Тема 12. Аналіз інвестиційного портфелю

Мета:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань з інвестиційного портфелю.

План вивчення теми

1. Вибір фінансових інструментів інвестування.

2. Альтернативна структура портфеля за видами фінансових інструментів.

3. Оцінка основних параметрів сформованого інвестиційного портфелю.

4. Оцінка ефективності управління портфелем цінних паперів.

Методичні рекомендації

При вивченні теми доцільно звернути увагу на основні тези.

Підприємство як система розвивається подібно до зміни періодів формування, функціонування і відновлення. Відповідно і процес фінансового управління складається управління формування системи інвестицій і системи фінансових ресурсів та фінансових джерел підприємства; розподілом прибутку; процесом зростання або скорочення фінансових можливостей підприємства. Кожний період характеризується метою, засобами її досягнення й отриманими результатами.

Мета періоду формування полягає у створенні індивідуальної системи інвестицій підприємства адекватної потребам ринку і внутрішнім можливостям.

Засобам досягнення мети є інвестиції та вибір фінансових джерел для їх здійснення. Існує два розуміння категорії інвестування. Інвестування – це вкладання будь-яких коштів з метою подальшого одержання прибутку. У вузькому розумінні – це вкладання коштів у матеріальну частину бізнесу, тобто в основний та оборотний капітал підприємства.

Інвестор, агресивний чи консервативний, незалежно в того, які цілі він переслідує на ринку цінних паперів і управління портфелем якого типу (активне чи пасивне) дотримується, для формування портфеля повинен вибирати цінні папери. Існує два професійних підходи до їх вибору – фундаментальний та технічний аналіз.

Фундаментальний аналіз це аналіз чинників, які впливають на вартість цінного папера. Він вказує на питання, який папір потрібно купувати або продавати, а технічний – коли це слід зробити.

Традиційне портфельне управління базується на ідеї збалансованого портфеля. Використовуючи цей підхід до аналізу інвестицій інвестори розглядають різні види цінних паперів і вибирають ті, які відповідають їхнім інвестиційним категоріям.

Використовуючи сучасну портфельну теорію розглядаються оптимальні методи розміщення цінних паперів у портфелі, що дає можливість здійснити набір цінних паперів у портфелі з вищим доходом. Одним з найпростіших засобів цієї теорії є метод диверсифікації, який дає змогу інвестору мінімізувати ризик портфелю. Отже при формування портфеля з’ясовуються деякі загальні припущення – ідея оптимального портфеля, та страх перед ризиком і сам ризик. Згідно сучасної теорії робиться висновок: ринок є ефективним або неефективний і що більший дохід можна одержати, купуючи недооцінені цінні папери.

Інвестори сприймають ризик негативно бо він визначається несталістю норми доходності або основного капіталу. Інвестори надають перевагу вищій нормі дохідності над нижчого. Чим більший дохід, тим більший ризик (і навпаки). Інвестори намагаються максимально збільшити доходи і мінімізувати ризик. Щоб зменшити ризик інвестор додає інші цінні папери до свого портфелю. Основним завданням інвестора є ефективний вибір цінних паперів.

Отже при виборі інвестиційного проекту складається інвестиційний портфель, що має альтернативну структуру за видами фінансових інструментів. Проводиться оцінка параметрів сформованого інвестиційного портфелю і в цілому складається оцінка ефективності управління портфелем цінних паперів.

Портфель, який формує інвестор складається з кількох активів, кожний з яких має свою очікувану дохідність і ризик.

Інвестори зацікавлені в оцінці ступеня ефективності своїх портфелів цінних паперів. При цьому варто визначити, чи варто інвестувати кошти в цей портфель.

У процесі прийняття рішення інвесторам потрібно дотримуватися певної послідовності за вибору інвестиційних інструментів: розрахувати повну дохідність, оцінити ризик пов'язаний з інвестиціями; оцінити співвідношення = ризик-дохідність кожного з альтернативних інвестиційних інструментів; обирати інвестиційні інструменти, які пропонують найвищу дохідність за допустимою для інвестора рівня ризику.

Для оцінки результативності управління портфелем потрібно визначити: фактичну дохідність; фактичний ризик портфеля; еталонний портфель, тобто портфель, який можна використовувати як точку відліку для порівняльного аналізу.

Контрольні питання

1. Дати визначення терміну інвестування і визначити в який капітал вкладаються кошти?

2. Які цілі переслідує інвестор?

3. Як реагують інвестори на можливий ризик?

4. Для чого складається інвестиційний портфель?

5. Для чого потрібна оцінка ступеня ефективності портфелів цінних паперів.

Завдання до вивчення теми

1. Визначити необхідність створення збалансованого портфеля.

2. Визначити оптимальні методи розміщення цінних паперів у портфелі.

3. З’ясувати яким портфелям інвестори надають перевагу.

4. Здійснити оцінку ступеня ефективності портфелів цінних паперів.

5. Визначити методику оцінки результативності управління портфелем.

Основна література:

[5,6,7,8,9,11,12,13,14,15,23,24]

Додаткова література:

[18,20,28,29,32,37,38]

3. Методичні рекомендації до Практичних занять

Модуль 1. Теоретико-методологічні та практичні засади інвестиційного аналізу

Змістовий модуль 2. Аналіз інвестиційних проектів

Практичне заняття № 1