Запитання і завдання

1.З яких періодів складається процес навчання грамоти?

2.Схарактеризуйте основні завдання добукварного періоду.

3.Користуючись букварями різних авторів, розкажіть, як будується робота над ­реченням, словом, складом і звуками в добукварний період.

4.Розкрийте можливості добукварного періоду для розвитку мовлення першоклас-

ників.

5.Користуючись зошитом для письма з друкованою основою, схарактеризуйте в загальних рисах систему підготовчих графічних вправ.

6.Яких умінь набувають учні в добукварний період?

7.Побудуйте один урок добукварного періоду з читання за одним із сучасних бук-

варів.

8.Побудуйте один урок добукварного періоду з письма.

Букварний період

Етапи букварного періоду

Традиційно букварний період навчання грамоти ділився на три етапи. Кожен із них визначався певними особливостями опрацювання звуків і букв рідної мови. Зокрема, на першому етапі учням пропонувалося читати слова з буквами м, с, ш, н, р, л, що позначали тільки тверді приголосні перед буквами а, о, у. На другому етапі вивчалася буква і, що вимагало читання складів і слів паралельно з твердими і м’якими приголосними. Завершувався другий етап ознайомленням з буквою ь (знаком м’якшення). Учням, таким чином, розкривався ще один спосіб позначення м’якості приголосних звуків на письмі. На третьому етапі вводилися букви я, ю, є, якими в українському письмі також позначається м’якість приголосних звуків, опрацьовувалися звуки (африкати) [дж], [дз], [дз'] та апостроф.

 Недоліком запровадження цих етапів було те, що на початку формування вмінь читати прямий склад (злиття приголосного з голосним) учні мали справу тільки з твердими приголосними.

Слід звернути увагу і на таку деталь: серед букв на позначення приголосних, виучуваних на першому етапі, були с, н, р, л — саме ті, які в українській мові можутьпозначатипарнітвердийі м’якийприголосні.Томуопрацюванняїхвиключно в ролі позначників твердих приголосних штучно розривало роботу над парними твердимиі м’якимиприголоснимизвуками.Такийпідхід,з одногобоку,призводив до побуквеного читання, а з другого — ставав причиною породження так званих «мук синтезу», які з’являлися з необхідністю вироблення в учнів орієнтації на букву голосного звука в складі, щоб відразу правильно прочитати ту саму літеру, якою позначено приголосний звук — твердий або м’який.

У сучасній методиці навчання грамоти відбулося скорочення одного етапу букварного періоду. Наразі він ділиться не на три, а на два етапи.

Особливості першого етапу

На першому етапі букварного періоду учні спочатку вивчають ряд букв, які позначають голосні звуки: а, о, у, и, і, е. Читання їх не становить для дітей певних труднощів, оскільки полягає в умінні впізнати і правильно назвати (прочитати) ту чи іншу букву. Тому найголовніше завдання цього етапу — сформувати в першокласників уміння читати прямі склади — злиття «пг», «п´г». Від нього буде залежати успішність просування дітей в оволодінні навичкою читання. З перших

55

кроківознайомленняз буквами,якіпозначаютьприголоснізвуки,учительповинен подбати про те, щоб не допустити в жодного учня побуквеного читання шляхом «перебирання» букв у складі та слові.

Прямий склад, злиття приголосного з голосним школярі із самого початку читають у двох варіантах — «пг», «п´г». Досягається це тим, що на першому етапі букварного періоду, крім букв а, о, у, и, вводиться буква і. Це дає можливість опрацьовувати наступні букви, які позначають приголосні звуки, в їх подвійній ролі водночас — як знаки парних твердого і м’якого звуків. Наприклад, засвоєння учнями букви н здійснюється у процесі читання складів і слів, де вона позначає звуки [н], [н']: на, но, ну, ни, ні, Ніна.

