II семестр

49. Співвідношення понять “людина”, “індивід”, “особистість”, “індивідуальність”, “суб’єкт та об’єкт діяльності”.

50. Суть особистості, її особливості.

51. Детермінація розвитку особистості.

52. Структура особистості.

53. Сутність спрямованості, її структура.

54. Усвідомлені спонуки діяльності.

55. Неусвідомлені спонуки діяльності.

56. Свідомість.

57. Свідоме і несвідоме.

58. Самосвідомість, її структурні компоненти.

59. Структурні компоненти “Я–концепції”.

60. Самооцінка і рівень домагань.

61. Види самооцінки.

62. Суть здібностей. Загальні та спеціальні здібності.

63. Знання, уміння, навички та здібності.

64. Задатки, нахили, здібності, обдарованість, талант, геніальність: суть та співвідношення.

65. Визначення характеру.

66. Класифікація рис характеру.

67. Суть акцентуацій характеру.

68. Суть темпераменту.

69. Типи темпераменту.

70. Індивідуальний стиль діяльності (суть, структура, можливості формування).

71. Соціалізація людини: суть та стадії.

72. Адаптація як стадія соціалізації людини.

73. Індивідуалізація як стадія соціалізації людини.

74. Інтеграція як стадія соціалізації людини.

75. Трудова стадія соціалізації людини.

76. Післятрудова стадія соціалізації людини.

77. Соціальна роль та соціальний статус та їх значення для становлення особистості.

78. Суть та ознаки діяльності.

79. Структура діяльності.

80. Основні етапи діяльності.

81. Уміння та навички в структурі діяльності.

82. Формування діяльності.

83. Поняття про провідний вид діяльності.

84. Параметри психологічної характеристики провідних видів діяльності.

85. Порівняльна характеристика гри, учіння, праці, як провідних видів діяльності.

86. Суть спілкування, як форми активності людини.

87. Співвідношення понять “діяльність”, “спілкування”, “поведінка”.

88. Організація психологічного дослідження.

89. Структура презентації та використання методики психологічного дослідження.

90. Вимоги до змісту та оформлення курсової роботи.

12. Філософія

Предметом навчальної дисципліни “Філософія” є найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності та пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Спираючись на загальнолюдський досвід, філософія шукає відповіді на “вічні” питання: що є людина, що вона може знати, що вона повинна робити та на що може сподіватися. Однак, головна цінність філософії не у знайдених відповідях на ці та інші споконвічні запитання, а в самій їх постановці та осмисленні. Кожне покоління філософів робить свій внесок у скарбницю філософського досвіду, що дозволяє людям конкретної епохи вдосконалювати знання про світ і поглиблювати розуміння загальнолюдських цінностей, вирішувати проблему буття світу та буття у світі, знаходити світоглядні орієнтири, а також визначати спосіб власного існування та форми його реалізації.

Науковими і методичними основами курсу є системно–діяльнісний підхід, методологічний плюралізм, а також принципи цілісності і взаємодоповнення.

Мета курсу – формування стійкої життєвої позиції, забезпечення гармонійного розвитку особистості психолога, вироблення особистісного, духовно–практичного відношення до світу на основі критичного осмислення основних філософських ідей та концепцій.

Інформаційно–методичним забезпеченням самостійної роботи служить перелік питань для самостійної підготовки, що передбачені планами семінарських занять, а також список літератури до тем.

