27. Обґрунтуйте основні теоретичні положення суб’єктивного підходу в психодіагностиці. Дайте загальну характеристику методикам суб’єктивного шкалування та самооцінювання.

Суб’єктивний підхід у психодіагностиці-діагностика здійснюється на основі успішності відомостей, повідомляємих про себе, самоописи особливостей особистості, поведінки в тих чи інших ситуаціях.Суб'єктивний підхід представлений багаточисленними опитувальниками.

Істотною змістовною характеристикою ме­тодів суб’єктивного шкалування та самооцінювання є їхня спря­мованість на вивчення процесів пізнання й сприймання конк­ретною людиною навколишньої дійсності, інших людей, самої себе. Це досягається шляхом моделювання категоріальних струк­тур індивідуальної свідомості та реконструкції на цій основі системи індивідуальних значень, особистісних сенсів, найрізнома­нітніших областей суб ’єктивного досвіду.

Окрім цього за допомогою даних діагностичних методик уможливлюється виявлення імпліцитної теорії особистості (ІТО) - не зовсім усвідомлюваної концепції особистості, котра зберігається в досвіді практично кожної людини, насамперед, у вигляді системи зв’язків між рисами та дозволяє їй на основі інформації про наявність певних рис у партнера по спілкуванню швидко висувати гіпотези про наявність у нього інших рис.

Проблема соціальної бажаності відповідей. Вибір дос­ліджуваним бажаної з точки зору соціальних або групових норм відповіді має здебільшого настановний характер та пов’язаний із потребою в соціальній злагоді, самозахисті, уникненні критики, неусвідомлюваному прагненні виглядати не гірше за інших. Досліджуваний у конкретній діагнос­тичній ситуації виробляє власний “стиль відповіді”: подає себе у соціально-вигідному світлі, обмежуючи область саморозкриття, починає відповідати на всі питання або навманн. Для захисту особистісних опитувальників від упливу фак­тору соціальної бажаності використовують “шкали неправди” та контрольні шкали.

Проблема розуміння питань досліджуваними та мін­ливості їхньої відповіді. Відсутність у досліджуваного чіткого уявлення про те, що в нього запитують, нездатність оцінити ті особистісні риси, про які йдеться в запитанні, багато в чому зумовлюється інтелектуальною оцінкою досліджуваним пунктів бсобистісного опитувальника. . З когнітивною оцінкою пунктів особистісних шкал пов’язана й мінливість відповідей, що свідчить про низьку на­дійність методики.

Основними сферами використання методик суб’єктивного шкалування та самооцінювання є переважно психосемантика - область загальної психології, яка досліджує суб’єктивні системи значень, категоріальну будову свідомості та особистісного досві­ду людини . Під час роботи з даним типом методик психодіагнгост має справу зі специфічною - суб’єктною- структурою даних , яка має трьохвимірну кубічну будову: “об’єкти шкалування - шкали - індивіди” . У даній групі методик умовно можна виокремити такі під­групи: -шкалування - оцінювання тих чи тих об’єктів за ступенем вираженості в них якості, котра задана словесною, числовою або графічною шкалою; - сортування, ранжування, парне порівняння дескрипторів - словесних позначень особистісних рис, графічних символів, фото­графій тощо; -репертуарні техніки - параметри, котрі оцінюються (кон- структи, вісі, виміри) не задаються ззовні, а виокремлюються на основі індивідуальних відповідей суб’єкта.

Шкальні техніки. Найтиповішою шкальною технікою, яка широко застосовується в експериментальній психосемантиці, психології та соціології масових комунікацій і реклами, в області естетики та соціальної психології, є семантичний диференціал . Цей метод був розроблений з метою дослідження механізмів синестезії та пов’язаних із нею конотативних значень - генетично ранніх форм значення, в основі яких лежить емоційний тон, образне переживання та інші емоційно насичені, слабко структуровані та малоусвідомлювані форми узагальнення

Техніки сортування, ранжування, парног'' порівняння. До цієї підгрупи можуть бути віднесені такі методики, як “Конт­рольний перелік прикметників”, Q-сортування, методика С.Будас- сі, методика побічного вимірювання системи самооцінок, каузо- метрія. Методика “.Контроль­ний перелік прикметників” склада­ється з 300 розташованих в алфавітному порядку прикметників. Досліджуваному пропонується відмітити ті з них, які описують його самого. Методика Q-сортування .Виконання методики передбачає розташування (сортуван­ня, класифікацію) карточок із судженнями або назвами особис- тісних властивостей по групах від “найбільш характерних” до “найменш характерних”. Процедура проведення методики С.Будассі полягає в ранжуванні досліджуваним 20 особистіних якостей спочатку за ступенем їхньої значущості (ідеальний, еталонний ряд), а потім за ступенем їхньої вираженості в самого себе (самооцінковий ряд). Висота самооцінки визначається на основі коефіцієнта рангової кореляції двох проранжованих рядів якостей. Ранжування можуть зазнавати не лише вербальні назви особистіних рис, але й графічні символи. Наприклад, у 'методиці побічного вимірювання системи самооцінок замість словесних позначень досліджуваний має проранжувати 10 схематичних зоб­ражень різних людських облич за ступенем зниження приємності (після цього його просять описати якості першої та останньої карточки), розумом, здоров’ям, красою

Репертуарні техніки. “Методики репертуарних решіток” або “репертуарні особистісні методики” Перший варіант методики - ре­пертуарний тест рольових конструктів - був запропонований Дж.Келлі, автором відомої теорії особисті них конструктів. Центральним компонентом його теорії є поняття “конст- рукт” - особливий суб’єктивний засіб, який створений (сконст­руйований) самою людиною, перевірений (валідизований) нею на практиці та який допомогає їй сприймати, розуміти (конспіруювати) навколишню дійсність, прогнозувати й оцінювати події. У найзагальнішому вигляді, конструкт - це форма відношення, засіб прогнозування, спосіб поведінки, канал руху

***ДАЛІ ДИВ. ПИТ. № 26***