Таке паралельне відмінювання іменників з різними за характе­ром відмінковими закінченнями, зіставлення їх сприяє свідомому закріпленню матеріалу, демонструє наочно, в яких випадках можна скористатися підстановкою­ іменника іншого роду, щоб правильно визначити­ відмінок.

На підсумкових уроках у 4 класі слід систематично застосовувати повний морфологічний розбір іменників­ . Для цього найкраще використовувати речення, взяті зі зв’язних текстів, де іменники вжито в різних числових і відмінкових формах. Наводимо таблицю морфологічного розбору іменників, узятих із речення:

У ставку під комишами гуляла срібляста зграйка маленьких рибок.

	Слово	Початкова	Рід	Число	Відмінок­	Член
		форма				речення
	У ставку	ставок	ч. р.	одн.	м.	другорядний­
	під коми­шами	комиш	ч. р.	мн.	О.	другорядний­
	зграйка	зграйка	ж. р.	одн.	Н.	підмет
	рибок	рибка	ж. р.	мн.	Р.	другорядний­

Зауважимо, що до такої таблиці слід записувати іменники разом з прийменниками, які до них відносяться­ . Молодші школярі мають засвоїти, що початковою формою кожного іменника є форма називного відмінка однини (за винятком іменників, які вживаються тільки у формі множини: сани, сіни тощо). Ця форма потрібна для визначення роду, а за змінною формою в реченні визначається число і відмінок. Практичне значення­ опрацювання граматичних категорій іменника полягає в засвоєнні учнями правопису відмінкових закінчень іменників. Слід привчати учнів до необхідності­ доводити спосіб написання того чи іншого­ відмінкового закінчення. Інколи доводиться чути таке «доведення»: «У слові учневі треба писати -еві»; або: «...треба писати -еві, бо це давальний відмінок». Такі відповіді тільки констатують факти, не даючи їм належного пояснення. Добре, коли під час пояснення правопису ненаголошених закінчень іменників учні спираютьсянанаголошенізакінченняв іншихіменниках­ ,подібнихзаморфологічною будовою. Наприклад: «У слові учневі треба писати -еві, бо боєць — бійцеві, взірець — взірцеві».

Методика вивчення прикметника

Прикметник. Вивчення прикметника в початкових класах передбачає такі цілі:а)усвідомленняучнямизначенняприкметникав мовіі мовленніякважливого виражального засобу і збагачення їхнього словникового­ запасу прикметниками; б) засвоєння основних граматичних­ форм прикметника і вживання їх у власному мовленні; в) вироблення навичок правопису закінчень прикметників.

Формування граматичного поняття «прикметник» у 1—4 класах відбувається поступово:

1клас:ознайомленнязісловами—назвамиознак,постановкадослівпитання який? яка? яке? які?, співвіднесення слова і зображення відповідної ознаки;

2 клас: слова, що відповідають на питання який? яка? яке? які? (прикметники); утворення словосполучень іменників з прикметниками; добір до відомих предметів відповідних ознак;

207

3 клас: уявлення про прикметник як частину мови, зв’язок прикметників з іменниками;змінюванняприкметниківзародамитачисламиу сполученніз іменником; спостереження за вживанням прикметників у текстах; використання прикметників в усному і писемному мовленні;

4 клас: розвиток умінь упізнавати прикметники в тексті, спостереження за їх роллюв мовленні,вживанняу процесіпобудовивисловлювань;відмінюванняприкметників у сполученні з іменниками; вимова і написання закінчень у прикметниках; вимова і написання найуживаніших прикметників на -ський, -цький, -зький.

Прикметник — назва ознаки предметів­ . Потрібно докласти чимало зусиль, щоб учні усвідомили­ це і давали визначення прикметника як частини мови, не механічно завчивши правило, а розуміючи істинне значення слова озна ка, яке в дошкільному спілкуванні ними не вживалося.

У період навчання грамоти (1 клас) активно поповнюється словниковий запас учнів прикметниками, які належать до різних семантичних груп. Діти мають дізнатися, що для характеристики предметів з різних сторін (розміру, кольору, смаку, форми, матеріалу, призначення) використовуються слова — назви ознак, які відповідають на питання який? яка? яке? які?. З цією метою вчитель організовує спостереження за лексичним значенням прикметника та питаннями, на які він відповідає.

