Для належного сприйняття багатьох художніх текстів учні мають добре усвідомлюватирізницюміжвиразамисрібналожка(зробленазісрібла)і срібнахмарка

(неначе зі срібла); золота монета і золота осінь; ласкава мама і ласкаве сонце.

З цієїпричинипередурокамиграматикинавивченняприкметникамаютьставитися не тільки суто мовні, граматичні цілі, а й мовленнєві, пов’язані з формуванням в учнів образного­ мовлення, увиразненого прикметниковими формами, вжитими не тільки в прямому, а й у переносному­ значенні. Ці знання про прикметник, здобуті учнями на уроках рідної мови, мають активно закріплюватися­ на уроках читання, образотворчого мистецтва­ , музики і співів, в опрацюванні предмета «Я і Україна». Для ілюстрації наведемо приклади усних вправ, які виконують учні 2 класу на уроках читання ще до вивчення на уроках мови теми «Слова — назви ознак предметів».

1.Подумай і назви слова, що, на твою думку, білі-білі, як конвалії квітки, та

лагідні, як усміх ранку.

2.Закінчи речення: Лисиця хижа, улеслива, а їжак... .

3.Зверниувагунатаківислови:золотавашкорин­ка,золотезерно,в золо­тому колосі, на стеблині золоченій, золоте проміння, золоті руки. У якому значенні

вжито виділені слова?

4.Дослова ясне доберислова,близькізазначенням,адослова чорна —слова з протилежним значенням.

Вправи на добір прикметників, близьких і протилежних­ за значенням, заміну одного прикметника іншим, що набагато точніше характеризує певний предмет, явище, пояснення прикметників, ужитих у тексті в переносному значенні, сприяють увиразненню мовлення молодших школярів, забезпечують комунікативний­ , функціональний підхід до початкового вивчення рідної мови.

Методика вивчення займенника

Займенник. Ще до початку шкільного навчання діти практично­ використо­ вують займенники, правильно вживають­ їх у мовленні. У першому класі ці навички закріплюються в процесі опрацювання букварних і післябукварних текстів. У 2 і 3 класах, як уже зазначалося­ вище, учні вчаться підставляти займенники (без уживання термінів) до іменників для правильного визначення­ їх роду і числа, і тількив 4класівонивпершеознайомлюютьсяіззайменникомякчастиноюмови. Цейпроцесмаєнаметінасампередформуванняі розвитокв учнівкомунікативних умінь, а також ознайомлення­ із засобами міжфразових зв’язків у тексті, тобто зі стилістичною метою уникнення у висловлюваннях­ зайвих повторень того самого слова.

Вивчаючи займенник як частину мови, учні мають оволодіти такими вміннями:

—упізнавати серед слів займенники, які вказують на предмети, їх ознаки, кількість, але не називають їх;

—ставити питання до займенників;

—упізнавати на слух і в текстах особові займенники;

—пояснювати їх лексичне значення, роль у реченні;

—відмінювати особові займенники за зразком; користуватися навчальною таблицею для визначення відмінків займенників у реченні;

—дотримуватись правила вживання займенників з прийменниками;

—будувати словосполучення і речення з особовими займенниками;

—використовувати займенники для зв’язку речень у тексті з метою уникнення лексичних повторів.

214

Даючи визначення займенника як частини мови, підручник «Рідна мова» для 4класузазначає,щозайменникитількивказуютьнапредмети,їхознаки,кількість, але не називають їх. Вони за своїм лексичним значенням співвідносяться насамперед з іменниками (звідси й назва­ цієї частини мови — «замість імен»), наприклад, іменники хлопчик, кінь, камінь, гнів можна замінити в реченні займенником він;

з прикметниками (допитливий, сильний, важкий, справедливий можна замінити займенником такий); з числівниками (два, шість, десять­ можна замінити займенником стільки). Тому займенники відповідають на ті самі питання, що й частини мови, замість яких вони вживаються (хто? що? який? яка? яке? які? скільки?).

Вивчення теми «Займенник як частина мови» учитель може здійснити, використовуючи спостереження та евристичну бесіду за таким мовним матеріалом:

Вона дуже гарно малює. Її роботи викликали захоплення у відвідувачів виставки­.

