1.Спишіть текст, розкриваючи дужки. Поставте слова, записані у дужках,

впотрібній формі.

Я живу у великій родині. Кожен з нас (любити) працю, гарно виконує свої обов’язки, тому будинок у нас гарний і затишний. Батько (носити) воду з криниці, дає (теля) їсти, а мама (місити) тісто на пироги, (працювати) з (бабуся) на городі. Я  (водити) меншу сестричку до дитсадка, а сам разом із (двоє) братиками (ходити) до школи. Ми мріємо підрости і працювати у (своє) селі. Я хочу бути (вчитель), брати  — (комбайнери), а маленька сестричка — (продавчиня) у нашій крамниці. Ми пишаємося нашою (сім’я).

2.Поясніть значення слів комбайнер, продавчиня. Складіть із ними ре­

чення­.

3.Випишіть із тексту прикметники і прислівники.

4.Підкресліть присудки у третьому і четвертому реченнях.

Підхід педагогів до мовленнєвих помилок діалектного походження до 90-х років був досить беззаперечним – неухильно боротися з усіма діалектними виявами всіх мовних рівнів, протиставляючи їм унормовані літературні слова та форми слів. У сучасній методичній літературі поряд із думкою про очищення мови учнів від фонетичних та граматичних діалектних впливів знаходимо поради вчителям не відмовлятися від лексичних діалектизмів, а збирати їх, досліджувати разом з учнями семантику кожного з діалектних слів, добирати до них літературні відповідники.

Наведемо приклади лексичних діалектизмів, уживаних у кожному з трьох наріч (у переліку використано праці дослідників-діалектологів та матеріали спостережень учителів-словесників за мовленням школярів).

Діалектна лексика у мовленні молодших школярів

Північне наріччя:

Димар: коاмин. Кочерга: ковеاня, кочуاба. Колодязний журавель: звід. Качка: уاтка,

уاтва.Чорногуз,лелека:гаاйстер,боاцюн,боاцін,боاцюк,буاсел,буاцел,буاсиль,

іваاн, буاсол. Заметіль: хвиاща. Селезень: сеاлех. Колиска: неاнька. Бурячиння: натиاна.Хмиз:голяاче.Чоловічийпояс:шиاтик. Ковтати:кликаاти.Кукурудза:

качаниا, кеاтяги, кіاкі. Хмара: оاболок, поاм’яг. Гриби: баاбки, козлякиا. Батіг: пуاга. Скатерть: настіاльниця. Трясовина: движ (здвиг). Щавель: щавеاр.

Райдуга:веселуاха.Вигукидодомашніхтварин:а-коту,а-коцю,катя,коцю(до котів);гей,гей-куди,а-ну(докорів);бар-бар,бир-бир,бра-бра(доовець);вутя (до качок); сю-сю (до собак); сьок-сьок, а-сю (до свиней). Великий горщик:

вареاйка. Торбинка для віддушування сиру: воاрох. Посуд для відкидання сиру:

осковиاк, одкиاдач. Гаманець: паляреاс, паляроاс, поуляреاс, паральоاс. Курчата: виاщепки. Комаха сонечко: боاбрік, пеاтрик, беاдрик, беاдрік, боاблик.

Руді мурахи: жівуاлькі. Яблука зимових сортів: зімуاхи. Велика кількість попелиць: коужуاх. Великі мурахи: козакіا. Тварина, яка багато їсть: треблаاта.

Сережки: завуاшниці, завуاшници, занавуاшниці. Товстий, гладкий (про лю-

дину): закомеاльковати. Торкнутися болючого місця: вгразниاть. Виростати, робитись вищим на зріст: вибучаاться, вилюاднювати. Нерозбірливо, у ніс говорити,гугнявити:гамзаاт.Картоплянідеруни:бульбаاники.Приміщеннядля голубів на даху будівлі: голубоاвня. Мала дитина: гарбеاлок, габелا, габєاлок. Вередлива дитина: міاрза. Кидати на воду камінці так, щоб вони стрибали по поверхні води: жаاбки; пускаاт жаاбки. Холод (дитяче): зюاзя.

