- •Тема 1. Ризик у менеджменті та основні принципи його аналізу.
- •1. Сутність та системні характеристики менеджменту.
- •Проблеми компанії (підприємства)
- •2. Загальні проблеми, головні цiлi менеджменту та ризик.
- •3. Аналіз ризику.
- •4. Основні причини виникнення ризику.
- •Тема 2. Класифікація ризику та загальні методи управління ним. Шляхи мінімізації ризику.
- •1. Класифікація видів ризику
- •2. Основні підходи до процесу управління ризиком.
- •3. Різноманітність методів управління ризиком.
- •4. Диверсифікація як засіб зниження ризику.
- •5. Передача ризику.
- •6. Страхування ризиків.
- •7. Можливі шляхи зниження внутрішніх ризиків.
- •8. Структура ризику та типи поводження менеджерів (суб’єктів ризику).
- •Тема 3. Система кількісних оцінок ризику.
- •1. Загальні підходи щодо кількісної оцінки ризику в спектрі економічних проблем.
- •2. Ризик в абсолютному виразі.
- •3. Ризик у відносному виразі.
- •4. Ризик та нерівність Чебишева.
- •5. Допустимий, критичний та катастрофічний ризики.
- •6. Оцінка ризику ліквідності.
- •7. Коефіцієнт чутливості бета (β).
- •Тема 4. Портфельні ризики.
- •1. Сутність диверсифікації портфеля цінних паперів.
- •2. Сутність управління портфелем цінних паперів.
- •3. Норма прибутку цінних паперів.
- •4. Ризик цінних паперів.
- •5. Кореляція цінних паперів та її застосування.
- •6. Портфель з двох різних акцій.
- •7. Портфель з багатьох акцій.
- •8. Загальні засади теорії портфеля цінних паперів та оптимізація його структури.
- •9. Спрощена класична модель формування портфеля цінних паперів.
- •Тема 5. Ризик та теорія корисності.
- •1. Загальні засади та концепція теорії корисності.
- •2. Корисність за Нейманом. Сподівана корисність.
- •3. Різне ставлення до ризику та корисність.
- •4. Криві байдужості.
- •5. Функція корисності з інтервальною нейтральністю.
- •Тема 6. Підприємницький ризик.
- •Сутність підприємницького ризику.
- •Причини виникнення підприємницького ризику.
- •Функції підприємницького ризику.
- •Класифікація підприємницького ризику.
- •Тема 7. Ризики у виробничому підприємництві.
- •Ризики відсутності попиту на вироблену продукцію.
- •Ризики невиконання господарських договорів (контрактів).
- •Ризики підсилення конкуренції.
- •Ризики виникнення непередбачених витрат та зниження доходів.
- •Ризики втрати майна суб’єктом підприємництва.
- •Тема 8. Фінансовий ризик.
- •1. Ризики у фінансовому менеджменті.
- •Ризики у фінансовому менеджменті
- •2. Трансляційний валютний ризик.
- •3. Роль форвардних операцій в управлінні валютними ризиками.
- •4. Роль валютних ф’ючерсів в управлінні валютними ризиками.
- •5. Хеджування, як засіб управління ризиком.
- •6. Короткострокові відсоткові ф’ючерси, їх роль в управлінні ризиками.
- •7. Довгострокові відсоткові ф’ючерси, їх роль в управлінні ризиками.
- •8. Використання валютних опціонів в управлінні ризиками.
- •9. Біржові валютні опціони в управлінні ризиками.
- •10. Відсоткові опціони в управлінні ризиками.
- •11. Валютні свопи в управлінні ризиками.
- •12. Відсоткові свопи в управлінні ризиками.
- •Тема 9. Інвестиційні ризики та обґрунтування інвестиційної стратегії суб’єкту господарювання.
- •1. Загальні засади стратегічного управління суб’єктом господарювання з урахуванням ризику.
- •2. Основні принципи розробки інвестиційної стратегії з урахуванням ризику.
- •3. Методи оцінки інвестиційних проектів з урахуванням ризику.
- •4. Ризик щодо прийняття інвестиційних рішень.
- •5. Вплив інвестиційних проектів на ризик фірми.
- •6. Формування інвестиційної стратегії суб’єкта господарювання.
- •7. Аналіз підгалузей національної економіки щодо інвестицій.
- •8. Аналіз регіонів щодо інвестицій.
- •9. Оцінка інвестиційної стратегії компанії.
- •10. Принципи формування інвестиційного портфеля з урахуванням ризику.
- •Тема 10. Ризики у банківському підприємництві.