— Прочитайте речення. Про кого в них мовиться? Чому не можна точно сказати, про кого говориться? Які слова можна підставити замість вона ? (Мама,

бабуся, сестричка, школярка, учителька та ін.) До якої частини мови вони нале-

жать? Отже, замість якої частини мови вжито слово вона ? На яке питання воно відповідає? А чи можна віднести це слово до іменників? Чому не можна? (Слово вона не називає ні конкретний предмет, ні особу.) Назвіть інші слова, якими ми можемо замінити іменники, наприклад, батько, ліс, земля, школа, поле, море та ін. Спробуйте скласти речення зі словами він, вона, воно, вони. Чи змогли ми визначити, про кого чи про що ви говорите? Чому не змогли?

Учитель допомагає учням зробити висновок, що слова він, вона, воно, вони конкретно не називають ні особу, ні предмет, хоч і відповідають на питання хто? що?. Запитання учителя «Замість якої частини мови ми вживали слова він, вона, воно, вони?» підводить дітей до засвоєння нового терміна — займенник.

Практичне завдання вивчення особових займен­ників у початковій школі полягає в тому, щоб учні добре усвідомили значення кожного займенника: я — той, хто говорить про себе; ти — той, до кого співрозмовник­ звертається; він, вона, воно, вони — особи, про яких ідеться, але вони можуть бути присутні й відсутні при цьому; ми — група осіб, до якої входить і той, хто говорить.

Для усвідомлення учнями того, що особові займен­ники можуть уживатися не тільки замість певної особи чи конкретного предмета, а й замість будь-яких імен­ників, потрібно проаналізувати речення, в яких той самий займенник замінює різні іменники:

—Я подарував мамі коробку для рукоділля,— похвалився­ Володя.

—А я вишила хустинку,— сказала Оленка.

Або:

— Ти, Васильку, тримай деревце рівно, а ти, Миколко, засипай його коріння землею,— пояснював садівник.

Учні доходять висновку, що в поданих реченнях особові займенники я, ти вказують на різні особи: у першому випадку — на Володю і Оленку, а в другому — на Василька і Миколку.

Граматичний матеріал «Займенники 1-ї, 2-ї, 3-ї особи однини і множини»

підлягає засвоєнню в результаті запам’ятовування, тому вчитель, використовуючи повідомлення, демонстрацію таблиці (зразок її вміщений у підручнику), організовує сприймання учнями потрібної інформації. Після колективної роботи за таблицею учитель підсумовує, що особові займенники бувають 1-ї, 2-ї, 3-ї особи однини і множини: 1 — я, ми; 2 — ти, ви; 3 — він, вона, воно, вони.

Для запам’ятовування цієї інформації слід практикувати завдання на визначенняособиі числазайменниківз опороюнатаблицюта,самостійно,наназивання

215

всіх займенників в однині чи множині та займенників конкретно зазначеної особи. Ефективною є робота в парах (добір та впізнавання займенників певної особи, визначення числа), у малих групах (ігри «Хто швидше додасть займенники в таблицю?», «Утворіть колонки займенників за особами (або числами)», «Упізнайте займенники відповідно до того, на що вони вказують»).

Досить складно навчити молодших школярів стилістично правильно вживати особові займенники в реченні, тексті. Спостереження за дитячим усним мовленням­ , аналіз письмових робіт показують, що в учнівських висловлюваннях і творчих роботах найчастіше­ трапляються стилістичні помилки трьох видів: уживання займенника в реченні без називання відповідного предмета в попередньому реченні, на який цей займенник указує;недоречне вживання займенника­ безпосередньо після іменника (наприклад, на запитання вчителя «Що означають дієслова?» чуємо таку відповідь: «Дієслова, вони означають дію предмета­ »); невиправданеповторенняв текстітихсамихіменників.Роботи(тексти)з такими недоліками обов’язково треба аналізувати в класі, залучаючи до їх редагування всіх учнів. і робити це необхідно не тільки в межах тих годин, які відводяться на вивчення займенника­ , а постійно. Корисними є колективні вправляння­ учнів (в окремих випадках — робота в групах, у парах) у стилістичному вдосконаленні текстів, пропонованих­ учителем. Наприклад:

Йому допоможуть

Василько довго хворів. У нього було запалення легенів. Товариші зустріли його в класі радо. Розповіли йому всі новини. На уроці він переконався, що йому бракує знань. Він не міг розв’язати задачу «на зустрічний рух». Учителька підійшла до нього і сказала, що вона і товариші йому допоможуть­ . На серці у нього стало легко і радісно­.

