—забезпечення миттєвого зворотного зв’язку;

—широкі можливості діалогу в навчальному процесі;

—індивідуалізація процесу засвоєння знань;

—розширення поля самостійності;

—застосування ігрових прийомів;

—активізація навчальної діяльності учнів;

—посилення мотивації навчальної діяльності.

Ефективність використання мультимедійних засобів у навчальному процесі залежить від якості навчальної інформаційної програми, яка повинна відповідати таким умовам:

1.Не містити фактичних помилок, неточностей.

2.Система понять має формуватися на логічній, науковій основі.

3.Програма повинна мати чітке навчальне призначення.

4.Програма має системно і послідовно викладати навчальний матеріал, ураховувати логіку розгортання пізнавального процесу, методично оснащувати ­пошукову діяльність учнів.

Урок як основна форма навчально-виховного процесу з рідної мови

Основноюформоюорганізаціїнавчально-виховноїроботив початковійшколі є урок — організаційний елемент навчального процесу, об’єднаний у смисловому, часовомутаорганізаційномуаспектах.Саменауроцівирішується,наскіль­киґрунтовними будуть знання, наскільки сталими будуть сформовані в учнів на основі знань практичні навички, як навчання поєднуватиметься­ з життям, вихованням, як розвиватимуться їхня пізнавальна активність, самостійність, спостережливість, увага, воля, мислення і мовлення.

Якість уроку залежить від майстерності вчителя, від його теоретичної і методичної підготовки, розуміння педагогічних­ ідей нової програми, осмислення проблем типології, структури і методики уроку.

Проблему типології, структури, методики уроків у загальнопедагогічному аспекті висвітлювали у своїх працях Б. П. Єсипов, М. О. Данилов, С. В. Іванов, В. О. Онищук, О. Я. Савченко, М. М. Скаткін та ін. Типологію, структуру і методику уроків мови досліджували­ О. В. Текучoв, С. Х. Чавдаров, Г. І. Чуйко, М. К. Тищенко, О. М. Біляєв, К. А. Москаленко, Г. О. Петровська та ін.

Для правильної і чіткої організації процесу навчання мови, підготовки і проведення високоефективних уроків кожному вчителеві початкових класів важливо бути обізнаним зі структурою і типами сучасних уроків мови, з вимогами до них.

Відомо,щопроцеспізнанняновогомаєпоетапнийхарактер:етапсприймання, усвідомлення нового матеріалу; етап осмислення, запам’ятовування усвідомлених знань, формування на їх основі певних умінь і навичок; етап перевірки ступеня засвоєння знань, умінь і навичок; етап узагальнення, систематизації засвоєного і стадія повторення вивченого; етап практичного використання набутих знань, умінь, навичок. Поетапність процесу пізнання, засвоєння знань, умінь і навичок безпосередньо пов’язана з проблемою типології уроків. Кожен урок є однією з ланок ланцюга занять, на яких здійснюється­ процес пізнання нового. Наприклад, певний етап роботи над граматичним матеріалом, формуванням­ мовних умінь і навичок визначає тип уроку. Скажімо, якщо учні ознайомилися з будь-яким граматичнимправилом,усвідомили­ його,топроцесзасвоєнняодержанихнапершому

17

етапі знань потребує переходу на новий етап — формування практичних умінь та навичок, що зумовить зміну типу, структури уроку.

Залежно від стадії процесу пізнання, дидактичної мети в сучасній педагогіці зберігається класична типологія уроків у початкових класах: 1) уроки засвоєння нових знань; 2) уроки осмислення знань і формування на їх основі певних умінь і навичок; 3) уроки застосування знань, умінь і навичок; 4) уроки узагальнення і  систематизації знань; 5) уроки перевірки, оцінювання і корекції знань, навичок і вмінь; 6) комбіновані уроки. Особлива роль у формуванні мовленнєвих умінь та навичок належить урокам розвитку зв’язного мовлення та урокам аналізу письмових робіт молодших школярів. В останні десятиріччя в дидактиці з’явився ще один тип уроку — нестандартний, або нетрадиційний.

