2.Уміння підпорядковувати висловлювання певній ідеї. Дитячі тексти завжди мають певну мету: поділитися своїми враженнями, знаннями, висловити власну оцінку, бажання, мрію тощо.

3.Уміння збирати матеріал для висловлювання. Необхідно вміти відбирати

те, що стосується теми, важливе для її розкриття, і відкидати другорядне, те, що не стосується теми.

4.Уміння систематизувати матеріал і складати план майбутнього тексту.

5.Уміння дотримуватися плану під час складання висловлювання. Учні

самостійно вирішують, що вони скажуть на початку розповіді, що — в основній частині і чим закінчать її.

6.Уміння використовувати мовні засоби відповідно до літературних норм і мети висловлювання, тобто вміння правильно і зрозуміло висловлювати свої думки. Для цього необхідно володіти достатнім словниковим запасом і синтаксичними вміннями, які формуються в процесі засвоєння лексики, роботи над словосполученням, реченням і зразками текстів.

7.Уміння будувати текст: вдало розпочати, використати підготовлений

матеріал, послідовно і зрозуміло викласти думку, не випустити головного, вміло закінчити висловлювання.

8. Уміння вдосконалювати власний текст. Це вміння формується на основі самокритичного ставлення до своєї творчості. Учні вчаться бачити недоліки, помилки в доборі і розташуванні матеріалу, повноті і розкритті теми, відборі слів, побудові словосполучень і речень.

Школярі опановують зазначені вміння, поступово просуваючись від простіших до складніших, встановлюючи між ними зв’язки. Успішність оволодіння вміннями будувати зв’язне висловлювання залежатиме від систематичності і системності роботи над ними.

Види переказів і методика роботи над ними

Уміння самостійно створювати зв’язні висловлювання, за твердженням відомого українського психолога І. О. Синиці, не може бути сформоване в учнів без наслідування готових зразків. Такими зразками слугують тексти для переказування.

Щоб навчити учнів переказувати тексти, необхідно знати, які вимоги висуваються до учнівських переказів. Насамперед прочитаний чи прослуханий текст не має бути завчений напам’ять. У переказі має звучати живе мовлення самого школяра. Водночас під час переказування тексту учень повинен використовувати лексику,виражальнізасоби,синтаксичніконструкції,запозиченізоригіналу.Дуже важко знайти межу між цими двома протилежними вимогами.

Під час читання чи прослуховування тексту для переказу, в бесідах за його змістом, у ході його аналізу учнями засвоюється мова оригіналу. Слова і звороти зі зразка стають для школяра своїми. Переказуючи текст, учень має вільно будувати речення, використовуючи запозичені з оригіналу мовні засоби.

Упереказі школярі повинні дотримуватися послідовності подій, викладених

вавторському тексті, причинно-наслідкової залежності, відтворення основних фактів. Повнота передачі всього суттєвого — одна з найважливіших вимог до переказу тексту.

Для того щоб ефективно формувати в учнів уміння переказувати прослуханий чи прочитанийтекст,необхіднознатирізновидипереказівтаспецифікуроботинадними.

346

У початковій школі найчастіше практикують докладний переказ, у процесі якого учні усвідомлюють і запам’ятовують до найдрібніших деталей зміст тексту для того, щоб передати його зі збереженням подробиць.

Текстидляпереказівдобираютьсязурахуваннямвіковихособливостейучнів. До уваги береться складність змісту, доступність лексики, граматичної будови і стилістики, здатність нести певну виховну мету, обсяг тексту.

Текст для переказу має бути доступним і цікавим дітям, не переобтяженим новими для них словами і зворотами, нескладним за композицією, містити незнач­ нукількістьдійовихосіб(якщотекстсюжетний).Учнімаютьдобрезрозумітийого зміст, мету, образи і мову. Необхідно враховувати також граматичні вміння учнів: у тексті не повинно бути малознайомих морфологічних форм, ускладнених типів речень і т. ін. Теми текстів для переказів повинні мати виховну й освітню цінність, розширювати пізнавальний досвід учнів, формувати їхній світогляд.

 Цінність докладного переказу як прийому розвитку зв’язного мовлення полягає в тому, що він збагачує й активізує словниковий запас школярів, формує вміння доречно використовувати виражальні засоби мови, виробляє правописні навички. Дослівне відтворення прослуханого чи прочитаного тексту сприяє також зосередженню уваги, розвитку пам’яті й мислення учнів.

Результативність формування в школярів умінь будувати докладний переказ тексту значною мірою залежить від уміння вчителя правильно спланувати роботу учнів.