- •1. Кредитний ризик.
- •2. Валютний ризик.
- •3. Ринковий ризик.
- •4. Лізинговий ризик.
- •5. Факторинговий ризик.
- •6. Депозитний ризик.
- •7. Відсотковий ризик.
- •8. Ризик незбалансованої ліквідності.
- •9. Зовнішні банківські ризики.
- •Тема 11. Ризики в зовнішньоекономічній діяльності суб’єкта господарювання.
- •3. Ризик вибору та надійності партнера.
- •4. Маркетингові ризики.
- •5. Транспортні ризики.
- •6. Ризики, що пов’язані з основними положеннями зовнішньоторговельного контракту.
- •7. Комерційні ризики.
- •8. Митні ризики.
5. Хеджування, як засіб управління ризиком.
Хеджування - термін, що використовується в банківській, біржовій і комерційній практиці для позначення різних методів страхування від можливої зміни цін (курсів) в процесі здійснення операцій, виконання яких передбачається в майбутньому.
Хеджування - використання одного інструменту для зниження ризику, який пов'язаний з несприятливим впливом ринкових чинників на ціну іншого, який пов'язаний з першим інструментом, або на грошові потоки, що генеруються ним.
В якості хеджованого активу може виступати товар або фінансовий актив, що є в наявності або запланований до придбання або виробництва.
Контракт, який служить для страхування від ризику зміни курсів (цін), носить назву "хедж" (англ. hedge - огорожа). Суб'єкт господарювання, що здійснює хеджування, має назву «хеджер».
На товарному ринку операція хеджування полягає в тому, що продавець, який реалізує товари з постачанням через певний час (у біржовому або позабіржовому обороті), одночасно купує на ф’ючерсній біржіконтракти на таку ж кількість такого ж товару з постачанням в той же термін. Покупець одночасно продає на біржі аналогічний ф'ючерсний контракт. За умов підвищення ціни на даний товар до моменту його постачання продавець, втрачаючи на реальній операції, виграє як покупець ф'ючерсного контракту; а покупець реального товару, виграючи на цій операції, зазнає збитки як продавець ф'ючерсного контракту. За умов падіння ціни - ситуація зворотна.
На міжнародному ринку імпортери, що купують товари у кредит, страхуються одночасною форвардною угодоюна закупівлю, якщо очікується підвищення курсу валюти боргу (тобто валюти, якою повинен бути оплачений товар, що імпортується). Експортери, які припускають, що курс іноземної валюти знизиться, міняють свою валютну виручку на національні гроші до її отримання. При цьому терміни товарного і валютного контракту повинні співпадати;
В процесі здійснення валютних операцій банкистрахуються від можливих курсових втрат за допомогою операції "своп".
Існують дві операції хеджування:
хеджування на підвищення;
хеджування на пониження.
Хеджування на підвищення або хеджування покупкою є біржовою операцією з покупки термінових контрактів або опціонів. Хедж на підвищення застосовується в тих випадках, коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення цін (курсів) в майбутньому. Він дозволяє встановити покупну ціну набагато раніше, ніж був придбаний реальний товар.
Припустимо, що ціна товару (курс валюти або цінних паперів) через три місяці зросте, а товар потрібен буде саме через три місяці. Для компенсації втрат від передбачуваного зростання цін необхідно купити зараз за сьогоднішньою ціною терміновий контракт, пов'язаний з цим товаром, і продати його через три місяці в той момент, коли отримуватимється товар. Оскільки ціна на товар і на пов'язаний з ним терміновий контракт змінюється пропорційно в одному напрямі, то куплений раніше контракт можна продати дорожче майже на стільки ж, на скільки зросте до цього часу ціна товару. Таким чином, хеджер, що здійснює хеджування на підвищення, страхує себе від можливого підвищення цін в майбутньому.
Хеджування на пониження, або хеджування продажем, - це біржова операція з продажу термінового контракту. Хеджер, що здійснює хеджування на пониження, припускає здійснити в майбутньому продаж товару, і тому, продаваючи на біржі терміновий контракт або опціон, він страхує себе від можливого зниження цін в майбутньому. Припустимо, що ціна товару (курс валюти, цінних паперів) через три місяці знижується, а товар потрібно буде продавати через три місяці. Для компенсації передбачуваних втрат від зниження ціни хеджер продає терміновий контракт сьогодні за високою ціною, а при продажу свого товару через три місяці, коли ціна на нього впала, купує такий же терміновий контракт за ціною, що знизилася (майже на стільки ж). Таким чином, хедж на пониження застосовується в тих випадках, коли товар необхідно продати пізніше.
