Розділ

МЕТОДИКА вивчеННЯ РОЗДІЛУ «ТЕКСТ»

У сучасній мовознавчій науці загальновизнаною є думка, що реальною одиницеюусногоабописемногоспілкуванняє текст,якийстановитьнайвищийрівень (ярус) мов­ної системи. Визначальні його ознаки — цілісність змісту, зв’язність викладу, структурна організація, завершеність.

Текстом може бути й одне речення, якщо воно становить окремий елемент мовної комунікації. Такими є заклики (Хай буде мир на всій планеті!), прислів’я (Як постелиш, так і виспишся), крилаті вислови (Краще менше, та краще­ ). Час­ тішетекстскладаєтьсяз певноїкількостіречень,міжякимиє смисловіі формальні зв’язки. Переважно текст буває значним за обсягом і складним за змістом, і тоді він «може членуватися на більші структурно-семантичні одиниці, ніж речення. Вонискладаютьсяз кількох­ простихчискладнихреченьрізноїбудови,об’єднаних в одне смислове ціле»1. Такі одиниці називають надфраз­ними єдностями.

Частини тексту — речення і складне синтаксичне ціле­ — пов’язуються між собою за допомогою засобів міжфразного зв’язку, найважливіші з яких:

1)особові зай­менники третьої особи та вказівні той, цей, які вказують на зміст попереднього речення: з погодою щось діялось. Вона стала суха і вітряна;

2)синонімічні назви до вживаних у попередніх реченнях слів: Нерозумна пташка звила зовсім низько гніздо і тепер сиділа в ньому на яєчках. Кубельце­ її було таке маленьке, що увесь хвостик трясогузки звисав­ над ним. Почувши кроки, пташина повернула голівку... (М. Стельмах);

3)єдність видових та часових форм дієслів-присудків у сполучуваних реченнях: На човнику й веслі від нас від’їхав травень. Він прихопив із собою сині дощі, зелений шум та солов’їний спів, і в село, через тини, заглянуло­ літо

(М. Стельмах); 4) обставинні слова, найчастіше зі значенням місця і часу:Прямо над нашою

хатою пролітають­ лебеді. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар

іструшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів (М. Стельмах).

Упочаткових класах предметом спостережень і лін­гвістичного аналізу є невеликі зв’язні тексти або їх частини­ , що становлять закінчене висловлювання і можуть бути зразком для учнівського мовлення. Вони мають характеризуватися чіткістю будови, єдністю теми або підтеми (щодо більшого тексту, частиною якого вониє).Церозповідіз елементамиописучироздуму,нескладніописи(зовнішності людини, тварини, природи, трудової діяльності тощо).

1 Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. — К., 1984. — С. 247.

104

У процесі практичних спостережень та аналізу текстів в учнів поступово мають сформуватися такі уявлення: текст — це зв’язне висловлювання; текст має певну будову­ , тобто складається із зачину, головної частини і кінцівки­ ; у тексті виражається певний зміст, що є його темою­ ; текст можна назвати (дати йому заголовок); зв’язне висловлювання створюється з певною метою (тобто має комунікативне призначення): повідомити, розповісти про щось, заперечити або ствердити, описати предмет, подію чи явище, дати пораду чи визначити порядок дій, висловити­ міркування тощо; текст може складатися з одного або кількох абзаців, пов’язаних між собою за змістом; у тексті є важливі для вираження основної думки слова, визначення яких полегшує розуміння висловленого, і їх слід вимовляти з більшою силою голосу (тобто виділяти логічним наголосом).

