5. Факторинговий ризик.

Факторингові операції банків класифікуються таким чином:

Внутрішні, якщо клієнт банку і його партнер, тобто сторони за договором купівлі-продажу, а також банк знаходяться в одній і тій же країні, або міжнародні.

Відкриті, якщо боржника повідомлено про участь в операції банку, або закриті (конфіденційні).

З правом регресу, тобто зворотної вимоги до клієнта банку відшкодувати сплачену суму, або без права регресу. Дані умови пов'язані з ризиками, які виникають при відмові платника від виконання своїх зобов'язань.

В тому випадку, якщо банк укладає угоду на факторингове обслуговування клієнта без права регресу, всі його кредитні ризики, що виникають в результаті даної угоди, банк приймає на себе. Даний вид факторингової угоди тому укладається банком з надійним і постійним клієнтом.

Для зниження можливого збитку від факторингових операцій комерційним банкам можна рекомендувати використання таких заходів:

• приймати до оплати не всю суму рахунку клієнта, а тільки її частину , з перерахуванням суми, що залишилася, після надходження коштів від платника;

• стягувати комісійну винагороду за гарантію платоспроможності платника.

Окрім цього, існує ряд комерційних організацій, що не підлягають факторинговому обслуговуванню, це:

• підприємства з великою кількістю дебіторів, заборгованість кожного з яких виражається невеликою сумою;

• підприємства, що займаються виробництвом нестандартної або вузькоспеціалізованої продукції;

• будівельні й інші фірми, що працюють з субпідрядниками;

• підприємства, що реалізовують свою продукцію на умовах післяпродажного обслуговування, практикують компенсаційні операції;

• підприємства, що укладають зі своїми клієнтами довгострокові контракти і виставляють рахунки після завершення певних етапів робіт або до здійснення постачань (авансові платежі);

• фізичні особи, філії або відділення підприємств.

Подібні обмеження обумовлені тим, що у вказаних випадках банку достатньо важко оцінити кредитний ризик або невигідно брати на себе підвищений обсяг робіт, а також додатковий ризик, що виникає при переуступці таких вимог, оплата яких може бути не проведена в строк унаслідок невиконання постачальником яких-небудь своїх договірних зобов'язань.

6. Депозитний ризик.

Даний вид ризику пов'язаний з достроковим відгуком вкладниками своїх внесків з банку, що примушує комерційні банки проводити значну роботу із залучення різного роду внесків.

Серед різних видів внесків особливе значення займають депозити до запитання і термінові внески, як найбільш поширені. Комерційними банками України застосовуються достатньо диференційовані умови залучення вказаних внесків, що є активним засобом боротьби за вкладників, що загострює банківську конкуренцію. При цьому особлива увага приділяється зміні процентної ставки і умовам її нарахування.

З погляду мінімізації депозитного ризику представляють інтерес деякі умови диференціації термінових внесків, що використовуються деякі вітчизняними банками. В даному випадку банками застосовуються два види термінових внесків:

• власне термінові;

• внески з попереднім повідомленням про вилучення.

Власне термінові внески повертаються власникові в заздалегідь встановлений термін, до цього моменту банк повністю ними розпоряджається. Строк термінового внеску не менше місяця. Як правило, терміни, на які приймаються такі внески, підрозділяються на чотири групи: від 30 до 89 днів; від 90 до 179 днів; від 180 до 359 днів; понад 360 днів. Відповідно тривалості терміну внеску змінюється рівень відсотка, за внеском з великим терміном виплачують вищий відсоток.

Термінові внески з попереднім повідомленням про вилучення передбачають подачу в банк спеціальної заяви вкладника у разі дострокового вилучення ним внеску. Термін подачі такого повідомлення обмовляється на стадії укладення депозитного договору і відповідно до нього встановлюється величина відсотка по внеску. Таким чином, якщо клієнт хоче достроково вилучити свій внесок, він повинен своєчасно сповістити про це банк, що дозволяє банку враховувати майбутні зміни і рефінансувати свої активні операції з інших джерел.

Окрім цього, попередженню втрат банку, пов'язаних з достроковим зняттям внесків, можуть сприяти особливі умови, які включені в договір, що укладається між банком і вкладником. Як одна з умов цього договору може бути відмова клієнтові в достроковій вимозі внеску. Проте банку необхідно правильно оцінити, для яких клієнтів необхідні подібні обмовки в договорі.