Працюючинадподібнимитекстами(колективнотаіндивідуально),учнівчаться використовувати особові займенники в мовленні, у зв’язних висловлюваннях, розуміти їх роль у мові й мовленні, уникати зайвих повторень­ тих самих слів. Така робота виховує в учнів мовне чуття.

Засвоєння учнями правопису відмінкових форм осо­бових займенників вимагає уваги до таких двох моментів:  написання ненаголошених голосних у відмін­ кових формах (мене, мені, на мені, тебе) та  вживання займенників він, вона, воно, вони в непрямих відмінках з приставною літерою н чи без неї. Слід звернути увагу учнів на те, що і в займенниках ненаголошений голосний може перевірятися іншою його формою, де цей звук стоїть під наголосом (мені — до ме не, тебе — до те бе).

Вживання звуків [н], [н´] на початку відмінкових форм: у нього, на ньому, без неї, у ній, до них, за ним пов’язане з правописом займенників у сполученні з прийменниками. Умінню правильно вживати ці займенники після прийменників сприятимуть такі вправи­:

1. Зміни подані займенники, як того вимагають прийменники. Запиши сполучення займенників з прийменниками.

Без (я) (він) (вона) (вони).

2. Спиши текст. Займенники, що в дужках, постав у потрібному відмінку. Підкресли займенники з початковим­ н.

Жнива

Широко розкинулося пшеничне поле. По (воно) ходять степові кораблі — комбайни. Ось один з (вони) підходить до (ми). Хиляться і падають під ножами важкі

216

зрілі колоски. Мить — і золоте зерно висипалося в бункер комбайна. А з (він) збіжжя пливе у кузов автомашини, яка рухається поряд.

Комбайни не зупиняються цілий день. А від (вони) одна за одною від’їжджають машини з добірним пшеничним зерном.

Вивчаючи займенники, учні вперше дізнаються про те, що в ролі підмета, крім іменника, може виступати інша частина мови. Складання речень з особовими зай­менниками, синтаксичний аналіз цих речень переконує­ учнів, що особові займенники в реченні можуть виступати в ролі головного (підмета) і другорядних членів, що в реченні вони відповідають на ті самі питання, що й іменники, замість яких вони вжиті. Відомості, одержані учнями 4 класу про особові займенники­ , активно закріплюються в процесі вивчення наступної частини мови — дієслова.

Методика вивчення дієслова

Дієслово. Система вивчення дієслова передбачає ознайомлення молодших школярівіз граматичнимиознакамицієїчастинимовитаформуваннянавичокуживання дієслів у мовленні. Дієслово вивчається в усіх класах початкової школи:

1 клас: ознайомлення зі словами — назвами дій; постановка питання що робить? що роблять?; співвіднесення слова і дії;

2 клас: слова, які відповідають на питання що робити? що зробити? що робив? що буде робити? (дієслова);

3 клас: загальне поняття про дієслово як частину мови; зв’язок дієслова з іменником; неозначена форма дієслова; значення дієслова в мові й мовленні; змінювання дієслів за часами; правило написання не з дієсловами; використання дієслів у власних висловлюваннях;

4 клас: узагальнення і розширення знань про дієслово як частину мови; неозначена форма дієслова (початкова форма); змінювання дієслів за особами і числами в теперішньому і майбутньому часі; І і ІІ дієвідміни дієслова; особові закінчення дієслів І і ІІ дієвідмін; дієслова на -ся (літературна вимова і правопис); використання дієслів в усних і письмових висловлюваннях різних типів.