Виконуючирізноманітніуснітаписьмовівправи,учнінабуваютьпрактичних умінь і навичок: вони вчаться відрізняти текст від групи речень, не пов’язаних між собою­ за змістом; встановлювати логічний зв’язок між частинами висловлювання; визначати тему тексту і добирати до нього заголовок; ділити текст на логічно завершені частини — абзаци; складати план тексту і відтворювати текст за планом; знаходити в тексті його композиційні елементи — зачин, основну частину, кінцівку; визначати (по можливості­ ) логічно наголошувані слова; відрізняти за стилістичними­ особливостями художній текст від ділового й розмовного­ (без уживання термінів); оформляти деякі зразки текстів ділового мовлення: лист, запрошення, оголошення, привітання, інструкцію (до гри, нескладного трудового процесу­ ); самостійно (усно і письмово) складати тексти відповідно­ до ситуації спілкування.

Усіцізнання,умінняі навичкиформуютьсяпротягомчотирьохроківнавчання як на спеціально відведених уроках­ опрацювання теми «Текст» і уроках розвитку зв’язного­ мовлення, так і в процесі роботи зі зв’язним висловлюванням під час опрацювання інших тем програми на уроках мови і читання.

Формування уявлень про текст — не самоціль. Вони­ — основа для розвитку зв’язного мовлення школярів. Тексти, різні за будовою, за призначенням, за типами і стилями­ викладу, за жанрами, стають не тільки об’єктом спостереження й аналізу, а й зразком для власних висловлю­вань. Наслідуючи їх, учні поступово вчаться користувати­ся в мовленні всіма лексичними і граматичними засобами мови, набувають умінь висловлювати свої думки послідовно, логічно, переконливо, робити висновки.

Робота над текстом у 1—2 класах

Загальне уявлення про зв’язне висловлювання в усній або письмовій формі (про текст) учні одержують у період навчання грамоти.

Уже в добукварний період першокласники починають практично ознайомлю­ ­ ватися з монологічною формою висловлювань, коли від учнів вимагають зв’язно про щось розповісти, а не лише одним реченням дати відповідь на якесь запитання.

Ознайомлювати дітей із поняттям текст починають після того, як вони оволоділи поняттям речення. У процесі практичних спостережень та аналізу текстів у букварнийперіодв учнів поступовоформуютьсяуявлення,щотекстскладається з речень, у кожному з яких говориться не про різне, а про одне і те саме. Речення в текстіоб’єднаніспільнимзмістом,усіразомвонидопомагаютьзрозуміти,щохотів сказати автор. Дізнатися, про що йдеться в тексті, можна з його назви (заголовка).

105

Заголовок тексту завжди відповідає його змісту. Учні пересвідчуються в цьому, співвідносячи зміст тексту з його заголовком, працюючи і з текстами Букваря, і з дитячою книжкою. Першокласникам пропонують завдання: подумати, чому текст має таку назву; за заголовком припустити, про що йтиметься в тексті; із пропонованих заголовків вибрати лише ті, що підходять до даного тексту; поділити текст на частини відповідно до поданих заголовків (назв); підібрати назви до серії малюнків (ілюстрації, картини); самостійно дібрати заголовок до тексту тощо.

Починаючи з 2 класу, в учнів формуються лінгвістичні уявлення про текст як зв’язне висловлювання. Зіставляючи текст з набором різнотематичних речень, діти насамперед засвоюють, що текст складається з речень, об’єднаних певною темою.

Порівнюючи текст із групою тематично близьких речень, учні з’ясовують, що пропоновані речення не пов’язані одне з одним за змістом. Натомість у тексті речення об’єднані спільним змістом, усі разом вони допомагають зрозуміти, що хотів сказати автор.

Про те, що в тексті всі речення зв’язані між собою і розміщені в певній послідовності (якщо ця послідовність порушується, то порушується зв’язок між реченнями), учні дізнаються, коли їм запропонувати відтворити деформований текст (установити порядок, зв’язати речення).

Запропонувавшиучнямвилучитиз текстукількаречень(читовагомихречень з основної частини, чи вступ, чи закінчення), учні зроблять висновок, що текст стає неповним, незакінченим, а тому й незрозумілим. Отже, текст має характеризуватися ще й повнотою і завершеністю.