Співвіднесенню ознаки предмета і слова, яке її називає, сприяють такі зав­ дання:

1.Розгляньте м’яч. (Учитель демонструє малюнок чи предмет.) Який він за кольором (розміром, формою, матеріалом)? Назвіть ознаки інших м’ячів.

2.Розгляньте малюнки. Назвіть, якого кольору овочі, фрукти. (Учитель пропонує учням зразок: Помідор (який?) червоний.)

Цінними є вправи на впізнавання предметів за певними ознаками та добір назв предметів до цих ознак, наприклад:

— Упізнайте, про що або про кого я кажу.

Білокора, висока, струнка, кучерява — …(береза). Рідна, мила, дорога, ніжна, найкраща — …(мама) та ін.

—Розгляньте малюнки (чи предмети). Виберіть предмет, про який ви хочете розповісти. Перелічіть його ознаки, щоб за ними можна було відгадати цей предмет.

Ефективною є робота із загадками, використання яких сприяє не тільки розвитку спостережливості, а й збагаченню словника учнів прикметниками та формуванню вмінь використовувати їх у процесі спілкування. Визначенню ознак предметів, явищ слугує відгадування загадок з одночасним використанням сюжетних чи предметних малюнків:

—Відгадайте загадку.

Я вухатий ваш дружок, в мене сірий кожушок. Куций хвостик, довгі вуса, я усіх-усіх боюся.

(Заєць)

— Які слова — назви ознак зайця допомогли вам упізнати цю тваринку? На ознаку чого вказує слово куций? Як іще можна назвати заячий хвостик? Чому про зайчика сказано вухатий? А чи можна так сказати про котика? Які слова із цієї загадки варто використати, описуючи котика? Як опишете його хвіст?

208

Доцільно практикувати і вправи на порівняння предметів, явищ, наприклад:

— Назвіть предмети, зображені на малюнках. Чи схожі між собою яблуко і груша? Які плоди схожі за формою? Чим відрізняються яблуко і вишня? А сливи й абрикоси?

Така робота допомагає першокласникам співвідносити слово й ознаку предмета.

ТекстиБукварямістятьсполученняіменниківз прикметниками,окреміз яких яскраві, образні, вжиті в художніх авторських текстах Т. Шевченка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, Л. Костенко, П. Воронька, С. Черкасенка, В. Сухомлинського, у творах усної народної творчості. Вони мають стати предметом уваги учнів у процесі їх читання. Це зокрема: казковий світ, зелені смерічки, барвиста веселка, дивне коромисло, висока та крута гора, гречаний лан, липовий гай, пекуче сонце, срібний іній, безкраї лани, широкий Дніпро, ярочки зелененькі, вишневі сади,материнськамова,хатинатеплесенька,дитинамалесенька,серпикизолоті, женчики молоді та ін.

На різних сторінках Букваря учні прочитають назви кольорів (білий, чорний,

зелений, червоний, коричневий, синій, блакитне, срібний), які доцільно ввести у сполучення з різними іменниками.

У 2 класі продовжується робота над лексичним значенням прикметників та питаннями,наяківонивідповідають.Аналізмалюнків,мовногоматеріалупоглиб­ лює знання учнів про те, що ознаки предметів різноманітні і можуть характеризувати предмети за кольором, смаком, величиною, висотою, шириною, глибиною, матеріалом, з якого вони виготовлені, тощо. Пропонуючи учням різні завдання, пов’язані з прикметниками, учитель повинен частіше вводити в речення вираз «назва­ ознаки», «ознаки, прикмети предмета»:

—Доберіть прикметники — назви ознак предметів за смаком (кольором, формою, величиною, матеріалом­ ).

—Назвіть різні ознаки яблука. Запишіть прикметники­ — назви цих ознак

(яблуко червоне, рум’яне, запашне, солодке, велике, смачне, спіле).

Якими ознаками квітка маку відрізняється від квітки ромашки?

Звертаємо увагу на те, що за навчальними програмами (видання 2006 р.) у 2 класі вводиться термін прикметник, який протягом усього часу опрацювання цієї частини мови вживається паралельно з розгорнутим визначенням — слова — назви ознак предметів.

Засвоєння молодшими школярами прикметника, як і інших частин мови, у 3 класі, уміння розпізнавати його в мовленні, в тексті ґрунтується насамперед на усвідомленні­ лексичних ознак цієї частини мови, на вмінні правильно поставити до неї граматичне питання, а також­ на врахуванні формально-граматичних ознак (характерні закінчення, зв’язок у реченні з іменником, роль другорядного члена речення).

