32. Розкрийте типологію неправильного сімейного виховання.

Стиль сімейного виховання – це найбільш характерні способи ставлення батьків до дітей, певні засоби і методи пед..впливу, які виражаються в своєрідній манері словесного звернення і взаємодії. Неправильне сімейне виховання – стійке поєднання певних рис виховання, що призводить до негативних наслідків розвитку особистості дитини.

Класиф.неправ.сімейного вихов за А. Лічко і Е. Ейдеміллер: 1)гіпопротекція (бездоглядність, недостатність опіки, контролю і справжнього інтересу), 2)прихована гіпопротекція- контроль за поведінкою та ціннісними орієнтаціями підлітка ,заборони і заохочення батьками декларується але швидко забувається .3)гіпопротекція що потурає – безконтрольність і вседозволеність поєднується з прагненням батьків усунути підлітка від суспільного осуду і покарання, рівень опіки зниж.,а ступінь задов..потреб дитини надмірний. 4)домінуюча гіперпротекція (надмірна опіка і контроль), 5)потураюча гіперпротекція, наявне чи приховане емоційне нехтування, виховання за типом жорстокого ставлення, сперечливе виховання, виховання за типом підвищеної моральної відповідальності.

Причини: пед. і псих. неграмотність батьків, стереотипи виховання, особистісні проблеми й особливості батьків, вплив особливостей спілкування в сім’ї на відносини батьків і дітей, винесення конфлікту між подружжям на дитину, виховна невпевненість батьків, недорозвиненість батьківських почуттів. Умови ефективного виховання: повага, доброзичливість і любов у стосунках, позитивний приклад, авторитет батьків, достатній рівень педагогічної культури батьків, рівноправність, гнучкі правила розпорядку.

Умови правильного виховання

1. Мікроклімат здорових стосунків між усіма членами родини це насамперед правильна організація сімейного життя, яка складається з культури побуту, діяльності, спілкування.

2. Позитивний приклад батьків. Вирішальну роль у сімейному вихованні має поведінка дорослих. А. Макаренко з цього приводу зазначав: «Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи повчаєте її, чи караєте її. Ви виховуєте її в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. А. Макаренка, який зазначав, що головні основи виховання закладаються до п'яти років; після п'яти вже буде перевиховання, а перевиховувати набагато складніше. Це доведено практикою

3. Авторитет батьків. Родинне виховання — справа дуже серйозна. Тому батьки, які хочуть по-справжньому виховати своїх дітей, повинні мати в них авторитет. Батьківський авторитет має ґрунтуватися на загальній ерудиції й обізнаності, відповідальності у всьому, любові, зацікавленості справами дітей тощо.

4. Достатній рівень педагогічної культури батьків. Це передусім педагогічні знання, які допоможуть глибше пізнавати дитину, розуміти її потреби,

33. Охарактеризуйте особливості професійного самовизначення молоді Дайте психологічний аналіз типових помилок при виборі професії та шляхи їх корекції.

Професійне самовизначення - складний, часом суперечливий процес, в основі якого лежить цілком виправдане прагнення молодої людини до самостійності, в той час як вона ще не в змозі обійтись без кваліфікованої допомоги школи, сім'ї. В особистісному плані можна назвати протиріччя між професійними намірами школярів і можливостями їх реалізації, між професійними намірами і даними своєї особистості, зокрема здібностями, між прагненням молоді до самостійності і відсутністю уміння обґрунтовано прийняти рішення у виборі професії. ПОМИЛКИ :

 Невміння/небажання розібратися у своїх особистих якостях (нахилах, здібностях, мотивах). Розібратися у собі вам допоможуть профконсультанти, батьки, вчителі, друзі, психологічні тести, статті та публікації на тему популярної психології. Але необхідно мати на увазі, що серед них багато непрофесійних, так що відносьтесь критично як до результатів тестів, так і до написаного у психологічних книгах.