186

Південно-західне наріччя:

Кукурудза: тенґериاця, кукуріاца, папшоاя. Картопля: круاмплі, бандуاрка, буاля, ріпа. Вулик: кімаاк. Щавель: щаваا. Батіг: корбаاч. Погода: годиاна, хвиاля. Горище: гораا, виاшки, стрих. Шматок: каваاлок, каваاльчик, фаاлат, даاраб, даاрабчик. Курча: куріاтко, піاтя. Дятел: довбаاч, гаракаاль, жоاвна, довбаاк.

Дядько: вуاйко, стрий, стриاйко. Яблуко: яاпко. Віз для зерна, картоплі:

бестаاрка, ґаاра. Квакати: раاхкати. Батько: дяاдьо, отеاць, няاньо, няاнько, стрик, стриاжко, таاто. Виють (про вовків): руاют, виاют. Піч: п’єц. Півень: кугуاт (когуاт). Гончар: горщаاр. Мурахи: муравліا, муاхариці. Скатерть: партовиاна, портоاк, обруاс, скаاтерка, настіاльник. Гарний: фаاйний, краاсний,

шуاмний. Мати: маاтира. Кварта для води, молока, глек: горнєا (горняا),

ліاтра, горнеاць, рябуاн, купаاня, довжаاнка, товкаاн, банячоاк. Райдуга: дугаا, весніاвка. Драговина: трясуاчка. Клуня: стодоاла. Торба: цаніاстра, таاйстра (траاйстра), бацуاл. Яблуня: плаاнка. Хмиз: ріاща. Холодно: зиاмно, студеاно.

Гриби: гуاби, печериاці. Вигуки до домашніх тварин: а-куш, сі, не-гей, ге, на

(докорів);куш,гуць-гуць(досвиней);кич(доовець);ксьов-ксьов,цонь-цонь, цісь-цьов, сьцьов-на, ня-ня, а-куш, ді, не-не, вйо, ді (до коней); пішов, а-но, а-ціби (до собак). Білка: виاвірка, моاвкушка, білиاця, лавиاрка, лоскоріاх, лаاсичка., веاвириця. Чорногуз: весеاлик, боاцок, буاзьок, боاцян, буاсьок, ґоاвля. Гойдалка: гоاмбалка, колиاсало, гуاцанка, лоاвґанка. Дитина: йоاйлик. Кропива: жалиاва. Пасіка: пчолиاнок, пчільниاк, полиاнець. Хата, садиба: хиاжа, пляц, обшаاря, обійстяا, обшаاрня, фуاндош. Весілля: сваاльба. Кладовище: циاнтар, теметіاв (тенетіاв). Кажан: пергаاч, лиاлик. Зозуля: кукоاвка. Ковтати:ґилтаاти,лиاґати.Почекай:заждаاй,ижджаاй.Гроші:піняاзі.Стежка: піاшак (піاшник, піاшка), піاхурка. Ловити: їмаاти.

Південно-східне наріччя:

Будівля для снопів: клуاня, стодола. Будівля для свиней, свійських тварин:

свиниاнець, повіاтка. Кукурудза: пшіاнка. Віз для снопів: мажаاра. Димар: виاвід, верх, трубаا. Зимові сходи: париا. Рогач: браاчка, підньоاм. Гойдалка:

виاхалка. Торба годувати коней: реاптух, шаاнька. Скатерть: накиاдка. Пояс: реміняاка. Глечик: кобуاшка, кушиاн. Вигуки до домашніх тварин: сі-сі (до овець; гя-гя (до корів); на-на, кутю-кутю, цю-цю, вон, цюки, цібе, пішов (до собак); а-ля, чу-чу, паці-паці, вась-вась (до свиней); пуля (до качок), косю (до коней). Криниця: коاпань. Озимі сходи: зеленяا. Мурашки: мура в’яا, мураاвки, комаاшки, комашняا. Кладовище: гробкиا. Вулик: вуاльник, вуاлень. Мабуть: мать. Горох: ороاх. Відро: цебеاрко. Човен: каюاк. Селезень: вутаاк, каاчур. Садиба: плець, усаاйба. Картопля: картоاха. Грядка: підмеاт.