Розглянемо орієнтовний план роботи над докладним переказом. Важливе місце в ній належить підготовці учнів до побудови цього типу зв’язного висловлювання, яка передбачає ряд послідовних етапів.

Попередня бесіда. Вона проводиться не завжди, але в більшості випадків необхідна, щоб з’ясувати знання учнів про те, про що йтиметься в тексті для переказу. Часом важливо продемонструвати самі предмети, описані в тексті, чи їх зображення на малюнках. У процесі попередньої бесіди необхідно пояснити учням нові й не зрозумілі для них слова.

Наступний етап — читання вчителем тексту — проводиться чітко й виразно. Після читання відбувається аналіз змісту тексту. Це найвідповідальніший і найскладніший етап у процесі підготовки до написання переказу. Під час цієї роботи учні повинні усвідомити головну думку та ідейний зміст твору, чітко уявити собі послідовність подій, причинно-наслідкові зв’язки. Якщо зміст тексту можна пов’язати з особистим досвідом дітей, то це слід зробити. Тоді переказ буде яскравіший, емоційніший.

Під час підготовки до переказу необхідно розглянути також будову прочитаного тексту. Діти визначають зачин твору, з’ясовують, про що йдеться в основній частині, виділяють кінцівку тексту.

Наступним етапом є складання плану майбутнього переказу. Цей вид роботи належить до логічних вправ і здійснюється з метою повного і чіткого розуміння головної думки прослуханого твору, формування вміння послідовного переказу тексту, усвідомлення зв’язку між окремими частинами твору та з метою кращого запам’ятовування прослуханого.

Робота над складанням плану може проводитися по-різному. Простіший варіант, коли учням пропонується текст, поділений на логічні частини. Після його перечитуванняшколярівиділяютьголовневкожнійчастині,записуютьйогоодним реченням, одержуючи таким чином план переказу.

Поступово робота над планом ускладнюється. Учні читають текст мовчки, самостійно визначають кількість частин у творі, виділяють їх межі і називають

347

у кожній частині найголовніше. Складений у такий спосіб план записується на дошці.

Можливе так зване зворотне планування. Учням пропонується складений

ізаписаний на дошці план. Вони читають текст і ділять його на частини відповідно до плану. Можна записати план непослідовно. Тоді школярам доведеться поставити пункти плану в належній послідовності.

Після таких видів підготовчої роботи учні зможуть приступати до самостійного складання плану.

Слід зазначити, що план переказу може бути у формі як розповідних, так

іпитальних чи називних речень.

Важливим етапом підготовки до написання переказу є аналіз мови, якою написаний текст. У процесі цієї роботи необхідно звернути увагу дітей на точність, виразність, забарвленість окремих слів і виразів. Обов’язково слід зосередити увагу учнів на яскравих словах, образах, які використав автор. Корисно окремі найяскравіші слова і вирази записати в зошити чи на дошці, щоб учні могли використати їх у переказі.

Обов’язковоюмаєбутисловниковаробота,якаполягаєнетількивтлумаченні­ не зрозумілих школярам слів, а насамперед у збагаченні й активізації їхнього лексичного запасу. Доцільно спонукати учнів до спостереження за синонімічним багатством прослуханого тексту. Діти мають знаходити і записувати на дошці синонімічні ряди, використані автором, з’ясовувати, з якою метою він їх використав. Учні можуть доповнити синонімічні ряди, а вчитель має спрямувати їх на обов’язкове вживання слів-синонімів у власних переказах, щоб уникнути невиправданих повторів тих самих слів, для точнішого висловлення думки, передачі свого ставлення до того, про що вони писатимуть.

Наступним етапом у роботі над написанням переказу є усне складання фрагментів тексту за пунктами плану. Під час цієї роботи вчитель має заохочувати школярів не повторюватись, а створювати індивідуальні варіанти текстів.

Письмовому оформленню переказу має передувати орфографічна робота над словами, під час написання яких можуть виникнути труднощі. Їх доцільно записати на дошці, підкресливши орфограми.

Перед записуванням переказу активізуються знання учнів про культуру оформлення тексту.

У зошити діти записують переказ тексту самостійно. Учитель має спонукати їх до вживання влучних слів, яскравих висловів.

Під час аналізу учнівських робіт педагог повинен обов’язково відзначати і зачитувати найкращі зразки.

Стислийпереказпередбачаєтакожцілісневідтвореннятексту,безподробиць і деталей, але зі збереженням найголовнішого. Тому важлива роль під час підготовчої роботи до побудови стислого переказу належить логічному аналізу змісту прослуханого тексту, відмежуванню головного від другорядного, виявленню тих елементів змісту, які можна опустити без порушення його змістової цілісності.

