42.Визначте предмет і задачі психології юридичної праці.

Психологія юридичної праці досліджує псих. закономірності правозастосовної діяльності і вивчає юрид. професіограми, виховання проф. вмінь, попередження проф.. деформації, індивідуальний стиль діяльності

Предметом юридичної психології є вивчення психічних явищ, механізмів і закономірностей особистості (особи), які проявляються у сфері дії права.

В.Л. Васильєв предметом юридичної психології називає психологічні основи особистості та діяльності в умовах правового регулювання, систему «людина-право». Головною ланкою в цій системі є людина або особистість як суб'єкт діяльності. Предметом судової психології, на думку Дулова, є особливості розвитку й прояву психічних закономірностей, пов'язаних із процесом діяльності по здійсненню правосуддя.

З предмета юридичної психології виникають її завдання: -Забезпечення юридичних працівників необхідними науково-психологічними знаннями та навичками; -Вивчення психологічних механізмів формування ставлення особистості до норм права (формування правосвідомості особистості), розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності заходів з правового виховання; -Вивчення психологічних аспектів причин правопорушень і злочинності, конкретних механізмів злочинної поведінки; -Дослідження психологічних аспектів судочинства, тобто прояви психологічних явищ і закономірностей у учасників судового процесу (психологія обвинуваченого, психологія потерпілого, свідків, психологія судового процесу); -Розробка психологічних основ перевиховання засуджених; -Проведення судово-психологічної експертизи, психологічні консультації; -Нарешті, завдання з області психології юридичної праці (профвідбір, професіограми, підбір кадрів, розробка практичних рекомендацій з організації праці і т.д.), яку В.Л. Васильєв пропонує виділити в окрему (від юридичної психології) наукову дисципліну. Таким чином, синтез психології та юриспруденції в наукових дисциплінах - юридична психологія і психологія юридичної праці - повинен привести до взаємного збагачення цих наук, вирішенню однієї з найбільш актуальних проблем у цій стикового області - підвищенню ефективності правоохоронної діяльності.

Юридична психологія покликана розробляти загальні закономірно¬сті психологічної науки в їхньому специфічному відображенні — з по¬гляду права. У сучасній юридичній психології виділяють закономірності, пов'язані з психологічними аспектами правотворчості, психологією правосвідомості та праворозуміння, психологічними проблемами пра-возастосування. Що стосується традиційних закономірностей, то до них належать: виникнення і формування психічних властивостей осо¬би, що сприяють протиправним діям; розвиток і формування психічних властивостей особи в процесі злочинного діяння; формування психіч¬них властивостей особи при здійсненні різних функцій у судочинстві; зміна психічних властивостей особи, яка вчинила злочин, у процесі перевиховання; зміна і формування психічних властивостей особи у профілактичній діяльності1. Наведені закономірності здебільшого належать до тих сфер людських проявів і діяльності, що переважно пов'язані з протиправними діями або з діями, що спричиняють їх, і регулюються, з одного боку, нормами права, а з другого — заходами соціального впливу.

Дослідження особистості злочинця передбачає виявлення типового, визначення критеріїв градації кримінальних типів, встановлення особливостей у кримінальних відносинах.Спроба дослідження злочинних типів (соціально-пси¬хологічних типів) була зроблена італійським лікарем-психіатром Ч. Ломброзо, який вивчав представників місць позбавлення волі і своєрідність на їхньому тілі та¬туювань. Ч. Ломброзо і його послідовник Е. Феррі роз¬різняли такі типи злочинців: 1) природжених; 2) "зло¬чинців унаслідок божевілля", психопатів та інших, які страждають на психічні аномалії; 3) злочинців із при¬страсті; 4) випадкових; 5) звичних.

. Особа злочинця — це соціально-психологічне поняття, яке охоплює сукупність типових психологічних і моральних якостей індивіда, що формуються в результаті вчинення злочинів. Особа злочинця охоплює цілу систему психологічних властивостей: спонукання, установки, переконання, емоційні та вольові особливості тощо. Дослідження особи злочинця передбачає вивчення психологічних механізмів протиправної поведінки, мотивацій різних видів злочинів, індивідуально-психологічних і соціальних чинників, ситуативних реакцій людини. Заслуговують на увагу пропозиції деяких авторів (А. Сахаров) виділяти такі категорії ознак щодо структури особи злочинця: 1) соціально-демографічні: а) загальногромадянська сфера (соціальне походження, соціальний стан, освіта, участь у суспільно-політичних подіях та ін.); б) сімейна сфера (сімейний стан, склад сім'ї, взаємини членів сім'ї тощо); в) побутова сфера (місце проживання, житлові умови, матеріальне становище, найближче побутове оточення, знайомства та ін.); г) виробнича сфера (фах, спеціальність, рід занять, трудовий стаж, характеристика у колективі та ін.); 2) соціально-психологічні: а) моральна сфера (світоглядні і моральні риси людини); б) інтелектуальна сфера (рівень розумового розвитку, обсяг знань, життєвий досвід та ін.); в) емоційна сфера (сила і швидкість реакцій на подразники, ступінь емоційного збудження тощо); г) вольова сфера (цілеспрямованість особи, самовитримка, рішучість та ін.).