- •Тема 1. Ризик у менеджменті та основні принципи його аналізу.
- •1. Сутність та системні характеристики менеджменту.
- •Проблеми компанії (підприємства)
- •2. Загальні проблеми, головні цiлi менеджменту та ризик.
- •3. Аналіз ризику.
- •4. Основні причини виникнення ризику.
- •Тема 2. Класифікація ризику та загальні методи управління ним. Шляхи мінімізації ризику.
- •1. Класифікація видів ризику
- •2. Основні підходи до процесу управління ризиком.
- •3. Різноманітність методів управління ризиком.
- •4. Диверсифікація як засіб зниження ризику.
- •5. Передача ризику.
- •6. Страхування ризиків.
- •7. Можливі шляхи зниження внутрішніх ризиків.
- •8. Структура ризику та типи поводження менеджерів (суб’єктів ризику).
- •Тема 3. Система кількісних оцінок ризику.
- •1. Загальні підходи щодо кількісної оцінки ризику в спектрі економічних проблем.
- •2. Ризик в абсолютному виразі.
- •3. Ризик у відносному виразі.
- •4. Ризик та нерівність Чебишева.
- •5. Допустимий, критичний та катастрофічний ризики.
- •6. Оцінка ризику ліквідності.
- •7. Коефіцієнт чутливості бета (β).
- •Тема 4. Портфельні ризики.
- •1. Сутність диверсифікації портфеля цінних паперів.
- •2. Сутність управління портфелем цінних паперів.
- •3. Норма прибутку цінних паперів.
- •4. Ризик цінних паперів.
- •5. Кореляція цінних паперів та її застосування.
- •6. Портфель з двох різних акцій.
- •7. Портфель з багатьох акцій.
- •8. Загальні засади теорії портфеля цінних паперів та оптимізація його структури.
- •9. Спрощена класична модель формування портфеля цінних паперів.
- •Тема 5. Ризик та теорія корисності.
- •1. Загальні засади та концепція теорії корисності.
- •2. Корисність за Нейманом. Сподівана корисність.
- •3. Різне ставлення до ризику та корисність.
- •4. Криві байдужості.
- •5. Функція корисності з інтервальною нейтральністю.
- •Тема 6. Підприємницький ризик.
- •Сутність підприємницького ризику.
- •Причини виникнення підприємницького ризику.
- •Функції підприємницького ризику.
- •Класифікація підприємницького ризику.
- •Тема 7. Ризики у виробничому підприємництві.
- •Ризики відсутності попиту на вироблену продукцію.
- •Ризики невиконання господарських договорів (контрактів).
- •Ризики підсилення конкуренції.
- •Ризики виникнення непередбачених витрат та зниження доходів.
- •Ризики втрати майна суб’єктом підприємництва.
- •Тема 8. Фінансовий ризик.
- •1. Ризики у фінансовому менеджменті.
- •Ризики у фінансовому менеджменті
- •2. Трансляційний валютний ризик.
- •3. Роль форвардних операцій в управлінні валютними ризиками.
- •4. Роль валютних ф’ючерсів в управлінні валютними ризиками.
- •5. Хеджування, як засіб управління ризиком.
- •6. Короткострокові відсоткові ф’ючерси, їх роль в управлінні ризиками.
- •7. Довгострокові відсоткові ф’ючерси, їх роль в управлінні ризиками.
- •8. Використання валютних опціонів в управлінні ризиками.
- •9. Біржові валютні опціони в управлінні ризиками.
- •10. Відсоткові опціони в управлінні ризиками.
- •11. Валютні свопи в управлінні ризиками.
- •12. Відсоткові свопи в управлінні ризиками.
- •Тема 9. Інвестиційні ризики та обґрунтування інвестиційної стратегії суб’єкту господарювання.
- •1. Загальні засади стратегічного управління суб’єктом господарювання з урахуванням ризику.
- •2. Основні принципи розробки інвестиційної стратегії з урахуванням ризику.
- •3. Методи оцінки інвестиційних проектів з урахуванням ризику.
- •4. Ризик щодо прийняття інвестиційних рішень.
- •5. Вплив інвестиційних проектів на ризик фірми.
- •6. Формування інвестиційної стратегії суб’єкта господарювання.
- •7. Аналіз підгалузей національної економіки щодо інвестицій.
- •8. Аналіз регіонів щодо інвестицій.
- •9. Оцінка інвестиційної стратегії компанії.
- •10. Принципи формування інвестиційного портфеля з урахуванням ризику.
- •Тема 10. Ризики у банківському підприємництві.
- •1. Кредитний ризик.
- •2. Валютний ризик.
- •3. Ринковий ризик.
- •4. Лізинговий ризик.
- •5. Факторинговий ризик.
- •6. Депозитний ризик.
- •7. Відсотковий ризик.
- •8. Ризик незбалансованої ліквідності.
- •9. Зовнішні банківські ризики.
- •Тема 11. Ризики в зовнішньоекономічній діяльності суб’єкта господарювання.
- •3. Ризик вибору та надійності партнера.
- •4. Маркетингові ризики.
- •5. Транспортні ризики.
- •6. Ризики, що пов’язані з основними положеннями зовнішньоторговельного контракту.
- •7. Комерційні ризики.
- •8. Митні ризики.
9. Спрощена класична модель формування портфеля цінних паперів.
Найпростішою і широко використовуваною на практиці математичною моделлю для наближених розрахунків є запропонована Вільямом Шарпом однофакторна модель.
Ця модель ґрунтується на багаторічних спостереженнях і виявленні того факту, що норми прибутків більшості акцій, в основному, залежать від одного чинника, котрий називають чинником ринку (біржі). На більшості бірж спостерігається, що зі зростанням ринкових індексів зростають пропорційно і ціни більшості акцій і навпаки. Ці спостереження дозволили висунути гіпотезу, згідно з якою норми прибутку акцій щільно корельовані відносно загальнобіржового індексу доходів (середньому по біржі в цілому). Цей індекс можна трактувати як гіпотетичний цінний папір (акцію), ціна котрого весь час коливається, і для якого, зокрема, можна визначити сподівану норму прибутку та варіацію. Цей гіпотетичний цінний папір можна прийняти за портфель ринку. Кореляційну залежність норми прибутку звичайних акцій від норми прибутку, котру вказує ринковий індекс, у середньому можна подати за допомогою рівняння регресії:
mi = ai + βimM +ei,
де mi — сподівана норма прибутку i-й акції;
mM — сподівана норма прибутку ринку (ринкового портфеля, до якого залучена і дана акція);
ai, βi — коефіцієнти рівняння регресії;
еi — випадкова складова рівняння регресії.
Ця формула називається характеристичною лінією цінного паперу, в даному випадку це — характеристична лінія i-й акції.
У цьому рівнянні норма прибутку певної акції «пояснюється» нормою прибутку ринку. Звичайно, «пояснення» є наближеним, тому що на норму прибутку акції впливає ряд інших чинників, окрім загальної ситуації на біржі, що виражається нормою прибутку ринкового показника чи ринкового портфеля. Дію інших чинників відображає випадкова складова рівняння регресії (еi). Власне, введення цієї випадкової величини дозволяє поставити знак рівності між лівою і правою частинами рівняння.
Дуже важливу роль у цьому рівнянні відіграє коефіцієнт βi (в економічній науці та практиці його називають коефіцієнтом бета).
Йому можна дати наступну інтерпретацію: коефіцієнт бета звичайної акції вказує, на скільки відсотків наближено зросте (знизиться) норма прибутку акції, коли норма прибутку ринку зросте (знизиться) на 1%. Тобто, це означає, що коефіцієнт бета певної акції показує, в якій мірі норма прибутку акції реагує на зміни, що відбуваються на ринку в цілому. Як відзначається в другому розділі, коефіцієнт бета може трактуватися як міра ринкового ризику певної акції.
Наведемо кілька простих прикладів.
Коефіцієнт бета дорівнює нулеві (βi = 0). Це означає, що норма прибутку даного цінного паперу ніяк не реагує на зміни на ринку. Тобто, даний цінний папір не обтяжений ринковим ризиком. Таким папером може бути, зокрема, державна облігація, для котрої норма прибутку майже позбавлена ризику.
Величина коефіцієнта бета така, що 0 < βi < 1. Це означає, що норма прибутку даної акції досить помірковано реагує на зміни, що відбуваються на ринку цінних паперів, таку акцію називають дефенсивною (захищеною) акцією.
Коефіцієнт бета дорівнює одиниці (βi = 1). Це означає, що норма прибутку даної акції змінюється так само як і норма прибутку ринку. Зауважимо, що ринковий портфель має коефіцієнт β = 1.
Величина коефіцієнта бета більша ніж одиниця (βi > 1). Це означає, що норма прибутку акції значною мірою залежить від змін, що відбуваються на ринку. Таку акцію називають агресивною.
В Україні останнім часом починають в періодичних виданнях публікувати дані про це, але досить нерегулярно. В країнах з розвинутою ринковою економікою ряд солідних часописів систематично публікують коефіцієнт бета для багатьох акцій. Більшість акцій Нью-Йоркської біржі мають коефіцієнт бета, який знаходиться в інтервалі від 0,5 до 1,5.
Приклад. Маємо акцію, характеристична лінія котрої подана наступним рівнянням:
mi = 3,1 + 1,3mM + еi.
