Активізація словника учня

Слово вважається активізованим, якщо учень використав його хоча б один раз у вільному мовленні: діалогах, розповідях, переказах, творах, листах, своїх перших літературних пробах тощо.

Завдання методики активізації лексичного запасу школярів полягає в тому, щоб навчити їх використовувати у власному мовленні якомога більшу кількість вивчених слів; вживати їх правильно, в точному значенні, доречно; вибирати потрібне слово із синонімічного ряду; сполучувати слова.

З цією метою в методиці використовують такі форми активізації словника:

1.Складання кількох словосполучень з поданим словом, практична перевірка його сполучуваності з іншими словами. Наприклад, до слова листя можна поставити запитання: Яким може бути листя? У відповідь будуть утворені слово-

сполучення: зелене листя, пожовкле листя, золотисте листя, сухе листя і т. ін.

На запитання: Чиїм може бути листя? Можлива така відповідь: кленове листя,

листя дуба, березове листя, листя соняшника, листя трави тощо.

2.Побудова речень з одним чи кількома поданими словами: на задану тему, за картиною, змістом прочитаної книги і т. ін. Складається кілька варіантів речень. Можливе змагання учнів у тому, хто складе більше речень, хто складе найкраще речення із запропонованим словом.

3.Переказуваннятекстузвикористаннямнайважливішоїлексикиоригіналу. Під час цієї роботи вчитель називає слова, які учні обов’язково повинні вживати

усвоїх переказах.

4.Складання усної розповіді і письмового твору з використанням опорних слів. Опорні слова записуються вчителем на дошці, зачитуються учнями й аналізуються (пояснюється значення, сполучуваність з іншими словами, правопис) у процесі підготовки до побудови зв’язного висловлювання.

Таким чином, система лексичної роботиполягає в тому, щоб учень правильно сприйняв слово в тексті, зрозумів усі його значеннєві відтінки, засвоїв і використовував у власному мовленні.

Типи лексичних помилок

ішляхи запобігання їм

Вусному й писемному мовленні молодших школярів є багато недоліків­

іпомилок. Найчастіше трапляються лексичні помилки. Охарактеризуємо п’ять типів найпоширеніших помилок цієї групи.

1. Повторення тих самих слів, наприклад: Наталочка захворіла. Марійка

іЛіза провідували Наталочку. Дівчатка допомагали Наталочці виконувати домашні завдання. Після хвороби Наталочка не відстала у навчанні.

Причинами таких помилок є, по-перше, незначний обсяг уваги молодших школярів. Учень забуває про те, що він щойно вжив слово Наталочка і використовує його знову. Саме повторення спричинене тим, що це слово вже активізоване. За І. П. Павловим, якщо людина має для визначення поняття кілька слів, то в неї є тенденція повторювати те слово, яке вона щойно написала чи промовила. Це відбувається тому, що тонус цього слова значно вищий.

Друга причина повторів — бідність словникового запасу: у того, хто говорить чи пише, немає достатнього вибору, він не володіє синонімікою, не вміє гнучко користуватися займенниками; він використовує в тексті те слово, яке першим узяв зі словникового запасу.

332

Молодші школярі порівняно легко знаходять і ліквідовують невиправдані повтори, якщо, одержавши відповідну настанову вчителя, уважно перечитують свій текст.

З метою запобігання таким помилкам здійснюється підготовча робота до створення зв’язного висловлювання. У її процесі необхідно визначити найуживаніші слова майбутнього переказу, твору чи усної розповіді, запропонувати учням дібрати синоніми до цих слів, а також загострити увагу школярів на тому, що вони повинні використовувати ці синоніми, щоб уникнути повторів.

2. Уживання слова в неточному значенні як наслідок неправильного ро-

зуміння його значення чи значеннєвих відтінків. Наприклад: Бабуся крокувала додому (замість ішла, шкандибала). Орли поселилися на обривній скелі (замість обривистій). На горі сидів зайчик (замість на горбочку).

Такі помилки — наслідок невисокого мовленнєвого розвитку, бідності словника, необізнаності в певній сфері, недостатньої начитаності учнів. Однак їх причиною може бути подібність у написанні і звучанні слів, близькість їх значень тощо.

Щоб запобігти такимпомилкам, необхіднопостійно працювати надсвідомим засвоєнням нових слів. З цією метою доцільно здійснювати тлумачення їх лексичного значення і значеннєвих відтінків, спостерігати за сполучуваністю з іншими словами,порівнюватиізнаходитирізницюміжсхожимизавимовоюінаписанням, але різних за значенням слів.

3. Порушення загальноприйнятої сполучуваності слів. Наприклад: Потяг робив швидкість (замість набирав швидкість). Ветеранам видали нагороди (замість вручили нагороди).

Причина таких помилок — невеликий мовленнєвий досвід.

З метою запобігання їм необхідно під час читання текстів звертати увагу школярів на сталі словосполучення, пропонувати виправити зроблені з навчальною метою помилки в таких сполученнях слів, вибирати з групи слів те, яке може сполучатися з конкретним словом.

4. Уживання слів без урахування їх емоційно-експресивного й оцінного за-

барвлення: ворони щебетали (каркали), час гнався невпинно (біг, спливав).

Помилки такого типу пов’язані з недостатньо розвиненим чуттям мови, нерозумінням стилістичної характеристики слова. Запобігти цим помилкам можна шляхом постійного привертання уваги до відтінків лексичного значення слів під час читання текстів та вживання слів-синонімів у словосполученнях і реченнях.

5. Уживання діалектних слів і словосполучень. Наприклад: ниньки (замість

сьогодні), хлобись в калабаню (замість упав у калюжу) тощо.

Уникнути діалектизмів можна тільки шляхом формування поняття про літературну мову. Молодші школярі повинні усвідомлювати, що паралельно з літературною мовою в кожній місцевості існують свої відхилення від норми. Тому метою вивчення української мови є опанування її сучасних норм.

Причини лексичних помилок дуже різні. Різними є способи їх пояснення і виправлення. Однак існує єдиний шлях запобігання цим помилкам — це створення хорошого мовленнєвого середовища, уважний аналіз прочитаних текстів, з’ясування відтінків значення слів у тексті і причин уживання автором саме цього слова, а не іншого.

333