З метою формування і закріплення навичок виявляти­ прикметники з-поміж інших частин мови і в тексті доцільно продовжити лексикологічні вправи на кла­ сифікацію слів за лексико-граматичними розрядами. Найкраще використовувати для цього зв’язні тексти такого типу:

Біля нашої школи росте сад. Його садили учні протягом кількох років. Керували роботою вчителі і садівник. Школярі­ дбайливо доглядають молоді садові деревця. Тепер шкільний садок дає хороший урожай.

209

(Списати текст і підкреслити спільнокореневі слова. Поставити­ до них питання, визначити, які це частини мови).

Для усвідомлення учнями значення прикметника в мові і мовленні, цілеспрямованого, вмотивованого збагачення­ їхнього словникового запасу прикметниками доцільно запропонувати їм порівняти два художні описи­ , в одному з яких опущено прикметники:

На полі На рокотання тракторів травень відповів ударами грому і дощем.

«Так-так-так. Так-так-так»,— лопотіли краплинки­ . А тоді — сонце, а тоді — тепло і радість.

Заквітчаний цвітом, обходить­ травень нашу землю, в усі куточки зазирає.

За Галиною Демченко

На полі На дружне рокотання тракторів травень відповів лункими ударами грому і весе-

лим дзвінким дощем.

«Так-так-так. Так-так-так»,— лопотіли теплі рясні краплинки. А тоді — сонце, а тоді — лагідне тепло і радість.

Заквітчанийніжнимпахучим­ цвітом,обходитьтравеньнашуземлю,в усікуточки зазирає.

Галина Демченко

Порівнявши ці описи, учні доходять висновку, що прикметники повніше характеризують предмети, явища­ природи, допомагають уявити їх такими, якими вони є насправді. Прикметники роблять нашу мову яскравою, образною і точною. У підручниках з рідної мови широко використано цей прийом, щоб учні краще усвідомили виражальні можливості прикметників­ у мовленні. Наприклад, у 3 класі для виконання (у групах) запропоновано прочитати текст і поміркувати­ , чи можна точно визначити, в яку пору року відбувається дія. На місці можливих прикметників — пропуски.

Одного ... ранку Івась пішов на прогулянку. Іде ... лісом. Навколо про щось стиха шумлять ... дерева. А он ... галявина­ . На ній — ... трава, через ... галявину простелилась ... доріжка. Куди вона веде? Мабуть, до ... озера. Саме його й шукає Івась.

Різні групи учнів заповнюють пропуски відповідни­ми прикметниками, у результаті чого текст може набути­ весняного, літнього або осіннього колориту.

Упочатковихкласахвивчаютьсяосновніграматичні­ категоріїприкметника — рід, число (3 клас), відмінок (4 клас).

Наші спостереження­ показують, що досить часто властивість прикметника­ змінюватися за родами, числами і відмінками учні помилково переносять на іменник. Тому вчитель має запобігати таким помилковим твердженням, наголошуючи­ на тому, що іменники, на відміну від прикметників­ , мають постійний рід, а при-

кметники зміню­ються за родами залежно від роду іменника, з яким вступають у зв’язок (зелений капелюх, зелена хустка, зелене пальто), що число і відмінок прикметника­ також залежать від іменника.

Засвоєнню цих категорій має передувати вивчення у 3 класі теми «Зв’язок прикметників з іменниками».

У процесі спостережень важливо показати учням, що прикметник залежить від іменника, бо вказує на його ознаки. Оскільки засобом вираження зв’язку є закінчення, то основну увагу молодших школярів під час аналізу мовного матеріалу потрібно зосередити саме на зміні закінчень прикметників у сполученні з іменниками різного роду і відмінка.

210

Перед роботою над віршем Л. Первомайського «Срібні дерева» доцільно запропонувати додати до іменників прикметники відповідно до питань: дерево (яке?) срібне, дерева (які?) …, на деревах (яких?) …, деревами (якими?) …, деревом (яким?) … тощо.

— Діти, на що вказують прикметники? Що відбувається з прикметником, коли змінюється іменник, з яким зв’язаний прикметник? Що нам підказує, як саме треба змінити прикметник? Спробуйте пояснити, від якої частини мови завжди ставимо питання до прикметника.