Завдання вивчення дисципліни:

– ознайомлення із досягненнями світової та вітчизняної філософської думки, творчістю та особистостями видатних мислителів давнини і сучасності, основними філософськими школами та напрямками у їх історичному розвитку, філософською термінологією;

– оволодіння та застосування філософської методології до осмислення психічних явищ, станів і процесів; до психодіагностичної, психокорекційної та психотерапевтичної діяльності;

– поглиблення світоглядних позицій студентів, стимулювання їх до філософського переосмислення засвоєного знання;

– розширення кола знань про людину, природу, суспільство, культуру, цивілізацію, простір і час, основні закономірності руху та розвитку, рівні, види та історичні типи світогляду, свідомість та її структуру;

– ознайомлення з основами теорії пізнання, філософською методологією та методологією наукових досліджень, колом проблем філософської аксіології та антропології;

– підвищення культурно–освітнього рівня, ерудиції та загальної культури мислення шляхом демонстрації концепцій світобудови та множини підходів до визначення сутності буття та місця людини в ньому, розгляду різних космологічних та космогонічних теорій, визначення характерних рис основних соціокультурних парадигм тощо;

– закріплення навичок аналітичного мислення, розвиток вміння висловлювати та аргументувати власні думки, міркувати послідовно та логічно правильно, вести діалог і полеміку;

– світоглядна підготовка, яка передбачає не лише передачу знань, але й формування філософського світосприйняття, гуманістичних ціннісних настанов та орієнтацій, ідеалів добра та справедливості, а також національної самосвідомості.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні:

знати:

– об'єкт, предмет і методи філософії взагалі та української зокрема, чітко оперувати і володіти її понятійно–категоріальним апаратом;

– основні світові філософські школи, концепції і напрями;

– теоретико–методологічні засади та принципи сучасної філософії та особливості застосування філософської методології для практичної діяльності психологів;

– коло теоретичних, методологічних та аксіологічних проблем філософії;

– специфіку світоглядно–методологічного спрямування сучасних зарубіжних і вітчизняних філософських шкіл, напрямів, течій, концепцій;

– характерні особливості філософського аналізу актуальних проблем сучасної психології.

уміти:

– аналізувати основні тенденції та закономірності розвитку філософської методології щодо актуальних проблем сучасної психології;

– визначати основні структурні елементи філософської методології та її місце в системі сучасної філософії науки;

– застосовувати принципи філософського аналізу метанаукових і світоглядно–методологічних проблем сучасної психології;

– цілеспрямовано формувати свідому громадянську позицію на основі розвиненої філософської рефлексії;

– визначати теоретичні, духовні, прикладні та інструментальні компоненти світоглядно–методологічного знання, їх роль і функції в підготовці професійних рішень, у забезпеченні особистого внеску до суспільно–політичного життя;

– систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію, вивчати методологію наукового дослідження і практику її застосування.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Філософія, її світоглядно–гуманістичний сенс та призначення	20	2	2	–	16
Тема 2. Історичні типи філософської думки	32	4	8	–	20
Тема 3. Філософські проблеми онтології та гносеології	22	–	2	–	20
Тема 4. Суспільство. Культура. Цивілізація. Право	24	2	2	–	20
Консультація	2	–	–	–	–
Форма підсумкового контролю – екзамен	8	–	–	–	–
Всього годин:	108	8	14	–	76

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Агностицизм (від грец. аgпоstоs – непізнаний) – напрям у філософії, прихильники якого заперечують можливість пізнання сутності речей, об'єктивної істини (Юм, Кант, позитивісти). Корені агностицизму в абсолютизації незавершеності процесу пізнання.

Аксіологія (від грец. axios – цінний) – вчення про цінності, філософська дисципліна, яка вивчає ціннісне ставлення людини до світу.

Герменевтика (від грец. – hermenevein – пояснювати, тлумачити) – філософський метод тлумачення та розуміння феноменів культури, зокрема текстів, у їх залежності від контексту культури, в якому він існував, і від культури суб'єкта, який здійснює інтерпретацію.

Детермінізм(від лат. dеtеrтіпапs – той, що визначає, обмежує) – пояснення явищ на основі причинної зумовленості. Принцип Д. є провідним у сучасній науці та матеріалістичній філософії.

Діалектика(від грец. dіаlесtіkе – мистецтво вести бесіду) – один з методів філософії, згідно з яким будь–яке явище перебуває в зміні, розвитку, в основі якого взаємодія (боротьба) протилежностей (Геракліт, Гегель, Маркс). Основні ідеї Д. за Гегелем: перехід кількісних змін в якісні, взаємопроникнення протилежностей і заперечення заперечення.