Паралельна робота з твердими і м’якими приголосними звуками, що позначаються однією й тією самою буквою, сприяє розвитку в дітей орієнтації на букву голосного звука в складі, тобто усвідомленню складового принципу українського письма. Початкова навичка читання ґрунтується на сприйнятті цілісної одиниці — злиття приголосного з голосним, що запобігає побуквеному читанню.

Дляпервинноговиділеннявиучуванихзвуківпаралельносліддобиратислова з твердим і м’яким звуками, наприклад: ліс і лось, лин і окунь, стіл і лялька тощо. Відповідно до цього тема уроку на опрацювання нової літери формулюється в такий спосіб: «Звуки [н], [н'], позначення їх буквою «ен».

Протягомбукварногоперіодуучніпоступовоознайомлюютьсяз алфавітними назвами літер і вчаться називати звуки, позначувані ними, наприклад: «У слові ліс буква — «ел» позначає звук [л'], а в слові лампа — звук [л]».

Якщо в добукварний період основною мовною одиницею, з якою учні виконували аналітико-синтетичні дії, був звук, то в букварний період до нього додається і буква. Паралельно зі звуковим аналізом учні виконують і звуко-буквений аналіз нескладних слів, написання яких відповідає вимові. Новим елементом на таких уроках букварного періоду є буква, оскільки з усіма звуками рідної мови учні ознайомились у добукварний період. Тому підсумовувати урок на первинне опрацювання літери правильно буде так: «Сьогодні ми ознайомилися з новою літерою «те». Вона може позначати на письмі звуки [т], [т']».

Порядокрозміщенняі вивченнялітеру сучаснихбукваряхвідбуваєтьсяз урахуванням частотності їх в українському письмі. Це означає, що чим частіше використовується та чи інша буква в писемному мовленні, зокрема в художніх творах для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, тим раніше вона вивчається в букварі. Винесення більш частотних літер українського алфавіту на початок букварного періоду дає можливість авторам букваря і вчителям запропонувати школярам для читання більшу кількість доступних для них слів, швидше запов­ нити букварні сторінки зв’язними текстами.

У побудові текстів на першому етапі букварного періоду у складі речень можуть подаватися предметні малюнки, які замінюють слово, якого учні ще не можуть прочитати. Якщо зміст речення досить прозорий, то замість малюнка на місці пропущеного слова ставиться лінія — знак слова, застосовуваний у добукварний період. Наприклад: Он нива. На ниві (мал. колосків пшениці). Іван вивів на ниву (мал. комбайна). Він .

У практиці початкового навчання трапляються випадки, коли учні швидко­ запам’ятовують короткий букварний текст і, не читаючи, проказують його напам’ять, імітуючи при цьому читання. Для формування в учнів усвідомленого читання, підвищення пильності під час відтворення кожного слова і речення слід подеколипропонуватиїмнадошціабонаіндивідуальнихкарткахваріантитекстів, поданих у букварі. Ці варіанти легко створити, змінивши частково в реченнях

56

порядок слів, вилучивши і ввівши деякі нові слова, змінивши граматичну форму частини слів, замінивши чи переставивши місцями імена дітей тощо.

Усвідомлення прочитаного забезпечується також відповідями на запитання за змістом тексту, причому відповідь на запитання учень може давати, зачитуючи певне речення з тексту. Доцільно також на цьому етапі застосовувати вибіркове читання як слів у колонках, так і речень за відповідними завданнями вчителя. Щоб читання слів у колонках не було для учнів одноманітним, його можна проводити із супровіднимизавданнямифонетико-графічного,граматичногоі лексичногохарак- теру, наприклад: прочитати слова, в яких буква «ел» стоїть на початку; прочитати слова з наголосом на першому (другому) складі; знайти два слова, які різняться між собою одним складом; знайти і прочитати слова, в яких останній склад –ла; прочитати слова, до яких можна поставити питання що робила?; знайти і прочитати імена дітей тощо.

