Проблеми компанії (підприємства)

Маркетинг

Инвестиції

Виробництво

Фінанси

Тощо

Опрацювання рішення з маркетингу

Опрацювання рішення з інвестування

Опрацювання рішення з виробництва

Опрацювання рішення з фінансів

Рішення з маркетингу

Рішення з інвестування

Рішення з виробництва

Рішення з фінансів

Розв’язання проблеми компанії (підприємства)

Мал. 1.1. Спеціалізація процесу управління.

Одним із сучасних напрямків менеджменту є так звань ситуаційний підхід, покликаний до узгодження конкретних прийомів і концепції менеджменту з певними ситуаціями для досягнення цілей компанії (підприємства) з найбільшою ефективністю. Поняття «Ситуаційні змінні» являє собою найбільший внесок ситуаційного підходу до теорії менеджменту. Більшість авторів мають думання, що існує до десяти чинників, котрі доцільно згрупувати в два основні класи внутрішніх і зовнішніх ситуаційних змінних компанії (підприємства).

Ситуаційній підхід у менеджменті трактує внутрішні змінні як ситуаційні фактори, що діють усередині компанії (підприємства). До них належать цілі, структура, задачі (функції управління), технологія та люди.

У практиці менеджменту всі перелічені змінні ніколи не можуть розглядатися незалежно одна від одної. Кожен з напрямків у теорії менеджменту вніс свій помітний внесок щодо розуміння якоїсь однієї із змінних, але лише системний підхід допоміг створити концепцію компанії, підприємства (фірми) як цілого, що складається з взаємозв'язаних частин, котрі взаємодіють.

Розгляд компанії (підприємства) як відкритої системи (чи як елемента системи національної економіки) дозволяє перейти до аналізу зовнішніх змінних компанії (підприємства) для з'ясування їх впливу на внутрішні змінні і, можливо, визначення взаємозв'язків всього комплексу зовнішніх та внутрішніх змінних компанії (підприємства).

Відкриті системи активно взаємодіють із зовнішнім середовищем. За певних розумів відкрита система може досягти стану рухомої рівноваги із середовищем, де її структура чи найважливіші структурні характеристики залишаються постійними, в тій година як система здійснює з середовищем безперервний обмін інформацією, ресурсами, енергією.

Будь-який об'єкт (процес) управління являє собою систему.

Система — це сукупність взаємопов'язаних об'єктів та процесів, що змінюються в часі. Так, у кібернетиці — науці про управління складними системами їх властивостями, поведінкою, розвитком і відтворенням — під системою розуміють будь-який комплекс взаємопов'язаних елементів (підсистем), що динамічно взаємодіють.

Економічна система як підсистема входити в соціальні - економічну систему. Головною властивістю соціально-економічної системи є ті, що в основу покладені інтереси людей, тому що основний її елемент — людина. Сукупність суспільних, колективних та особистих інтересів впливає на стан систем і процес її розвитку.

Економічна система є доладною, динамічною і відкритою системою.

Складність економічних систем визначається неоднорідністю елементів, що її утворюють, різнохарактерними та ієрархічними зв'язками між елементами, структурним різноманіттям елементів. Це викликає множинність критеріїв щодо їх діяльності.

Динамічність економічних систем обумовлюється тим, що сморід безперервно розвиваються в постійно змінюваних обсягах матеріальних, трудових, фінансових інформаційних ресурсів, витрат, доходів, коливанням попиту та пропозиції, нестачі, неповноти інформації, конкуренції худе.

Економічна система є відкритою системою, бо вона обмінюється інформацією із зовнішнім середовищем.

Вплів суб'єкта на об'єкт управління може здійснюватися лише за умови циркуляції певної (необхідної) інформації між керуючою та керованою підсистемами. Процес управління незалежно від його конкретного змісту завжди передбачає отримання, передачу, переробку та використання інформації.