Епістемологія(від грец. еріstетоlоgіа – теорія пізнання) – частина філософії, що вивчає загальні риси процесу пізнання та зміст знання: атрибути

і межі; достовірність і недостовірність. Вживається переважно як вчення про наукове пізнання.

Ідеалізм– напрям у філософії, який первинним вважає ідеальне начало – Бога, дух, розум тощо. Згідно з І. духовна субстанція є творцем світу. Відрізняють об'єктивний (Платон, Гегель) і суб'єктивний (Берклі) ідеалізми.

Ірраціоналізм – вчення, згідно з яким основою світу є щось протилежне розуму (воля, інстинкт), а джерелом пізнання інтуїція, почуття.

Істина – адекватне відтворення дійсності в пізнанні, відповідність знання дійсному стану речей (див. конвенціоналізм і прагматизм). Гегель вважав, що І. є системою знання, яка постійно перебуває в процесі розвитку. Звідси поняття абсолютної (повної) і відносної (неповної) істини.

Категоричний імператив – безумовний моральний обов'язок, веління. Термін, запроваджений Кантом. Суть його Кант формулював так: поводься так, щоб правила твоєї поведінки могли стати законом для діяльності всіх людей.

Матеріалізм – напрям в історичному розвитку філософії, який вважає матерію першоосновою всього сущого, намагається пояснити всі явища і процеси через матеріальні причини. Протистоїть ідеалізму і релігії. М. був притаманний давньогрецьким філософам (Демокріт), Просвітництву XVII– XVIII ст. (Дідро. Ламетрі), Марксу.

Матерія – філософська категорія, протилежна ідеальному. Матеріальність речей чи процесів визначається їх речовинністю, просторово–часовим буттям, причинними зв'язками з іншими речами і процесами. В деяких філософських системах М. як неживе протиставляється живому.

Метод – сукупність правил дії (наприклад, набір і послідовність певних операцій), спосіб, знаряддя, які сприяють розв'язанню теоретичних чи практичних проблем.

Онтологія – вчення про першооснови буття.

Персоналізм – релігійно–філософська течія, яка вищою реальністю і цінністю вважає персону – людину, Бога.

Пізнання – процес цілеспрямованого відтворення дійсності в абстрактних образах (поняттях, теоріях) людиною. Пов'язане з практичною діяльністю і зумовлене суспільним буттям людини.

Позитивізм (від лат. роsitivus – позитивний) – філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення.

Прагматизм (від грец. ргаgmа – дія, діяння) – філософська течія, яка зводить суть понять, ідей, теорій до практичних операцій підкорення навколишнього середовища і розглядає практичну ефективність ідей як критерій їх істинності.

Свобода– одна з характерних рис людини, яка полягає в тому, що вона (подібно до Бога) може діяти (чи не діяти) з власної волі, не детермінуючись обставинами. С. є підставою моральності людини. В політичній сфері розширення свобод передбачає посилення відповідальності.

Скептицизм(від грец. skeptikos – гой, що розглядає, досліджує) – філософські погляди, які сповідують сумнів у можливості досягнення істини, здійснення ідеалів та ін.; давньогрецька філософська школа IV–III ст. до н. е., яка сповідувала ці ідеї (Піррон. Секст Емпірик).

Субстанція(від лат. substantia – сутність) – незмінна першооснова всього сущого. Згідно з уявленням прихильників субстанційної моделі світу С. породжує всі явища світу і є їх об'єднуючим началом. Матеріалісти вважали субстанцією матерію, ідеалісти – Бога.

Філософія– теоретичний світогляд, вчення, яке прагне осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві. Філософія вибудовується із сумнівів і обґрунтовувань, доведень, живе у вільних дискусіях, а тому по–справжньому можлива лише в демократичному суспільстві. Філософськими дисциплінами є метафізика, онтологія, гносеологія, філософська антропологія, логіка, етика, естетика та ін. Ф. вивчає всі феномени культури під кутом зору все загальності, тобто їх суті, місця та функції в культурі.