Кожне з перелічених завдань спонукає учня вкотре повернутися до читання слів у заданій колонці, але кожного разу він робитиме це по-новому.

Методика формування вміння читати прямі склади

Напочатковомуетапіформуванняв першокласниківуміннячитатиосновною одиницеючитанняє складу йогонайпростішомувияві,коливінскладаєтьсяз єдиного голосного звука і коли він становить злиття приголосного з голосним, наприклад: о-ко, о-са, І-ра, ли-па, ма-ма, во-ни тощо. Злиття приголосного з голосним, крім того, що воно може становити окремий склад, є обов’язковою частиною всіх складів ускладненої структури, наприклад: рак, ліс, липка, ставок, листок. Тому оволодіння дитиною читанням прямого складу — злиття «пг», «п´г» — є основою для того, щоб прочитати слово будь-якої графічної будови. Саме тому проблема навчити першокласників злито читати прямі склади була й залишається основною в методиці навчання грамоти.

Ранішев методиціосновоючитанняпрямогоскладуслугувавпредметнийма- люнок,розміщенийнадсловом.Читанняскладівра-мапідказувавдитинімалюнок рами. Відомий також прийом читання прямого складу по слідах звукового аналізу. Проаналізувавши на слух, скажімо, слово липа, учитель пропонував прочитати його по складах. Недолік таких прийомів полягає в тому, що в обох випадках зазначений спосіб читання не може сформувати в учня усвідомленої навички і, крім цього, потребує тривалого часу.

Формування в першокласників уміння читати прямі склади має спиратися на спостереження за артикуляційними особливостями звуків. Механізм утворення прямого складу з різними голосними дитина може легко усвідомити, якщо спостерігатиме за артикуляційними укладами складів ма, мо, му, ми без подання голосу. Школярі помічають, що підготовка мовних органів, у даному разі губ, до вимовляння різних складів здійснюється по-різному, тому що різниця в артикуляційномуукладігубзалежитьневідприголосного,якийв усіхскладахзалишається одним і тим самим, а від голосного, що в кожному складі змінюється.

Відтворення прямого складу під час читання полягає в одночасній підготовці до вимовляння двох звуків, позначених відомими дитині буквами. Наводимо фрагмент уроку з вироблення в учнів уміння читати прямі склади.

— Досі ми читали букви, які позначають голосні звуки. Робити це було легко, бо при читанні їх треба було тільки впізнати букву і правильно її назвати, тобто прочитати. А сьогодні ми вчитимемося читати вже не окремі букви, а цілі склади і навіть слова. Щоб навчитися читати, слід бути дуже уважними, виконувати всі

57

мої завдання. Підготуйтеся вимовити склад му, не вимовляйте, а тільки підготуйтеся, щоб це було добре видно. (Учні стулюють губи і витягують їх уперед трубочкою.)

—Бачите, щоб вимовити склад му, ви міцно стулили губи і витягнули їх уперед трубочкою. Подивіться один на одного, чи правильно ви це зробили. Для якого звука ми витягнули губи вперед трубочкою? (Для звука [у].) А для якого звука міцно стулили їх? (Для звука [м].) Отже, до вимови скількох звуків ви підготувалися відразу? (До двох.) Тепер ще раз підготуйтеся вимовити склад му. Подайте голос (вимовте). За скільки разів ми вимовили два звуки? (За один раз.) Так, обидва звуки, приголосний і голосний, ми вимовили разом, тому така вимова двох звуків називається злиттям.

—Тепер підготуйтеся до вимовляння складу ма. Який голосний звук ви підготувалися вимовити зі звуком [м]? (Звук [а].) Дайте голос. (Ма.) (Чи однаково ви готувалисядовимовирізнихскладів?(По-різному.)Ачому?(Бов нихрізніголосні звуки.) Правильно: який голосний звук у складі, до такого ми й готувалися. Але при цьому завжди стулювали губи, чому? (Бо в кожному складі перший звук [м]). Ви все правильно зрозуміли. Саме так і будемо читати.

