81. Проблема політичної відповідальності парламенту в Україні

1 жовтня 2010 року Конституційний Суд оприлюднив рішення про відміну конституційної реформи 2004 року. Це призвело до того, що Україна повернулася до Конституції України зразка 1996 року і, відповідно, відбувся перехід з парламентсько-президентської форми правління на президентсько-парламентську.

Відповідно ці зміни вплинули на рівень політичної відповідальності Верховної Ради. Політична відповідальність парламенту України напряму пов’язана з виборами, адже новообраний парламент формує уряд і цей уряд вже має реалізувати програмні положення партій під час виборів. Якщо уряд не справився, то на наступних виборах виборці оберуть інший склад парламенту. Сьогодні після скасування реформи парламент не відповідає за діяльність уряду, адже коаліція депутатських фракцій вже не формує уряд.

Після скасування політ реформи відбулись такі зміни в питанні відповідальності окремі депутатів:

1. Звужується перелік підстав, відповідно до яких народні депутати можуть бути позбавлені мандатів. Віднині залишається чотири норми: складення повноважень депутата за його особистою заявою; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України.

2. Скасовано підстави для дострокового позбавлення мандату: якщо депутати, обрані від політичних партій до парламенту не входять до складу фракції тієї партії чи блоку.

З цього випливає, що скасування реформи формує законодавчі підстави для зменшення політичної відповідальності окремих народних депутатів.

82. Правовий статус народного депутата України

Правовий статус народного депутата України регламентується Конституцією України, Законом "Про статус народного депутата України", Регламентом Верховної Ради України

Парламентарій в Україні – це особа, яка є членом парламенту на підставі обрання.

Основними принципами цього статусу є принцип вільного мандату, принцип парламентського індемнітету, принцип парламентського імунітету і принцип несумісності мандата з іншими видами діяльності.

• Принцип вільного мандату встановлює юридичну незалежність парламентарія від його виборців. Це означає, що він не несе жодної юридичної відповідальності за свою діяльність перед виборцями і не може бути ними відкликаний.

• Принцип парламентського індемнітету (індемнітас з лат. – відшкодування збитків) – парламентарій не несе юридичної відповідальності за промови, виступи, запити, голосування, внесення законопроектів та поправок до них в роботі парламентських комісій та комітетів. В парламентській практиці парламентарій на сесійних засіданнях парламенту голосує, керуючись своїм внутрішнім переконанням і за це не повинен нести жодної відповідальності. В одних країнах парламентський індемнітет існує лише в стінах парламенту, а в інших поширюється за його межі.

• Парламентський імунітет (лат. – імунітас – звільнення або свобода) – це юридична недоторканість парламентарія. Це означає, що парламентарій не може бути притягнений до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований без згоди парламенту. Практично у всіх країнах за винятком України, Туреччини, Росії парламентар позбавляється імунітету в разі затримання його на місці скоєння злочину. Український парламентаризм має три приклади позбавлення імунітету – Лазаренка, Агафонова і Лозинського.

• Принцип несумісності мандата парламентарія - парламентарій протягом всього строку повноважень не може обіймати визначені законом посади. Не припускається поєднання парламентського мандату з постом Президента, перебуванням на державній службі, і як правило з будь-якими посадами ,які мають на меті отримання прибутку за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності.

Народний депутат України зобов’язаний також дотримуватись інших вимог та обмежень, які встановлюються законодавством про боротьбу з корупцією. Зокрема, народним депутатам заборонено вчиняти діяння, визнані ст.1 Закону «Про корупцію» корупційними:а) незаконно одержувати матеріальні блага, послуги, пільги або інші переваги, у тому числі приймати чи одержувати предмети (послуги) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх дійсної вартості;б) одержувати кредити або позички, цінні папери, нерухомість або інше майно з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.

За рішенням Верховної Ради України, повноваження народного депутата припиняються достроково:

– за особистою заявою народного депутата про складення ним депутатських повноважень;– у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;– у разі визнання народного депутата судом недієздатним або безвісно відсутнім;– у разі припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;– у разі смерті народного депутата.Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата з названих підстав приймається у 10-денний строк за поданням комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики, більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі рішення суду за поданням Голови Верховної Ради України, яке він надсилає у 10-денний строк з моменту одержання висновку комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики.