●Цікавими для дітей синтетичними вправами є доступні для них ребуси та анаграми:

да (вода) ШАТА (Наташа)

	1 2 4 5 3		(вікно)	4 5 1 2 3		(сосна)
	ВІНОК			НАСОС

●Формуванню в першокласників динамічних за характером синтетичних дій сприяють ігри в буквене та складове лото, ігри-змагання в складанні якнайбільшої кількості слів. Наприклад, із виставлених на набірному полотні букв а, е, о, і; к, л, н, б учні можуть скласти такі слова: клен, лан, лоб, кіно, білка,

небо та ін.

Убукварний період аналітичні та синтетичні вправи мають застосовуватись у тісному взаємозв’язку. Незважаючи на те що на перший план на цьому етапі навчання грамоти виступають синтетичні дії, що пояснюється першочерговим завданням цього періоду — навчити дітей читати, все-таки на кожному уроці виникає потреба відводити час і на звуковий аналіз слів.

Виконання учнями значної кількості аналітичних і синтетичних вправ протягомперіодунавчанняграмотиє основоюдлявиробленняв нихправильнихуявлень прозвуковуі графічнусистемирідноїмовив їхвзаємозв’язку,сприяєформуванню навички читання, закладає ґрунт для орфографічно правильного письма.

Запитання і завдання

1.На яких науково-методичних засадах ґрунтується сучасний звуковий аналітикосинтетичний метод навчання грамоти? Назвіть їх і коротко прокоментуйте.

2.У чому полягають провідні принципи цього методу?

3.Назвіть різні прийоми звукового аналізу.

4.Назвіть прийоми звукового синтезу.

5.Ознайомтеся зі статтею М. С. Вашуленка «Взаємозв’язок аналізу й синтезу у навчанні грамоти» (Початкова школа.— 1980.— № 9).

6.Опишіть усно артикуляцію одного з голосних, твердих і м’яких приголосних звуків у формі, доступній для сприйняття першокласниками.

7.Розробіть одну вправу ігрового характеру на звуковий аналіз і звуковий синтез.

Основні періоди й етапи навчання грамоти

Процес навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом ділиться на три періоди — добукварний, букварний та післябукварний. Кожен із них реалізує відповідні програмні вимоги.

Добукварний період

У добукварний період навчання грамоти реалізуються важливі навчальновиховні завдання з рідної мови, які мають підготовчий характер.

47

Формування загальнонавчальних умінь і навичок

Протягом першого місяця навчання, який відповідає добукварному періоду, у шестирічнихпершокласниківнеобхідновироблятинайважливішівмінняйнавички загальнонавчального характеру. Це передусім такі організаційні та загальномовленнєві вміння й навички:

а) зосереджено слухати вчителя та однокласників; б) відповідати на запитання педагога;

в) вчасно і правильно виконувати його завдання й розпорядження, не тільки висловленів індивідуальномузвертанні,айті,щомаютьфронтальнийхарактер — спрямовані до всіх учнів класу;

г) дотримуватися правильної постави за партою під час виконання різних робіт, особливо під час письма;

д) уміння відібрати навчальне приладдя до уроку, розкласти його в належному порядку;

е) тримати правильно ручку, олівець і зошит під час письма; ж) дотримуватись єдиних вимог до оформлення письмових завдань.

У цей період учитель підтримує і розвиває в дітей інтерес до шкільного навчання.

Добукварна частина підручника з навчання грамоти (ілюстративний матеріал) дає значні можливості для вироблення в першокласників таких важливих загальнопізнавальних умінь, як виділяти в предметах певні ознаки, розрізняти їх за розміром, формою, кольором, знаходити між двома об’єктами однакові, схожі й різні ознаки зовнішнього характеру; зіставляти групи предметів за певною ознакою; уміння робити з допомогою учителя посильні висновки, узагальнення після виконаної роботи.

Вправи на звуковий та складовий аналіз слів із застосуванням роздавальних навчальних посібників (фішок, карток), графічні вправи дають можливість для вироблення в учнів початкових контрольно-оцінних умінь: знаходити помилку або недолік у виконаному завданні шляхом зіставлення його зі зразком; словесно оцінювати свою роботу за орієнтирами, даними вчителем, указуючи на позитивні її риси і недоліки; робити висновки про те, чого слід уникати під час виконання наступних завдань.