Постійно працюючи то з групою окремих речень, то зі зв’язними текстами (повними чи неповними, незавершеними, деформованими), учні зможуть засвоїти основні текстові ознаки.

Характерною ознакою тексту є також наявність заголовка. Другокласники одержують уявлення про заголовок, учаться співвідносити його зі змістом, самостійно добирати. Аналізуючи пропоновані зразки текстів, колективно виконуючи вправи, школярі усвідомлюють, що заголовок тісно пов’язаний зі змістом, відображає те найголовніше, про що йдеться в тексті; дібрати заголовок означає точно і, по змозі, стисло передати те, про що автор хотів нам повідомити.

Для початку учням пропонують нескладні завдання на встановлення відповідності заголовка змісту, вибір із пропонованих заголовків тих, що найбільше відповідають тексту.

Добір заголовка є дещо складнішим завданням і потребує попередньої підготовки дітей. Умілою постановкою запитань класовод ознайомлює вихованців із принципами добору заголовка до тексту. Цю роботу можна проводити у двох напрямах: добір заголовка до теми тексту чи основної думки (без повідомлення учням термінів). Спочатку визначають тему або головну думку висловлювання за допомогою запитання про що говориться в тексті? або що хотів сказати автор?

Тодідобираютьзаголовок. Вінмаєточнопередати,прощорозповідаєтьсяв тексті, або що хотів сказати автор.

Для такої роботи вчитель може використовувати з підручника не лише тексти без заголовків, а й ті, де заголовок є. Варто використовувати також художні тексти читанок.

Наприклад,навчаючидітейдобиратизаголовокдоосновноїдумки,учительдо оповідання В. Овсєєвої «Сини», скажімо, пропонує такі запитання й завдання:

— Що автор хотів сказати цим оповіданням? (До якої думки нас підвести?)

106

—Придумайте до тексту заголовок, який би точно передав, що саме хотів сказати автор.

—Із пропонованих заголовків доберіть найкраще сформульований. Поясніть свій вибір.

—Порівняйте власні заголовки з авторським. Поміркуйте, чому автор саме так назвала своє оповідання.

Класовод звертає увагу на вміння вихованців чітко формулювати заголовок, доводить переваги стислих форм викладу, редагує пропоновані дітьми варіанти або спільно з учнями аналізує варіанти учнівських формулювань і добирає найвдаліші.

Учитель може практикувати й такі види роботи:

1)встановленнявідповідностізаголовкатемітекстучиголовнійдумці(чипередає заголовок те, про що говориться в тексті, чи те, що хотів сказати автор?);

2)вибір із пропонованих заголовків такого, що відображає тему (головну

думку);

3)вибір найвдалішого з пропонованих заголовків, що відображають тему (головну думку);

4)добір до тексту із заголовком, що відображає головну думку, такого заго­ ловка, який відображає тему (і навпаки).

Наступною характерною ознакою тексту, з якою ознайомлюють молодших школярів, є його будова. Учні мають усвідомити, що текст загалом складається з трьох взаємозв’язаних структурних одиниць (зачин, основна частина, кінцівка), кожна з яких має певне функціональне призначення. Зачин повідомляє, про що далі піде мова; середня частина розкриває весь зміст висловлювання; кінцівка свідчить про завершеність висловлювання.

Другокласники навчаються визначати ці структурні частини, виконуючи дібрані вчителем завдання до текстів. Наприклад:

1)Прочитайте перший абзац. Чи може він бути зачином? Зверніть увагу, як в основній частині тексту розгортаються події, намічені в зачині. Про що ви дізналися з кінцевої частини тексту?

2)Прочитайте текст. Знайдіть у ньому зачин, основну частину, кінцівку. Доведіть, що ви визначили частини правильно.

3)Зі скількох частин складається текст? Як це виділено на письмі?

— Про що говориться в першій частині? Як можна її назвати? А в основ­

ній?

— Чим завершується текст?

Такі завдання доцільно пропонувати до текстів із чітко вираженими структурними одиницями.

