіт про рух грошових коштів, що ґрунтується на методі кеш-фло, демонструє рух грошових коштів і відображає діяльність підприємства в динаміці від періоду до періоду».

Грошовий потік формується від: операційної (виробничої діяльності, інвестиційної та фінансової).

Звіт про рух грошових коштів є основним документом, призначеним для визначення потреби в капіталі, розроблення стратегії фінансування підприємства, а також для оцінювання ефективності його використання.

Якщо підприємство не має достатньої кількості грошей для свого розвитку воно змушене брати позики довгострокові і короткострокові в банку. Банк видає позики лише після аналізу кредитно-спроможності підприємства – позичальника.

Позикова політика суб’єктів господарювання вивчає для нього найбільш привабливі та реально доступні джерела запозичень під поточну та прогнозну виробничу програму та інвестиційний розвиток. Вибір видів запозичень залежить від багатьох факторів, що утворюють комплексну характеристику підприємства – позичальника – його кредитоспроможність.

Кредитоспроможність суб’єкта господарювання – це оцінка кредитором наявність у позичальника передумов для одержання кредиту і його повернення в повній сумі за обумовлену плату у встановлений термін кредитоспроможність позичальника визначається кредитною установою з метою зниження ризиків неповернення кредиту, саме тому оцінка кредитоспроможності позичальника є комплексною оцінкою, бізнесу позичальника з метою визначення надійності ним отримання прибутку, який є джерелом повернених кредиту. Комплексність оцінки кредитоспроможності позичальника досягається включеним у систему оцінку як оцінки стану платоспроможності позичальника так і якісних показників кредитоспроможності.

Контрольні питання

1. Що собою представляють інвестиційні ресурси?

2. Які ознаки інвестиційних ресурсів?

3. На основі яких принципів відбувається формування інвестиційних ресурсів?

4. Фінансові ресурси як об’єктивна макроекономічна категорія?

5. Які основні джерела фінансування інвестиційної діяльності?

6. Які дані потрібні для заповнення звіту про прибутки та збитки?

7. Що показує баланс при з’ясуванні питання платоспроможності?

8. Що собою представляє «грошовий потік»?

9. Як формується грошовий потік?

Завдання для вивчення теми

1. Визначити об’єми і джерела формування інвестиційних проектів.

2. Визначити види інвестиційних ресурсів.

3. Дати характеристику джерел фінансування.

Основна література:

[19,20,21,22,23,24]

Додаткова література:

[23,33,35]