за умови, якщо буде приділено достатню увагу спостереженням за вимовою аналізованих звуків у словах і позначенням їх буквами.

Вивчення теми «Склад. Наголос»

Зі способом поділу слова на склади учні ознайомлюються в період навчання грамоти. Під час опрацювання фонетичного матеріалу удосконалюється навичка ділити слова на склади залежно від кількості голосних у слові. Вона є однією з основних у початкових класах і має значення як для письма (учні переносять слово з рядка в рядок на основі поділу на склади, диктують по складах слово під час запису), так і для читання. Не слід змішувати правила поділу слів для переносу з фонетичним складоподілом. Так, відповідно до правил переносу слова льотчик, веснаможнаперенеститак:льот-чик,вес-на.Однакфонетичнийскладоподілтяжіє до відкритого складу, відповідно до цього ці слова діляться на склади так: льотчик, ве-сна (крім тих випадків, коли склад закінчується на [й] перед наступним приголосним: лій-ка).

Робота над складом слова тісно пов’язана з визначенням наголосу в слові (наголошеного складу), що є досить складним для учнів, оскільки вимагає певних аналітичних умінь. Спостерігаючи за вимовою ненаголошених і наголошених складів, учні доходять висновку, що наголошений склад — це склад, який вимовляється триваліше і сильніше, ніж ненаголошений. Найефективнішим прийомом є вимова слова з питальною інтонацією і аж ніяк не поскладове проговорювання. На наступних етапах навчання доцільними будуть визначення наголосу в сприйнятих на слух словах та записаних на дошці чи в зошитах; завдання на класифікацію слів за місцем наголосу (слова з наголосом на першому, другому чи останньому складі) тощо. Робота над формуванням умінь визначати наголошений і ненаголошений склад має надзвичайно велике значення. Від якості зазначених умінь буде залежати успішність учнів в оволодінні правописними навичками позначення на письмі ненаголошених [е], [и].

У початкових класах учнів знайомлять не лише з поняттям «наголос», а й зі смислорозрізнювальною роллю його в словах.

Зіставлення слів, однакових за написанням, але різних за місцем наголосу, роботанадзначеннямтакихслівпідводятьдітейдорозумінняролінаголосувслові

(нáсип і наси п, за мокі замóк та ін.).

Навичка правильно визначати наголос у слові має значення не лише для формування­ вимови, а й для правописних умінь, зокрема, як уже зазначалося, позначати на письмі ненаголошені [е], [и].

Звуковий і звуко-буквений аналізи, методика їх проведення

Звуковий і звуко-буквений аналізи є найефективнішими прийомами навчан­ ­ ня грамотного письма. Ці прийоми сприяють усвідомленню послідовності звуків у слові, встановленню правильних співвідношень між звуками і буквами.

Слід чітко розрізняти ці два прийоми. Звуковий аналіз проводиться лише на рівні звуків: діти сприймають на слух вимовлене вчителем слово, самі вимовляють його (артикулювання допомагає чітко розрізняти звуки, встановлювати їх послідовність). Учні називають кількість складів, визначають наголошений склад, послідовно вимовляють звуки, з яких складається слово, визначають, які з них голосні, а які приголосні, аналізують приголосні за твердістю/м’якістю, глухістю/ дзвінкістю.

277

Звуко-буквенийаналізслідтакожпроводитизісловами,сприйнятиминаслух, а потім вимовленими учнями самостійно.

Якщо під час звукового аналізу учні займаються встановленням складової і звукової будови слова, то під час звуко-буквеного аналізу вони повинні, крім цього, називати звуки і букви, якими вони позначаються. Проводячи такий аналіз, слід домагатися, щоб діти не змішували назви звуків і букв (звук [с], буква «ес»), не вимовляли м’які приголосні, як тверді (в слові ліс перший звук [л] — м’який. Правильно: в слові ліс перший звук м’який — [л' ]).

Звуковий і звуко-буквений аналізи можуть проводитись як усно, так і письмово. Можна проводити як повний аналіз слова, так і частковий. Мета кожного з видів аналізу різна. Якщо на уроці розглядається тема «Голосні і приголосні звуки української мови», то природно, що тут необхідним є повний звуковий аналіз слів. Послідовність його проведення така (показуємо на прикладі звукового аналізу слова яблуня):

Я -блу-ня— 3 склади, перший склад наголошений.

Звуки: [й], [а], [б], [л], [у], [н' ], [а].

Голосні: [а], [у], [а]. Приголосні: [й], [б], [л], [н' ]. М які: [й], [н' ]; інші — тверді. Глухі: немає.

Дзвінкі: [й], [б], [л], [н' ].

У практиці початкового навчання тривалий час рекомендувалося під час звуко-буквеного аналізу визначати кількість звуків і букв. Однак спостереження показали,щотакезавданнямаєсенслишеуразі,колиєрозходженняміжкількістю звуків і букв: у слові яблуня 7 звуків і 6 букв.