Другокласників навчають також придумувати зачин та кінцівку до поданої основної частини. Оволодівати цими вміннями учням допоможуть тренувальні вправи на вибір потрібного зачину або кінцівки з кількох пропонованих. Завдяки таким вправам школярі усвідомлюють смисловий зв’язок між частинами тексту.

Навчаючи вихованців добирати зачин до тексту, класовод має спрямувати дитячу увагу передусім на зміст основної частини: чи все тут зрозуміло? Що потребує доповнення, уточнення, пояснення? Про що можна і потрібно повідомити в зачині, щоб зміст основної частини став зрозумілішим, повнішим (назвати ­головного героя, час, місце дії тощо). Добираючи зачин або кінцівку тексту, варто звертати увагу дітей і на заголовок, бо в ньому часто сформульовано тему чи голов­ну думку, які допомагають повніше сприйняти текст.

107

У доборі кінцівки увагу звертають на логічний висновок, який випливає­з попереднього змісту, щоб усім стало зрозуміло, що автор сказав усе, що хотів. (Що автор хотів повідомити? Чого навчити змістом тексту?)

Невід’ємною частиною роботи над текстом є ознайомлення молодших школярів з абзацом, із роллю абзаців у текстах, принципами їх виділення.

З терміном абзац можна ознайомити учнів уже в букварний період навчання грамоти: учні відшукують указаний учителем абзац, зачитують, з’ясовують його зміст, переказують, на письмі оформляють відступом управо на початку рядка тощо. Систематичне вживання термінів на всіх уроках сприятиме усвідомленню учнями того, що абзац становить змістову цілісність.

Програмовеознайомленнямолодшихшколярівізпоняттямабзацвідбувається в 2 класі під час вивчення будови тексту. Учні засвоюють, що кожна структурна частина починається з нового рядка — абзацу.

Аналізуючи будову різних за величиною текстів, школярі мають можливість пересвідчитися, що зачин і кінцівка можуть складатися з одного речення в невеликому тексті або з кількох у більшому чи складнішому. Основна частина, залежно від змісту, може міститися в одному чи кількох абзацах (кожен абзац висвітлює мікротему, кількість їх залежить від змісту тексту).

Можливі завдання для учнів:

—у поданому тексті визначте зачин. Зі скількох речень він складається? Чи відокремлено зачин абзацом?

—Знайдіть тут основну частину. Зверніть увагу, зі скількох абзаців вона складається.

—Розкажіть, про що повідомляється в кожному абзаці. Подумайте, чому в основній частині автор виділив саме стільки абзаців.

—Зачитайте останній абзац. Як ми назвемо цю частину?

—Яка частина тексту найбільша за розміром? Чому?

Важливою ознакою тексту є його зв’язність. Учні початкових класів отримують елементарні уявлення про те, як вона досягається, за допомогою яких засобів. Відомо,щовсіреченняв текстіпов’язаніконтактнимчидистантнимзв’язком.Кон- тактнимназиваєтьсязв’язокдвохсуміжнихречень,адистантним—зв’язокречень, що містяться на певній відстані одне від одного. і речення, і складне синтаксичне ціле (далі — ССЦ) у структурі тексту з’єднуються ланцюговим і паралельним зв’язком. Молодші школярі аналізують, учаться створювати тексти здебільшого з ланцюговим (послідовним) способом зв’язку. У ССЦ із ланцюговим зв’язком подається поступовий розвиток думки: кожне наступне речення співвідноситься з попереднім і синтаксично з ним пов’язане. Основними засобами реалізації цього зв’язку виступають лексичні повтори, займенники, синоніми, прислівники.

Елементарні спостереження за лексичними засобами зв’язку можна вести вжев періоднавчанняграмоти,опрацьовуючиз першокласникамитекстиБукваря, спеціально сконструйовані вчителем тексти чи зразки учнівських зв’язних висловлювань. Доступними для учнів 1-го класу є такі засоби: абсолютний лексичний повтор, власні та загальні назви, займенники, синоніми.