Універсальною схемою, що відображає технологічну сторону менеджменту є так звана схема кібернетичного контуру управління зі зворотним зв'язком (мал. 1.2).

Зовнішня інформація

Суб’єкт управління

Інформація зворотного зв’язку

Керуюча інформація

Об’єкт управління

Мал. 1.2. Схема кібернетичного контуру управління

зі зворотним зв'язком.

Цілі, моделі і вихідна інформація управління є специфічними для шкірного рівня у системі управління суспільним виробництвом.

Система управління виробляє керуючу інформацію, спираючись на названі інформаційні компоненти. Але сам процес формування керуючої інформації може бути організований по-різному. Часто вважають, що вихідна інформація може бути отримана і отримується реально через перетворення в системі управління вхідної інформації за деякою попередньо заданою схемою. Ця схема визначається моделями, використовуваними системою управління. У цьому випадку система управління розглядається як детермінований інформаційний перетворювач — це, зокрема, різноманітні автоматичні пристрої, від регулятора Дж. Уайтта до складних автоматичних виробництв. Будемо вважати, що процес формування керуючої інформації у системі управління є повністю визначеним, якщо інформаційні компоненти системи управління задовольняють таким умовам:

1. Система цілей суб'єкта управління однозначно кількісно визначена. Це означає, що суб'єкт завжди має можливість однозначно оцінити перевагу для собі однієї з двох будь-яких ситуацій, з якими він зустрічається в своїй управлінській діяльності, або визначити їх еквівалентність.

2. Всі моделі, що використовуються в системі управління є формальними, точно кількісно визначеними і відображають, з точки зору суб'єкта управління, всі суттєві стійкі властивості та закономірності об'єкта управління і його зв'язки із зовнішнім середовищем.

3. Первісна інформація відображає всі важливі індивідуальні особливості об'єкта управління і його зв'язки із зовнішнім середовищем, що реально склалися на об'єкті і у зовнішньому середовищі і спільно з моделями забезпечує можливість однозначної ідентифікації всіх істотних, з точки зору суб'єкта управління, ситуацій.

Однак у системах управління соціально-економічними об'єктами умови інформаційної визначеності, як правило, не виконуються.

По-перше, суб'єкт управління сам може бути соціально-економічною системою. У цьому випадку його цілі формуються всередині нього самого і через розглянуті вище обставини можуть не зводитись одна до одної або мати суперечливий характер. Не завжди цілі бувають виражені в кількісно визначеній формі, через що однозначна оцінка різноманітних ситуацій та варіантів дій може виявитися неоднозначною.

По-друге, моделі, що описують поведінку об'єкта управління, не можуть, як правило, відобразити всі його стійкі суттєві властивості, бо до таких властивостей відноситься і система внутрішніх цілей соціально-економічного об'єкта управління. Структура цілей об'єкта не простіша за структуру цілей суб'єкта управління, що примушує об'єкт частково приховувати їх від суб'єкта.

По-третє, первісна інформація не завжди відображає всі суттєві ситуації, бо врахування цих ситуацій здійснюється непрямо, перш за все через систему економічних показників. Показники виражають якісні чинники в кількісно визначеній формі, що створює передумову втрати частини інформації. Окрім того, система показників, створювана для відображення економічної дійсності за конкретних умов, при деякій фіксованій системі цілей суб'єкта управління, що затверджена законодавче, виявляється більш інерційною, ніж система цілей, з якої-вона виникла. Тому система показників стає з часом все менш адекватною реальним умовам і, відповідно, все гірше відображує управлінську ситуацію з точки зору цілей суб'єкта управління. Нарешті, через суперечливість цілей суб'єкта та об'єкта управлінню останній може бути зацікавлений у викривленому поданні ситуації, що склалась на момент формування інформації зворотного зв'язку (звітної інформації).

У випадку, коли хоча б одна з умов не виконується, процес формування керуючої інформації не є повністю визначеним (обтяжений певним ризиком).