 Незнання/недооцінювання своїх фізичних особливостей, суттєвих при виборі професії. Існують професії, які можуть бути вам протипоказані, так як вони можуть погіршити стан вашого здоров’я.

 Захоплення тільки зовнішньою чи якою-небудь окремою стороною професії. За легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть наполеглива щоденна праця. А журналісти не завжди виступають у телепередачах. Частіше вони опрацьовують велику кількість інформації, архівів, розмовляють з десятками людей, перед тим як підготувати 10-хвилинне повідомлення, яке до того ж озвучить хтось інший (диктор на телебаченні).

 Ототожнення шкільного навчального предмету з професією чи погане розрізнення цих понять. При виборі професії потрібно враховувати, які реальні заняття і професії за цим предметом стоять. Професій існує набагато більше, ніж шкільних предметів. Професії зазвичай можуть бути асоційовані з декількома шкільними предметами.

 Перенесення ставлення до людини, представника тієї чи іншої професії, на саму професію. Не слід вибирати професію тільки тому, що подобається чи не подобається людина, яка займається даним видом діяльності. Особливо небезпечне захоплення викладачем. Часто здійснюється помилка, коли намагаються отримати професію кумира – спортсмена, політика, журналіста, артиста.

 Застаріле уявлення про зміст і характер праці у сфері матеріального виробництва. У всі професії, найперше у робітничі, впроваджується складна та цікава техніка, нові технології, підвищується культура праці. Комп’ютер впроваджується у всі сфери діяльності.

 Вибір професії під впливом друзів (за компанію). Професію ми вибираємо за своїм “смаком” і “розміром” так само, як одяг і взуття. Порівняйте себе з друзями, а не сліпо повторюйте. Намагайтеся помітити, чим ви відрізняєтесь від друзів і в чому ваша схожість. Це допоможе зрозуміти, що якщо хтось хоче бути пожежником (а він людина, яка любить ризикувати), вам ця професія може не підійти (ви дуже обережні, розсудливі).

 Стереотипи про престижність професії. Деякі важливі для суспільства професії вважають негідними, непрестижними (наприклад, сміттяр). Економіст чи психолог не більш корисний для суспільства, ніж хімік чи слюсар. Престижність професії має враховуватися, але після врахування ваших інтересів, нахилів і здібностей. Інакше будете володіти “модною” спеціальністю, яка не приносить задоволення, чи виявитесь непридатним до виконання основних робітничих функцій.

 Відсутність знань про вимоги, які висуває професія до особистості.

 Орієнтація відразу на професії вищої кваліфікації (вчений, космонавт, дипломат, пілот, військовий стратег та ін.) і нехтування деякими важливими для народного господарства професіями.

Професійне самовизначення – процес самостійного і усвідомленого знаходження сенсів професійної діяльності і всієї життєдіяльності. Професійна спрямованість - готовність особистості до професії, що обирається, визначається загальним позитивним відношенням до праці, високим рівнем загальноосвітньої підготовки, інформованістю про професії, знанням шляхів їх здобуття. Проф. схильність – схильність до різних видів і сфер діяльності. Професійний намір – усвідомлений вольових акт планування майбутньої діяльності з оволодіння професією. Фактори вибору професії: позиція батьків, старших членів сім'ї, позиція друзів, позиція шкільних педагогів, особисті професійні плани, здібності, рівень домагань на суспільне визнання, інформованість про професії, схильності і темперамент. Від нього залежить вплив на діяльність різних психічних

Етапи формування професійних намірів школярів: 1 стадія (6-11 р) – фантазії, 2 стадія (11 -14 р) - інтереси, реальні проби власних можливостей, активна цілеспрямована діяльність, 3 стадія (15-17 р.) - пошук сенсу власного існування; самореалізація і самовираження.

Помилки при виборі професії: за настановою батьків, невміння/небажання розібратися у своїх особистих якостях (нахилах, здібностях, мотивах), захоплення тільки зовнішньою стороною професії, перенесення ставлення до людини, представника професії, на саму професію, застаріле уявлення про зміст і характер праці, вибір професії за компанію, стереотипи про престижність професії, відсутність знань про вимоги професії, орієнтація відразу на професії вищої кваліфікації.