Покажемо це на прикладі. Учні читають текст про дятла.

Дятел лікує дерева. Цілий день він оглядає свою ділянку. Птах перелітає з дерева на дерево, заглядає в кожну щілину. Жодна шкідлива комаха не сховається від дятла.

—Про кого тут розповідається?

—Яке слово вказує на те, що в другому реченні йдеться про дятла? (Він).

108

—А в третьому реченні яке слово його замінює? (Птах).

—Яке слово в четвертому реченні пов’язує його з попередніми? (Дятел). Крім аналізу тексту для визначення в ньому слів, що поєднують речення,

школярам варто пропонувати ще й такі вправи:

1)на відновлення деформованого тексту (розташувати речення в такій послідовності, щоб вийшов текст);

2)порівняння двох текстів, в одному з яких речення сполучаються за допомогою абсолютного повтору, а в другому — різними словами, що називають той самий предмет;

3)заміну невиправданого повтору (іншими близькими за змістом словами);

4)встановлення пропущеного засобу зв’язку (можна скористатися словами для довідок чи поданими в дужках запитаннями).

Учительзвертаєувагунате,чиправильнодітивикористовуютьзасобизв’язку під час відповідей на запитання за змістом прочитаного; переказують прочитане; усно висловлюються на основі сюжетних малюнків, діафільмів, власних спостережень тощо. У такий спосіб доцільно опрацьовувати не лише тексти Букваря, а й зошити для письма і розвитку мовлення, на матеріалі яких (предметні та сюжетні малюнки, ілюстрації до казок тощо) можна розвивати мовлення дітей. Приміром, проводячи з учнями бесіду про їжачка, учитель обумовлює потребу вживати слова

він, тваринка, звірятко замість їжак.

У 2 класі розширюється діапазон дитячих спостережень за лексичними засобами вираження зв’язності. Доступними для сприймання учнів є такі засоби: слова, пов’язані родо-видовими відношеннями; іменники, об’єднані відношенням частини і цілого; спільнокореневі слова; займенникові прислівники місця і часу. Значні можливості для такої роботи закладено в матеріалі підручників «Рідна мова» і «Читанка».

Длятогощобнавчитидітейкористуватисязасобамидлязв’язкуреченьу власних висловлюваннях, слід практикувати на уроках мови і читання тренувальні вправи: аналіз готових текстів; відповіді на запитання за змістом твору і переказ за планом; відтворення деформованих текстів; побудова власних текстів за картиною чи серією картин, за опорними словами та ілюстраціями; редагування тексту.

Уявлення про тексти різних типів відповідно до вимог програми формуються в учнів, починаючи з 2 класу. Водночас уже в період навчання грамоти можна формувати в дітей висловлювання різних типів і стилів. Цьому сприяють не лише уроки навчання грамоти, а й усі інші, на яких, наслідуючи вчителя, використовуючи даний ним зразок, першокласники розповідають, творять невеличкі описи, висловлюють елементарні міркування.

У другокласників формують первинні уявлення про те, які бувають тексти, на основі зіставлення текстів різних типів. Учні спостерігають за текстами, в яких йдеться про один і той самий предмет, з’ясовують, що в текстах спільного, а що відмінного,роблятьвідповіднівисновки.Наприклад,в усіхтекстахговоритьсяпро зайчика. Це в них спільне. А відрізняються вони тим, що в першому тексті змальовано зовнішній вигляд зайчика. Це — текст-опис. У другому розповідається про те, як зайчик шукав собі їжу взимку. Це — текст-розповідь. А з третього тексту ми дізнаємося, чому зайчик міняє на зиму колір свого хутра. Це текст-міркування.

Учні навчаються розпізнавати тексти різних типів, виокремлюють елементи опису чи міркування з розповідних текстів, творять мікротексти різних видів, вчаться редагувати невдало складені.

109