Зметою закріпленнявивченогослідпропонувати завдання:виділити з речень словосполучення іменників з прикметниками; дібрати прикметники, які характеризують предмет з різних сторін, до пропонованих іменників, ставлячи відповідні питання;удосконалититекстшляхомдоборуприкметниківдоіменників;відгадати загадку, дібрати до відгадки прикметники, ставлячи питання від іменника; розглянути малюнки, дібрати прикметники для опису зображених тварин; скласти загадку про предмет з використанням прикметників, які характеризують предметвідгадку.

Завдання такого типу сприятимуть засвоєнню учнями того, що прикметники в реченні зв’язані з іменниками, бо вказують на ознаки предметів, питання потрібно ставити від іменника до прикметника.

Вивчення теми «Змінювання прикметників за родами. Родові закінчення прикметників» передбачає засвоєння молодшими школярами такого матеріалу: прикметники змінюються за родами у сполученні з іменниками в однині; рід прикметників можна визначити за родом іменників, з якими вони зв’язані, за поставленим питанням (який? яка? яке?), за закінченням; прикметники у множині за родами не змінюються.

Спостереження учитель організовує за словосполученнями іменників різних родів з однаковим прикметником:

ліс (який?) зелен…	(-ий)	олівець (який?) син… (-ій)
трава (яка?) зелен… (-а)		фарба (яка?) син…	(-я)
поле (яке?) зелен…	(-е)	небо (яке?) син…	(-є)

— Прочитайте сполучення іменника з прикметником, додаючи закінчення. Що ви помітили? (Прикметник той самий, а закінчення різні.)  Хто здогадався, чому?  З іменниками якого роду зв’язані прикметники? На які питання вони відповідають? Що свідчить про те, що прикметники змінюються за родами? Спробуйте зробити висновок, від чого ж залежить рід прикметника.

Післямовнихспостережень,виконаннярядувправучнімаютьдійтивисновку,

щокоженприкметникможенабуватиформчоловічого,жіночогоабосереднього­ роду залежно від іменника, з яким він зв’язаний у реченні; прикметники чоловічого роду відповідають на питання який?, жіночого — яка?, середнього — яке?; усі прикметники чоловічого роду в називному­ відмінку мають закінчення -ий, -ій, жіночого роду — -а, -я, середнього роду — -е, -є; прикметники у множині за родами не змінюються.

Важливо допомогти учням засвоїти послідовність визначення роду прик­ метників:

а) знайти іменник, з яким зв’язаний прикметник; б) визначити рід іменника; в) за родом іменника визначити рід прикметника.

Засвоєння учнями теми «Змінювання прикметників за числами у сполу-

ченні з іменниками» спирається на актуалізацію знань про змінювання іменни-

211

ків за числами. Для сприймання та первинного усвідомлення матеріалу вчитель організовує пошукову діяльність третьокласників, спрямовану на аналіз мовних фактів та формулювання власних висновків.

Спостереження можна провести за словосполученнями такого типу:

Однина	Множина
жовтий листок	жовті листки
жовта груша	жовті груші
жовте яблуко	жовті яблука
синій олівець	сині олівці
синя квітка	сині квітки
синє відро	сині відра

— Прочитайте словосполучення лівої колонки. У якому числі в них вжито іменники? На які питання відповідають прикметники, зв’язані з ними? Які мають закінчення? А в якому числі вжито іменники другої колонки? На які питання відповідають прикметники, зв’язані з іменниками другої колонки? Які мають закінчення? У якому числі може стояти прикметник? Від чого це залежить?

Попрацюйте в парах! Спробуйте один одному дати поради, як правильно визначати число прикметника. (Слід визначити число іменника, з яким цей прикметник зв’язаний).

У процесі осмислення вивченого, узагальнення і систематизації знань допомагаємо учням зрозуміти, що категорія числа прикметників не самостійна, а повністю залежна від іменника, що в однині прикметники змінюються за родами, а в множині — за родами не змінюються, усі відповідають на питання які? і мають закінчення -і.

Ефективними щодо цього є різноманітні навчальні завдання, наприклад:

1.Що відбувається з прикметником, якщо змінюється іменник, з яким він зв’язаний?

2.Виписати сполучення іменників з прикметниками, ставлячи питання до прикметників. Позначити закінчення прикметників та визначити число.

3.Прочитати текст. Поставити прикметники в потрібній формі.

4.Утворити словосполучення, добираючи до кожного іменника прикметник. Визначити число та рід прикметників в однині.

5.Знайтиприкметник,ужитийвусіхтрьохродах;виписатийогоразомз іменниками, з якими він зв’язаний.