Цивілізація(від лат. civilis – громадянський) – у широкому розумінні – форма існування живих істот наділених розумом; у вужчому – певний рівень розвитку матеріальної і духовної культури. Представники “філософії життя” – (Шпенглер) Ц. тлумачили як раціональні здобутки культури (бюрократію. науку, техніку), що легко передаються від народу до народу і є свідченням занепаду культури.

Цінність– значимість, яку люди надають речам, явищам і яка складає основу ставлення до них (вибору, надання переваги тощо). Цінність наявна лише в актах оцінки, коли вибирають, вибудовують ієрархічну структуру цінностей. Цінності мотивують поведінку людей. Проблему цінностей досліджували неокантіанці (П. Ріккьор), М. Вебер, М. Шелер та ін.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Афанасенко В. С., Горлач М. І., Данильян О.Г., Дзьобань О.П., Квіткін П.В. Соціальна філософія: Підруч. для вищої шк.. – Х.: Прапор, 2011. – 679 c.

2. Бойченко І.В., Бойченко М.І. Філософія: Навч. посіб. для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун–т розвитку людини “Україна”. Інститут дистанційного навчання. – К.: Університет “Україна”, 2011. – 211 с.

3. Вандышев В.Н. Феномен украинской философии: соискание идей: Монография / Сумский гос. ун– т. – Суми: СумДУ, 2009. – 144 с.

4. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. посіб. для студ. / Європейський ун–т. – Вид. 3–є. – К.: Видавництво Європейського ун–ту, 2007. – 422 с.

5. Губар О.М. Філософія: інтерактивний курс лекцій: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літ–ри, 2012 – 416 с.

6. Єременко О.М., Левченкова О.Б., Литвинов О.М., Ковальова О.В. Філософія: Навч.–метод. посіб. для слух. ф–ту заоч. та дистанц. навч.; Луганський держ. ун–т внутрішніх справ. Кафедра філософії права. – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2007. – 90 с.

7. Історія української філософії: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Академвидав, 2010. – 624 с.

8. Інформаційне суспільство у соціально–філософській ретроспективі та перспективі: Монографія / Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України; Київський ун–т туризму, економіки і права / За ред. В.В. Лях. – К.: ХХІ століття: діалог культур, 2009. – 404 с.

9. Зачепа А.М. Філософія: Курс лекцій. – Л.: Ставропігіон, 2007. – 92 с.

10. Касьян В.І. Філософія: відповіді на питання екзаменаційних білетів: Навч. посіб. – Вид. 6–е, випр. і доп. – К.: Знання, 2011. – 354 с.

11. Кирильчук В.Т., Решетов О.О., Стежко З.В., Стежко Г.П. Філософія в короткому викладі: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Вид. 3–е, доп. – Кіровоград: Імекс–ЛТД, 2009. – 187 с.

12. Конох М.С., Бабічева Т.А. Філософія екзистенціалізму: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Дніпродзержинський держ. технічний ун–т. — Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2009. — 126 с.

13. Краткий философский словарь / Под ред. А.П. Алексеева. – М.: Проспект, 2011. – 498 с.

14. Кремінь В.П., Ільїн В.В. Філософія: Логос, Софія, Розум: Підруч. – К.: Книга. 2009 – 432 с.

15. Куприянов И.Т., Дорошкевич В.А. Этюды о загадочных проблемах мировой философии. – Запорожье: Просвіта, 2009. – 24 с.

16. Лозовой В.О., Пазиніч С.М., Пономарьов О.С. Філософія. Логіка. Етика. Естетика: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – Х.: Право, 2009. – 574 с.

17. Лузан А.А. Введение в философию: Учеб. пособ. / Донбасская гос. машиностроительная академия. – Краматорск : ДГМА, 2009. – 140 с.