Учитель набирає з розрізної азбуки на дошці склад му.

—Який звук позначає ця буква? ([м].) А ця? ([у].) Підготуйтесь до вимови цих двох звуків відразу. Всі підготувалися. Прочитайте тепер ці літери разом, дайте голос! (Му.) От ви й прочитали перший склад з двох літер. Так читатимемо й інші склади. Я підставлятиму до літери «ем» різні букви, які ви вже добре знаєте,

ави уважно стежте і готуйтеся, щоб прочитати обидві букви разом. (Учитель на набірному полотні утворює різні склади, підставляючи до букви «ем» почергово букви а, о, и, у.)

Закріплення вміння читати прямі склади і слова з ними здійснюється за допомогою різноманітних складових таблиць (статичних і динамічних), складових абаків з рухомими смужками, на яких зображені літери, які потрапляють у «віконечко» для читання, тренажерів тощо.

Для полегшення синтетичної роботи дітей під час читання слів складнішої структури,зокремазізбігомприголосних,деякізлиттяв такихсловахвиділяються в певний спосіб (кольоровою крейдою або підкреслюються), наприклад: ліс, со-

сна, смола, лісник, трактор.

На першому етапі букварного періоду учні поступово переходять від читання слів по складах до повторного прочитування вже знайомих слів із наголосом, тобто з подовженим і дещо підсиленим вимовлянням наголошеного звука в слові.

Опрацювання звуків і букв на другому етапі букварного періоду

На другому етапі букварного періоду учні ознайомлюються з іншими способами позначення на письмі м’яких приголосних буквами ь, я, ю, є); дізнаються про те, що буквою Г г позначається на письмі звук [г], а буквою Ґ ґ — звук [ґ], що буква «йот» («ій») позначає на письмі м’який приголосний звук [й], який не має парного твердого; засвоюють звукове значення букви «ща» [шч]; відпрацьовують літературну вимову і вміння позначати на письмі звуки (африкати) — [дж], [дз], [дз'], ознайомлюються з роллю апострофа в українській графіці.

Отже, на другому етапі букварного періоду значно ускладнюються завдання, пов’язаніз формуванняму першокласниківпочатковихвідомостейпрофонетичну і графічну системи рідної мови в їх взаємозв’язку. Водночас з’являються додатко-

58

ві можливості навчати дітей розрізнювати звуки і букви, усвідомлювати спільне і відмінне в них.

Одним із найскладніших елементів української графіки, з яким у доступній формі необхідно ознайомити учнів на цьому етапі, є букви я, ю, є та їх подвійна графічна роль в українському письмі.

Лексичний і текстовий матеріал у сучасному букварі дібрано так, що спочатку діти ознайомлюються з тим, що буквами я, ю, є на письмі позначаються сполучення м’якого приголосного [й] з голосними [а], [у], [е], тобто злиття [йа], [йу], [йе]. Після цього вони дізнаються про вживання букв я, ю, є для позначення голосних звуків [а], [у], [е] і м’якості попереднього приголосного.

На основі артикуляційно-слухових спостережень учні складають звукові моделі слів типу якір, диня, під якими позначають звуки або їх сполучення відповідними буквами:

я к і р

д и н я

На другому етапі букварного періоду вчитель має приділяти більше уваги формуванню в учнів орфоепічного читання відповідно до норм української літературної вимови. Зокрема, продовжується робота над правильним вимовлянням у процесі читання дзвінких приголосних звуків, наприклад: [б], [д], [д'],[г], [ґ], [ж], [з], [з'], [дж], [дз], [дз'] у кінці слів та в середині перед наступним глухим, відпрацьовується правильне артикулювання звука [ф].

