Таким чином, поняття споріднені слова формується в молодших школярів на основі смислового зіставлення спільнокореневих слів, розкриття їх семантики за допомогою одного й того самого слова. Саме такий підхід до навчання дітей визначати, чи є слова спорідненими, сьогодні вважається лінгвістично грамотним.

Отже,наописаномуетапіроботинадбудовоюсловаважливо,щобучніглибоко усвідомили такі важливі ознаки споріднених слів, як смислова близькість і наявність спільної частини (кореня). Для цього кожний висновок про приналежність певного слова до сім’ї спільнокореневих слів має підтверджуватися поясненням його лексичного значення. Наприклад, слова папір, папірець, папірчик, паперовий є спорідненими, бо вони близькі за значенням; папірець і папірчик — це маленькі аркуші паперу, паперовий — зроблений з паперу. Ці слова мають спільну частину (корінь).

З метою оволодіння учнями операціями, пов’язаними з виділенням кореневої морфеми зі слова, на уроці складається пам’ятка (хід міркувань):

1.Доберіть до поданого слова якомога більше споріднених слів.

2.Порівняйте їх і виділіть спільну частину всіх слів. Це — корінь.

3.Позначте корінь слова дужкою () .

Засвоєння молодшими школярами понять із галузі морфеміки і словотвору

Ознайомленнятретьокласниківзчастинамиосновипередбачаєформуванняв них понять про корінь, префікс і суфікс, оволодіння способами визначення кожної з морфем. Вільно користуватись новими лінгвістичними термінами учні зможуть лишепісляактивнихспостереженьпідкерівництвомучителязаознакамипрефіксів і суфіксів, після виконання значної кількості аналітичних і конструктивних вправ словотворчого характеру.

Ознайомлення з основою слова слід здійснювати одночасно з вивченням закінчення. Потрібно, щоб учні усвідомили, що змінна морфема, яка утворює словоформи і служить для зв’язку слів у реченні, називається закінченням, а основа — це частина слова без закінчення, вона передає основне лексичне значення слова.

Вивчаючи закінчення, учні повинні усвідомити такі головні його ознаки:

—закінчення — це змінна частина слова;

—за допомогою закінчень утворюються різні форми (зміни) слова;

—закінчення служить для зв’язку слів у реченні;

—закінчення стоїть у кінці змінюваного слова.

Робота над формуванням поняття «закінчення слова» складається з кількох етапів.

На першому етапі учні одержують початкові уявлення про змінну частину слова. Це здійснюється під час виконання вправ, які передбачають спостереження за змінами форми того самого слова в контексті. Можна запропонувати учням як один із варіантів такої роботи виписати слово, яке повторюється в усіх реченнях, у тій формі, в якій воно там уживається, і з’ясувати, що між виписаними словами спільне, а що — відмінне. Наприклад:

— Прочитайте віршик.

Цвіте калина. На калині співа-щебече соловей.

І вабить білий цвіт калини усіх — дорослих і дітей.

Алла Свашенко

245

Яке слово повторюється в кожному реченні? Випишіть його. Скільки слів ви виписали? Це різні за значенням слова чи форми того самого слова?

Або:

— Прочитайте слова кожного стовпчика.

красивий	квітка	бачу
красиві	квітки	бачать
красиву	квітку	бачить

—Як ви гадаєте, у кожному стовпчику різні слова чи зміни того самого слова? Чим вони відрізняються? Який висновок можемо зробити? (У слові є змінна частина).

Щоб підготувати учнів до розуміння основної функції закінчення — функції зв’язку слів у реченні, можна запропонувати деформований текст. Робота з ним допоможе дітям усвідомити те, що закінчення служить для зв’язку слів у реченні, без чого неможливе повноцінне спілкування. Наприклад:

—Із поданих слів правильно побудуйте речення:

до, пішли, ми, ліс, навесні; ліс, у, співає, все; весело, пташки, щебече;

кожне, свій, співало, пісня, дерево.

— Які слова вам довелося змінювати? Для чого? Що при цьому змінюва­ лося — усе слово чи його частина?

Другий етап у вивченні закінчення передбачає формулювання власного висновку учнів про наявність змінної частини у слові та його функції (зв’язок слів у реченні) і введення вчителем терміна «закінчення»: «Змінна частина слова називається закінченням. Закінчення служить для зв’язку слів у реченні. Закінчення стоїть у кінці слова». На цьому етапі вчитель показує схематичне позначення закінчення: .

Конкретизація набутих учнями знань про закінчення слова відбувається на третьому етапі під час виконання тренувальних вправ. Це можуть бути, зокрема, такі вправи:

— Визначте закінчення в поданих або виділених у реченнях чи тексті словах:

Виростай, дитино, й пам’ятай: Батьківщина — то найкращий край (Д. Павличко). Батьківщини рідної сади нахилились цвітом до води (М. Сингаївський). Любіть Батьківщину, як сонце любіть (В. Сосюра).

— Поставте слова, що в дужках, у потрібній формі, виділіть закінчення:

Зростила гора (молоденька діброва), дала їй (весна) (зелененька обнова).

Степан Жупанин

— Складіть словосполучення (речення) з поданих слів тощо.

Як уже зазначалося, серед завдань, які має розв’язати вчитель, особливо той, що працює в системі розвивального навчання, є ознайомлення учнів із поняттям «нульове закінчення». Це поняття вводимо в такій послідовності:

— Прочитайте. Визначте основу і закінчення слів — назв предметів.

246

Повен кошик грибів наламав у росі, а пахощі м’яти забув зібрати.

О. Кошель

— У якому слові вам важко було визначити закінчення?