Кожний урок має певну структуру, яка складається з послідовно взаємо­пов’я­ занихелементів,етапів.Підструктуроюурокурозуміютьетапинавчально-виховної діяльностіучнів,видиі формизавдань,зумовленихнавчальноюі виховноюметою конкретногоуроку,характеромі змістомнавчальногоматеріалу,ступенемпідготовки учнів; методами та прийомами, що застосовуються на даному уроці. Характер елементів структури визначається тими завданнями, які слід вирішувати на уроках певного типу. Послідовність завдань залежить від логіки і закономірностей навчального процесу. Логіка процесу навчання полягає в поетапному просуванні учнів від незнання до знання: засвоєння нових знань неможливе без опертя на раніше набуті та на минулий досвід. Це означає, що будь-яке формування нових знань відбувається на базі актуалізації опорних знань учнів. Отже, актуалізація опорних знань учнів є одним з основних елементів структури уроку.

Уструктурі уроку наявний етап формування нових понять, засвоєння нових знань та етап застосування цих знань — формування вмінь і навичок. Кожен етап дидактичноїструктурипов’язанийізпопереднім.Однакїхпослідовністьзалежить від типу уроку. Так, урок вивчення нового матеріалу не завжди може починатися з  актуалізаціїновихзнань,аз уведенняновогопоняттяшляхомпоясненнявчителя або створення проблемної ситуації.

Уструктурі кожного типу уроку є внутрішня дидактична підструктура. Вона розкриваєтьсяі конкретизуєтьсяв методичнихаспектахуроку—системіприйомів: розповідь, вправа, читання тексту тощо. Якщо кількість компонентів дидактичної підструктури стала, то методична підструктура — категорія змінна. Кількість і різноманітність елементів у ній, їх послідовність залежать від мети та завдань уроку. Наприклад, на етапі засвоєння нових понять учитель може обрати один із методичних прийомів: проблемний виклад, пояснення, бесіду, демонстрацію фрагмента кінофільму тощо.

Щодо структури уроку в дидактиків і методистів існують різні думки. Одні — за постійну, незмінну побудову уроку і стверджують, що її відсутність може призвести до непослідовності, хаотичності в роботі вчителя. Інші пропонують гнучко вибирати структуру уроку з огляду на конкретні вияви мотиваційнозмістового ­наповнення уроку. Третя група дидактиків вважає раціональним поєднання ­постійної дидактичної структури та варіативної методичної, яка покликана розв’язати певні навчальні завдання на конкретному уроці.

Як зазначають сучасні педагоги, учителеві не обов’язково дотримуватися формальногопоєднанняпослідовностіетапівуроку,однаквіннеможепорушувати закономірностей пізнавальної діяльності учнів. Важливим сучасним твердженням є те, що доцільність тих чи інших типів уроків та їх структур пропонується оцінювати за кінцевим результатом процесу навчання.

18

Визначаючи структуру уроку певного типу, варто зауважити, що в ньому будуть наявні інші елементи процесу навчання, а не лише той, який дав назву саме цьому типу. На уроці майже кожного типу матимуть місце і поглиблення знань, і їх осмислення, повторення, систематизація та узагальнення, удосконалення інших умінь та навичок.

Яскравим прикладом такого поєднання є комбінований урок. Такий тип уроку має класичну структуру, започатковану Я. А. Коменським. У структурі комбінованого уроку виокремлюють такі етапи:

1.Організаційно-мотиваційний, який передбачає мобілізацію уваги учнів, їхню психологічну підготовку до навчальної діяльності, мотивацію учіння молодших школярів. Цей етап має бути динамічним.

2.Перевірка домашнього завдання, повторення та корекція раніше засвоєних знань, умінь і навичок. На цьому етапі варто застосовувати різноманітні прийоми роботи: індивідуальне або фронтальне опитування, виконання письмових тестів, завдань або вправ. Підбиваючи підсумки на цьому етапі, учитель має оцінити знання учнів, звернути увагу на виявлені недоліки.

3.Актуалізація опорних знань передбачає відтворення знань, умінь і навичок учнів, які мають стати основою для засвоєння нових понять та аспектів.

