19. Розкрийте професійно-етичні аспекти психодіагностичної діяльності.

ЕТИЧНІ НОРМИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ — комплекс норм і принципів із захисту інтересів обстежуваних осіб. Е. н. п. включають найзагальніші правила обстеження, які попереджають невиправдане або некомпетентне використання методик психологічної діагностики, є кодексом професійної етики психолога або іншого фахівця, що займається психодіагностичними дослідженнями.

Проф.-етичні аспекти псих.-діагност діяльності. -

Планування псих. досліджень: визначення об’єкта дослідження; чітке формулювання мети й завдань; встановлення контингенту обстежуваних; прогнозування можливостей використання отриманих результатів. Психолог самостійно вибирає методи роботи, керуючись вимогами максимальної ефективності та наукової обгрунтованості. Психолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відповідає за рішення, які приймають на основі його висновків та рекомендацій, несе відповідальність за правильне й доступне роз’яснення непрофесіоналам застосовуваних психологічних методів і за можливі антигуманні наслідки. Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті, заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитися від участі в дослідженні.

Загальні етичні принципи в роботі психологів різних рівнів

Етичним кодексом називається звід моральних правил поведінки, на яких будується діяльність і взаємини людей в тій чи іншій сфері їх спілкування. В основі етичного кодексу лежать моральні норми, які виражають особливі категорії добра, такі загальні принципи, вироблені в історії людської культури, дотримання яких складає благо для людей, приносить їм користь. Існує декілька джерел, на основі яких виробляються норми етичного кодексу практичного психолога. Це філософія, релігія, культура, звичаї, традиції, ідеологія, політика виступають як сфери або атрибути людської діяльності, що задають базисні принципи моралі для створення і функціонування етичного кодексу. 1. Принцип конфіденційності. Інформація, отримана психологом у процесі проведення роботи, не підлягає свідомому чи випадковому розголошенню, а в разі необхідності повинна бути представлена ​​у формі, що виключає її використання проти інтересів клієнтів2. Принцип компетентності. 1. Психолог постійно підвищує рівень своєї професійної компетентності, знайомитися з останніми досягненнями в області психології. 2. Психолог застосовує тільки надійні та валідні методи вивчення психічних властивостей, якостей і станів особистості, сприяє застосуванню їх іншими. 3. Принцип відповідальності Психолог усвідомлює свою професійну та особисту відповідальність перед суспільством, в якому він працює і живе. Він популяризує психологічні знання для підвищення добробуту суспільства. 2. Проводячи дослідження, психолог піклується, перш за все, про благополуччя людей і не використовує результати роботи їм на шкоду4. Принцип етичної та юридичної правомочності. Психолог планує та проводить дослідження відповідно до чинного законодавства і професійними вимогами до проведення психологічних досліджень. 2. У разі розбіжності між нормами цього Кодексу та обов'язками, осудними йому адміністрацією будь-якого рівня психолог керується нормами цього Кодексу. 6. Принцип благополуччя клієнта. У своїх професійних діях психолог орієнтується на благополуччя і враховує права своїх клієнтів, учнів, диспетчерів і інших учасників досліджень. У випадках, коли обов'язки педагога-психолога вступають в протиріччя з етичними нормами, психолог вирішує ці конфлікти, керуючись принципом "не нашкодь". 2. Психолог повинен віддавати перевагу інтересам клієнта при визначенні цілей і плануванні процедури, характер проведення діагностичного обстеження. Психолог повинен оберігати клієнта від психологічних травм, поважати особу людини, з яким працює. 7. Принцип професійної кооперації. 1. Робота психолога грунтується на праві і обов'язки виявляти повагу до інших фахівців та методів їх роботи незалежно від власних теоретичних і методичних уподобань. 2. Психолог утримується від публічних оцінок і зауважень про засоби і методи роботи колег у присутності клієнтів і обстежуваних осіб. Якщо психолог має претензії до стилю чи методам роботи колеги, то він може виступати з обгрунтованою критикою в колі фахівців. 8. Принцип інформування клієнта про цілі і результати обстеження. 1. Психолог інформує клієнта про цілі і зміст психологічної роботи, проведеної з ним, застосовувані методи і способи отримання інформації, щоб клієнт міг прийняти рішення про участь у цій роботі. У ході роботи з надання психологічної допомоги повинен суворо дотримуватися принцип добровільності з боку клієнта.. 5. Висновок за результатами обстеження не повинне носити категоричний характер, воно може бути запропоновано клієнтові тільки у вигляді рекомендацій. Рекомендації повинні бути чіткими і не містити свідомо нездійсненних умов. 6. У ході обстеження психолог повинен виявляти і підкреслювати здібності і можливості клієнта. Неприпустимо акцентувати увагу клієнта на його обмеження і недоліки. 9. Принцип морально-позитивного ефекту професійних дій психолога. Психолог повинен робити все можливе для визначення ситуацій, в яких психологічні техніки або інструментарій взагалі не можуть бути адекватно використані або на їх використання повинні бути накладені відповідні обмеження. У звітах про свою роботу, зроблених для фахівців, які не мають психологічної освіти, психолог повинен виходити з того, що повідомлення повинні бути ясними і застосовними до практичних потреб замовника. 3. При виступах в засобах масової інформації психолог повинен висловлювати судження, засновані на реальних досягненнях психологічної науки і практики.