Для учнів 4 класу новим є матеріал про відмінювання прикметників, їх вимову і написання.

Як правило, учні відмінюють прикметники разом з іменниками. Проте на уроках закріплення доцільно практикувати і відмінювання прикметників різного роду­ без іменників. Своєрідним показником сформованості вмінь відмінювати прикметники, навичок правопису їх відмінкових закінчень є спроможність учня записати(назвати)підрядвідмінковізакінченняподаногоприк­метника(чорний —

-ий, -ого, -ому, -ий, -им, -ому; синя — -я, -ої, -ій, -я, -ою, -ій). Але відмінок при-

кметника в реченні завжди визначається за відмінком іменника.

Правопис ненаголошених відмінкових закінчень перевіряється зіставленням з наголошеним закінчен­ням подібних за формою прикметників (веселим — закінчення -им, бо дорогим), а також з наголошеним закінченням питального слова

(якій? — широкій, довгій, хорошій).

212

У множині прикметники всіх родів мають однакові закінчення, оскільки рід прикметників у множині не розрізнюється. Для правильного написання закінчень прикметників у множині добрим орієнтиром для учнів слугуватимуть питання до прикметників, поставлені від іменників, з якими вони зв’язані в реченні в різних відмінках: поля (які?) широкі; по стежинах (яких?) лісових; ранками (якими?) зимовими.

 Учні мають твердо засвоїти правило, що в називному відмінку множини­ , незалежно від кінцевого приголосного основи, усі прикметники мають однакове закінчення — -і. Кінцеві приголосні основи перед закінченням -і замінюються м’якими або пом’якшеними (чорний — чорні, хороший — хороші).

Що ж стосується­ правопису прикметників у сполученні з імен­никами в місцевомувідмінкумножини,товчительмаєзапобігатидоситьпоширенимпомилкам у вживанні учнями форм під впливом російської мови — «по широким полям», «по глибоким річкам», замість по широких полях, по глибоких річках.

Робота над вивченням прикметника, безумовно, містить великі можливості длязбагаченнялексичногозапасумолодшихшколярів,формуваннявміньвизначати функцію прикметників у мовленні, замінювати їх синонімами, використовувати цю частину мови під час побудови висловлювань різних типів, зокрема описів. Ефективністьїїзначнопідвищиться,якщоосмисленнятазакріпленняграматичних понять здійснювати на матеріалі тексту. На таку роботу орієнтують і підручники з рідноїмови.Так,у 4класіучнямзапропонованозіставитихудожнійописзимової ночі(ЄвгенаГуцала)з цимсамимтекстом,у якомуопущеноприкметниковіформи. Інша вправа пропонує зіставити науково-популярний опис осінньої ночі з художнім авторським описом Панаса Мирного. Висновки, які роблять учні щодо ролі прикметників у мовленні, зокрема в художньому, переконливі і, головне­ , слугують важливим орієнтиром для учнів у їхніх власних творчих роботах і безпосередніх висловлюваннях на різних уроках.

У процесі закріплення мовних знань необхідно пропонувати завдання, які готують учнів до формування комунікативних умінь: спостереження за функцією прикметниківу текстах;конструюваннясловосполучень,речень;побудоватекстівописів науково-популярного та художнього стилів і цілеспрямоване використання в нихприкметників.Подібнізавданнясприяютьствореннювідповідногомовленнєвого середовища і вимагають побудови зв’язаних монологічних висловлювань.

Cлід зазначити, що в художній мові прикметники дуже часто вживаються не тільки в прямому, а й у переносному значенні. Щоб дитина могла правильно їх зрозуміти, вона має навчитися користуватися прикметниками, вжитими в прямому значенні, добре уявляти якість відповідного предмета, який характеризується тим чи іншим прикметником. Не побачивши, наприклад, речей­ , виготовлених зі срібла, не знаючи їх кольору, учні не зможуть правильно сприйняти вірш Леоніда Первомайського «Срібні дерева» (Рідна мова, 3 клас, ч. ІІ, вправа 88), у якому прикметник срібний багато разів вжито в переносному значенні:

Срібні дерева

Срібні дерева,	Срібні у синьому
срібне гілля,	небі хмарки,
сріблом пухнастим	в срібних заметах
вкрита земля.	срібні стежки.
Срібний-пресрібний
ліс приберіг
білочці срібній	Леонід Первомайський
срібний горіх.

213