4.Повідомлення нового матеріалу: первинне сприймання й осмислення нових знаньможездійснюватисязадопомогоюрізнихметодівтаприйомів:розповіді,пояснення,бесіди,роботи з підручником,створенняпроблемнихситуацій, демонстраціїнаочнихпосібниківтощо.Слідвідзначити,щопідчаспояснення нового матеріалу не можна перевантажувати його зміст другорядними деталями, а чітко, логічно і послідовно пояснити основне. Розширення і конкретизація нового матеріалу здійснюватимуться на наступному етапі.

5.Закріплення вивченого матеріалу (осмислення і застосування знань та вмінь на практиці) здійснюється шляхом виконання молодшими школярами системи усних і письмових вправ. На цьому етапі визначальна роль в осмисленні нових знань належить логічним операціям аналізу і синтезу, абстрагування і конкретизації, порівняння й узагальнення.

6.Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання. На цьому етапівчительмаєузагальнитинабутізнанняучнів,акцентуватиувагунаосновних нових поняттях, які вивчали на уроці. Пропонуючи домашнє завдання, необхідно пояснити зміст роботи, способи й послідовність її виконання.

Процес навчання мови в початкових класах (вивчення, засвоєння нового матеріалу, закріплення, осмислення, перевірка, узагальнення, систематизація, по- вторення)нарізнихурокахзасвоєннямовногоматеріалукомбінуютьсяпо-різному. Відповідно до цього визначаються і різні типи уроків мови з різноманітними структурними схемами (варіантами) їх. Водночас зауважимо, що в процесі засвоєння знань бере участь не тільки інтелектуальна, а й мотиваційна, емоційна та вольова сфери особистості, які також потребують педагогічного керування ними. Наведемо приклади структурних схем уроків різних типів.

Структура уроку засвоєння нових знань

І. Організація учнів для роботи.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів — повторення раніше вивченого матеріалу, який органічно пов’язується з новим.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми та мети уроку­.

19

IV. Сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу: а) спостереження й аналіз мовних явищ під керівництвом учителя; б) висновки, формулювання правила учнями;

в) робота з підручником (уточнення формулювання правила за підручником, вивчення правила та добір нових прикладів для його ілюстрування);

г) перевірка розуміння нового матеріалу (повторення вивченого правила, аналіз нових прикладів).

V. Осмислення нових знань у процесі практичної діяльності:

а) формування­вмінь користуватися знаннями (новим правилом) у процесі виконання різноманітних­ вправ під керівництвом учителя;

б) самостійна творча робота.

VI. Завдання додому: пояснення домашнього завдання і способу його виконання.

VII. Підсумок уроку.

Структура уроку осмислення знань, формування на їх основі необхідних умінь і навичок

I.Організація учнів для роботи.

II. Словникова робота. Робота над помилками.

ІІІ. Перевірка домашнього завдання .

ІV. Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення теми та мети уроку.­

V.Тренувальні вправи на осмислення знань, умінь, навичок за певною системою з поступовим ускладненням форм роботи, зростанням самостійності і творчої активності учнів. У процесі виконання вправ повторюються потрібні теоретичні відомості, прави­ла.

VI. Творчі вправи.

VII. Підсумок уроку.

VIII. Завдання додому.

Коли новий граматичний або правописний матеріал опрацьовано, вчителеві надзвичайно важливо дізнатися, що саме учні засвоїли добре, а над чим треба ще попрацювати, які навички та вміння сформувалися, а які ще потрібно тренувати і закріплювати. Тільки після цього можна приступати до вивчення нового мате­ ріалу. З цією метою проводяться спеціальні контрольні уроки, на яких фактично відбувається не тільки перевірка, а й закріплення та повто­рення матеріалу.

Від характеру контрольних завдань залежить і варіант структури уроку перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок. Наведемо найтиповіші схеми уроків перевірки знань і навичок.

Структура уроку перевірки знань, умінь і навичок учнів

Контрольний диктант

І. Організація учнів для роботи.

II. Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення мети уроку.

III.Підготовча робота:

а) читання тексту диктанту; б) з’ясування, як учні зрозуміли зміст тексту диктанту; в) словникова робота.