Далі вчитель демонструє такий запис: кошик — кошик и  — кошик ом

іпроводить евристичну бесіду:

—Подивітьсяуважноназапис.Якезавданнямимаємовиконати,щоз’ясувати? (Чи є у слові кошик закінчення).

—Поміркуйте, чи може бути так, щоб в одній формі того самого слова закінчення було, а в іншій — ні.

Далі вчитель пояснює:

— У тих випадках, коли в одних формах (змінах) того самого слова є закінчення, а в інших — немає, кажуть, що слово має нульове закінчення: гриб,

ліс, кошик.

На закріплення вчитель використовує такі, наприклад, вправи:

— Запишіть подані слова. Позначте в них основу і закінчення. У яких словах закінчення є нульовим?

Осінь, кукурудза, ґудзик, зайчик, буря, пір’їна, хлоп’ята.

— Випишіть виділені слова, позначте в них основу і закінчення.

Український народ багатий своїми народними вишиванками, рушниками, на яких майстрині зображали красу рідної природи і навіть життя людей. Красиво оздоблений чоловічий і жіночий одяг. Вражає посуд, розписаний українським орнаментом, та чудовий витвір умільців — писанки.

— Спишіть вірш. Підкресліть слова — назви предметів із нульовим закінченням. Позначте його.

На обід без чобіт

Чапля без чобіт чвалає. В чапленят чобіт немає. І чаплище без чобіт мчить до чаплі на обід.

О. Хмель

Учитель має також підвести школярів до висновку про те, що закінчення буває тільки у змінюваних словах, у незмінюваних його не буває. З цією метою можна використати таку вправу:

— Прочитайте речення. Спишіть. Позначте у виділених словах обох речень основу і закінчення.

Тихесенький вечір на землю спадає (В. Самійленко). Тихесенько вітер віє (Т. Шевченко).

Учитель нагадує:

— Щоб визначити закінчення, необхідно змінити форму слова. А слово тихесенько не змінюється. Отже, у ньому закінчення немає.

Учні закріплюють отримані знання на таких вправах:

— Знайдіть закінчення в таких словах:

247

на, голосно, у, зранку, голос, радіо, кава, кінь, голосний, зерно, Дніпро, кашне, кіннота.

У яких із них є закінчення, а в яких немає? Як це довести?

— Складіть і запишіть речення з такими словами:

морозиво, піаніно, ательє, диво, кафе, таксі, взимку.

Чи всі вони мають закінчення? Як ви про це дізналися?

— Прочитайте. Знайдіть «третього зайвого» в кожному рядку. Доведіть свою думку:

Вікно, відро, радіо. (Не має закінчення). Кашне, пенсне, поле. (Єдине змінне слово). Карасі, івасі, лосі. (Незмінне слово). Стіна, на, звечора. (Змінне слово).

Явище словозміни, а отже, суть закінчення як частини слова учням можна проілюструватизадопомогоюзв’язноготексту.Способиподаннядидактичногоматеріалу під час організації засвоєння поняття «закінчення» можуть бути такими:

1. Виписати змінювані слова з тексту. Виділити частину, яка змінюється, рамочкою.

Білка — лісова тварина. У білки коричнева шубка, довгий пухнастий хвостик, на вушках чорні котики. За білкою важко спостерігати: вона маленька і дуже спритна.

2. Спишіть, змінюючи слово білка і виділяючи змінну частину рамочкою.

Білка — лісова тварина. У (білка) коричнева шубка, довгий пухнастий хвостик, на вушках чорні котики. За (білка) важко спостерігати: вона маленька і дуже спритна.

3. Спишіть. Якщо потрібно, виправте речення.

Білка — лісова тварина. У білка коричнева шубка, довгий пухнастий хвостик, на вушках чорні котики. За білка важко спостерігати: вона маленька і дуже спритна.

— Чому ви не списували, як було на дошці? Яку частину слова білка ви змінювали?

4. Хлопчик-іноземець вивчає українську мову. Ось які речення зі словом білка він придумав.

Білка — лісова тварина. У білка коричнева шубка. Я спостерігав за білка у ліс.

—Чинавчивсяхлопчикукраїнськоїмови?Чомутаквважаєте?Щодоведеться зробити, виправляючи його речення?

Наприклад, третьокласникам пропонується прочитати текст:

Не сидиться в дуплі білці: вистрибнула, почухала лапкою за вушком і замислилася: весна.

Клопіт зараз у білки, діточки народилися: голі, сліпі й зовсім безпорадні. Але то нічого: білка-мама дбайлива!

Далі доцільно зосередити увагу школярів на зіставленні словоформ.

—Як змінюється в тексті слово білка?

—Що спільного в словах білці, у білки, білка?

—Чим вони відрізняються? (Питаннями, на які відповідають, окремими буквами.)

Змінюючи слово білка так, щоб воно відповідало на питання ким? кого?,

248

вводячи його в речення (На дереві діти побачили руду білку.), третьокласники виділяють істотні ознаки закінчення як значущої частини слова.

Кожна морфема проявляється «у дії», отже, на уроці необхідно розкрити функцію закінчення в слові, в мовленні. Учитель може скористатися таким методичним прийомом:

— Прочитайте групи слів:

Полетіти, синичка, лісова, на, галявина. Смачно, вона, поснідати, ягоди, і, заспівати.

—Чи можна назвати ці групи слів реченнями?

—Що необхідно зробити, щоб слова були зв’язані між собою?

Отже, потрібні форми слів з’являються в результаті усвідомлених дій учнів. На цій основі робиться висновок про роль закінчення як засобу зв’язку між словами в словосполученні або реченні.

На завершальному етапі роботи бажано систематизувати все відоме дітям про закінчення слова і порівняти учнівські висновки з визначенням, поданим

упідручнику.

1.Змінна частина слова.

