13. Охарактеризуйте сутність і особливості квазіекспериментального дослідження психіки.

Експеримент (від лат. experimentum - проба, дослід) - дослідницька стратегія, яка передбачає цілеспрямоване спостереження за певним процесом в умовах регламентованих змін окремих характеристик умов його протікання. Дослідження проводиться з метою перевірки гіпотези про причинно-наслідковий зв'язок між впливом незалежної змінної і зміненими станами об'єкта (залежної змінної

Квазіексперимент – це дослідження, в якому експериментатор відмовляється від повного контролю за змінними, оскільки це неможливо здійснити в силу об'єктивних причин. Будь-який експеримент можна вважати квазіекспериментом, оскільки він відхиляється від ідеального.Польовий експеримент – це природний експеримент, в якому використовують обладнання, а учасників інформують про проведення дослідження.

До квазіекспериментальних, як правило, можна також віднести дослідження, яке проводиться в "польових умовах", і має шанс макси­мально наблизитися до експерименту повної відповідності, не трансформуючи природних змінних і зв'язків між ними (що невідворотно в "істинному" експерименті, в якому прагнуть забезпечити якомога "чисті" умови його проведення). Водночас у такому дослідженні зни­жується рівень контролю альтернативних причин і, відповідно, зрос­тає ймовірність конкуруючих пояснень.

До основних типів квазіексперименту належать передусім дослід­ження, що спрямовані на встановлення причинно-наслідкового зв'яз­ку, але передбачають використання як експериментальної і контроль­ної нееквівалентних за складом природних груп.

Кроскультурне дослідження – дослідження, яке спрямоване на виявлення культурної детермінації загальногрупових особливостей і індивідуальних розбіжностей поведінки.

При цьому можна вказати на кілька джерел артефактів виміру. Це, по-перше, різні системи понять у різних культурах. Для усунення артефактів у цьому випадку використовують дві стратегії — конверген­ції (дослідження проводять представники кожної культури зі своїм специфічним інструментом, причому оцінюється подібність результа­тів кожного дослідження) і децентрації (врахування при відпрацю­ванні й складанні спільної для всіх культур методики системи понять і точок зору різних культур). Прикладом останнього є широковідоме дослідження С. Шварца, яке було спрямоване на дослідження крос-культурної моделі ціннісних орієнтацій. У цьому дослідженні вчений просив дослідників інших країн додати культурно-специфічні ціннос­ті до його переліку загальних (універсальних) цінностей. Джерелом артефактів у кроскультурних дослідженнях може стати різне знайомство зі стимульним матеріалом і процедурою. Наприклад, в одному з досліджень дітям із Замбії і Великої Британії пропонувало­ся відтворити малюнок, використовуючи або папір і олівець, або пла­стилін, або переплетіння рук, або дріт (до речі, вироблення моделей з дроту є одним із улюблених занять замбійських дітей). Виявилося, що англійські діти показали кращі результати, використовуючи папір і олівець, а замбійські діти — дріт. За використання інших процедур різниця результатів виявилася незначущою На достовірність результатів у кроскультурних дослідженнях може вплинути культурна неадекватність тестових завдань, коли, скажімо, пункти тестових методик по-різному сприймаються представ­никами різних культур унаслідок специфічних культурних традицій.

Для характеристики психологічних особливостей культури часто використовують поняття "культурний синдром", тобто певний набір цінностей, установок, вірувань і моделей поведінки, за якими одна культура відрізняється від іншої. При цьому основними вимірами куль­тури вважають "простоту — складність", "індивідуалізм — колек­тивізм", "відкритість — закритість" тощо

Валідність – відповідність конкретного дослідження встановленим стандартам.

Валідність внутрішня – відповідність конкретного дослідження ідеальному; оцінює зміни залежної змінної, визначається впливом незалежної змінної, а не іншими причинами. Валідність зовнішня – відповідність конкретного дослідження природній реальності. Верифікація – підтвердження експериментальної гіпотези, термін запропонований О. Контом..

Можна виділити два основних напрямки зниження форм контролю при формуванні експериментальної і контрольної груп: 1) невиконання умови рандомізації відбору піддослідних в групи, 2) розгляд в якості аналога НЗ(незал змінної) тієї відмінності між групами, яке вводилося як підстава нееквівалентності груп.

Контроль ex-post-factum («контроль після») це розібрана для квазіекспериментів схема роботи з отриманими даними, які дозволяють оцінити можливі впливи базисних побічних змінних на вивчаючу залежність після того, як завершина основна емпірична частина дослідження . Схемою «контроля після» вирішується проблема виділення ефектів змішань зі змінними, які не були включені в квазіекспериментальний чи кореляційний план, але можуть впливати на залежну змінну .