Змістовий модуль 4. Оцінювання стратегії та аналіз інвестиційного портфеля Тема 11. Оцінювання стратегії фінансового інвестування
Процес стратегічного управління інвестиційною діяльністю. Стратегічне планування. Визначення пріоритетних напрямів інвестування. Організація управління інвестиційним портфелем. Реалізація інвестиційної стратегії підприємства. Стратегічний контроль.
Аналіз реалізації інвестиційних проектів. Формування мети і стратегії інвестування та її зв’язок зі стратегією розвитку підприємства. Розробка інвестиційних програм.. Пошук ідей. Формулювання і початковий вибір проектів. Фінансовий аналіз і прийняття рішень. Реалізація інвестиційної програми. Контроль за виконанням програми.
Тема 12. Аналіз інвестиційного портфеля
Поняття інвестиційного портфеля. Принципи формування інвестиційного портфеля. Головна мета формування інвестиційного портфеля. Система локальних цілей формування інвестиційного портфеля підприємства. Типи інвестиційних портфелів підприємств. Портфель доходу (прибутку). Портфель росту і прибутку. Зв’язок мети інвестування зі структурою портфеля. Ліквідність портфеля. Етапи формування портфеля фінансових інвестицій підприємства. Кількісний склад портфеля. Вибір фінансових інструментів інвестування. Альтернативна структура портфеля за видами фінансових інструментів. Оцінка основних параметрів сформованого інвестиційного портфеля. Оцінка ефективності управління портфелем цінних паперів.
Модуль 2. Індивідуальне науково-дослідне завдання (ІНДЗ)
2. Методичні рекомендації до самостійної роботи
Модуль 1. Теоретико-методологічні та практичні засади інвестиційного аналізу
Змістовий модуль 1. Вступ до інвестиційного аналізу
Тема 1. Методологічні засади інвестиційного аналізу
Мета: |
засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про теоретико-методологічні та практичні засади інвестиційного аналізу |
План вивчення теми
1. Класифікація прийомів і методів інвестиційного аналізу.
2. Інформаційне забезпечення інвестиційного аналізу.
3. Процес інвестування.
4. Інвестиційні можливості та стратегічні міркування.
5. Оцінювання, затвердження та проектний контроль. Постаудит.
Методичні рекомендації
При вивченні теми доцільно врахувати наступні положення.
В теорії і практиці використовується декілька способів, що визначають, які проекти приносять гроші, задовольняють потреби споживачів на конкуруючих ринках. Вважається, що максимальна суспільна вигода досягається в тому разі, коли підприємства намагаються задовольнити бажання споживачів, а не потребу суспільства, яка диктується урядом країни.
До числа найуживаніших методів, що використовуються для оцінки капітальних проектів відносять слідуючі:
- чиста теперішня вартість;
- внутрішня норма дохідності;
- рентабельність;
- період окупності;
- дисконтова ний період окупності;
- дохідність (прибутковість) залученого капіталу;
- дохідність на акцію.
Основним завданням виробничого або торгового підприємства є створення багатства (благ); виробництво товарів і надання послуг, що споживаються (які коштують більш, ніж укладено і їхнє виробництво); управління проектами (вартість більше, ніж укладено в їхнє виробництво); управління проектами (вартих більше, ніж на них витрачено); створення позитивного грошового потоку заробляння грошей через задоволення потреб споживачів на конкурентних ринках.
Щоб створити багатство зараз, теперішня вартість прогнозованих грошових потоків має перевищувати теперішню вартість усіх прогнозованих негативних грошових потоків. Чиста теперішня вартість (NPV) проекту розраховується як сума усіх майбутніх грошових потоків, дисконтова них за певною ставкою дохідності, без дисконтованої вартості вкладених інвестицій, що може бути розрахована за формулою:
(1)
де
- очікувані чисті грошові потоки;
К – ставка дохідності, що вимагається від проекту;
С – початкова витрата капіталу, що здійснюється зараз (або ж теперішня вартість усіх витрат).
Отже,
чиста теперішня вартість – це сума всіх
очікуваних грошових потоків (
)
починаючи з року 1 (t=1)
до кінця
життєвого
циклу проекту (n),
дисконтована за ставкою дисконтування
проекту К, зменшена на вартість коштів,
інвестованих в проект.
Це правило діє можливість обґрунтувати доцільність використання інвестиційного проекту. Альтернативним підходом є розрахунок внутрішньої норми дохідності (IRR), якою є ставка дохідності, яка прирівнює чисті грошові потоки до початкових витрат.
Для розрахунку IRR необхідно вирішити відносно R таку формулу:
(2)
де r – ставка дохідності, яка дає NPV=0, а всі інші символи такі самі, як у формулі NPV. Проект приймається, якщо значення його внутрішньої норми доходності більше, ніж ставка доходності, що вимагається за проектом.