2.Служить для зв’язку слів у реченні.

Таким чином, істотні ознаки закінчення слова засвоюються молодшими школярами завдяки цілеспрямованій бесіді, пов’язаній зі спостереженнями за словоформами, і спеціально дібраним аналітико-синтетичним завданням. Крім часткового морфемного розбору (виділення закінчення у словах), на цьому та наступних уроках корисно виконати з учнями найпростіші завдання конструктивного характеру, метою яких має стати тренування в доборі слів певної структури. Наприклад, пропонується дібрати слова із закінченнями -у, -я, -ють, -ого, -ою, -а, -ем і довести правильність виконання завдання.

Ознайомлюючи школярів із закінченням, слід приділити увагу з’ясуванню ролі цієї частини слова у формуванні слів різних частин мови. Бесіду треба спрямувати так:

— Чи можна поставити питання до частин слів слав-, -слав-?

Додайтедонихнеобхіднічастини,щобутворенісловавідповідалинапитання що? який? що робить?. Виділіть у словах закінчення.

Наступним етапом є ознайомлення дітей із поняттям «основа слова». Тут важливопоказатидітям,щоосноваєнезмінноючастиною,якапередаєйогооснов­ не значення: калина, білий, дорослих.

Словоосновапоходитьвідсловаснувати,тобтомотати,намотуватиоснову тканини, плести петлі. Без такої основи не може існувати тканина, а без основи слова — саме слово. Основу домовилися позначати так: калина.

Ознайомити з поняттям «основа», а потім закріпити знання дітей можуть допомогти, наприклад, такі вправи:

— Поміркуйте, чи може слово складатися тільки із закінчення. Як ви зрозумієте таке речення: На городі ростуть …и й …и? Що може рости на городі? (Помідори й огірки, баклажани й кабачки). Яку частину слів потрібно додати, щоб усе стало зрозумілим? Чи важливою є ця частина? Чому?

—Доберіть слова за їхніми закінченнями: …а, …у, …ою. Чому ви дібрали різні слова? (Слова з різними основами можуть мати ті самі закінчення).

—На уроках математики ви звикли розв’язувати задачі. А от спробуйте розв’язати мовну задачу.

249

У вас є п’ять основ і п’ять закінчень слів:

чорн-	-е
масл-	-иш
прос-	-о
співа-	-ий
сонц-	-є

Поєднайте їх і запишіть слова. При цьому врахуйте, що поєднувати одну основу можна тільки з одним закінченням. «Зайвих» основ і закінчень у вас не повинно залишитись.

— Спишіть. Визначте у словах основу і закінчення.

Тато, мама, бабуся, сестра, дядько.

Про що ви можете розповісти, використовуючи подані у вправі слова? Розкажіть. Якщо потрібно, додайте назви інших членів вашої родини.

Ознайомленнятретьокласниківзчастинамиосновипередбачаєформуванняв них понять про корінь, префікс і суфікс, оволодіння способами визначення кожної з морфем. Вільно користуватись новими лінгвістичними термінами учні зможуть лишепісляактивнихспостереженьпідкерівництвомучителязаознакамипрефіксів і суфіксів, після виконання значної кількості аналітичних і конструктивних вправ словотворчого характеру.

Розпочинаючививченнякореняслова,учительмаєсформувативучнівзнання про те, що корінь — головна частина слова, яка обов’язково присутня в кожному слові і містить основний елемент лексичного значення:

—слова з однаковим коренем називаються спорідненими, або спільнокореневими;

—слова, близькі за значенням, але такі, що не мають спільної смислової частини, не вважаються спорідненими словами (наприклад, хоробрий і мужній).

Це дає змогу запобігти помилковому орієнтуванню учнів тільки на семантичну близькість слів;

—слова можуть мати однакову звукову частину, але не вважаються спільнокореневими, бо в них різні корені (смислові частини), наприклад, гора і горе. Така робота дає можливість запобігти помилці, пов’язаній з орієнтуванням тільки на структурну близькість;

—у споріднених словах корінь може частково змінювати свій звуковий (а отже, і буквений) склад (існує ціла низка чергувань голосних і приголосних

укорені), наприклад, вхід — ходити — ходжу.

Крім того, класовод має навчити дітей розрізняти спільнокореневі слова

(школа, школяр) і форми того ж слова (школа — школи — школі).

У процесі вивчення кореня слова учні повинні усвідомити, що головний спосіб виділення кореня полягає в доборі слів, споріднених з даним словом, визначенні їхньої спільної частини, яка передає основне значення. Проте оволодіти цим способом не так просто. Цього потрібно спеціально навчати.

Корінь слова вивчається в певній послідовності. Спочатку на основі порівняння слів за значенням і будовою вводиться термін «споріднені слова», потім повідомляється, що спільна частина споріднених слів називається коренем, а споріднені слова називаються ще й спільнокореневими (2 клас).

На цьому етапі формування поняття «корінь слова» можна використати такі, наприклад, завдання:

—Порівняйте слова: гриб, грибок, грибний, подумайте, що між ними спільне,

ачим вони відрізняються одне від одного.

250

—Згрупуйте слова за однією з можливих ознак, поясніть, як ви згрупували слова: сад, парк, лісник, садівник, ліс.

—Вам дається частина слова дуб-. Спробуйте здогадатися, яке слово з цією частиною було задумане.

Тутжевчительвводитьзначокдлясхематичногопозначеннякореня— .Діти ознайомлюються з терміном «корінь». На цьому етапі засвоєння поняття «корінь слова» учні виділяють такі його істотні ознаки, як наявність у спільнокореневих словах спільної смислової і звукової частини.

 Важливо також показати дітям, що слова, які називають фактичних родичів, не завжди є спільнокореневими. Цьому сприяє, скажімо, виконання такої вправи:

— Прочитайте. Поміркуйте.