Розвиток мовлення

Розвиток мовлення в добукварний період передбачає вдосконалення звуковимови, збагачення, уточнення й активізацію словникового запасу дітей, удосконалення граматичної будови усного мовлення, роботу над культурою мовлення і спілкування.

У цей період учитель ознайомлюється з індивідуальними особливостями мовлення дітей, від розвитку якого будуть значною мірою залежати їхні успіхи в навчанні з усіх інших предметів.

Джерелами збагачення словникового запасу учнів на цьому етапі стають: власненавколишнядійсність,навчальнийпроцес,ілюстративнийматеріалбукваря, наочні посібники, технічні засоби, які вчитель використовує в ході розповідей, бесід з учнями. Уже протягом першого місяця навчання мовлення дітей на уроці здійснюється в межах досить широкого кола тематичних груп: школа і шкільне навчання (назви шкільних приміщень, класне обладнання, навчальне приладдя — колективне та індивідуальне, види навчальної праці, елементи уроку й режиму навчального дня в цілому тощо); суспільно-політична лексика; лексика, пов’язана

48

із суспільно корисною працею дорослих і дітей; види транспорту; рослини городу, саду, лісу; тварини — дикі і свійські; побутова лексика, пов’язана з ігровою діяльністю дітей тощо.

Словниковий запас першокласників активно поповнюється прикметнико­ вими і дієслівними формами, а висловлювання стають повнішими, емоційнішими, яскравішими.

Кольорові предметні малюнки дають можливість навчати дітей аналізувати предмети за їх формою, розміром, кольором, добирати до них слова-ознаки, складати речення й короткі описи.

Засвоювана лексика вводиться в словосполучення і речення. Учні користу­ ютьсярізнимитипамиреченьякзабудовою(простимиі складними),такі заметою висловлювання (розповідними, питальними і спонукальними). На початковому етапі в навчальному процесі переважає діалогічна форма мовлення (запитання — відповідь). Важливо, щоб учні вчилися не тільки відповідати, а й самостійно ставити запитання до вчителя, до однокласників щодо теми бесіди, аналізованого предмета,явищатощо.Поступоводіалогічнемовленнячергуєтьсяз монологічним, в учнів виробляється вміння будувати власні хоча й коротенькі, але зв’язні висловлювання. Матеріалом для них є ілюстрації (на дошці та в підручнику), народні казки,короткі вірші, потішки, загадки, скоромовки, прислів’я, які учні заучують напам’ять зі слів учителя, робота з дитячими книжками та журналами, екскурсії, перегляд кінота діафільмів, телепередач, ігрова діяльність дітей.

Формування в учнів фонетичного слуху

Важливимзавданнямпідготовчогоперіодує виробленняв учнівфонетичного слуху, удосконалення їхньої звуковимови. Відомо, що слова сприймаються дошкільниками якєдиний неподільний звуковий комплекс, безусвідомлення складових частин — звуків. Водночас уже в переддошкільному віці в дітей виявляється посилений інтерес до звукової сторони мовлення. Вони починають помічати однакові звуки і склади в словах, чути, яким звуком починається або закінчується слово,якийзвукнайчастішевимовляєтьсяв певнійфразі,наприкладу скоромовці. Завдання вчителя — підтримати й цілеспрямовано розвивати цю природну зацікавленість дітей мовою взагалі та її звуковою стороною зокрема.

Ураховуючи складність звукових спостережень і розумових дій аналізу, синтезу, порівняння, класифікації зі звуками мовлення, цю роботу в добукварний період слід організувати так, щоб вона протікала в ігровій формі, не призводила до перевтоми.

Уся навчально-виховна робота з рідної мови з дітьми-шестилітками має ґрунтуватися на принципах гри-навчання, гри-виховання, оскільки в цьому віці гра для дітей — серйозна форма діяльності. Заняття, на яких діти оволодівають звуковою системою рідної мови, як ніякі інші, можна перетворити на цікаві вправи ігрового характеру. «Ніде гра не зливається так близько з ділом і трудом, як саме у фонетиці»,— стверджував відомий російський методист О. М. Пєшковський.