Наведене рівняння показує, що зміна ринкового (біржового) показника на 1% призводить до зміни норми прибутку даної акції приблизно на 1,3%. Тобто, ця акція значно реагує на зміни на ринку цінних паперів.
Характеристична (ринкова) лінія акції може бути проілюстрована графічно (рис. 4.9).
На рис. 4.9 зображена характеристична лінія даної акції, де на осі абсцис відкладаються норми прибутку ринку, а на осі ординат норми прибутку даної акції. Коефіцієнт бета відповідає тангенсу кута „α” нахилу характеристичної лінії акції до осі абсцис. Отже, чим більшу величину має „β” акція, тим більшим є кут нахилу характеристичної лінії. Збільшення коефіцієнта „β” означає збільшення ступеня реагування норми прибутку акції на зміни норми прибутку ринкового показника.
Рис. 4.9. Ринкова лінія акції
Важливою проблемою є визначення характеристичної лінії акції. Існує декілька способів цього. Найчастішим є використання інформації за минулі періоди та широко відомого методу найменших квадратів.
У випадку застосування методу найменших квадратів (не вдаючись в деталі) одержимо наступні рівняння для визначення коефіцієнтів аi та β:
;
ai = mi – βimM,
де cov (Ri, RM) – коваріація між i-ю акцією і нормами прибутку ринку; V(RM) – варіація (дисперсія) ринкової норми прибутку цінних паперів; Т – кількість періодів, за які береться відповідна інформація; Rit - норма прибутку i-i акції в t-му періоді; RMt – норма прибутку показника ринку (індексу біржі) в t-му періоді; mi – сподівана норма прибутку i-ї акції; mM – сподівана ринкова норма прибутку.
У даному випадку
;
Метод найменших квадратів дозволяє визначити також варіацію (дисперсію) ринкової норми прибутку і варіацію (дисперсію) випадкової складової.
Визначаються вони за допомогою таких формул:
;
;
де VM = σM2 – варіація показника ризику; - варіація випадкової складової, яка відповідає i-й акції.
Отже, робимо висновок, що:
1) для обчислення норми прибутку i-й акції необхідно мати коефіцієнт "ai" коефіцієнт "βi" цієї акції, а також сподівану (середню арифметичну) норму прибутку ринку;
2) для обчислення ризику i-й акції необхідно знати коефіцієнт "βi", варіацію, пов'язану з ринком в цілому, а також варіацію випадкової складової, що відповідає даній акції;
3) для обчислення коефіцієнта кореляції i-й та j-ї акцій необхідно знати коефіцієнти "βi" і "βj", варіацію ринкового показника, а також середньоквадратичні відхилення i-ї та j-ї акцій.
Частку систематичного ризику в загальному ризику i-й ситуації можна подати за допомогою коефіцієнта zi, що обчислюється за формулою:
Велика частка систематичного ризику в загальному ризику певної акції вказує, зокрема, на те, що поводження ринку цінних паперів має великий вплив на ризик, яким обтяжена дана акція. І, навпаки, мала частка свідчить про те, що лінійна регресійна залежність між нормами доходу певної акції та ринку не досить добре характеризує цю залежність тощо.
Поняття систематичного ризику (ризику ринку) і специфічного ризику має безпосередній зв'язок з диверсифікацією, з формуванням портфеля цінних паперів. Диверсифікація призводить до зниження ризику портфеля стосовно окремих цінних паперів, що залучені до нього. Однак, ризик портфеля далеко не завжди можна зробити рівним нулеві (якщо цей портфель не порожній чи не сформований лише з безризикових цінних паперів).
Вміла методика формування портфеля дозволяє суттєво знизити (позбавитися) специфічний ризик, яким він обтяжений. Однак залишається ще ризик ринку, котрий може мати певний (більший чи менший) ступінь в складі всіх акцій, що залучені до портфеля, вилучити котрий не вдається шляхом диверсифікації.
Викладені вище засади класичної моделі мають широке застосування. Коефіцієнти "β" використовують під час прийняття рішень у фірмах. Вони придатні при обчисленні ціни необхідного капіталу для інвестиційних програм.
Коефіцієнти β означені вище як міра систематичного ризику окремих акцій (майнових активів).
Нехай розглядається портфель із "n" акцій (різних активів), часки яких у портфелі складають відповідно хi, , а також відомі коефіцієнтиβi,
Можна довести, що коефіцієнт бета портфеля (βр) розраховується за формулою:
Необхідно зазначити: якщо певну фірму трактувати як множину окремих груп активів, то, користуючись викладеним вище, можна обчислити, зокрема, вплив інвестиційних проектів на коефіцієнт "β" фірми в цілому. А, отже, на систематичний ризик, ціну власного капіталу, а також середньозважену ціну капіталу. Параметри ці мають вирішальний вплив на результати обчислення економічної ефективності інвестиційних проектів та відповідних рішень.