Куряча сімейка

Я — маленьке курчатко, півень — мій татко, я у нього — дочка. Моя мама — квочка.

Л. Куліш-Зіньків

У вірші виділені слова. Чи називають вони родичів? А можна їх уважати спорідненими, тобто спільнокореневими? Доведіть свою думку.

Подальша робота над поняттям «корінь слова» спрямована на запобігання змішуванню споріднених слів і близьких за значенням (синонімів), зарахуванню до спільнокореневих слів лексем з омонімічними коренями (синій, синюватий, син, синівська, синочок), а також близьких за тематичною приналежністю слів

(хліб, булка, батон, буханка).

Щобзапобігтизмішуваннюпонятьформтогосамогословаіспільнокореневих слів, можна використати таку вправу:

— Прочитайте. Чи є в цьому тексті споріднені слова? Які слова повторюються? Як ви вважаєте, це споріднені слова чи форми (зміни) того самого слова?

Дуже давнім промислом в Україні є плетіння з лози. Лоза легко гнеться. Вона не ламається. З лози виготовляють кошики, колиски, меблі. Вміють працювати з лозою народні майстри.

Необхідно домогтися осмислення молодшими школярами «роботи» кореневої морфеми, того, що в ній зосереджено основний смисл слова, його лексичне ядро. З цією метою учні роблять спроби встановити значення слів, орієнтуючись тільки на корінь (зелен-, книж-, біг-, глиб-, тих-). Добір слів з такими коренями підтверджує правильність думки, що саме корінь слова містить його основний смисл.

Черезнеуважнеставленнядосемантикикореневоїморфемимолодшішколярі нерідко не вважають спорідненими слова, у корені яких відбулися чергування голосних і приголосних, а отже, змінився їх буквений склад (школа, шкільний; нога,

ніжка, підножний; рік, річний, роковини). Працюючи з таким матеріалом, учні глибше усвідомлюють істотні ознаки лінгвістичних понять «споріднені слова» і «корінь слова». Отже, визначаючи загальну логіку роботи, прийоми навчання, добір дидактичного матеріалу, вчитель має орієнтуватися на комплекс характерних ознак засвоюваного поняття, а також на способи запобігання можливим помилкам учнів під час користування цим поняттям.

251

На наступному етапі формування поняття слід показати, що істотну ознаку кореня становить смисл, а не однакове звучання частини різних слів. Тому проводиться протиставлення спільнокореневих слів і синонімів, а також спільнокореневих слів і слів, які мають корені-омоніми. Воно здійснюється на основі виконання учнями таких, наприклад, завдань:

—Чи можна вважати подані слова спільнокореневими: гора, горить, горе? Доведіть свою думку.

—Доведіть, що деякі слова, хоч і мають однаковий звуковий склад, проте не

єспільнокореневими: вода, водити, підводний, водій або дощ, дощик, дощаний, дощечка.

—Випишіть спочатку близькі за значенням слова, а потім спільнокореневі:

хоробрий, хоробрість, сміливий, сміливість.

—Викресліть зайве слово: школа, школяр, учень.

Обійтиявищечергуванняфонемнавітьнапочатковомуетапівивченняскладу слова неможливо, оскільки це явище властиве значній кількості українських слів. Тому необхідно ознайомити дітей з наявністю чергування голосних і приголосних звуків у коренях слів.

З цією метою пропонуємо учням такі завдання:

— Прочитайте вірш:

В трясогузки довгий хвіст, наче через річку міст. Йде весна по мостику, по пташинім хвостику. Дивна птаха під мостом розбиває лід хвостом.

Микола Сингаївський

Випишіть в один стовпчик пари споріднених слів, а в другий — форми (зміни) того самого слова. Позначте у виписаних словах основу, закінчення і корінь.

Уякій частині слова ви помітили чергування звуків?

—Прочитайте. Знайдіть і запишіть слова, в яких можуть відбуватися чергування. Доведіть свою думку.

1. Люди добре топлять печі, щоб не мерзнуть у хатах. (Н. Забіла). 2. Добра людина надійніша від кам’яного мосту. (Із народного).

3. Хто рідному краю тепло здобуває з пластів у підземнім бою? (В. Сосюра).

4. Десь на Збручі, коло броду, пили коні воду.

— Які слова з коренем -сніг- потрібні, щоб описати зиму? Складіть невеличкий текст, використовуючи ці слова. У яких із них відбулося чергування звуків? (Сніговий, сніжний, сніжинка, сніговій, засніжений, сніговик, снігур і т. ін.)

Мета вивчення суфікса в початкових класах — розкрити словотворчу роль суфіксів у слові. Учні мають усвідомити, що:

—суфікс — це частина слова, за допомогою якої утворюються нові слова;

—суфікс — це частина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку (вказує на ступінь розміру предмета, міру якості, передає ставлення до предмета тощо);

—суфікс завжди стоїть після кореня;

—у слові може бути не один суфікс, а кілька.

Словотвірнарольсуфіксівєочевиднішою,атомудоступнішоюдлярозуміння, ніж словотвірна роль префіксів. Роботу над засвоєнням поняття суфікс слід розпочати зі спостережень за словами зі зменшено-пестливими суфіксами.

252

Для цього можна використати завдання на порівняння двох текстів, наприклад:

Веснянка

Траво, траво, зеленись, золотому сонцю поклонись, щоб розквітла яблуня на горі, щоб всміхалась весело дітворі.

За В. Ладижцем

Веснянка

Травонько, травонько, зеленись, золотому сонечку поклонись, щоб розквітла яблунька на горі, щоб всміхалась весело дітворі.