У формуванні фонетичного слуху важливо не тільки зважати на слухові відчуття дітей, а й забезпечувати усвідомлення їх взаємозв’язку з мовленнєворуховими, так званими кінестетичними відчуттями. Важливо, щоб у роботі над важко засвоюваними звуками учні спиралися на елементарні знання про спосіб артикулювання цього звука. Тому в період навчання грамоти, крім прийому наслідування вимови, слід активно вдаватися до спостережень за артикулюванням окремих звуків. Звуки мовлення — це матеріал, який так само піддається спостереженням, як і інші явища навколишньої дійсності.

49

Особливо необхідні спостереження за способом вимовляння тих чи інших звуків з опорою на артикуляційні відчуття, які учні одержують від роботи мовленнєвих органів, тих дітей, мовлення яких формувалося в діалектному оточенні. Складність переходу на орфоепічно правильне вимовляння звуків пояснюється трудністю для дитини почути різницю між особисто вимовленим звуком і одержаним зразком, які в більшості випадків є близькими за місцем і способом творення. Наприклад, дзвінкий [д] і його «оглушений» варіант [т] в умовах західних говорів («літ» замість лід), м’який звук [ц'] і стверділий [ц], який вимовляється в кінці слів носіями північних говорів («хлопец»).

Спостереження за роботою мовленнєвих органів під час вимовляння близьких за артикуляцією та акустичними властивостями звуків сприяють свідомому й активному засвоєнню фонетичної системи рідної мови, дають можливість не тільки чути ці звуки, а й контролювати їх творення, удосконалювати звуковимову, загострювати фонетичний слух. Застосування прийому спостережень за артикулюванням звуків помітно підсилює розвивальний характер процесу навчання грамоти.

Для проведення таких спостережень уже в добукварний період варто ознайомити учнів з найголовнішими мовленнєвими органами: губами, зубами, язиком (передньою, середньою і задньою частинами язика), твердим піднебінням. Приклавши до шиї кінчики пальців (пучки), учні можуть відчути дрижання голосових зв’язок під час вимовляння голосних і дзвінких приголосних, а також відсутність такого дрижання під час вимовляння глухих приголосних звуків.

Виконуючи вправиназвуковіспостереження,звуковимовутааналіз,необхідно забезпечити, щоб предметом дитячої діяльності були не тільки найпоширеніші звуки, а й такі, що є менш частотними в українському мовленні, наприклад: [ц], [ц' ], [ґ], [дз], [дз' ] [дж], [ф], [х].

Розвиток умінь здійснювати мовний аналіз

У підготовчий період в учнів формуються початкові вміння здійснювати різні види мовного аналізу: виділяти речення з мовного потоку, аналізувати їх за кількістю слів і будувати графічні моделі речень, виділяти з речень окремі слова, ділити їх на склади, визначати наголошений склад, встановлювати послідовність усіх звуків у слові і на цій основі будувати звуко-складові графічні моделі слів.

Діти мають навчитися аналізувати речення, які складаються з одного, двох, трьох і чотирьох слів. Графічні моделі речень, сприйнятих на слух або побудованих учнями самостійно за малюнками, мовленнєвою ситуацією, у відповідь на запитання вчителя тощо, мають такий вигляд:

. Осінь.

. Пожовтіли дерева.

. Перестали співати пташки.

. Тварини готуються до зими.

Зворотною формою цієї роботи є добір (складання) учнями речень, які б за кількістю слів відповідали поданим моделям.

Наступною формою мовного аналізу є поділ слів на склади і визначення наголошеного складу. Складова будова слова зображається графічно у вигляді прямокутника, поділеного на частини відповідно до кількості складів:

— ліс, — липа, — осика.

50

У дво- і трискладових словах проставляється наголос: — липа, — осика.