У початкових класах лексикологія є лінгвістичною основою методики словникової роботи. Протягом чотирьох років молодші школярі спостерігають за вживанням у текстах слів із прямим і переносним значеннями, розрізняють родові й видові поняття, усвідомлюють суть багатьох лексичних явищ (багатозначності, синонімії, антонімії), ознайомлюються з фразеологізмами, поповнюють свій активнийлексичнийзапас,вчатьсякористуватисятлумачнимсловникомтапідкерівництвом учителя з’ясовують етимологію окремих слів, працюють над очищенням мовленнявідславнозвісногосуржику,жаргонної,вульгарно-просторічноїлексики. Джерелами збагачення словника дітей є насамперед школа та позашкільне мовне оточення (родина, гуртки за інтересами, спортивні секції), а також книги та дитячі періодичні видання, радіо та телебачення. Нерідко, працюючи над текстом підручника,делексиказдебільшогоунормована,абодемонструючипредметчималюнок,

187

учитель чує від дітей оригінальні місцеві слова-відповідники до літературних назв предметів чи явищ. При цьому не слід називати яскраве народне слово помилкою, «виривати» його з дитячого лексикону, оскільки освіченому педагогу-словеснику відомо, що народна мова є одним із джерел поповнення літературної. Кращі твори класичної української літератури є переконливим на те підтвердженням. Отже, вчителеві початкових класів слід виробити раціональний і науково обґрунтований підхід до лексичних діалектизмів у мовленні школярів. Саме принцип науковості зумовлює перший крок у цьому напрямі – створення тематичного словничка місцевих слів. Зібрану діалектну лексику вчитель може систематизувати за такими тематичними групами: «Предмети побуту, господарської діяльності, знаряддя праці», «Тваринний і рослинний світ», «Зовнішність людини, одяг, прикраси», «Риси характеру», «Стан людини (фізичний та психічний), дії», «Родинні зв’язки, вид спільної діяльності», «Явища природи», «Страви», «Просторові назви», «Споруди, приміщення та будівельні матеріали», «Дитяча лексика». Окремою групою слід подати службові слова, прислівники, які також мають характерні особливості в діалектних говорах. Усі тематичні групи бажано записати за алфавітом. Такий словничок допоможе вчителям краще зорієнтуватися в діалектній лексиці, полегшить підготовку до розмови з учнями на уроці, стане основою для укладання лексичних вправ.

Що ж повинен знати вчитель початкових класів про діалектну лексику?­

Поняття «лексичний діалектизм» постає як сукупність власне лексичних діалектизмів (місцевих назв загальнонародних понять), етнографічних діалектизмів (діалектних назв місцевих реалій), лексико-семантичних (нове значення загальнолітературного слова в умовах діалектних говірок). Вивчати мовлення дітей на лексичномурівні,аналізуватилексичнідіалектизмизначноважче,ніжспостерігати зафункціонуваннямфонетичнихтаграматичнихдіалектизмів.Труднощіполягають у тому, що лексичні діалектизми (особливо власне лексичні та етнографічні) наближені інколи до просторіч та арготизмів. Тому робота зі словниками допомагає в дослідженнях лексики тієї чи іншої говірки. Кожне нове слово, почуте від учняінформатора, «проходить перевірку» на приналежність до діалектної лексики (з використанням лексикографічних джерел). Ця перевірка передбачає:

1.Пошук аналізованої лексеми у тлумачних словниках української мови [3,

13; 16].

2.Пошук слова в етимологічному словнику [4; 17].

3.Звертання до перекладних словників з метою з’ясувати походження слова

[12; 14; 18].

4.Перегляд регіональних діалектних словників, лексичних атласів [9; 11].