Робота над словами — назвами дій уже в 1—2 класах є підготовкою до формування в учнів поняття­ про дієслово як частину мови, яка істотно відрізняється від іменника, прикметника і займенника­ не тільки своїм лексичним значенням, а й формально­ -граматичними ознаками (категоріями). Тому, навчаючи­ школярів знаходити в тексті дієслова, слід спиратися як на їх лексичне значення, так і на властиві­ їм граматичні ознаки (закінчення, суфікси, вказівку на час виконання дії, зв’язок з іменниками). У зарахуванні слова до категорії дієслів не можна орієнтуватися виключно на позначення ним дії чи стану, оскільки це може призводити до помилок:додієслівможебутивіднесеноі багатовіддієслівнихіменників,щотакож є назвами опредмечених дій (біг, крик, ходіння, плавання, читання, штурм).

Загальне уявлення про слова — назви дій починає формуватися з добукварного періоду навчання грамоти. Вправи з дієсловами мають органічно включатися в роботу з розвитку навичок мовленнєвої діяльності, засвоєння першокласниками знань про мову та вироблення у них мовних умінь. Діти користуються дієсловами, відповідаючиназапитанняучителязатекстомчималюнкомтабудуючизапитання, відтворюючи діалоги з прослуханих чи прочитаних казок і розповідей, переказуючи невеликі прослухані тексти, повторюючи зразки зв’язних висловлювань, запропонованих учителем, тощо.

Відповідної уваги потребують окремі сполучення дієслів з іменниками, вжитими в текстах Букваря, які доцільно активізувати у творчому мовленні дітей

217

у процесі опису природних явищ, наприклад: тане сніжок, оживає лужок, дощ поливає, липа цвіте, жито поспіває, спустіли поля, мокне земля, віхола гуляє.

 Важливо,щобучніпомічализв’язокміжтим,щословоназиваєдіюі відповідаєнапитаннящоробить?щороблять?.З цієюметою,організовуючинавчальну діяльність дітей за малюнками, сторінками букваря, зошита для письма і розвитку мовлення, учителеві слід пропонувати такі завдання: 1. Хто зображений на малюнку? Що роблять діти? 2. Герої якої казки завітали до нас? Що вони роблять? Які дії виконує півник? А мишенята? 3. Відгадайте загадку. Які слова — назви дій допомогли нам її відгадати?

Ефективними є завдання на продовження речень: Яскраве сонечко (що робить?) … (світить, гріє, сміється, посилає промінчики). Така робота сприяє диференціюванню іменників та дієслів, а також формуванню в учнів умінь встановлювати між ними взаємозв’язок у мовленні: (хто?) синичка (що робить?) літає; (хто?) зайчик (що робить?) стрибає; (що?) квітка (що робить?) цвіте.

Для ознайомлення з терміном «дієслово» у 2 класі вчитель, наприклад, пропонує розглянути малюнки і сказати, хто що робить. Діти складають речення з двох слів, записуючи за зразком: Дівчинка (що робить?) пише. Хлопчик (що робить?) малює. Спостереження за діями осіб, називання слів — назв дій предметів та постановка до них питань дає можливість учням переконатися, що слова, які називають дії предметів, відповідають на питання що робить? що роблять?

що робив? і т. ін.

 У 1 і 2 класах важливо навчити учнів правильно ставити питання до різних граматичних форм, які трапляються в реченнях і текстах, і, навпаки, добирати відповідні дієслівні форми до поставленого дієслівного питання: що робити? —

копати; що зробив? — скопав; що роблять? — копають; що робитимуть? — ко-

патимуть і т. ін. Учитель має брати до уваги те, що дієслова в текстах Букваря вжито в усіх трьох часових формах. Тому, не ознайомлюючи першокласників з граматичнимитермінами теперішній, минулий, майбутній час,доцільновчитиїх ставити до дієслів різного часу, виду, особи і числа, а в минулому часі — і різного роду граматичні питання що робить? що робила? що зробили? що буде робити?

що зробилося? і т. ін. Саме ці вміння слугуватимуть надійним підґрунтям для опрацювання в наступних класах початкової школи таких граматичних­ категорій дієслова, як час, особа, вид, рід і число.

Поступовому засвоєнню учнями різних питань, на які відповідає ця частина мови, сприяють завдання підручників та дібрані вчителем:

1.Знайди в загадках слова, які називають дії предметів. Усно постав до них питання.

