70. Бюджетний процес і рахункові палати

У більшості країн парламент затверджує зміст бюдже­ту у формі спеціального закону. Законопроект, що передбачає відповідні бюджетні прибутки і видатки, проходить у представницькому органі звичай­но через ті самі стадії, що і будь-які інші. Суряду належить бюджетна законодавча ініціатива.

Бюджетний процес – регламентована законом діяльність державних органів зі складання, розгляду, затвердження, виконання і контролю за виконанням держ. бюджету. Стадіями бюджетного процесу визнаються: I) складання проектів бюджетів; II) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети; III) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети; IV) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються: 1. фінансовий контроль, 2. аудит, 3. оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Розгляд бюджету в парламенті, як правило, перетворюється на обговорення різних напрямків діяльності виконавчої влади. Звіт уряду в парламенті про виконання держ. бюджету є важливою формою контролю парламенту над урядом та його адміністрацією. Парламентські стадії б.п. процедурно визначаються регламентом парламенту (палати).

У більшості країн парламент затверджує зміст бюдже­ту у формі спеціального закону. Уряду належить бюджетна законодавча ініціатива. Зокрема, в парламентах з нерівноправними палатами проект бюджету звичайно вноситься в нижню палату. Верхні палати нерідко значно обмежені у праві його розгляду або взагалі такого права не мають. Так, у Великобританії фінансові законо­проекти передаються в палату лордів тільки після того, як їх прийняла палата громад. Але вони можуть бути підписані главою держави через місяць після їх одержання палатою лордів і набувають чинності незалеж­но від того, схвалила їх верхня палата чи ні. В Австрії, Словенії і Чехії верхня палата не має права заперечувати бюджет, прийнятий нижньою палатою парламенту. В Японії за умов, коли узгоджувальна комісія не може досягти компромісу або коли палата радників не винесла свого рішення протягом ЗО днів після одержання нею проекту бюджету, рішен­ня палати представників стає рішенням самого парламенту.

Рахункова палата – створений парламентом і підзвітний йому постійно діючий орган державного фінансово-бюджетного контролю. Головна функція р.п. – контроль виконання закону про держ. бюджет та ін.. фінансових законів. Іноді р.п. має повноваження контролювати фінансово-господарську діяльність держ. підприємств. Назви таких органів бувають різними: Федеральна рахункова палата (ФРН), Національне аудитне відомство (Велика Брит), Бюджетне управління Конгресу (США), Ревізійна рада (Японія). У деяких країнах такі є специфічними судовими органами: Рахунковий трибунал (Бразилія, Іспанія), Рахунковий суд (Італія, Румунія). Р.п. діють як незалежні органи, але вони мають певний зв'язок з парламентом, бо саме він користується результатами роботи р.п. До складу р.п. входять: голова р.п., його заступники й головні контролери (аудитори, радники).

До структурних підрозділів державних органів контролю за виконанням бюджету входять колегії, а також підрозділи за функціональними напрямками. Так, наприклад Федеральна Рахункова Пала­та ФРН в своєму складі має ревізійні відділи та ревізійні сектори, які здійснюють бюджетний контроль за певними сферами діяльності. Для виконання певних завдань в складі Федеральної Рахункової Палати можуть бути створені ревізійні групи (ч. 2 ст. 2 Закону про Федеральну Рахункову Палату). Організаційними одиницями Вищої контрольної палати Польщі є департаменти та делегатури (ч. 1 ст. 25 Закону про Вищу контрольну палату Польщі).

В Країні діє Рахункова палата ВРУ Крім Колегії, до Рахункової палати України входять такі структурні підрозділи, як департаменти, функціональні підрозділи, забезпечуючи підрозділи та територіальні управління. Обов'язковою умовою ефективного забезпечення дієвого й оперативного контролю в більшості країн є наявність територіальних підрозділів рахункових органів'. їх головне завдання — здійснювати контро­льні функції в регіонах. В Україні такими підрозділами є територіальні управління.

Зокрема, в парламентах з нерівноправними палатами проект бюджету звичайно вноситься в нижню палату. Верхні палати нерідко значно обмежені у праві його розгляду або взагалі такого права не мають. Так, у Великобританії фінансові законо­проекти передаються в палату лордів тільки після того, як їх прийняла палата громад. Але вони можуть бути підписані главою держави через місяць після їх одержання палатою лордів і набувають чинності незалеж­но від того, схвалила їх верхня палата чи ні. В Австрії, Словенії і Чехії верхня палата не має права заперечувати бюджет, прийнятий нижньою палатою парламенту. В Японії за умов, коли узгоджувальна комісія не може досягти компромісу або коли палата радників не винесла свого рішення протягом ЗО днів після одержання нею проекту бюджету, рішен­ня палати представників стає рішенням самого парламенту.

Контроль парламенту за бюджетом відбувається шляхом створення рахункових комісій. Проте в більшості держав світу такі комісії не мають імперативного впливу, тому вони не наділені наказовими повноваженнями. Як правило, рахункові або лічильні комісії викривають лише факт порушення і направляють справу на розгляд в правоохоронні органи.

Діяльність рахункової палати визначається законодавством про рахункові палати і не має імперативного впливу.