Під час підготовки до написання стислого переказу проводиться ретельна роботанадпланоміпослідовністювикладуматеріалу,оскількипідчасскорочення тексту можуть порушуватися логічні зв’язки, втрачатися основний зміст тексту, його ідея, спотворюватися тема.

Пропонуємо орієнтовний план підготовки до стислого переказу:

1. Читання тексту учнями (перший раз мовчки, другий — уголос) або вчи­ телем.

348

2.Бесіда за змістом (5—6 запитань). З’ясування головної думки і теми

­тексту.

3.Робота над словами, виражальними засобами, окремими реченнями.

4.Коротка, в кількох реченнях, передача змісту тексту.

5.Складання плану.

6.Стислий переказ фрагментів за пунктами плану (якщо в учнів недостатньо сформовані вміння писати стислий переказ, слід зробити усний стислий переказ усього тексту чи його частин за планом).

7.Самостійне створення тексту переказу та його запис.

8.Самоперевірка. Завершення роботи.

Слід зазначити, що стислий переказ, спонукаючи школярів до чіткого, стислого й точного висловлення думки, має певний недолік, який полягає в тому, що скорочення,безперечно,збіднюєхудожнійтекст,позбавляєйогоемоційності.Іноді стислий переказ перетворюється на сухий перелік фактів. Тому доцільно писати стисліпереказинауково-популярних(ділових)текстів.Водночаснерекомендується брати для цього виду роботи описи, особливо художні.

Вибірковий переказ вимагає відтворення тієї частини тексту, яка відповідає конкретному запитанню, певній мікротемі. Вибірковий переказ може бути кількох видів: за запитанням чи завданням; переказ окремого епізоду; переказ за ілюстрацією.

Перед вибірковим переказом учні читають або прослуховують текст. Учитель ставить їм запитання чи завдання для вибіркового переказу. Можна запропонувати учням перечитати чи повторно прослухати ту частину тексту, яку їм доведеться переказувати. Важливими у підготовці до написання вибіркового переказу є складання його плану, словникова й орфографічна робота.

Творчими слід вважати такі перекази, у яких не тільки відтворюється текст, а й уносяться певні зміни, доповнення. Завдання для творчих переказів можуть бути дуже різноманітні: перестановка частин матеріалу, зміна особи оповідача, часових форм, введення описів природи, дійових осіб, оцінка вчинків дійових осіб, придумування зачину або кінцівки.

Урок, присвячений формуванню вміння будувати творчі перекази, має таку орієнтовну структуру:

1.Читання тексту учнями чи вчителем.

2.Бесіда за його змістом.

3.Визначення творчих завдань.

4.Складання плану творчого переказу.

5.Усний переказ за складеним планом.

6.Словникова робота.

7.Орфографічна підготовка.

8.Самостійне записування творчого переказу.

9.Перевірка виконаної роботи.

Творчі перекази є перехідним етапом від переказу до твору.

У переказах перетинаються два, на перший погляд, протилежні завдання: наслідування зразка і творчість. Чи варто прагнути до найбільшої подібності дитячого переказу до тексту, який школяр переказував, чи потрібно орієнтувати дітей на самостійну і творчу перебудову авторського тексту?

Очевидно,правильнерозв’язанняцієїпроблеми—міжзазначенимикрайніми позиціями, оскільки ні дослівний повтор зразка, ні зневажливе ставлення до нього не можуть привести до позитивних результатів.

349

Щоб учень міг висловлювати свої думки самостійно, необхідні відповідні умови. К. Д. Ушинський зазначав, що діти найбільше вчаться, наслідуючи, але помилкою було б думати, що з наслідування сама собою проростає самостійна діяльність. Наслідування дає багато матеріалу для самостійної діяльності, але якби не було самостійної діяльності, незалежної від наслідування, то не було б чого наслідувати.

У шкільній практиці залишаються сильними традиції, які знижують творчий рівень переказів. Щоб полегшити роботу, переказ часом пишеться колективно: для всього класу читається текст, проводиться бесіда, складається єдиний для всіх план. Оскільки відповіді учнів на ті самі запитання практично бувають однакові, то й переказ виявляється однаковим в усіх.

