7. Американські концепції парламентаризму: Медісон, Джефферсон, Гамільтон

Томас Джефферсон вважав, що реалізація природних прав людини можлива лише в республіці і тільки ця форма правління дасть змогу громадянам брати участь в управлінні народними справами(через своїх представників). Сповідував теоретичну модель розподілу влад(Медісон і Гамільтон теж були прихильниками ці її прихильниками).Вони висунули ряд новацій на користь доповнення теорії розподілу влад ідеєю стримувань і противаг(за для досягнення рівноваги між суперницькими владами вважалося поєднання тих чи інших повноважень, які належать і відокремленню і зрівноваженню). За Д. розподіл влад- це 1-й принцип доброго уряду. Президент, законодавці та судді володіють певною правовою і політичною незалежністю. Система передбачала механім взаємоконтролю і суміжної компетенції(Президент має право вето, яке палати можуть подолати). Доктрина розподілу влад у поєднанні з системою стримувань і противаг уособлює скоріше взаємозалежність чим залежність.

Медісон обґрунтовував доцільність верх. палати Сенату над Конгресом

Александр Гамельтон вбачав найважливішу мету утворення верхньої палати у задоволення потреб федеративної форми державного устрою американської республіки. Він був за впровадження в державно-правову практику системи стримувань і противаг як засобу запобігання зловживання владою. Г. «Влада володіє мечем, конгрес-гаманцем, а судді- мудрістю».

В цілому можна зробити висновок, що Т.Пейн, Т.Джефферсон, а також Джеймс Медісон у своїх публікаціях утверджували ідею про те, що представницька демократія має переваги над безпосередньою демократією

Сповідуючи теоретичну модель розподілу влад, яка брала свій початок від політичних ідей передусім Дж. Локка і Ш.Л. Монтеск'є, американські політичні діячі, і в першу чергу Джон Адамс, Александер Гамільтон, Джон Джей і Джеймс Медісон в середині 70-х рр. ХУІІІст. висунули ряд теоретичних новацій на користь доповнення теорії розподілу влад ідеєю системи «стримувань і противаг». Відповідно до оновленої концепції, в ім'я досягнення рівноваги між суперницькими або конфліктуючими владами вважалось бажаним не тільки відокремлення, але і часткове поєднання тих чи інших повноважень, які належать і відокремленню, і зрівноваженню».

У даному контексті важливо підкреслити, що система «стримувань і противаг» в американській конституційній доктрині завжди розглядалася в трьох аспектах. Перший - як розподіл влад. Наприклад, Дж. Едісон - один із авторів цієї концепції, писав, що «зосередження всіх повноважень, законодавчих, виконавчих і судових в одних і тих же руках, чи то однієї людини, декількох або багатьох (людей), чи то влада спадкова, за призначенням або виборна, однаково можна справедливо назвати тиранією». Розподіл влад, за словами іншого автора — Т.Джефферсона, є «перший принцип доброго уряду». Як бачимо, творці конституції були впевнені, що подібна система в змозі налагодити співробітництво між усіма органами державної влади.

Другий аспект передбачає, що розподіл влад доповнюється системою «стримувань і противаг». Президент, законодавці та судді, хоча й залежать один від одного у виконанні своїх конституційних обов'язків, разом із тим володіють певною політичною і правовою незалежністю. Політична незалежність гарантувалась тим, що усі органи влади мали різні джерела формування (президента - колегія вибірників, сенаторів - законодавчі збори штатів (до 1913р.), члени палати представників обиралися прямим голосуванням, членів Верховного суду призначав президент). Державні інститути наділялись різними строками повноважень.

Нарешті, третій аспект полягав у тому, що система передбачувала механізм взаємоконтролю і суміжної компетенції (президент володіє правом вето, яке обидві палати можуть подолати. Сенат і Палата представників володіють правом абсолютного вето відносно один одного. Верховний суд може визнавати як такі, що не відповідають конституції, закони, прийняті конгресом і промульговані президентом, однак самі судді призначаються президентом, затверджуються сенатом і мають бути усунені від посади в порядку процедури «імпічменту». Сенат має право блокувати призначення посадових осіб, запропонованих президентом, а обидві палати здатні усунути самого президента від влади в порядку імпічменту. Президент укладає договори від імені США, проте ратифікації вони підлягають тільки за згодою двох третин сенаторів⁴⁵.

Таким чином, оновлена концепція (доктрина розподілу влад) у поєднанні з системою «стримувань і противаг» уособлює перш за все взаємозалежність, ніж залежність.