IV. Контрольний диктант:

20

а) учитель читає речення, потім диктує його по частинах, учні записують; б) записане речення повторюється для перевірки; в) учитель диктує весь записаний текст, учні перевіряють;

г) учні ще раз самостійно перевіряють записаний текст.

V.Відповіді на запитання, які виникли в учнів під час писання контрольного диктанту (після того, як зібрано зошити).

VI. Завдання додому (з урахуванням необхідності підготовки учнів до уроку, аналізу результатів контрольного диктанту).

Структура уроку аналізу результатів письмових робіт

I.Перевірка домашнього завдання.

II. Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення мети уроку.

ІІІ. Загальна характеристика результатів перевірки знань і навичок, виявлених учнями під час виконання контрольної роботи, диктанту:

а) результати виконання контрольної роботи; б) аналіз позитивних моментів у роботах окремих учнів; в) аналіз типових недоліків у роботах.

ІV. Робота над типовими помилками:

а) пояснення орфограм, повторення­ правил; б) запис аналогічних прикладів;

в) складання речень зі словами, в яких допущено помилки. V. Завдання додому.

VI.Робота над індивідуальними помилками.

Важливе значення мають уроки систематизації, узагальнення основ­них теоретичних відомостей з теми, розділу, коли спеціальна увага приділяється систематизації знань, здобутих учнями розрізнено на окремих уроках, у процесі вивчення окремих тем (частини мови, будова слова, речення­ тощо).

Структура уроку узагальнення

ісистематизації знань

I.Перевірка домашнього завдання.

II. Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення мети уроку.

III.Повторення,узагальненняі систематизаціянайважливішихтеоретичнихвідо­ мостей з теми, узагальнення окремих мовних явищ.

IV. Узагальнення і порівняння системи понять, характерних для кількох тем, розділів.

V. Виконання різних видів творчих вправ.

VI. Завдання додому творчого характеру.

VII. Підсумок уроку. Аналіз ступеня засвоєння вивченого матеріалу з теми, розділу. Чітке виділення, повторення вчителем основних відомостей з теми.

У роботі над розвитком писемного зв’язного мовлення молодших школярів важливе місце посідають навчальні перекази і твори — основні види вправ з розвитку зв’язного мовлення. Тому доцільно виділити ще й такі типи уроків і розглянути їх побудову.

Структура уроку навчального переказу

І. Мотивація навчальної діяльності учнів, визначення мети, завдань уроку, способів та послідовності роботи.

21

II.Читання тексту для переказу.

III.Аналіз змісту прочитаного тексту. Словникова робота.

IV. Повторне читання тексту по частинах: робота над планом.

V.Усний переказ тексту.

VІ. Заключне цілісне читання тексту.

VІI. Підготовка варіантa переказу на чернетках.

VIIІ. Редагування виконаної роботи. Індивідуальна робота вчителя з окремими учнями.

ІХ. Переписування учнями остаточного варіанта переказу.

Зрозуміло, що після перевірки учнівських переказів або творів прово­ ­диться урок аналізу результатів перевірки та роботи над допущеними помилками. Ми вже розглядали структуру уроку аналізу диктантів, контрольних­ робіт з граматики і  правопису. Урок аналізу учнівських переказів і творів близький за своєю побудовою до розглянутого, але має і свої особливості, зокрема в організації роботи над типовими помилками.

Структура уроку аналізу учнівських переказів і творів

І. Перевірка домашнього завдання.

II. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення мети, завдань уроку.­

ІІІ. Загальнахарактеристикарезультатівперевіренихробіт,творчихуспіхівокремих учнів. Зачитування та аналіз кращих робіт.

IV. Робота над типовими лексичними, стилістичними, орфографічними та пунктуаційними помилками.

V. Підбиття підсумків.

VІ. Завдання додому.

Проблема ефективності уроку була й залишається актуальною для школи. Творча думка вчителів постійно спрямована на вдосконалення відомих і пошуки нових засобів і методичних прийомів навчання, здатних підвищувати продуктивність уроку.

Які ж сучасні вимоги до уроку мови?

1.Урок повинен бути проведений на високому науково-теоретичному і методичному рівнях з дотриманням основних дидактичних принципів.

2.Висока результативність (ефективність) уроку. Чітке визначення­ мети, підпорядкування їй усіх видів роботи на уроці.