2.Запиши назви дій, які відповідають на питання що зробила?. З якими сло-

вами в реченні вони зв’язані?

3.Підкресли слова, які відповідають на питання що робити?.

4.Доповни речення за зразком: Коса (що робить?) косить. Косарі (що роб­ лять?) косять.

5.Зміни ці слова за зразком так, щоб вони відповідали на питання що робив? (що робили?) виконували — (що робив?) виконував.

6.Прочитай. Назви дій, що в дужках, зв’яжи з назвами предметів.

7.До назв явищ природи добери слова, що відповідають на питання що робить?. Запиши утворені речення.

Працюючиу 3класінадтемою«Змінюваннядієслівзачасами»,учнімають навчитися: розрізнювати часові форми дієслів; ставити питання до дієслів різних часових форм; змінювати дієслова за часами у формах доконаного і недоконаного

218

виду (без уживання термінів) за допомогою питань що робить? що зробить? що робив? що зробив?; розрізнювати часові форми дієслів у тексті, використовувати їх у власних висловлюваннях.

Вивчення матеріалу буде ефективним за умови використання евристичного методу. Бесіду доцільно провести на основі особистих вражень дітей, власного досвіду, спостережень за явищами природи, наприклад:

— Діти, що ми робимо зараз на уроці рідної мови? (Читаємо, пишемо, відпо-

відаємо, слухаємо, спілкуємося, вчимося…) На які питання відповідають ці дієсло-

ва? (Що робимо?) А що ми робили на попередніх, минулих уроках? Як потрібно змінити дієслова, щоб розказати про дії, які вже відбулися або відбувалися? Які питання ставимо до цих дієслів? (Що робили?) Що будемо робити на наступних уроках? Поставте питання до дієслів, які називають дію, яка відбудеться після того, як про неї сказали. (Що будемо робити? що робитимемо?)

 Важливо стимулювати учнів до називання різних дій, які вони виконують у момент мовлення, виконували раніше або ще виконуватимуть. Далі, працюючи з підручником, учні складають речення на основі спостережень за змінами в природі про те, що: 1) відбулося вчора; 2) відбувається сьогодні; 3) відбудеться через місяць.

Аналіз мовного матеріалу допомагає учням усвідомити, що дієслова можуть називатирізнідії:1)якавідбуваєтьсятоді,колипронеїговорять;2)якавідбувалася раніше, ніж про неї говорять; 3) яка відбудеться після того, як про неї сказали. Від цього залежить і питання, яке ставимо до дієслова.

Упроцесісприйманнятапервинногоусвідомленнявчительповідомляєучням, що дієслова змінюються за часами (є три часи: теперішній, минулий і майбутній). Оскільки основним орієнтиром визначення часу дієслів для молодших школярів є са ме питання, важливо організувати роботу таблицеюз, в якій уміщено різні граматичні питання, на які відповідають дієслова теперішнього, минулого та майбутнього часу:

Теперішній час

Минулий час

Майбутній час

що роблю? що робиш? що робить? що робимо? що робите? що роблять?

що робив? що робила? що робило? що робили? що зробив? що зробила? що зробило? що зробили?

що буду робити? що робитиму? що будеш робити? що робитимеш? що буде робити? що робитиме? що будуть робити? що робитимуть?

Важливо виробляти в учнів уміння правильно користуватися питанням з метою розпізнавання й утворення часових форм дієслова. Для визначення часу слід навчати дітей вникати у зміст дієслова, правильно ставити до нього питання. Учні рідко помиляються, визначаючи дієслова минулого­ часу, які означають дію, що відбулася давно, і про неї можна лише розповідати, згадувати, але зримого об-

разу вона зараз не викликає. Наприклад: Минула осінь. Хлібороби зібрали з полів урожай. Відлетіли у теплі краї перелітні птахи.

Найчастіше молодші школярі помилково зараховують до форм теперішнього часу ті дієслова минулого часу, які вживаються для опису явищ природи, подій, що вже відбулися, але результати їх продовжують існувати­ і в момент мовлення,

наприклад: Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила... (Т. Шевченко).

