- •Поняття «парламентаризм». Парламентаризм як форма суспільного життя
- •2. Періодизація світового Парламентаризму.
- •3. Типи парламентаризму.
- •4. Парламентські інститути в античному світі.
- •5. Станово - представницькі установи Середньовічча та Нового часу…
- •6. Британьські концепції парламентаризму: Локк, Берк, Міль
- •7. Американські концепції парламентаризму: Медісон, Джефферсон, Гамільтон
- •8. Ідеї парламентаризму в німецькій класичній філософії
- •9. Сучасний парламентаризм, його значення та функції
- •10. Керівні органи парламенту: різновиди, способи формування, функції та роль.
- •11. Двопалатна структура парламенту: сутність і різновиди
- •12. Структура сучасних парламентів: поняття, типи парламентів.
- •13. Повноваження верховної палати парламенту.
- •14. Однопалатні парламенти.
- •15. Повноваження нижньої палати парламенту в двопалатних парламентах унітарних держав
- •16. Повноваження нижньої палати парламенту в двопалатних парламентах федеративних держав.
- •17. Принципи організації сучасних парламентів: основні ознаки
- •18. Сесійність і професійність сучасних парламентів
- •19. Кількісний склад сучасних парламентів
- •20. Строки повноважень парламентів
- •21. Порядок формування парламентів. Залежність складу парламенту від типу виборчої системи.
- •22. Мажоритарна виборча система. Її вплив на структуру парламенту.
- •23. Пропорційна виборча система та її роль у структуруванні парламенту
- •24. Змішана виборча система та її роль у структуризації парламенту
- •25. Поняття «обмежувальний пункт». Його вплив на структурування парламенту
- •26. Порядок формування верхньої палати парламенту.
- •27. Проблема двопалатності парламенту в унітарних державах.
- •28. Прямі та багатоступінчаті (непрямі) вибори депутатів, призначення членів парламенту, мандат «за посадою»
- •29. Парламентські фракції (клуби, групи) : підстави для формування, роль у роботі парламенту.
- •30. Постійні комітети (комісії) парламенту.
- •31. Особливості політичної структуризації п-тів в сша та в. Британії.
- •32. Чергові та позачергові сесії парламентів
- •33. Допоміжний апарат парламенту.
- •34.Праламентські слідчі комісії.
- •35. Статус парламентаріїв
- •36. Парламентскийй імунітет та індемнітет
- •37. Зміст законодавчої функції парламентів
- •38. Поняття «Законодавчий процес»
- •39. Основні етапи законотворення.
- •41. Поняття «Законодавча ініціатива», суб’єкти зі
- •42. Етап обговорення законопроекту
- •43. Етап прийняття Закону.
- •44. Парламентські читання у законодавчому процесі
- •45. Етап підписання Закону.
- •46. Право вето в Конституціях країн світу.
- •47. Відносне (відкладене) вето і процедура його подолання
- •48. Етап Офіційного оприлюднення закону
- •Поняття “механізм стримувань і противаг”
- •50.Установча функція парламенту : поняття
- •51. Процедура обрання глави держави парламентом.
- •Участь парламенту у формуванні уряду.
- •54.Участь парламенітв у формуванню органів державної влади або призначенню посадових осіб.
- •55.Повноваження парламенту у сфері зовнішньої політики .
- •56.Квазісудові функції парламентів(Імпічмент,амністія)
- •57. Контрольна функція парламенту: поняття
- •Поняття «парламент» без «парламентаризму»
- •Контрольні органи парламенту.
- •10) Діяльність за здійсненням делегованих поановажень
- •61. Форми парламентських контролю
- •10) Діяльність за здійсненням делегованих поановажень
- •62. Виконавча влада як об’єкт парламентського контролю.
- •63. Інтерпеляція та депутатський запит
- •64. Тимчасові комітети(комісії) призначення, процедура формування.
- •65. Питання про довіру уряду та звіти уряду.
- •У Німеччині
- •У Франції
- •66. Інститут омбудсмана
- •69. Парламентські слухання.
- •70. Бюджетний процес і рахункові палати
- •71. Поняття асигнатура і контра сигнатура.
- •73. Процес становлення парламентаризму в сучасній Україні
- •74. Процедура формування парламенту України
- •75. Верховна Рада України контексті сучасного парламентаризму,
- •76. Парламент України в системі вищих органів державної влади
- •77. Керівні органи українського парламенту
- •78. Структура Верховної Ради України
- •79. Повноваження парламенту України
- •80. Контрольна функція українського парламенту
- •81. Проблема політичної відповідальності парламенту в Україні
- •82. Правовий статус народного депутата України
- •83. Процедура проходження законопроекту в парламенті
- •84. Президентське право не вето та процедура його подолання в Україні
- •85. Підстави та процедура розпуску парламенту в Україні
- •86. Парламентські фракції та групи в парламенті України
- •87. Контроль парламенту за здійсненням делегованих повноважень.
- •88. Проблема утвердження парламентаризму в постсоціалістичних країнах
- •89. Проблема парламентаризму в президентських республіках
- •90. Поняття "криза парламентаризму", її сутність
10) Діяльність за здійсненням делегованих поановажень
62. Виконавча влада як об’єкт парламентського контролю.