Умовні зображення складової будови слів можуть мати і простішу форму:

, ,якоюучнікористуютьсяв зошитах.Дляорганізаціїфронтальних видів роботи вчитель має заготовити для кожного учня картки із зображенням одно-,дво-і трискладовихcлівз різниминаголошенимискладами.Цимикартками учні сигналізують у відповідь на різні запитання вчителя і завдання, пов’язані з поділом слова на склади і визначенням наголошеного складу. Тому кожна картка має бути певного кольору, який слугує для вчителя сигналом правильності чи неправильності відповіді.

Від складового аналізу робиться перехід до звукового.

Для позначення голосних, твердих і м’яких приголосних звуків у сучасних букварях пропонуються різні умовні символи, найчастіше кружечки різних кольорів. У букварях, що видаються в Україні, для умовних позначень звуків використовуютьсятакізначки,яків результатівідповіднихспостереженьасоціюютьсяв уяві учнівз артикуляційнимиособливостямирізнихтипівзвуків.Кружечок,якийслугує для позначення голосних, символізує вільне проходження струменя видихуваного повітря через ротову порожнину; смужка, якою позначаються тверді приголосні, означає перешкоду на шляху струменя повітря, а дві паралельні смужки — посилену перешкоду, характерну для вимови м’яких приголосних звуків.

Звуко-складові моделі слів у сучасних букварях мають такий вигляд:

— око	— вода
— мак	— коні
— ліс	— літак
— лось	— ракета

Побудова таких моделей (у зошитах, на дошці, на магнітній пластинці, фланелографі) паралельно з усним аналізом слів є найважливішим умінням, яким мають оволодіти першокласники під кінець добукварного періоду. Учитель має уважностежитизатим,щоб,називаючизвукив певномуслові,учнінепорушували їх послідовність, правильно відтворювали кожен із них. Особливо це стосується м’яких, дзвінких і глухих приголосних. Наприклад, аналізуючи слово лікар, учень повинен назвати в ньому звуки: [л', і́, к, а, р].

Підготовка руки дитини до письма

Особливим завданням добукварного періоду навчання грамоти, на яке відводяться спеціальні уроки, є підготовка руки дитини до письма.

Значну увагу в цей період учитель має приділити вихованню звички правильно сидіти під час письма, умінню знаходити на парті положення для рук, розташовувати зошит, тримати ручку чи олівець.

Слід переконувати учнів у тому, що від правильної постави під час письма буде залежати не тільки його якість, але й їхнє здоров’я та фізичний стан. Учитель детально ознайомлює дітей з будовою зошита, його розліновкою, призначенням полів. Спеціальні вправи слід відвести для вироблення вміння бачити в сітці зошита робочий рядок, його верхню і нижню лінії, користуватися похилими лініями як орієнтиром для дотримання відповідного нахилу елементів літер.

51

Письмо як вид навчальної діяльності пов’язане не тільки з розумовими діями школярів, а й із суто фізичними м’язевими навантаженнями і відповідними зусиллями. Тому вчитель повинен простежити за кожним без винятку учнем, щоб він правильно тримав ручку під час письма. Вільне тримання ручки запобігає перевтомі дитини. Орієнтиром правильного тримання ручки є її стійке положення, коли вказівний палець піднятий.

Протягом підготовчого періоду учні вправляються у малюванні різноманітних орнаментів, предметів прямокутної й овальної форми (рама вікна, прапорець,

ялинка, паркан, відерце, яблуко, вишня, листок тощо).

Узошиті з друкованою основою дітям пропонують обводити трафарети, виконувати вправи на штрихування та зафарбовування контурних малюнків, що сприяє зміцненню м’язів пальців і кисті.

Уцей період, коли дітям доводиться виконувати значну кількість одноманітних написань, доцільно застосовувати, де це можливо, зіставлення відтворюваних графічних елементів з предметами навколишньої дійсності, наприклад: грибком,

контуром дерева, квітками, лижами, ковзанами, серпом тощо. Ігрові форми по-

данняграфічнихвправ,застосованів зошитахз друкованоюосновою,полегшують працю дітей, послаблюючи їхнє фізичне напруження, водночас вносять елементи зацікавлення в одноманітні графічні рухи, а також привчають їх бути спостережливими, формують уміння здійснювати зіставлення предметів навколишнього світу за формою, розмірами тощо.