Лексичні діалектизми надають живій розмовній мові своєрідного колориту, образності та виразності. Однак учителеві не варто надто захоплюватися говірковими словами, а принагідно пояснювати учням, що звичні для них місцеві слова, не відомі мешканцям інших регіонів України, ускладнюють спілкування між людьми,сприйманнявисловленого.Лексичнийдіалектнийматеріалєнадзвичайно важливим у вирішенні проблеми формування мовленнєвої культури молодших школярів: він ставить методистів перед суперечністю, які лексичні діалектизми збагачують літературну мову, розширюють її можливості, а з якими діалектизмами слід наполегливо боротися, викорінювати з мовлення. Якщо ми переконливо можемо сказати про негативний вплив орфоепічних та граматичних особливостей рiдної говірки на мовлення дітей, визначити орфоепічні та граматичні помилки в мовленні, то до лексичних помилок слід ставитись обережно і диференційовано.

188

Лексичні помилки діалектного походження в мовленні учнів характеризуються невиправданим уживанням діалектизму в літературному тексті (М. Р. Львов), хоча при цьому слід враховувати, що інколи діалектизм більш детально й точно, ніж літературна лексика, визначає поняття; неправильною етимологією літературного слова, яке мовець навмисне (для створення стилістичного забарвлення тексту) замінює діалектним відповідником; помилковим утворенням лексико-семантичних діалектизмів на зразок: насипати молока, накласти плаття.

До діалектизмів нерідко відносять лексеми, що утворились і функціонують лише в межах однієї родини. Це слова так званого «родинного діалекту», які поряд ізлітературнимитадіалектними(говірковими)словамиіснуютьякокремасистема. Стійкі родини мають досить яскраві індивідуальні риси, пов’язані з особливостями комунікації всіх родичів: тут і спільна господарська діяльність, і специфічний досвід у вихованні дітей, і моральна атмосфера взаємної довіри, яка створюється міжмолодшимиістаршимипоколіннями.Крімлітературних,діалектних,загальновживанихпросторічнихслів,усімейномусловникузнаходимооказіоналізмиоднієї родини, що охоплюють інтимну сферу стосунків і, як правило, не виносяться за межі родини (пестливі імена, прізвиська, родинні фразеологізми, афоризми, слова так званої «таємної мови», табу — розмови дорослих у присутності дітей тощо). Широко використовується такий засіб, як граматична та фонетична зміна власне українських літературних слів та деформація запозичень. Почувши «сімейні слова» від учня, учитель коректно пояснює дитині, що поза родиною користуватися ними не бажано.

У роботі з лексичними діалектизмами в мовленні учнів доцільно застосовувати вправи на пояснення значень слів (за допомогою тексту, малюнків, фотографій), синтетичні вправи на добір відповідника з літературної мови до діалектизму. Ефективними є вправи на знаходження діалектного слова у синонімічному ряді. Наведемо приклади:

1.Розгляньтемалюнки,наякихзображенопредмети.Підкожнимпредметом записано його діалектну назву. Доберіть до кожного діалектного слова пояснення, користуючись допоміжними матеріалами.

Вілошнік,гребльонка,козирок,пупашка,бабайка,буба,бегун,горшечня,хляпаниця, голощак, серпа, мішанка, заколотка,няврати, вгразнить, хляпавка, резиняки, трепи, сояшник, живульки, верейка, зімухи, кожух. Пояснення:

рогач, пристрій для збирання чорниць, старе взуття, сонячник, руді мурахи, великийгорщик,зимовіяблука,великакількістьпопелиць,кашкет,брунька, страховисько,зерногороху,пристрійзадопомогоюякоговчатьдітейходити, гончарня, відлига, ожеледь, юшка, салат, підлива, набридати, торкнутися болючого місця, балакун, гумові чоботи.

2. Користуючись малюнками, поясніть значення слів:

Завýшниці,занавýшниці,кýльчики(сережки);довбáч,живнá(дятел);лишки, капустéлія (айстри); бóн´дюр, чорногуз, боц´юк, буськó, бусол (лелека).

