- •Поняття «парламентаризм». Парламентаризм як форма суспільного життя
- •2. Періодизація світового Парламентаризму.
- •3. Типи парламентаризму.
- •4. Парламентські інститути в античному світі.
- •5. Станово - представницькі установи Середньовічча та Нового часу…
- •6. Британьські концепції парламентаризму: Локк, Берк, Міль
- •7. Американські концепції парламентаризму: Медісон, Джефферсон, Гамільтон
- •8. Ідеї парламентаризму в німецькій класичній філософії
- •9. Сучасний парламентаризм, його значення та функції
- •10. Керівні органи парламенту: різновиди, способи формування, функції та роль.
- •11. Двопалатна структура парламенту: сутність і різновиди
- •12. Структура сучасних парламентів: поняття, типи парламентів.
- •13. Повноваження верховної палати парламенту.
- •14. Однопалатні парламенти.
- •15. Повноваження нижньої палати парламенту в двопалатних парламентах унітарних держав
- •16. Повноваження нижньої палати парламенту в двопалатних парламентах федеративних держав.
- •17. Принципи організації сучасних парламентів: основні ознаки
- •18. Сесійність і професійність сучасних парламентів
- •19. Кількісний склад сучасних парламентів
- •20. Строки повноважень парламентів
- •21. Порядок формування парламентів. Залежність складу парламенту від типу виборчої системи.
- •22. Мажоритарна виборча система. Її вплив на структуру парламенту.
- •23. Пропорційна виборча система та її роль у структуруванні парламенту
- •24. Змішана виборча система та її роль у структуризації парламенту
- •25. Поняття «обмежувальний пункт». Його вплив на структурування парламенту
- •26. Порядок формування верхньої палати парламенту.
- •27. Проблема двопалатності парламенту в унітарних державах.
- •28. Прямі та багатоступінчаті (непрямі) вибори депутатів, призначення членів парламенту, мандат «за посадою»
- •29. Парламентські фракції (клуби, групи) : підстави для формування, роль у роботі парламенту.
- •30. Постійні комітети (комісії) парламенту.
- •31. Особливості політичної структуризації п-тів в сша та в. Британії.
- •32. Чергові та позачергові сесії парламентів
- •33. Допоміжний апарат парламенту.
- •34.Праламентські слідчі комісії.
- •35. Статус парламентаріїв
- •36. Парламентскийй імунітет та індемнітет
- •37. Зміст законодавчої функції парламентів
- •38. Поняття «Законодавчий процес»
- •39. Основні етапи законотворення.
- •41. Поняття «Законодавча ініціатива», суб’єкти зі
- •42. Етап обговорення законопроекту
- •43. Етап прийняття Закону.
- •44. Парламентські читання у законодавчому процесі
- •45. Етап підписання Закону.
- •46. Право вето в Конституціях країн світу.
- •47. Відносне (відкладене) вето і процедура його подолання
- •48. Етап Офіційного оприлюднення закону
- •Поняття “механізм стримувань і противаг”
- •50.Установча функція парламенту : поняття
- •51. Процедура обрання глави держави парламентом.
- •Участь парламенту у формуванні уряду.
- •54.Участь парламенітв у формуванню органів державної влади або призначенню посадових осіб.
- •55.Повноваження парламенту у сфері зовнішньої політики .
- •56.Квазісудові функції парламентів(Імпічмент,амністія)
- •57. Контрольна функція парламенту: поняття
- •Поняття «парламент» без «парламентаризму»
- •Контрольні органи парламенту.
- •10) Діяльність за здійсненням делегованих поановажень
- •61. Форми парламентських контролю
- •10) Діяльність за здійсненням делегованих поановажень
- •62. Виконавча влада як об’єкт парламентського контролю.
- •63. Інтерпеляція та депутатський запит
- •64. Тимчасові комітети(комісії) призначення, процедура формування.
- •65. Питання про довіру уряду та звіти уряду.
- •У Німеччині
- •У Франції
- •66. Інститут омбудсмана
- •69. Парламентські слухання.
- •70. Бюджетний процес і рахункові палати
- •71. Поняття асигнатура і контра сигнатура.