Післяпідготовчихвправзагальногохарактеруучнівиробляютьумінняписати основні елементи букв: похилу лінію, лінію із заокругленням унизу і вгорі, довгу лінію з петлею внизу та вгорі, півовали (правий і лівий), овал.

Уже в цей період слід звернути увагу на вироблення в учнів ритмічності письма під рахунок.

Для навчання письма шестирічних першокласників використовуються зошити з друкованою основою, в яких подано зразки для письма, а також матеріал для різних видів мовного аналізу та розвитку мовлення. Ураховуючи те, що рука дитиниспочаткудоситьшвидкостомлюєтьсявідписьма,графічнівправипротягом уроку доцільно чергувати з іншими видами роботи. Кількість динамічних пауз на уроках письма може бути більшою, ніж на інших, до того ж серед різноманітних фізичних вправ слід передбачати й такі, що спрямовані на розвиток дрібних м’язів пальців і м’язів різних частин рук, плечей.

Завершуючи добукварний період навчання грамоти, учні набувають таких знань і вмінь:

●правильно вимовляти всі звуки сучасної української літературної мови;

●розрізнюватинаслухі заспособомартикулюванняголосніі приголоснізвуки; знати, що в українській мові є 6 голосних звуків, і вміти називати їх;

●розрізнювати на слух і за артикуляцією тверді і м’які приголосні; правильно їх вимовляти — коротко, без призвуків голосних;

●утворювати злиття будь-якого твердого чи м’якого приголосного з голосними звуками (та, то, ту, ти, те; т'а, т'у, т'і, т'о, т'е);

●ділити слова на склади й у дво- й трискладових визначати наголошений склад;

●називати послідовно звуки в слові (слова з 2, 3, 4 і 5 звуків) та, користуючись умовними позначеннями (фішками), будувати звуко-складові схеми таких слів.

52

Особливості структури і методики уроків добукварного періоду

Незважаючи на те що уроки добукварного періоду умовно поділені за основ­ ною метою на підготовчі — до читання і до письма, структура і методика проведення їх мають багато спільного. Це пояснюється тим, що читання і письмо як види мовленнєвої діяльності, особливо на початковому етапі оволодіння ними, мають багато спільних структурних компонентів.

Іпідготовкадочитання,і підготовкадописьмавимагаютьсформуватив учнів первинні уявлення про речення, слово, склад, наголос, звуки і букви. Оволодіння прийомами звукового аналізу і звукового синтезу, які є важливою основою для формування в учнів свідомих навичок читання й письма, має здійснюватись у тісному взаємозв’язку. А це означає, що робота над цими прийомами має місце на всіх уроках добукварного періоду.

Подібними ці уроки є й за своєю структурою, яка має враховувати особливості протікання психічних процесів у шестирічних дітей. З огляду на обмежені можливості дітей цього віку зосереджувати увагу на навчальних об’єктах учитель повинен частіше змінювати види навчальної роботи, вносити в процес виконання навчальних завдань елементи ігрової діяльності.

Динамічні паузи та фізкультурні хвилинки на уроках добукварного періоду найдоцільніше будувати із застосуванням мовленнєвих дій — проказуванням ­віршів, потішок, лічилок тощо.

Незважаючи на те що кожен урок добукварного періоду має свою основну тему й мету, до їх змісту вноситься кілька видів робіт, спрямованих на закріплення засвоєного дітьми на попередніх уроках.

Пропонуємо орієнтовні плани уроків добукварного періоду.

І

Тема. Ознайомлення учнів зі складовою будовою слів. Поділ слів на склади.

Мета:дати учням первинне практичне уявлення про склад як артикуляційно-вимовну одиницю; ознайомити з поділом на склади слів без збігу приголосних; розвивати фонетичний слух; виховувати в дітей дбайливе ставлення до свійських тварин, бажання доглядати за ними.

Обладнання: сюжетна картина на тему «Заблукала»; індивідуальні сигнальні картки одно- і двоскладового слова; предметні малюнки.