Таким чином, опрацювання діалектизмів є невід’ємною частиною словникової роботи в початкових класах. При цьому в умовах діалектного мовленнєвого оточення традиційні методи і прийоми розкриття лексичного значення слів (в усій своїй розмаїтості) набувають нових відтінків – максимального наближення до народних джерел, до родини учнів.

Робота із фразеологізмами, взятими з народних джерел, спрямована на збагачення активного словника учнів. Доцільно увиразнювати мовлення школярів, збираючи разом із ними влучні вислови, що вживаються у рідному населеному пункті. Як правило, у таких фразеологізмах відображено традиції народного

189

виховання­ : засуджуються негативні риси характеру, шкідливі звички, схвалюється щирість, любов до праці: нюхати хмару (поводитися зухвало), йти в три дороги

(бути п’яним), трудитися, як бджілочка та ін.

Підсумовуючи сказане, зазначимо: учитель початкових класів, послідовно і  системно приділяючи увагу діалектизмам у рамках, передбачених програмою з  мови, формує в учнів надійне підґрунтя для подальшого вивчення рідної мови в середніх і старших класах, учить шанобливо ставитись до батьківського слова і  водночас уникати мовленнєвих помилок, зумовлених впливом рідної говірки.

Рекомендована література до методики роботи з діалектизмами

1.Бевзенко С. П. Українська діалектологія: Навч. посібник для філолог. факультетів університетів і пед. інститутів. — К.: Вища школа, 1980.

2.Говори української мови: Збірник текстів / За ред. Т. В. Назарової. — К.: Наук. думка, 1977.

3.Грінченко Б. Д. Словарь української мови. Т. 1—4. — К., 1907—1909, перевид. 1958.

4.Етимологічний словник української мови. Т. 1—3. — К.: Наук. думка, 1983—1987.

5.Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови: Навч. посібник. — К.: Рад. шк., 1966.

6.КлимоваК.Я.Психологічнийаспектпроблемиформуваннякультуримовленнямайбутніх учителів початкових класів в умовах діалектного оточення // Педагогіка і психологія. — 1998. — № 3. — С. 179—184.

7.Климова К. Я. Готуймо майбутніх учителів початкових класів до роботи в умовах діалектного оточення // Початкова школа. — 2000. — № 1. — С. 52—53.

8.Лемтюгова В. П. Українсько-білоруський словник. — М.: Вышэйшая школа, 1980.

9.Лисенко П. С. Словник поліських говорів. — К.: Наук. думка, 1974.

10.Матвіяс І. Г. Українська мова і її говори. — К.: Наук. думка, 1990.

11.Никончук М. В. Лексичний атлас правобережного Полісся. — К.; Житомир: Незалежний iнститут екологiї Полiсся, 1994.

12.Новий російсько-український словник: 50 000 слів. — К.: Аконіт, 1997.

13. Новий тлумачний словник української мови: У 3 т.: 42 000 слів / Укладачі В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. — Вид. 2-ге, випр. — К.: Аконіт, 2004. — (Нові словники).

14.Польсько-український словник. — К.: Видавництво АН УРСР, 1958—1960. — Т. 1—2.

15.Симоненкова Л. М. Вивчення фонетики і морфології в умовах місцевих говорів. — К.: Рад. школа, 1981.

16.Словник української мови: в 11 т. / І. К. Білодід та ін. — К.: Рад. школа, 1989.

17.Словник староукраїнської мови XIV—XV ст. / За ред. Л. Л. Гумецької. — К.: Наук. думка, 1977—1978.

18.Ткачук П. Засвоєння учнями орфоепічних норм в умовах місцевих говірок // Укр. мова і літ. в шк. — 1973. — № 6. — С. 73—76.

19.Чесько-український словник. — К.: Наук. думка, 1988—1989.

20.Щерба Л. В. Современный русский литературный язык: Избранные работы по русскому языку. — М., 1957.

Проблемні питання

1.Доведіть правильність своєї думки щодо необхідності вивчення в початковій школі основ лексикології.

2.У чому полягає розвивальне значення вивчення лексикології на уроках рідної мови?

190