Характер відносин між виконавчою та законодавчою гілками влади визначається принципом відповідальності уряду перед парламентом. Відомо, що основною функцією парламенту є законотворча. Проте реалізація законів у більшій мірі залежить від діяльності уряду. Саме тому передбачені конституцією та іншими нормативно-правовими актами механізми контролю парламенту за діяльністю уряду визначають його реальну роль у системі гілок влади в державі. Власне від контрольних повноважень залежить ефективність роботи як парламенту, так і уряду.
Головним об’єктом парламентського контролю виступає виконавча влада.
Предметом – політична діяльність уряду.
Контрольна функція може поширюватись також на главу держави, судову владу, збройні сили, проте щодо цих об’єктів контрольна ф-ція має суто юридичний, а не політ. характер.
Засоби здійснення контролю за діяльністю виконавчої влади пов'язують з формою правління, що визначає 3 моделі реалізації контрольної функціїї парламенту:
Діє в парламентарних державах і хар-ся перш за все наявністю інституту політ.відповідальності уряду перед парламентом. Хар-ою особливістю такої форми контролю є вотум недовіри (довіри) уряду в пар-ті і одночасно можливість ініціювати урядом достроковий розпуск пар-ту.
Презид.ф.правл. хар-ся такими ознаками, як розслідувальна діяльність спец.комісій, які створ.парламентом стосовно того чи іншого питання.
Змішана ф.правління – властиві комбінування в тих чи інших формах контролю як пар-ої республіки,так і през-ої.
Парламентський контроль означає нагляд законодавчої гілки влади над виконавчою. Він накладає певні обмеження на органи виконавчої влади, забезпечує захист свобод окремих громадян проти зловживання владою, звертає увагу громадян на важливі проблеми, підтримуючи постійний діалог або дискусію, та зміцнює роль представницького уряду у політичній системі. Оскільки ситуація у кожній країні різна, відрізняється і спосіб розподілу політичної влади та організація контролю.
Зазвичай, Конституція держави формально структурує і направляє парламентський контроль над виконавчою гілкою влади. На практиці, прогалини заповнюються за рахунок прецедентного права і традицій, внаслідок чого створюється політична система, у рамках якої уряд працює та бере участь у процедурах контролю. Загалом, не існує “рецепту” або “панацеї” від усіх проблем у стосунках між законодавчою та виконавчою гілками влади. У країнах зазвичай, немає спеціальних обмежень на розподіл часу для проведення будь-яких процедур, що входять до парламентського контролю.
Важливість контролю. Контроль має особливе значення для нових європейських демократичних країн, оскільки контроль притаманний не тільки поліцейським урядам. Він також допомагає демократичним змінам у суспільстві, оскільки завдяки контролю:
1. Майбутні законодавці зможуть адекватно реагувати на здобутки і недоліки попередніх парламентів;
2. Досягається цілеспрямоване та ефективне впровадження законодавства;
3. Урядова політика залишається відкритою до потреб та турбот народу;
4. Можливе виявлення та зміна проблемних законів. Громадяни країн, що проходять період демократизації, часто мають дуже високі очікування щодо своїх нових урядів. У такій ситуації парламентський контроль набуває особливої ваги.
Стимули контролю. Політичні стимули контролю відрізняються у президентській і парламентській системах. У президентських системах конституційний розподіл влад стимулює конкуренцію між законодавчою та виконавчою гілками влади. Законодавці у президентських системах можуть мати більший стимул до здійснення контрольних дій для покращення своїх інституційних позицій. Це особливо важливо у періоди існування розділених урядів — цей феномен дуже поширений у Сполучених Штатах Америки та Франції.
У парламентських системах більшість, контрольована урядом і зв’язана партійною лояльністю, має менші стимули до критики політики виконавчої гілки влади. “Політично невигідно зосереджувати критику на своїх найближчих політичних союзниках або, у буквальному значенні, на власній партії”. (Wiberg, 1995: 218). Коаліційні уряди рідко докладають значні зусилля для підтримки парламентського контролю, і часто можуть обмежувати цю спроможність парламенту шляхом контролю над ресурсами парламенту та подальшою кар’єрою членів парламенту.
Визначальним фактором ефективного законодавчого контролю найчастіше є ті обсяги фінансових та технічних ресурсів, що можуть надаватися парламентом урядові для виконання урядових програм. Державне управління в сучасних умовах вимагає високої професійності як від законодавців так і від служб, що сприяють діяльності законодавчого органу. Парламентська структура передбачає використання цих служб для допомоги парламентарям у виконанні контрольних функцій, але для цього необхідна висока кваліфікація і < професійність апарату, що забезпечує парламентський орган як технічними знаннями, так і досвідом.
Органи виконавчої влади, як правило, не зацікавлені у наданні повної інформації парламенту. Тому, скажімо, в комітетах Конгресу США все частіше використовуються письмові свідчення урядовців під присягою. Це значно прискорює процес розслідувань.