В. Ладижець

Школярам пропонується прочитати обидва віршики, порівняти їх. Учні встановлюють, у якому з текстів удалося передати ставлення до зображуваного, виразити почуття любові, ніжності. Виписавши пари слів: трава — травонька, сонце — сонечко, яблуня — яблунька, школярі усвідомлюють, що слова в другому вірші утворилися за допомогою певних частин, які стоять після кореня. Учитель уводить термін «суфікс» і ознайомлює дітей з його схематичним зображенням.

Виконання учнями аналітико-синтетичних вправ словотвірного характеру дасть можливість поглибити розуміння ролі суфіксів, різноманітних смислових відтінків, яких надають словам і мовленню взагалі суфіксальні морфеми.

Демонструючи предметну наочність або малюнки, учитель спрямовує школярів від порівняння предметів до порівняння слів — їх назв. Наприклад, учитель показує зображення великого прапора і дитячого прапорця, великого гриба і маленького. Діти роблять висновок, що поняття «малий» може передати не тільки слово малий, а й частинка слова:

-ець (прапор — прапорець), -ок (гриб — грибок).

Школярі усвідомлюють, що нові слова (прапорець, грибок) утворилися саме за допомогою суфіксів, приєднаних до кореня.

З терміном «суфікс» і його схематичним зображенням () школярів ознайомлює учитель.

Подальша робота націлена на поглиблення уявлень учнів про словотвірну роль суфіксів. Так, діти на основі порівняння спільнокореневих слів (сир — сир-

ник, чай — чайник, комбайн — комбайнер, телята — телятниця) переконуються в тому, що за допомогою суфіксів утворюються слова — назви предметів побуту чи занять людей. При цьому слід звертати увагу на те, що нове слово утворилося від іншого за допомогою суфікса, який завжди стоїть після кореня.

Із метою формування мовленнєвих умінь школярів під час вивчення розділу «Суфікс» можна використати такі, наприклад, завдання:

— Утворіть за допомогою суфіксів нові слова: оньк ин

риб а

к

очк

Якими із них ви скористаєтеся, щоб скласти текст на тему «Риболовля»?

— Від поданих слів за допомогою різних суфіксів утворіть слова — назви ознак предметів. Складіть з ними речення.

Ліс — …, вода — …, глина — …, золото — … .

253

—Зверніться пестливо до тата, мами, баби, діда. Які суфікси допомогли вам утворити пестливі слова?

—Утворіть від поданих слів слова, що називають професії людей.

Скрипка, трактор, лікувати, співати, робити.

Розкажіть, яку професію мають ваші батьки. А про яку ви мрієте?

—Від поданих слів за допомогою суфіксів -ок-, -оньк-, -очок-, -ечк- утворіть нові слова. У якому тексті ви можете їх використати?

Береза, гриб, ліс, дуб.

У 1—4 класах учні одержують тільки початкове уявлення про префікс і не вивчають усієї багатогранності цієї морфеми. Однак спостереження за роллю префіксів є засобом усвідомлення їхньої словотвірної ролі, бо учні мають змогу переконатися в тому, що префікси не механічно приєднуються до слова, а впливають на його лексичне значення.

Вивчення префіксів у початкових класах має суто практичне значення — навчати учнів правильно вживати в мовленні слова з префіксами.

Формуючи поняття про префікс, учитель ознайомлює дітей із такими ознаками цієї частини слова:

—префікси утворюють нові слова (бабуся — прабабуся) або слова з новими відтінками значень (сильніший — найсильніший);

—префікс стоїть перед коренем;

—у слові може буть кілька префіксів (понаписувати, возз’єднати).

Значення префіксів найзручніше показати, використовуючи для цього пари дієслів, тому що для цієї частини мови префіксальний спосіб словотвору є найтиповішим. Крім того, порівнюючи спільнокореневі дієслова без префіксів і з префіксами,учнікращеможутьзрозумітисемантичнурольцієїморфеми(сісти — присісти, читати — прочитати — перечитати).

Однак, щоб в учнів не склалося помилкове уявлення про префікс як морфему, яка вживається тільки в дієсловах, слід добирати для аналізу й інші частини мови:

іменник (друг — недруг, дід — прадід), прикметник (чудовий — пречудовий).

Для ознайомлення учнів із префіксами краще брати не окремі слова, а словосполучення, до того ж такі, в яких є омонімічні префікси і прийменники (доїхав до Києва, відсів від столу). Це дає учням змогу краще усвідомити значення префіксів, тому що в таких словосполученнях префікс і прийменник мають багато спільного. Для прикладу: у словосполученні відплив від берега префікс і прийменник вказують напрямок дії.

Розпочати вивчення префікса можна, наприклад, із такого завдання:

—Прочитайтепарислів.Щоміжнимиспільне,ащо—відмінне?Якачастина слова надала їм іншого значення?

сісти — присісти читати — прочитати бити — розбити

Після того як діти одержують початкове уявлення про значення префіксів, відбувається узагальнення їх істотних ознак у спеціальному слові-терміні, формулюється визначення префіксів (частина слова, що стоїть перед коренем і надає слову нового значення або смислового відтінку), вводиться його схематичне позначення .

Усвідомленню такого значення префіксів сприяють вправи, спрямовані на порівняння і добір спільнокореневих слів, різниця у значенні яких зумовлена наяв-

254

ністю префікса, на порівняння того самого префікса в різних словах, на утворення за допомогою префіксів нових слів. Це можуть бути такі вправи:

—Порівняйте слова їхати — приїхати, співати — проспівати. Поясніть, що

вних спільне і чим вони відрізняються.

—Доберіть кілька слів з тим самим префіксом (ви-, за- та ін.).