Професійна орієнтація - науково-практична система підготовки особистості до вільного й свідомого вибору професії, допомога у професійному самовизначенні особистості відповідно до здібностей. Завдання: зосередження уваги на формуванні професійно важливих якостей, необхідних для обраного виду професійної діяльності; здійснення корекції професійних планів; окреслення шляхів самопідготовки до майбутньої професії, способів оцінювання результатів досягнень; формування основ для соціально-професійної адаптації; розвивання норм, ціннісних орієнтацій, мотивів вибору професії, професійної спрямованості; формування професійних інтересів. Допомога: розумне психолого-педагогічне втручання, професійне консультування та послідовне проведення всіх етапів профорієнтаційної роботи.

34 Охарактеризуйте поняття творчості у психології праці. Вкажіть ознаки творчої трудової діяльності особистості.

Психологія праці – розділ психології, розглядає псих. особливості трудової діяльності людини, закономірності розвитку трудових навиків. Творчість — діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей. Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості). Психологія творчості досліджує процес, психологічний механізм протікання акту творчості як суб'єктивного акту індивіда. Теорія бісоціації А. Кестлера - психологічним механізмом уяви є бісоціація - момент раптового зіткнення ідей, образів, які належать до зовсім різних асоціативних площин, контекстів. Раптова бісоціація двох звичайно непорівнюваних матриць завершується стрибком думки від одного асоціативного контексту до іншого. Творча праця - внесення нового в процес праці, удосконалення дій і рухів, спрямованих на досягнення цілі. Етапи: постановка і усвідомлення творчої проблеми; пошук шляхів, принципу вирішення проблеми; розробка задуму; реалізація результату творчого акту. Творча праця, створюючи суспільно корисний продукт, об'єктивно вносить в нього разом із тим щось нове, оригінальне, властиве особистості. Можливість творчої праці визначається емоційною готовністю особистості до неї - захоплення майбутнім результатом. Наслідком емоційної готовності є натхнення, зосередженості на предметі творчості.

Природа здібностей вітчизняними вченими трактується з позицій діяльнісного, функціонально-генетичного та суб’єктного підходів. Представники діяльнісного підходу (Л.Виготський, С.Рубінштейн, Б.Теплов та ін.) розглядають здібності як властивості чи особливості особистості, що зумовлюють успішність виконання діяльності.

Представники функціонально-генетичного підходу (Є.Ільїн, Б.Русалов та ін.) [11, 32] розглядають здібності з позицій функціональних систем, а генезис здібностей — з позицій спадковості.

Особливість суб’єктного підходу полягає в тому, що творчі здібності розглядаються не як ізольована, відносно самостійна якість людини, а як істотно необхідна складова її життєдіяльності. За таких умов якісні відмінності є наслідком певної якості життєдіяльності особистості від життєвих орієнтирів і ціннностей до вирішення практичних завдань (навчальних, соціальних тощо).

На розвиток творчих здібностей здійснює вплив велика кількість чинників, що по різному представлені в кожному конкретному випадку. Чинники, з якими можуть бути пов’язані творчі здібності в підлітковому віці, можна умовно поділити на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх можна віднести такі чинники мікросередовища, як: характер і систему сімейного виховання, вплив школи і спілкування з однолітками. До внутрішніх детермінантів творчих здібностей належать: вікові і індивідуально-психологічні особливості особистості, статеві відмінності, психопатологічні прояви (акцентуації характеру), стилі (стратегії) організації розумової діяльності. Аналіз цих чинників дуже важливий для визначення шляхів розвитку та формування творчих здібностей в підлітковому віці.

Творчість – це розумова й практична діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних цінностей, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей, а також методів дослідження і перетворення матеріального світу або духовної культури; якщо ж він новий лише для його автора, то новизна суб'єктивна і не має суспільного значення.