Цей метод дає можливість вирішити питання щодо прийняття рішення відносно прийняття чи відхилення пропозиції щодо інвестування. Проекти з позитивними значеннями чистої теперішньої вартості будуть мати вартість r більше ніж вартість К.
Індекс прибутковості це частка відділення очікуваних майбутніх грошових потоків на початкові витрати.
(3)
Різниця між чистою теперішньою вартістю та індексом прибутковості полягає в тому, що при використанні показника NPV початкові витрати віднімаються від теперішньої вартості очікуваних грошових потоків, а при розрахунку показника РУ теперішня вартість очікуваних грошових потоків ділиться на початкові витрати.
Проект приймається, якщо його прибутковість більше 1.
До широко розповсюджених прийомів відносять період окупності проекту, дисконтова ний період окупності, дохідність залученого капіталу та показник впливу на дохідність акції.
Період окупності – це час, необхідний для того, щоб відшкодовувати початкові інвестиції.
Дисконтова ний період окупності відрізняється від періоду окупності тільки тим, що він розраховується після дисконтування грошових потоків, отже, завжди є довшим ніж період окупності, який ігнорує дисконтування. Дисконтований період окупності не дає можливості точно визначити значення періоду окупності. Цей метод не показує чи дійсно інвестиція приносить гроші, які задовольняють потреби споживачів на конкурентних ринках. Дохідність залученого капіталу (ROCE) або облікова ставка дохідності вказує на ефективність.
Дохідність залученого капіталу – це просто розмір балансового прибутку в процентах відносно суми залученого капіталу.
Дохідність на одну акцію + розраховується діленням балансового прибутку на кількість акцій у випуску. Цей метод не враховує грошові потоки, їхній розподіл у часі. На практиці широко використовується коефіцієнт, який показує балансовий прибуток, що приходиться на кожну акцію.
В процесі інвестиційного аналізу окрім перерахованих раніше методів можуть використовуватись і такі прийоми методи економічного аналізу: обчислення відносних та середніх величин, рядів динаміки, перерахування показників, графічний прийом, розкладання цілого на частини (аналіз) і узагальнення (синтез), порівняння, обчислення різниць, ланцюгових підстановок, індексний, групування, балансовий, кореляції та лінійного програмування.
База інформації міститься в бухгалтерському, статистичному, первинному обліку, річних звітах, фінансовій звітності, розрахунках з бюджетів та документів звітності, розрахунках з бюджетів та документів пов’язаних з визначенням і впровадженням інвестицій.
Світовий досвід свідчить, що країни з перехідною економікою не в змозі розвивати господарство без залучення й ефективного використання, інвестицій. Акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, але й пожвавлюють ринки товарів та послуг.
На сучасному етапі гострою залишається проблема дефіциту інвестиційних засобів. Найбільш гостро стоїть проблема фінансового забезпечення поточної діяльності (поповнення оборотних засобів, перечислення податків, погашення заборгованості по кредитах).
В структурі залучених засобів можуть бути: державна підтримка, довгострокові та короткострокові кредити, позики підприємств – партнерів, кредити банків та інші джерела.
Ефективним інструментом перспективного управління інвестиційною діяльністю підприємства виступає інвестиційна стратегія (IC), що представляє собою формування напрямків інвестиційної діяльності (IД), системи її довгострокових цілей та вибір найефективніших шляхів їх досягнення з урахуванням перспективи. Основними етапами процесу формування інвестиційної стратегії є: період формування IC, ціль IД, вибір ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей, критерії оцінки IC (узгодженість IC підприємства, галузі, регіону із загальною стратегією еколого-економічного розвитку; можливість реалізації IC з урахуванням наявного ресурсного потенціалу; прийнятність рівня ризику, пов’язаного з реалізацією IC; результативність IC, тобто погодженість результатів та реальних витрат на їх досягнення). Після вибору інвестиційного проекту і його затвердження здійснюється його впровадження. В своєчасність і якість впровадження інвестиційного проекту контролюється. При необхідності здійснюється постаудит.
Контрольні питання
Яка класифікація методів та прийоми використовуються при здійсненні інвестиційного аналізу?
Які прийоми та методи економічного аналізу використовуються в інвестиційному аналізі?
З яких джерел надходить інформація для здійснення інвестиційного аналізу?
Яка необхідність у використанні інвестицій на підприємстві?
В чому сутність інвестиційної стратегії?
Які критерії оцінки інвестиційної стратегії?
Завдання для вивчення теми
Визначте методику розрахунку теперішньої вартості інвестиційного проекту.
З’ясувати необхідність та методику альтернативного підходу при обґрунтуванні доцільності використання інвестиційного проекту.
Визначити методичні підходи при визначенні напрямів внутрішньої дохідності.
Основна література:
[1,6,18,19,20,21,22,23,24]
Додаткова література:
[17,18,30,33,35,38,39,40]