—Виділітьпрефіксиусловахпришити,прийти,присісти.Пояснітьзначення

слів. Доберіть ще слова з цим префіксом.

—Доберіть антоніми до слів вийти, занести. Складіть із ними речення.

—Прочитайте. Поясніть значення виділених слів. Яка частина слова надала їм такого значення?

У школу

Першимиприходятьдошколиприбиральниці,щобдопоявиучнівприбратикласи, коридори. Ось і вчителі заходять у школу. Підходять учні. Обережно, під наглядом старших малюки переходять вулицю. Усі учні входять у школу, а після закінчення уроків виходять із неї організовано.

—Доберіть слова з префіксами по- і над-, які відповідали б на питання що?

який? що робити?.

—Подані слова запишіть у два стовпчики: до першого — слова, що означають віддалення від чогось, до другого — слова, що означають наближення до чогось.

Підповзти, від’їхати, під’їхати, відповзти, відпливти, підпливти, відчалювати, причалювати.

— Замініть схеми потрібними словами і запишіть речення.

Учень

із класу. Учень

до класу. Учень

до

столу. Учень

від столу.

Вивчення префіксів допомагає краще усвідомити і роль суфіксів у мовленні. Цьому сприяє, наприклад, таке завдання:

— Визначте, що спільне у префіксах та суфіксах і чим вони різняться між собою?

Це завдання має на меті прищепити учням елементарні навички пошукової роботиймобілізуєнабутівжевміннякористуватисялогічнимиопераціямианалізу, порівняння, синтезу.

Аналіз за будовою слів на зразок друг — дружок і друг — недруг дає змогу зробити також такий висновок: і префікс, і суфікс служать для утворення слів, але префікс стоїть перед коренем, а суфікс — після нього.

Спостереження за префіксом і суфіксом, їх ознаками (значущість, позиція в слові відносно кореня, словотвірна функція), за особливостями вживання слів з префіксами і суфіксами в мовленні можна організувати на одному або двох уроках. Оскільки ці морфеми мають багато спільного, доцільно вивчати їх у взаємозв’язку. Такі уроки потребують від учителя ґрунтовної лінгвометодичної підготовки, але їх користь для розумового, мовного і мовленнєвого розвитку учнів — незаперечна.

Нацихурокахдоситьефективнимєвикористаннязв’язнихтекстівзіспільнокореневими словами, утвореними морфологічним способом (за допомогою тільки префікса або тільки суфікса). У полі зору вчителя й учнів має перебувати основна ознака афіксальних морфем — їх значущість.

255

Основним засобом, який забезпечує осмислення учнями властивих префіксу і суфіксу ознак, а також функції цих частин основи, виступає елементарний словотвірний аналіз. У процесі його діти намагаються з’ясувати, від якого слова і за допомогою якої частини утворилося похідне слово.

Відомо, що першою сходинкою цього виду розбору є пояснення аналізова­ ного слова з опорою на найближче споріднене слово. Для конкретизації семантики афіксальних морфем, для кращого запам’ятовування її дітьми широко використовуються схематичні ілюстрації.

Значення префіксів, їх семантичну роль найкраще можна розкрити, використовуючи такий дидактичний матеріал:

Бджола …летіла з вулика. Потім …летіла в садок. Спочатку вона сіла на білу квітку, потім …летіла на червону. Набрала меду і …летіла назад до вулика.

Аналізречень,замінасловалетілаіншими,спорідненимисловами,якібільше підходять, з’ясування способу творення кожного префіксального слова (вилетіла, полетіла, перелетіла) і розкриття їх значень дає учням можливість узагальнити істотні ознаки префікса:

1)значуща частина слова;

2)стоїть перед коренем;

3)служить для утворення слова з новим значенням або надає слову нового смислового відтінку.

Надалі школярам слід показати приклади існування префіксальних морфем

уструктурі слів-іменників і прикметників (прадід, неправда, безхмарний, пре-­

мудрий­ ). Не зайвим буде провести спостереження за вживанням у словосполу­ ченнях і реченнях омонімічних префіксів і прийменників (відплив від берега,

поїхав по дорозі).

Постійно акцентуючи на семантиці префіксів, учитель домагається розуміння учнями того, що від цієї морфеми залежить лексичне значення слова, а отже, точність оформлення думки.

Небо запалало яскравими спалахами. Щиро всміхнулось травневе сонце. У верховіттях дерев заспівали ранні птахи. На галявині замайоріли різнокольоровими вогниками лісові квіти. Заіскрились на них під сонячним промінням краплини роси. У затінку могутнього дуба забриніли чарівні конвалії-дзвіночки.

Спеціально дібрані вправи на основі тексту сприятимуть виробленню в учнів умінь вибирати з кількох префіксів один або замінювати помилково (недоречно) вжиті префіксальні слова. Наприклад:

1. Списати. Розкрити дужки, вибравши префікс, який найбільше підходить.

(роз-, на-, від-)гомонів трудовий день. Поволі (про-, під-, від-)крадається ніччарівниця. Матінка-земля чекає відпочинку. Тихесенький вітерець (на-, у-, за-)колисує її. (С-, В-, Пере-)томлене сонечко (на-, під-, о-)гортає землю красою, (на-, по-, ви-) силає своє останнє тепло.

2. Прочитати. Які слова вжито неправильно? Замінити в них префікси. Списати текст.

Який чудовий зимовий ліс! Ранкове сонечко зафарбовує верхівки дерев, накриті інеєм. Пухнаста ковдра розстелила землю. А над лісом заносяться хмарки, виганяючи одна одну.

3. Прочитати. Списати, уставивши пропущені префікси у словах.

256

Як багато нового несе весна!

…гомоніли струмочки, …ткнулися перші голочки-травинки, …бриніли від ра­- дості ніжні сережки у берізок. …йшов перший весняний дощик. …будилася від сну земля.