Нерідко складений переказ записується на дошці, після чого списується учнями в зошити. Такий спосіб буває іноді виправданим у 2 класі, однак не можна перетворювати цей відступ від принципу самостійності на метод. У 3 класі здійснюється поступовий перехід від колективного складання плану переказу до самостійного. Доцільно уникати також попереднього переповідання змісту сильними учнями безпосередньо перед записом переказу в зошити, щоб уникнути одноманітності текстів. Колективне складання переказу допускається лише в тому разі, коли учні ознайомлюються з новим для них жанром, стилем, якоюсь новою особливістю тексту. У решті випадків складати й промовляти колективний переказ перед записом у зошити не варто. Кожний учень працює самостійно, а вчитель, за потреби, надає індивідуальну допомогу.

Пропонуємо орієнтовну розробку уроку розвитку зв’язного мовлення, присвяченого написанню переказу.

Тема. Докладний переказ тексту «Узимку».

Мета: формувати в учнів уміння створювати докладний переказ тексту; розвивативмінняділититекстначастини,складатиплантексту,послідовновикладати свої думки; збагачувати й активувати словниковий запас школярів; виховувати інтерес до природи, розширювати кругозір учнів.

Обладнання: текст «Узимку» за А. Морозовим, карта із зображенням Київського моря, ілюстрації із зображенням тварин, які живуть у Київському морі.

Хід уроку

І. Вступна бесіда про розташування Київського моря (з використанням карти), про тварин, які живуть у його водах. У ході бесіди школярі з’ясовують, що Київське море створене штучно, глибина його невелика і взимку біля берегів воно замерзає, однак життя в ньому не вмирає.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

Учитель повідомляє, що на уроці школярі писатимуть докладний переказ тексту «Узимку», в якому йдеться про Київське море.

ІІІ. Читання тексту вчителем.

Узимку

Підводні мешканці Київського моря і прибережних озер знають, що січневі морози жартувати не люблять.

Усі приготувалися до зими вчасно. Жаби зарилися у мул і міцно сплять. Крупні, із золотистою лускою коропи зібралися у глибокій ямі під згірком. Дрімають. Тільки зрідка здригають червоними плавцями та хвостами час від часу ворушать, свіжу воду в яму заганяють.

350

Пустинно під крижаним дахом на мілководді. Тільки інколи заверне сюди в пошуках корму косячок червоноперок або пропливе зелена щука. Гострозуба розбійниця продовжує полювати і в січні.

За А. Морозовим

ІV. Аналіз змісту тексту.

З’ясування незрозумілих слів і висловів.

—Які слова чи вирази з тексту вам не зрозумілі?

—Як розумієте вислів у глибокій ямі під згірком?

—Що означає слово мілководдя?

—Як уявляєте собі косячок червоноперок?

Робота над темою та головною думкою тексту.

— Про що ви дізналися з тексту?

(Про життя тварин у Київському морі взимку).

— У якій послідовності автор знайомить нас із тваринами?

(Спочатку повідомляється про жаб (вони зарилися в мул і сплять), потім ідеться про коропів: вони дрімають у глибокій ямі; далі розповідається про чер-

воноперок і щуку, що часом запливають на мілководдя в пошуках корму).

— Як ви гадаєте, чому в Київському морі живуть не морські тварини, а ті, що водяться в річках?

(Бо в цьому морі прісна вода. Воно штучне і наповнене водою річок).

—Що нового дізналися ви для себе з цього тексту?

V. Аналіз структури тексту.

—На скільки частин можна поділити текст?

—Про що йдеться в кожній частині?

—Який у тексті зачин?

—Чи є в тексті кінцівка?

—Яку б кінцівку ви дібрали до цього твору?

VІ. Складання плану майбутнього переказу.

Учитель пропонує учням самостійно скласти план, надаючи індивідуальну допомогу окремим школярам.

Після завершення цієї роботи відбувається зачитування складених планів кількома учнями.

Прослухавшипланодногозних,доцільнозапитати:«Авкогопланскладений інакше?»Напохвалузаслуговуютьтішколярі,уякихпланнетакий,якубільшості однокласників, але відповідає змісту твору.

VІІ. Повторне читання тексту вчителем з настановою на спостереження за мовним оформленням тексту.

VІІІ. Аналіз мовного оформлення тексту.

—Як автор називає тварин, які живуть у морі? (Підводні мешканці).

—Поясніть, у якому значенні вжито дієслово жартувати в реченні «Морози жартувати не люблять»? (Переносному).

—Якими словами автор описав коропів? (Крупні, із золотистою лускою).

—Якимидієсловамиавторпередаврухплавцівіхвостівкоропів?(Здригають плавцями, ворушать хвостами).

—Що можете сказати про значення цих дієслів? (Вони близькі за значен-

ням — синоніми).

—З якою метою автор використав ці синоніми? (Для уникнення повторення того самого слова, точнішої передачі рухів).

351