1. Практичне заняття – 2 години

1. Лексика української мови. Групи термінологічної лексики.

2. Зв’язок психологічної термінології з іншими фаховими тезаурусами.

3. Лексична варіантність психологічної термінології.

Методичні рекомендації

Вивчення першого запитання передбачає розгляд основних проблем, які належать до сфери лексикології, а саме: 1) лексика української мови за походженням; 2) активна і пасивна лексика української мови; 3) терміносистема української мови, вимоги до вживання термінів; 4) сфера використання термінів і професіоналізмів, відмінності між ними; 5) значення слова, багатозначність слова; 6) синоніми і пароніми в текстах офіційно–ділового стилю, вимоги до вживання. Студенти з’ясовують, що лексика української мови за походженням буває власне українською та запозиченою, за сферою вживання – загальновживаною та обмеженого вживання (діалектизми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми, екзотизми), за емоційним забарвленням – стилістично нейтральною, емоційно–забарвленою, за активністю вживання – лексика активного та пасивного запасу.

Для висвітлення другого запитання студентам слід звернути увагу на те, що термінологія психологічної сфери органічно пов’язана з іншими фаховими тезаурусами.

При підготовці до третього запитання увага студентів звертається на лексико–семантичні та функціонально–стилістичні особливості психологічних термінів. Відпрацьовується варіантність психологічної термінології. Необхідно звернути увагу на явища багатозначності (акт, стаття, організація, апарат, душа), омонімії (голова, топити, мати), паронімії (суперечка – суперечність), синонімії (державна мова – офіційна мова, нерухомість – нерухоме майно) у текстах психологічної та правової сфер. Обов’язковим є знання вимог, що висуваються до вживання багатозначних слів, синонімів, паронімів, антонімів, омонімів у текстах офіційно–ділового стилю.

Завдання 1

Дати відповіді на запитання:

1. Що Ви можете розповісти про лексику української мови?

2. Запозичення з яких мов поповнили український термінологічний фонд психології?

3. Що Ви можете розповісти про засвоєння українською мовою психологічних термінологічних одиниць із класичних мов?

4. Що таке фразеологія, фразеологічний зворот?

5. Які компоненти в сучасних терміносистемах є інтернаціональними?

Завдання 2

Охарактеризувати лексику української мови за походженням.

Завдання 3

Охарактеризувати лексику української мови за вживанням.

Завдання 4

Охарактеризувати активну та пасивну лексику української мови.

Завдання 5

Пояснити слова іншомовного походження:

маніакальний, емоційний, енергія, екстремальна ситуація, інтуїція, психогенний, клептоманія, фізіологія, раціоналізм, емпіризм, асоціація, інтелект, біхевіоризм, когнітивізм.

Зразок: емпатія – здатність людини емоційно відгукуватися на переживання іншої.

Завдання 6

Зробити класифікацію термінів:

а) за галузями науки: індивід, потенціал, екстремальний, психопатія, психолінгвістика, комунікативний, об’єкт, класифікація, адресат, функція, акт, тавтологія, деформація, інтуїція, неврівноваженість, свідомість, парламент, фактор, рана, ін’єкція, комп’ютер, сфера, реакція, договір, правочин, абстрагування, плеоназм, меланхолік, холерик, харизма, духовність, реакція, екзотизм, амнезія, правотворчість, кримінальний процес, конституція, протокол судового засідання, дактилоскопічна карта;

б) за походженням: обдарованість, психосемантика, стрес, безпорадність, психоаналіз, психогенез, аналіз, переживання, стан, свідомість, тіло, суїцидний настрій, ейфорія, психічна травма, психічні навантаження, внутрішні переконання, працездатність, френологія, психофізика, душа, радість, потяг, відчуття.