27. Проаналізуйте висловлювання: «Навіть тоді, коли ми не цікавимося політикою, політика цікавиться нами» (Вінстон Черчілль).

Багато людей взагалі не цікавляться політикою, що обумовлюється цілим рядом причин: деякі вважають політику справою, негідною порядних людей, інші не займаються нею постійно в силу відсутності часу, зрідка цікавлячись відбуваючимися в країні і світі політичними подіями або голосуючи на виборах, для когось політика занадто складна для розуміння, вона здається «високим мистецтвом», недоступним для звичайної людини. Отже, більшість людей не беруть активної участі в політиці, але це далеко не означає, що вони знаходяться від неї осторонь, що політика не впливає на їх життя, не визначає їх інтереси і поведінку. «Навіть тоді, коли ми не цікавимося політикою, політика цікавиться нами» - зазначав Уїнстон Черчілль. Кожна людина в сучасному світі, хоче вона того чи ні, включена в політику, політичні відносини, а, значить, змушена оцінювати політичні події,які відбуваються, процеси, дії політичних лідерів з точки зору їх впливу на його життя, вибирати певні форми своєї діяльності. Ця діяльність може приймати форму активної участі в політичному житті та країни, регіону, міста, а може обмежуватися простим дотриманням законів, що залежить від безлічі чинників - рівня знань, обізнаності, політитичного досвіду самої людини, можливих форм участі в політиці, передбачених законодавством держави і т.д. Людина, таким чином, включена в політику самим фактом свого існування в суспільстві. Давньогрецький філософ Арістотель відзначав, що людина за своєю природою є істота політична, вказуючи на те, що жити в суспільстві і бути вільним від суспільства не можна. Інша справа, що характер взаємодії людини і політики, залежність від неї, безумовно, може бути різним, не в останню чергу залежать від рівня політичної культури людини, її політичної свідомості. Адже, в кінцевому рахунку, будь-яка влада робить з людиною тільки те, що вона їй дозволяє.

28. Проаналізуйте висловлювання: «Відмінність державного діяча від політика полягає в тому, що політик орієнтується на наступні вибори, а державний діяч – на наступні покоління» (Вінстон Черчілль).

Якщо виходити з загальновживаного сенсу, то державним діячем називають як правило впливового і шанованого політика. У той же час, термін «політика» і «політик» часто мають легкий негативний контекст, тому що, на думку багатьох людей, означають інтриги, брехня, схильність часто і радикально міняти свої думки для переслідування своїх корисливих цілей. Поняття «державний діяч» ж, як правило, позбавлене подібного сенсу.

У загальноприйнятому сенсі, політик - часто менш шановна фігура, а державний діяч - більш шановна.

29. Наведіть приклад політичного конфлікту, визначте сутність конфлікту, його причини і компоненти та методи врегулювання.

Політичний конфлікт — зіткнення, протиборство різних соціально-політичних сил, суб´єктів політики в їх прагненні реалізувати свої інтереси і цілі, пов´язані насамперед із боротьбою за здобуття влади, її перерозподіл, зміну свого політичного статусу, а також з політичними перспективами розвитку суспільства.

Основними ознаками конфлікту як психологічного феномену є: 1) наявність протиріччя (реального чи уявного, вигаданого), що оцінюється як непереборне і набуває відкритої, демонстративної форми. Таке протиріччя може виникнути власне як функція ситуації, так і бути результатом «зусиль» учасників, їхніх вчинків, поведінки, ставлення один до одного; 2) зміна характеру спілкування в напрямі конфронтації, негативної спрямованості мінімум однієї, а частіше - обох сторін. Відчуваючи взаємну неприязнь і небажання спілкуватись, учасники конфлікту вимушені це робити (через наявність відносин службової залежності чи підпорядкованості, для «збереження» сім'ї тощо), що стимулює ескалацію конфлікту; 3) активність сторін, прагнення до перемоги будь-що, поступове розширення арсеналу використовуваних засобів - осуд, залякування-шантаж, погрози, фізичний вплив та ін.; 4) підвищений емоційний фон, загострення негативних емоцій аж до їх повної безконтрольності.

Конфлікт всередині України між Президентом та урядом.через розбіжність поглядів на політичне життя країни. Причини : несумісність, розбіжність та зімкненість інтересів та цілей ; криза. Найважливішими і найсуттєвішими методами впливу на розв’язання конфлікту виступають наступні:

Компроміс — це бажання опонентів завершити конфлікт окремими поступками. Він характеризується відмовою від частини раніше висунутих вимог, готовністю визнати претензії іншої сторони частково виправданими.

Пристосування — це вимушене поступлення, добровільна відмова від боротьби та втрата власних позицій. Прийняти цю стратегію сторони змушені при розумінні власної неправоти, необхідності збереження добрих стосунків з опонентом, сильної залежності від нього або загрози ще більших збитків від конфлікту.

Ухилення від вирішення проблеми — це спроба відійти від конфлікту при мінімумі втрат. Як правило, опонент переходить до цієї стратегії після невдалих спроб реалізувати власні інтереси за допомогою активних стратегій. Співробітництво — найбільш ефективна стратегія поведінки у конфлікті, яка спрямована на конструктивне обговорення проблеми, ставлення опонентів один до одного не як до супротивника, а як до союзника у пошуках рішення. Ця стратегія застосовується при сильній взаємозалежності опонентів.