- •73. Процес становлення парламентаризму в сучасній Україні
- •74. Процедура формування парламенту України
- •75. Верховна Рада України контексті сучасного парламентаризму,
- •76. Парламент України в системі вищих органів державної влади
- •77. Керівні органи українського парламенту
- •78. Структура Верховної Ради України
- •79. Повноваження парламенту України
- •80. Контрольна функція українського парламенту
- •81. Проблема політичної відповідальності парламенту в Україні
- •82. Правовий статус народного депутата України
- •83. Процедура проходження законопроекту в парламенті
- •84. Президентське право не вето та процедура його подолання в Україні
- •85. Підстави та процедура розпуску парламенту в Україні
- •86. Парламентські фракції та групи в парламенті України
- •87. Контроль парламенту за здійсненням делегованих повноважень.
- •88. Проблема утвердження парламентаризму в постсоціалістичних країнах
- •89. Проблема парламентаризму в президентських республіках
- •90. Поняття "криза парламентаризму", її сутність
23. Пропорційна виборча система та її роль у структуруванні парламенту
Пропорційна виборча система сприяє становленню багатопартійності. Вона поширена у країнах з давніми парламентськими традиціями, високим рівнем політичної культури населення - Австрії, Бельгії, Данії, Італії, Люксембурзі, Норвегії, Швеції та ін.
Депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів, зібраного кожного з них в межах виб. округу.
Вперше було використано в Бельгії 1889 р.
При ПВС виборці голосують за партії чи виборчі блоки партії, які попередньо визначають список своїх кандидатів у депутати. Кількість мандатів від виборчого округу визначається в залежності від чисельності його населення.
Є два шляхи створення виборчих округів при застосуванні пропорційної системи підрахунку голосів. Найбільш поширений спосіб, коли межі виборчих округів збігаються з межами адміністративно-територіальних одиниць. Рідше застосовують спосіб, коли територія всієї держави складає єдиний виборчий округ. (Ізраїль).
В кожному окрузі партії висувають список своїх кандидатів. За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють наступні види пропорційної системи: 1) з жорсткими списками;2) з преференціями; 3) з напівжорсткими списками. При застосуванні жорстких списків виборець голосує за список партії, що він обирає, в цілому. У виборчому бюлетені вказуються тільки назви, емблеми партій, іноді певна кількість перших кандидатів у партійних списках
Для визначення результатів голосування вираховується виборча квота – мінімальне число голосів необхідне для отримання одного депутатського мандату. Правила щодо розподіленя невикористаних голосів і нерозподілених мандатів: Правило найбільшого залишку вимагає передати нерозподілені мандати партіям, у яких залишок голосів найбільший; Великим партіям сприяє правило найбільшого середнього, яке передбачає передачу нерозподілених мандатів партіям, які мають найбільшу частку від ділення числа зібраних ними голосів на число отриманих при першому розподілі мандатів плюс одиницю; Метод дільників дозволяє відразу розподілити всі мандати у виборчому окрузі або по країні в цілому.
Депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів, зібраного кожного з них в межах виб. округу.
Вперше було використано в Бельгії 1889 р.
При ПВС виборці голосують за партії чи виборчі блоки партії, які попередньо визначають список своїх кандидатів у депутати. Кількість мандатів від виборчого округу визначається в залежності від чисельності його населення.
В кожному окрузі партії висувають список своїх кандидатів.
Для визначення результатів голосування вираховується виборча квота – мінімальне число голосів необхідне для отримання одного депутатського мандату.
Забезпечення стабільності діяльності парламенту та уряду в країнах, з ПВС встановлюються загороджувальний бар’єр – мін. кількість голосів, яку повинна набрати партія для того щоб бути допущеною до розподілу мандатів.
Здебільшого мінімум становить 5 % голосів виборців. Партії які не подолали цей бар’єр не отримують мандатів. ПВС ефективна у країнах з парламентарною формою правління. Застосовується в таких країнах: Данія, Італія, Португалія, Люксембург, (при виборах усього парламенту.)
Вплив пропорційної системи -
- забезпечення представництва меншості;
- немає безпосереднього контакту з виборцями;
- проблема встановлення більшості парламенті;
- проблема відчуження партій від суспільства;
- проблема критеріїв відбору до парт. списку;
- відсутність незалежних кандидатів(жорстке підп. партійній дисципліні);
- складна конфігурація пол. сил.