Під час вивчення тем «Тверді і м’які приголосні звуки» поряд з повним аналізом слова може виступати частковий (учні називають лише приголосні або тільки тверді чи м’які приголосні звуки). Частковий звуковий аналіз має на меті акцентувати увагу лише на якихось окремих звуках, що є предметом спеціального опрацювання, наприклад, з метою вдосконалення вимови. У такому випадку увага учнівзосереджуєтьсяналітературнійнормі.Наприклад,наЖитомирщинівимовляють твердий звук [р] замість м’якого [р' ]. Порівняй: бу[рак] замість бу[р'ак], бу[ра] замість бу[р'а]. Для усунення неправильної вимови цих слів доцільно вдатися до часткового аналізу, вказати на неправомірність уживання твердого звука [р] замість [р' ], після чого поправляти дітей у вимовлянні складів і слів з м’яким [р' ]. Корисним для засвоєння літературної вимови буде заучування скоромовок.

 Подібні відхилення від літературних норм завжди повинні бути в центрі уваги вчителя, оскільки неправильна вимова призводить до численних графічних і орфографічних помилок.

Звуко-буквений аналіз слова має дещо інші завдання. Основне з них — вироблення вмінь правильно (без пропусків) позначати звуки у сприйнятих на слух словах, узвичаєними в цій мові буквеними знаками.

Під час звуко-буквеного аналізу слід іти від звука до букви, а не навпаки, як це іноді трапляється в практиці, адже звук є первинним, а буква — вторинною і вживаєтьсязалежновідзвука.Послідовністьпроведеннязвуко-буквеногоаналізу слова така:

1.Вимов слово по складах. Склади звукову модель слова.

2.Назви в ньому кількість складів, визнач наголошений склад.

3.Вимов послідовно звуки, з яких складається слово.

278

4.Назви голосні і приголосні, приголосні м’які і тверді (у разі потреби — дзвінкі і глухі).

5.Запиши слово, називаючи букви, якими позначаються звуки в слові, указуючи на особливість уживання букв.

Наприклад: у слові дощ звукосполучення [шч] позначається однією буквою щ (ща); у слові яблуня звуки [йа] передає буква я, м’якість звука [н' ] перед [а] позначається буквами н, я.

Повний звуко-буквений аналіз доцільно використовувати лише на етапі, коли в учнів формується усвідомлення співвідношень між звуком і буквою.

Програманевимагаєписьмовоговиконанняповногозвуко-буквеногоаналізу. Написьміможнаобмежитисяскладаннямзвуковоїмоделіслова.Наприклад,слово яблуня матиме таку звукову модель:

= ● — — ● = ●

Слово взуття матиме таку звукову схему (модель):

— — ● = : ● ,

де знак (:) позначає подовження. У процесі навчання розрізняти звуки і букви можна вдаватись до елементарної фонетичної транскрипції: [л' і с], [й á б л у н' а], пояснивши перед цим, як позначається м’якість приголосних.

Під час вивчення орфографічного матеріалу доцільно використовувати економніший, з погляду затраченого часу, частковий звуко-буквений аналіз, спрямований на усвідомлення співвідношення між особливістю звуків і прийнятими в українській мові правилами їх позначення на письмі. Наприклад, правило вживанняапострофастанезрозумілимучнямлишетоді,коливониусвідомлятьзвукову ситуацію:твердийприголосний+[й]передголосними[а],[е],[у],[і],ацеможливо тільки на основі проведення часткового звуко-буквеного аналізу.

Звуковий і звуко-буквений аналізи потребують умінь логічно і доказово будувати висловлювання. Тому, навчаючи, як проводити такі види роботи, учителеві слід обов’язково давати зразок відповіді, записаний на плакаті або на дошці.

Запитання і завдання

1. Визначте ті знання, які учні мають одержати під час вивчення розділу «Звуки і­ букви».

2.Покажіть на прикладі, як сформувати в учнів поняття про голосні звуки і способи позначення їх буквами.

3.Розкажіть про способи позначення м’яких приголосних на письмі і методику пояснення цього матеріалу.

4.Розкажіть про методику звукового і звуко-буквеного аналізів. Що в них спільне, а що відмінне?

5.Доберіть вправи, які б допомогли учням усвідомити різницю між: а) звуком і буквою; б) голосними і приголосними звуками; в) приголосними твердими і м’якими.

6.Чи доречними, на вашу думку, будуть завдання на зразок: «Назви букви, які пропущені

всловах: ..юда, ..яблик, зозу..я. Назви звуки, які позначаються цими буквами»? На формування яких умінь націлені такі завдання?

Пропонуємо:вибірково використати літературу, рекомендовану до розділів: «Методика навчання грамоти»; «Методика вивчення орфографії».

279