Зміст уроку

I.Підготовка учнів до ознайомлення з поняттям «склад».

1.Бесіда за ілюстрацією «Заблукала». Учитель пропонує дітям показати, як дівчинка гукала своїх товаришів (О-лю-у-у!).

2.Гра-інсценізація, у ході якої діти ділять слова (імена дітей у кличній формі) на склади.

3.Спостереження учнів за поділом слів на склади, здійснюваним учителем.

4.Колективні вправляння в поділі слів на склади за зразком.

II. Фізкультурна хвилинка.

III.Закріплення одержаного уявлення.

1.Спостереження за відмінністю між одно- і двоскладовими словами.

2.Вправи на «перетворення» односкладових слів на двоскладові (мак — маки, дуб — дуби).

3.Гра із сигнальними картками «Скільки складів у слові?». (Предметом гри є одно- і двоскладові слова.)

IV. Динамічна пауза.

V. Моделювання складової будови слів.

53

1.Ознайомлення зі способом умовного графічного позначення складів у слові.

2.Спостереження за складовою будовою слів — назв свійських тварин (за ілюстрацією в букварі). Бесіда про догляд за свійськими тваринами.

3.Вправи у графічному позначенні складової будови слів (2—З слова).

VI. Гра з лічилкою. Колективне вправляння у складовому промовлянні слів відомої лічилки. VII. Підсумок уроку. Дізналися, що слова можна ділити на склади, училися промовляти

слова за складами і будувати їх схеми.

II

Тема. Писання лінії із заокругленням унизу.

Мета: навчати дітей здійснювати нижнє заокруглення у написанні лінії; пояснити, що таке заокруглення необхідне для поєднання окремих елементів при написанні літери; навчати дітей дотримуватися паралельного нахилу як ліній, так і їх заокруглень.

Обладнання уроку: зразок лінії із заокругленням унизу, поданий у сітці, збільшеній у 20 разів; предметні малюнки для виділення початкових і кінцевих звуків зі слів; плакат із зображенням постави учня за партою під час письма.

Зміст уроку

І. Організація класу до роботи.

1.Аналіз роботи, виконаної на попередньому уроці. Учитель коротко аналізує, як учні впоралися з написанням прямої похилої лінії. Відзначає учнів, у яких лінії не вийшли за межі верхньої і нижньої рядкових ліній, є паралельними і похилими. Пропонує дітям розглянути виправлені червоним чорнилом помилки в написанні ліній.

2.Написання кількома учнями прямих ліній на дошці (крейдою або мокрим пензликом). Решта учнів виконують вправу в зошитах (пишуть 5—6 ліній на вільному робочому рядку).

II.Опрацювання нового матеріалу.

1.Оголошення вчителем теми і мети уроку.

2.Аналіз збільшеного зразка лінії із заокругленням унизу.

3.Пояснення написання лінії вчителем на дошці.

4.«Письмо» в повітрі за зразком рухів учителя.

5.«Письмо» зворотним кінцем ручки або указкою по парті.

6.Написання лінії із заокругленням унизу на основі її пунктирних зображень.

7.Самостійне написання трьох ліній.

III. Фізкультурна хвилинка.

IV. Побіжний перегляд учителем виконаної роботи, зауваження окремим учням. V. Заповнення учнями першого рядка ліній.

VI. Вправи на частковий звуковий аналіз слів.

1.Виділення початкових звуків зі слів (за предметними малюнками або на слух): акула,

іду, утюг, осінь, орел, крейда, трава, блокнот, слово, гриби, трактор.

2.Виділення кінцевих звуків зі слів: вода, зошит, учитель, учень, стіл, коридор, обід,

гриб, берези, коні.

VII. Динамічна пауза.

VIII. Закріплення вміння писати похилу лінію. 1. Написання другого рядка ліній:

а) самостійне писання (піврядка); б) писання під такт (піврядка).

2.Писання ліній із заокругленням унизу, сполучених по дві, по три — за завданням учителя.

IX. Підсумок уроку.

Відбір і демонстрування кращих зразків виконаної на уроці роботи.

54