3.Урок повинен не тільки забезпечувати засвоєння певного обсягу знань з  граматики, правопису, а й сприяти загальному розвитку учнів: розвивати в них спостережливість, формувати прийоми логічного мислення­ (вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати — встановлювати спільне і відмінне в аналізованих мовних явищах, узагальнювати, класифікувати, доводити, аргументувати), вміння користуватисязнаннями,вчитипрактичноволодітимовоюякзасобомспілкування. Отже, потрібен методично правильний добір різноманітних прийомів навчальної роботи, які забезпечують активізацію розумової діяльності учнів на уроці, розвиток їхніх пізнавальних можливостей.

4.На уроці в учнів треба виховувати вміння самостійно працювати, набувати знання, користуватися книгою як джерелом знань, орієнтуватися­ в матеріалі підручника, користуватися довідковим матеріалом, навчальними словниками.

5.Обов’язковість самостійної творчої роботи на кожному уроці є стимулом розвитку мовлення і мислення молодших школярів.

22

6.Забезпечення принципу диференційованого навчання, індивідуалізації ­завдань.

7.Дотримання на кожному уроці принципу міжпредметних зв’язків.

8.Забезпечення гігієнічних вимог до організації уроку.

Урок вважається ефективним тоді, коли вчитель забезпечив продуктивну працю учнів, активну розумову діяльність і розвиток їхніх пізнавальних здібностей, створив належні умови для засвоєння конкретних знань, формування вмінь і  навичок.

Основна мета кожного уроку полягає не тільки в запам’ятовуванні учнями­ нових відомостей з мови, а й у розвитку в них уміння самостійно набувати мовні і мовленнєві знання, практичні вміння й навички.

Класифікацію уроків з мови можна здійснювати і за змістом навчального матеріалу: уроки навчання грамоти, розвитку мовлення, уроки каліграфії, уроки формування орфографічних та пунктуаційних навичок, уроки граматики тощо. Швидкий розвиток науки, зростання обсягів інформації потребує від сучасної школи зміни підходів до використання традиційних форм навчання. Однією з  вагомих подій вітчизняної школи є широке використання в педагогічній практиці нестандартних уроків, які сприяють підвищенню якості навчального процесу, формуванню позитивних мотивів учіння, розвитку мовлення та пізнавальних інтересів школярів.

Форми організації навчальної діяльності учнів на уроці

Залежно від кількості учнів і характеру їхньої взаємодії між собою та з учителем розрізняють фронтальну, індивідуальну і групову форми навчальної діяльності.

Фронтальна навчальна діяльність полягає­ у виконанні всіма учнями класу під безпосереднім керівництвом­ учителя спільного завдання. При цьому вчитель організовуєкласдляроботив одномутемпі.Протеу фронтальнійроботіскладність виникає через те, що у сформованих лише за віковою ознакою шкільних класах учні суттє­во відрізняються за рівнем навчальних можливостей. Учитель намагається згуртувати їх, перетворити клас на працездатний колектив­ , однак високої активності навчальних дій зазвичай досягти не вдається.

Таким чином, основний недолік фронтальної роботи полягає в тому, що вона не дає можливості повною мірою врахувати індивідуальні особливості­ учнів, не забезпечує також достатніх умов для навчального спілкування школярів (воно можливе лише з дозволу вчителя, за його ініціативою).

Попри зазначені недоліки, фронтальна навчальна діяльність незамінна­ на етапі первинного засвоєння нового матеріалу. За умови колективного способу навчання учнів та обмеження часу на вивчення­ конкретних дисциплін у середніх закладах освіти вона дає можливість відразу донести інформацію до значної кількості учнів.

Індивідуальна навчальна діяльність — це самостійне виконання­ школярем навчальних завдань. За індивідуальної форми організації роботи кожний учень отримує завдання й опрацьовує його самостійно, незалежно від інших (розв’язує задачу, виконує вправу, контрольну роботу, пише твір, диктант тощо).

Індивідуальна навчальна діяльність переважає у виконанні домашніх робіт, самостійних і контрольних завдань у класі. Однією з форм її організації є програмоване навчання.

23