Хеджер прагне знизити ризик, який викликаний невизначеністю цін на ринку, за допомогою покупки або продажу термінових контрактів. Це дає можливість зафіксувати ціну і зробити доходи або витрати більш передбаченими. При цьому ризик, що пов'язаний з хеджуванням, не зникає. Його беруть на себе спекулянти, тобто підприємці, що йдуть на певний, заздалегідь розрахований ризик.
Спекулянти на ринку термінових контрактів грають велику роль. Приймаючи на себе ризик сподіваючись на отримання прибутку унаслідок гри на різниці цін, вони виконують роль стабілізатора цін. За умов покупки термінових контрактів на біржі спекулянт вносить гарантійний внесок, яким і визначається величина ризику спекулянта. Якщо ціна товару (курс валюти, цінних паперів) знизилася, то спекулянт, який купив контракт раніше, втрачає суму, що дорівнює гарантійному внеску. Якщо ціна товару зросла, то спекулянт повертає собі суму, яка дорівнює гарантійному внеску, і отримує додатковий дохід від різниці в цінах товару і купленого контракту.
Інструмент хеджування вибирається так, щоб несприятливі зміни ціни хеджованого активу або пов'язаних з ним грошових потоків компенсувалися зміною відповідних параметрів хеджуючого активу.
Перш, ніж відповісти на ключове питання "хеджувати або не хеджувати", компанія повинна оцінити ступінь своєї схильності до цінового ризику. Ця схильність має місце, якщо виконуються такі умови:
Ціни на початкові матеріали (послуги) або на вихідну продукцію не є постійними. Компанія не може на свій розсуд встановлювати ціни на початкові матеріали (послуги). Компанія не може вільно встановлювати ціни на вихідну продукцію, зберігаючи при цьому обсяг реалізації (у натуральному виразі).
Основними джерелами ризику, що пов'язаний з можливим змінам цін є:
нереалізовані запаси готової продукції;
ще невироблена продукція або майбутній урожай;
укладені форвардні контракти;
основні інструменти хеджування.
Перш, ніж говорити про конкретні інструменти, необхідно відзначити, що коли ми використовуємо термін "хеджування", то маємо на увазі, перш за все, мету операції, а не вживані засоби. Одні і ті ж інструменти використовуються і хеджером і спекулянтом; різниця тільки в їх призначенні. Хеджер укладає угоду з метою зниження ризику, який пов'язаний з можливим рухом ціни; спекулянт свідомо приймає на себе цей ризик, розраховуючи на сприятливий результат.
Залежно від форми організації торгівлі, всі інструменти хеджування можна розділити на біржові і не біржові.
Не біржові інструменти хеджування - це, в першу чергу, форвардні контракти і товарні свопи. Угоди цих типів укладаються безпосередньо між контрагентами або за посередництва ділера (наприклад, ділера по свопах).
Біржові інструменти хеджування - це товарні ф'ючерси і опціони на них. Торгівля цими інструментами проводиться на спеціалізованих торгових майданчиках (біржах); істотним моментом при цьому є те, що одній із сторін в кожній операції купівлі-продажу є Розрахункова палата біржі, що гарантує виконання як продавцем, так і покупцем, своїх зобов'язань. Основною вимогою до біржових товарів є можливість їх стандартизації. До стандартизованих товарів відносяться, в першу чергу, нафта і нафтопродукти, газ, кольорові і дорогоцінні метали, а також продовольчі товари (зернові, м'ясо, цукор, какао і тому подібне).
Основними перевагами не біржових інструментів хеджування є те, що вони в максимальному ступені враховують вимоги конкретного клієнта на тип товару, розмір партії і умови постачання, а недоліками є:
• низька ліквідність - розірвання раніше укладеної угоди пов'язане, як правило, із значними матеріальними витратами;
• відносно високі накладні витрати;
• істотні обмеження на мінімальний розмір партії;
• складнощі пошуку контрагенту;
• у разі укладання прямих операцій між продавцем і покупцем виникає ризик невиконання сторонами своїх зобов'язань.
Перевагами біржових інструментів є
• висока ліквідність ринку (позиція може бути відкрита і ліквідована у будь-який момент)
• висока надійність - контрагентом по кожній операції виступає розрахункова палата біржі
• порівняно низькі накладні витрати на здійснення операції
• доступність - за допомогою засобів телекомунікації торгівля на більшості бірж може вестися з будь-якої точки планети.
Недоліком є вельми жорсткі обмеження на тип товару, розміри партії, умови і термін постачання.