У початкових класах вивчення будови слова має на меті не тільки ознайомленнязізначеннямморфем,ай забезпечує правильнекористуванняними вусному й писемному мовленні, зокрема сприяє практичному засвоєнню самого процесу словотворення. Цій меті підпорядковуються такі типи вправ:

І. На спостереження за роллю морфем у слові:

— Розберіть подані слова за будовою, поясніть, яка частина другого слова змінила його значення (дуб — дубок, літати — перелітати). Складіть із ними словосполучення.

—Порівняйте слова учитель — учителька, поясніть, як утворилося друге

слово.

—Поясніть,відякоїчастинимовиутворилосядругесловоуподанихпарахслів, якою частиною мови воно є, як утворилося (ліс — лісовий, синій — синька) і т. ін.

ІІ. На заміну морфем у слові:

—У поданих словах замініть суфікс -ик- суфіксом -ищ- (котик, хвостик, вовчик). Яке значення мають утворені вами слова? Складіть із ними речення.

—У словах вийти, роз’єднати замініть префікс іншим, щоб вийшло слово

зпротилежним значенням, складіть із ними словосполучення.

ІІІ. На добір слів і використання їх у мовленні:

— Доберіть слова за поданими схемами. Складіть із дібраними словами речення.

, , .

—Доберіть до слова білизна однокореневі слова, які належали б до різних частин мови. Поясніть, як вони утворилися.

—У слові книжка знайдіть суфікс, доберіть ще кілька слів із цим суфіксом,

поясніть значення утворених слів, складіть текст «У бібліотеці».

—У слові перебігти визначте префікс, доберіть ще кілька слів із цим самим префіксом, поясніть значення утворених слів. Із двома з них складіть речення.

—Доберіть спільнокореневі слова до слова весна. Складіть із ними текст на тему «Прихід весни».

IV. На утворення слів:

—Утворіть від поданих іменників інші іменники (вихователь, піаніно, рука). Складіть із ними словосполучення.

—Утворіть від поданих іменників прикметники (слива, яблуко, машина).

Складіть із ними речення.

—Утворіть від поданих дієслів іменники за зразком читати — читання

(малювати — …, лежати — …).

—Утворіть дієслова, ставлячи замість крапок дібрані префікси:

пере

…

… бігти

…

…

257

З двома-трьома з них складіть речення.

— Утворіть слово з частин інших слів. Складіть із цим словом речення. Префікс від слова розклад, корінь від слова відмовити, закінчення від слова

зелена. (Розмова).

— Утворіть від поданих слів слова з префіксами з-, с-, роз-. Поясніть їх правопис.

Пекти, бити, лити, казати.

Молодші школярі в процесі систематичних і цілеспрямованих вправ мають навчитися розбирати слова за будовою, тобто здійснювати їх морфемний аналіз. Цей вид мовного розбору вважається традиційно складним для засвоєння учнями. Причинами значних труднощів є формальне ставлення школярів до слова, нерозуміння смислового наповнення його частин, відсутність звички вникати в значення слова з похідною основою, з’ясовувати семантику морфем і спиратися на словотвірний аналіз. Свідоме виокремлення морфем можливе лише за умови розуміння значення аналізованого слова, повноцінного засвоєння учнями характерних ознак кожної морфеми, а також прийомів її виділення.

Уміння розбирати слово за будовою, необхідне під час вивчення молодшими школярами морфеміки, не втратить своєї актуальності на уроках вивчення морфології, а також в опрацюванні правописних тем. Саме тому аналізу морфемної структури похідних слів, сприйнятих як зором, так і на слух, має бути приділено максимальну увагу.

Щодо порядку морфемного розбору методична література рекомендує таку схему:

1. Визначення, до якої частини мови належить слово — змінної чи незмін-

ної.

2.Виділення закінчення слова: змінювання його так, як змінюються слова цієї частини мови; виділення змінної частини, обведення її рамочкою.

3.Виділення частини слова без закінчення — основи.

4.Виділення кореня слова: тлумачення значення аналізованого слова за допомогоюнайближчогоспорідненого;добірспорідненихслів;порівнянняспоріднених слів, знаходження спільної частини; позначення її дужкою.

5.Виділення префікса: виокремлення частини слова перед коренем; творення інших слів з цією частиною; добір спорідненого слова без цієї частини; виділення частини слова, що стоїть перед коренем (префікса), позначення його умовною позначкою; добір слів з таким самим префіксом.

6.Виділення суфікса: пошук відрізка між коренем і закінченням; добір слів, що мають відрізок з таким самим значенням і звуковим складом; позначення суфікса умовною позначкою.

Як бачимо, зміст і порядок морфемного розбору враховує структурно-семан­ тичні зв’язки аналізованого похідного слова. Навчаючи школярів такого розбору, вчительстворюєміцнепідґрунтядляоволодіннясловотвірниманалізомусередній ланцішколи,формуваннявучніворфографічнихнавичок.Такийрозбірпозитивно впливає на усвідомлення школярами смислової сторони слів з похідною основою, правильність і точність їх уживання в мовленнєвій практиці.

258

Поглиблення знань учнів про морфемну будову слова та словотворення

під час вивчення основних частин мови

Знаннязморфемікиісловотвору,засвоєніучняминаурокахзрозділу«Будова слова», закріплюються і поглиблюються під час вивчення частин мови. Школярі усвідомлюють специфіку творення слів різних лексико-граматичних розрядів. Працюючи над словотвірними засобами кожної з основних частин мови, вони осмислюють системність словотворення, органічний взаємозв’язок між морфемною структурою слова і способом його творення, лексичним значенням та комплексом граматичних ознак похідного слова.

