2. Періодизація світового Парламентаризму.

1. Передісторія закладався генотип парламентаризму. Виникнення представницьких засад в древності. Першим органом представницького управління в первісну добу стали зібрання родичів кровних з метою обрання ватажка – своєрідна первісна демократія. З’являються 1-і управлінці. («керуючі» у папуасів Нової Гвінеї, де вирішували питання на загальних зборах відповідно до статевого поділу; ватажків-самєхів у ірокезів Пн. Америки; збори давніх германців – наради або консиліуми,на обговорення ставилися питання законодавчих актів, питання війни, майнові позови; перший прояв словянської демократії – віче; ради чотирьохсот – у Ст. Греції та сенату у Ст. Римі;

2. період понад 1000 р. Характерною особливістю епохи С. стало панування феодалізму (абсолютна монархія та дворянство, становість суспільства). З т.з. еволюції парламентаризму в епоху С. можна виділити 3 періоди його становлення: 1) рання феод. Монархія; 2) станово-представницька монархія; 3) абсолютна м. Станово-представницкі установи середньовіччя(кортеси – в Іспанії,Генеральні штати – у Франції, Боярська Дума і Земський Собор – у Росії );перші справжні представницькі установи – альтинг в Ісландії(930р.) та парламент в Англії – Рада Вельмож(к. 12-поч.13ст.).

3. Початок розвитку парламентаризму в суч. розумінні цього слова - кін. 17 до кінця 18 ст. Ідеї парламентаризму практично втілювалися в державно-правовій практиці(ВБ, США, Франція) Праці Локка, Руссо, Монтеск’є, американців – визнається верховенство парламентів.

4. 19 ст. Парламенти формуються, як державні інститути і набувають право приймати закони.

5. 20 ст. утвердження парламентів, як системи взаємодії держави і суспільства.

1. 3. Типи парламентаризму.

Парламентаризм - це визначена в конституції та інших законах і відповідним чином трансформована у практичну площину організація влали у державі і суспільстві, в якій парламент, побудований на демократичних засадах, володіє юридичним статусом і реальними повноваженнями представницького, законодавчого, контрольного і установчого характеру, в бюджетно-фінансовій і зовнішньополітичній сферах і своєю активною діяльністю виступає гарантом захисту інтересів як більшості, так і меншості громадян країни.

а) незавершений парламентаризм –– різновид, при якому існує парламентський принцип формування уряду, проте відсутня політична відповідальність останнього перед вищим представницьким органом;

б) парламентське правління, що характеризується верховенством парламенту та наявністю основних принципів парламентаризму – формуванням уряду на підставі співвідношення сил у парламенті, політичною відповідальністю уряду перед парламентом, переходом виконавчої влади від глави держави до уряду;

в) моністичний парламентаризм – режим, який побудований на тих же принципах, що і парламентське правління, проте характеризується тільки одним джерелом влади – парламентом. При такому різновиді глава держави не володіє майже політичною владою;

г) раціоналізований парламентаризм –– режим, при якому парламент позбавлений таких повноважень, як інвеститура, тобто юридичне затвердження уряду та зменшенням можливостей контролю за урядом з боку парламенту;

д) парламентський міністеріалізм (“правління кабінету” або “правління прем’єр-міністра”) – різновид, при якому парламент проголошується дорадчим органом, основною функцією якого є не законотворчість, а коментар і критика урядової діяльності.