 Важливим завданням другого етапу букварного періоду є поступовий перехід до складового способу читання слів зі збігом приголосних: гвоздика, ви-

ноград, гніздо, смерічки, женчики, серпики та ін. У букварі з метою полегшення синтетичної діяльності учнів продовжують виділятися окремі злиття у графічно ускладнених словах: хатинонька. Однак під час повторного читання одних і тих самих слів учитель заохочує учнів до складового і злитого їх прочитування.

Для опрацювання кожної букви на цьому етапі програмою відводиться від двох до чотирьох уроків. На одному з уроків учні ознайомлюються з новою буквою, її звуковим значенням, оволодівають початковим умінням читати її в складах (злиттях) і словах, а протягом наступних уроків ці знання і вміння закріплюються, узагальнюються. Відмінною з огляду на це є і структура різних уроків, призначених для опрацювання однієї й тієї самої букви як на першому, так і на другому етапі навчання грамоти.

Більш специфічною є структура уроку на опрацювання нової літери в букварний період, у той час як уроки на закріплення вивчених букв будуються довільно. Вони складаються з різноманітних вправ, метою яких є засвоєння учнями звукових значень вивченої букви, вироблення в них умінь читати слова і тексти з цією буквою.

Структура уроку читання на ознайомлення з новою буквою

Загальна структура уроку на опрацювання нової букви має відповідати сформульованій темі, наприклад: «Звуки [с], [с' ], позначення їх буквою «ес». Тобто в ній повинен відображатися провідний принцип аналітико-синтетичного методу навчання грамоти — від звука до букви. Основна частина уроку, на якому учні ознайомлюються з новою буквою, може складатися з таких етапів:

59

І. Підготовчі артикуляційно-слухові вправи.

1. Виділення звуків [с], [с'] зі скоромовки, наприклад:

Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі.

2.Активне вимовляння виділених звуків, спостереження за їх артикуляційними особливостями (якими мовними органами і в який спосіб створюється перешкода на шляху струменя видихуваного повітря).

3.Віднесення виділених звуків до приголосних; зіставлення твердого і м’якого звуків на слух та за способом вимовляння; позначення їх фішками (—, =).

4.Вправи на впізнавання звуків [с], [с'] у заданих учителем словах (лось, ліс,

лисиця, смола, береза(!), роса, сім, вісім, зірки(!), місяць, сонце).

5.Самостійний добір учнями слів зі звуками [с], [с'] у різних позиціях.

6.Аналітичні і синтетичні вправи зі звуками [с], [с'] та з різними голосними (на утворення й аналіз cкладів-злиттів).

II.Ознайомлення з буквою «ес».

1.Учитель повідомляє, що звуки [с], [с'] позначаються на письмі буквою «ес», показує малу і велику літери.

2.Зіставлення малої і великої літер с, С (за формою однакові, а за розміром різні).

3.Ознайомлення з місцем букви с, С у касі розрізної азбуки.

III.Вправи з читання.

1.Читання таблиці складів з буквою с (променеподібної чи лінійної):

	а	о
C				и		а	о	у	и	і
					с	са	со	су	си	сі
	у	і

2. Читання слів, поданих в аналітико-синтетичній формі:

			са 
лі 		с	со 		м
ли 			сі 

3. Читання слів у колонках з опорою на виділені злиття (з дошки, таблиці).

сини	ліси	лісова	носили
син	ліс	лісові	носив

4. Читання колонки слів за букварем. IV. Ознайомлення з текстом.

1.Вступна бесіда на тему тексту з використанням ілюстрації в букварі.

2.Читання тексту вчителем.

3.Колективне читання-аналіз речень, побудованих зі слів і предметних малюнків.

V.Підсумок уроку. Ознайомилися з новою літерою «ес», якою на письмі позначаються звуки [с], [с']. Училися читати склади і слова з буквою с.

Запитання і завдання

1. Схарактеризуйте основні етапи букварного періоду в сучасній методиці в зіставленні з традиційною.

60