Пропедевтичне ознайомлення школярів з іменниковим, прикметниковим­ ідієслівнимсловотвореннямспираєтьсянанабутіранішезнанняпробудовуслова, його значущі частини. Тому саме ці відомості повторюються під час виконання практичних завдань на аналіз і синтез слів різних частин мови. Систематизація

йузагальнення вивченого про морфемну структуру слів української мови стають можливими лише за умови виділення вчителем вузлових питань. Такими є значущість морфем і словотворчі зв’язки між словами. Саме вони мають перебувати в центрі уваги вчителя й учнів на етапі узагальнення знань з морфеміки і словотвору під час вивчення частин мови.

Важливим засобом повторення матеріалу, закріплення й удосконалення аналітичнихуміньучнівємовнийрозбір(морфемнийзелементамисловотвірного). Віннетількитренуєдітейучленуванніструктурисліврізнихлексико-граматичних розрядів, а й сприяє відтворенню ними максимального обсягу відомостей з цього розділу мовознавства.

Відомі й інші способи організації повторення, узагальнення і систематизації навчального матеріалу, наприклад, зіставлення різних явищ за спільними

йвідмінними (розрізнювальними) ознаками. Так, після виконання завдання на конструювання іменників і прикметників доречно порівняти, за допомогою яких морфем утворилися слова цих частин мови.

Узагальненнязнаньучнівпроморфемнубудовусловаєрезультативним,якщо вчитель постійно дбає про розвиток пізнавальних здібностей дітей, озброює їх умінням виділяти найголовніше з вивченого матеріалу. Оскільки в основі логічного мислення лежать операції порівняння, класифікації, узагальнення, а також аналізу і синтезу, вчитель поступово відпрацьовує в учнів уміння використовувати їх у навчальній діяльності.

Важливими навичками молодших школярів є групування мовних фактів та виявлення принципу, за яким здійснюється їх класифікація. Бажано, наприклад, частіше визначати, за якою ознакою слова, записані на дошці, об’єднано в групи:

учительський, шахтарський, школярський; прибити, приклеїти, прибігти, пригвинтити, припливти.

Вправи у групуванні споріднених слів доцільно завершувати визначенням лексико-граматичного розряду кожного слова. Наприклад, виписавши з тексту слова зелений, зелень, зеленіють, школярі не тільки доводять, що ці слова мають однаковий корінь зелен- (зелень), а й те, що вони є різними частинами мови.

Важливо постійно наголошувати на тому, що корінь зберігається в усіх споріднених словах, а за допомогою префікса і суфікса утворюються нові слова, які належатьабодотієїсамоїчастинимови,абождоіншої(друг—дружити,дружба,

дружний, дружній, пóдруга, подружитись).

259

Увага молодших школярів звертається також на характерні особливості граматичної форми кожної частини мови. Наприклад:

— Які закінчення бувають у прикметників? Виберіть з поданих закінчень слів тільки прикметникові.

При цьому учні аналізують закінчення слів, лексичні основи яких закриті:

-уть, -ий, -а,

-ого, -і.

Подібні завдання цінні, бо спонукають до активних міркувань, до обґрунтування правильності власної точки зору, оскільки більшість закінчень притаманні як прикметникам, так і іменникам (зима сніжна — закінчення в обох словах -а, веселі пісні — закінчення в обох словах -і).

Ураховуючи те, що знання учнів про формальні ознаки частин мови дуже обмежені, слід якомога частіше показувати їм граматичну значущість закінчення. З цією метою пропонуються вправи, які тренують школярів одночасно в морфемному і морфологічному конструюванні. Наприклад, дібрати іменники жіночого роду із закінченнями -а, -я; прикметники в множині із закінченням -і; дієслова теперішнього часу із закінченням -е.

Таким чином, школярі поступово засвоюють граматичне значення закінчення як частини слова. Вони оволодівають умінням добирати і вживати в мовленні різні граматичні форми змінюваних слів. Це готує учнів до повноцінного засвоєння понять про словосполучення і речення.

Крім закінчень, матеріальними показниками граматичних значень виступають афіксальні морфеми (форманти). У початкових класах увагу дітей можна акцентуватилишенаграматичнійфункціїнайбільшуживанихпрефіксівісуфіксів. Наприклад, який суфікс показує, що дієслово стоїть у минулому часі? (-л-, -в-).

Цікавимийкориснимидляучнівєзавдання«одягнути»корінь,щободержати словарізнихчастинмови.Наприклад:риб-(рибина,рибалка,риболовля,рибалити, рибний, риб’ячий).

У процесі виконання різноманітних завдань школярі мають практично засвоїти, що найпоширенішим способом творення похідних іменників є суфіксальний. Причому іменники можуть творитися як від самих іменників, так і від прикметників та дієслів.

Прикметники ж найчастіше творяться від іменників за допомогою суфіксів

(хліборобський), а також від прикметників (негарний).

Дієслова в сучасній українській мові творяться як від основ інших частин мови (іменників, прикметників), так і від дієслів. Віддієслівне творення за допомогою префіксів дає можливість передати різні відтінки в значенні дії. Отже, учні мають усвідомити, що префікс змінює лексичне значення слова, що приєднанням префікса можна утворити нові слова (розсипати, написати).

Зрозуміти закономірності творення слів різних частин мови допомагає учням елементарний словотвірний аналіз. Застосовувати його слід з метою систематизації знань дітей про певні групи афіксальних морфем, що надають словам різного значення або вносять певний семантичний відтінок. Наприклад, від якої частини мови утворилися прикметники зеленуватий, солодкуватий, жовтуватий? За до-

помогою якого суфікса? Якого значення надає цей суфікс словам? Наведіть приклади слів із суфіксом -уват-.

260