18. Максюта М.Є. Філософія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Урожай, 2008. – 472 с.

19. Марков Б.В. Философия: Учеб. пособ. для студ. вузов. – Изд. 2–е. – СПб; М.; Питер, 2012. – 481 с.

20. Марков Б.В. Философская антропология: Учеб. пособ. для студ. вузов, обучающ. по направлению подгот. ВПО 030100 “Философия” – Изд. 2–е. – СПб; М.; Нижний Новгород; Воронеж: Питер, 2008. – 349 с.

21. Новітня філософія науки: Підруч. для студ. філос. фак. ун–тів і аспірантів (для склад, канд. іспиту з філос. та філос. науки) / І.С. Добронравова, Т.М. Білоус, О.В. Комар – К.: Логос, 2009. – 244 с.

22. Присухін С.І. Філософія: Навч. посіб. / Державний вищий навчальний заклад “Київський національний економічний ун–т ім. Вадима Гетьмана”. – К.: КНЕУ, 2011. – 356 с.

23. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підруч. – Вид. 3–є, перероб. і доп. – К.: Академвидав, 2011. – 592 с.

24. Сидоренко О.П., Корлюк С.С., Філянін М.С., Абрамович В.Г., Задірако П.С., Посполітак Т.Є. Філософія: Підруч. / За ред. О.П. Сидоренко. – К.: Знання, 2009. – 891 с.

25. Спиркин А.Г. Философия: Учеб. для высш. учеб. завед. – М.: Гардарики, 2008. – 365 с.

26. Філософія. Кредитно–модульний курс: Навч. посіб. / За ред. Р.І. Додонова, Л.І. Мозгового. – К.: Центр учбової літ–ри, 2012 – 456 с.

27. Філософія як історія філософії: Підруч. / За ред. В.І.Ярошевця. – К.: Центр учбової літ–ри, 2012 – 648 с.

28. Філософія: Хрестоматія (від витоків до сьогодення): Навч. посіб.: Рекомендовано МОН / За ред. Л.В. Губерського. – К., 2012. – 621 с.

29. Філософія: нове покоління / Національний ун–т “Києво–Могилянська академія” / За ред. М.Л. Ткачук. – К.: Видавничий дім “Києво–Могилянська академія”, 2008. – 135 c.

30. Філософія: Навч. посіб. для студ. і аспірантів вищ. навч. закл. / За ред. І.Ф. Надольний. – Вид. 8–е, стер. – К.: Вікар, 2012. – 534 с.

31. Філософія: Підруч./ За ред. О.П. Сидоренко. – К.: Знання, 2009. – 891 с.

32. Философия: Учеб. / Под ред. А.Ф. Зотова, В.В.Миронова – Изд. 6–е, перераб. и доп. – М.: Проспект, 2012. – 672 с.

33. Храмова В.Л. Личность как духовный феномен / Институт гуманитарных исследований. – К.: Феникс, 2009. – 648 с.

34. Хрестоматия по западной философии: Учеб. пособ. / Сост. Н.И.Фокина. – М.: Проспект, 2009. – 541 с.

35. Шевченко В.І. Українська філософія в системі українознавства: теор.–метод. коментар до курсу філософії у вищ. навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. – К.: ДП “Видавничий дім “Персонал”, 2008. – 240 с.

36. Шкепу М.О. Східноєвропейська філософія ХХ століття: Монографія / Київський національний торговельно–економічний ун–т. – К.: КНТЕУ, 2008. – 163 с.

37. http: // www.nbuv.gov.ua/– Національна бібліотека імені В.І. Вернадського.

38. http: // www.nplu.kiev.ua/– Національна парламентська бібліотека України.

39. http: // www.nbuv.gntb.n–t.org/– Державна науково–технічна бібліотека України (Київ).

40. http: // korolenko.khаrkov.com/– Харківська державна наукова бібліотека імені В.Г. Короленка.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