20. Розкрийте загальне поняття про психометрику та області її застосування.Cхарактеризуйте ефективність психологічних тестів: надійність, достовірність і валідність.Визначте основні етапи стандартизації (нормування) тестової методики.

Психометрика - розділ психології, що вивчає теоретичні і методологічні проблеми психологічних вимірювань. Займається розробкою математичних моделей психологічного вимірювання, регламентує експериментальну перевірку за критеріями валідності і надійності.

С.Стівенсом було запропоновано 4 типи числових систем і відповідно 4 типи вимірювальних шкал. : 1) номінативна(шкала найменувань, отримані дані розподіляють в певну кількість класів) ; 2)порядкова(ординарна шкала, де ранжуються об’єкти в порядку збільшення або зменшення величини певної спільної для об’єктів ознаки) ; 3)інтервальна шкала (елементи впорядковуються за п-пом «більше на певну к-ть одиниць – менше на певну к-ть од»); 4) шкала відношень(дозволяє визначити у скільки один об’єкт менш або більш. від іншого)

Валідність – це відповідність ПДго інструменту психічній якості,що вимірюється, тобто здатність тесту вимірювати саме ті характеристики, які необхідно виміряти.Методика вважається валідною, якщо на її результати впливає лише властивість що вимірюється, та навпаки. Очевидна валідність – уе уявлення про сферу використання, результативність та прогностичну цінність методики, що виникають у досліджуваного чи ін..люд.

Змістова валідність – відображає міру відповідності(репрезентації)завданя досліджуваній психічній якості

Емпірична валідність об’єднує сукупність характеристик конструктивної та критеріальної валідності, а також два види останньої – поточну та прогностичну валідність.Конструктивна – характеризує область досліджуваної поведінки у широких теоретичних конструктах(поняттях,концепціях,теоріях). Критеріальна – міра узгодженості результатів вимірювальної методики з незалежним критерієм – критерієм валідизації. Поточна – комплекс зв’язків оцінок методики з незалежними критеріями, що хар-ть наявний стан досліджуваної психічної властивості. Прогностична – відображає зв'язок резул татів методики зі станом психічної властивості, що вимірюється через певний проміжок часу.

Надійність методики забезпечує точність вимірювань, які здійснюються за її допомогою, а також сталість її результатів під впливом сторонніх випадкових факторів, що не є об’єктами дос-ня. Визначення показників точності та сталості результатів визнач.ретестовою надійністю . При методі розщеплення найчастіше здійснюється поділ методики на дві еквівалентні половини за парними та не парними номерами або за принципом близькості значень індексів складності.

Вірогідність(достовірність) – захищеність від свідомої фальсифікації або неусвідомлюваних мотиваційних спотворень. «Шкала неправди» складається з питань-пасток або провокаційних питань,відповідь на які явно визначена соціальною бажаністю.

У ПД під стандартизацією вимірювальної методики розуміють регламентованість процедури її проведення(уніфікованість інструкцій, бланків, способів реєстрації результатів, умов проведення обстеженн та ін.)Репрезентативність – властивість вибірки відображати в якісному та кількісному аспекті характеристики генеральної сукупності. Важливим моментом стандартизації діагностичної методики є процедура отримання нормалізованих стандартних показників шляхом лінійного перетворення первинних оцінок. Показники, отримані внаслідок лінійного перетворення, наз Z-показниками . Zі=Xі - X¯⁄ ∂

Квантильна стандартизація використовується для оцінки місця, котре посідає респондент у популяції за досліджуваною ознакою, тобто дозволяє з’ясувати, який відсоток досліджуваних виконує діагностичну пробу краще або гірше за нього.