219

Уразізарахуваннявжитиху віршідієслівдотеперішнього­ часуслідвимагати від учнів поставити до цих дієслів граматичне питання (що зробила?), яке допома­ гає сприйняти названі у вірші дії як такі, що відбулися в минулому. Учням 3 класу длявизначеннячасудієсловаспочаткуслідпропонуватиречення­ з більшпрозорим відчуттям часу дії і частіше порівнювати різні часові форми між собою. Напри­ клад: Взимку діти спускалися з гірки на санках. Весною­ діти пускають у рівчаках кораблики. Влітку діти купатимуться (будуть купатися) в річці.

Корисно пропонувати учням за допомогою питань (що робить? що робив? що буде робити?) утворювати від неозначеної форми дієслова теперішнього­ , минулого та майбутнього часу і вводити їх у речення­ .

У процесі вивчення теми слід працювати над формуванням в учнів умінь правильно використовувати видо-часові форми дієслів у текстах. Ефективними є завдання на зміну форм дієслів у тексті.

— Прочитайте текст. Дієслова в дужках поставте в потрібній часовій формі. В якому часі слід ужити всі дієслова? Визначте, який це текст — художній чи науковий.

Хóрoше весною в лісі. Берези (розпускати) своє липке листя, (стояти) прозорі, ніби не дерева, а серпанок зелений. Серед них (темніти) міцні ялини і високий ялівець.

Повітря чисте, легке, ялинковою смолою (пахнути), молодим листям, прілою землею. і хор пташиний… А голоси ж які чудові! і флейта (співати), і трель (розсипатися), і чичикання, і пóсвисти.

Євген Чарушин

— Уявіть, що тепер осінь, а ми хочемо розповісти про те, як було в лісі весною. В якому часі необхідно використати дієслова? Змініть текст і прочитайте його. Який висновок можна зробити?

У 4 класі доцільно практикувати різноманітні творчі роботи (перекази, творчі диктанти, диктанти із завданням, твори), спрямовані на засвоєння категорії часу. Можна давати учням такі завдання: розповісти про події, що відбулися раніше, вживаючи дієслова минулого часу; прочитати оповідання, в якому розповідається­ про події, що відбуваються зараз, і переказати­ його зміст, уживаючи дієслова в майбутньому часі, тощо.

Змінюваннядієслівзачисламимолодшішколяріпочинаютьзасвоюватипрактично ще в 1 класі, коли виконують завдання, які вимагають відповіді на питання що робить? що роблять?. Поступово учні узагальнюють свої спостереження: якщо дієслово називає дію одного предмета, воно стоїть в однині; якщо дієслово називає дію двох і більше предметів, воно стоїть у множині.

 У процесі виконання вправ слід орієнтувати учнів на встановлення зв’язку між питанням, на яке відповідає дієслово, формою числа, в якому воно вжите, та закінченням: квітка (що робить?) цвіте — квіти (що роблять?) цвітуть; пташка (що робить?) летить — пташки що( роблять?) летять.

Для формування вмінь розрізняти, визначати, змінювати число дієслів, правильновикористовуватидієсловав мовленніслідпрактикувативправинавстановлення зв’язку між словами в реченні, постановку питань до дієслів, зміну дієслів відповідно до питання, доповнення речень дієсловами у відповідній числовій формі, обґрунтування правильності вживання числової форми дієслова тощо.

У3—4класахшколярівчаться змінюватидієсловаминулогочасузародами

з опороюнанавчальнутаблицютазазразком,ставитидієсловаминулогочасув потрібну родову форму за питанням що робив(-ла, -ло)?, що зробив(-ла, -ло)?.

220

Ознайомлення з цим матеріалом у 3 класі доцільно розпочати з аналізу ­тексту.

Весною ми пішли до лісу. Зійшло сонце. Дихнув легенький вітерець. Усі дерева в лісі заспівали. Кожне дерево співало свою пісню. Береза співала ніжну пісню. Слухаючи її, хотілося підійти і обняти білокору красуню. Дуб співав мужню пісню. Коли ми слухали пісню дуба, нам хотілося бути сильними і відважними.

За Василем Сухомлинським

Учням пропонуємо знайти дієслова минулого часу в однині і визначити, з іменниками якого роду вони зв’язані. Діти переконуються, що дієслова минулого часу, які означають дію одного предмета, можуть зв’язуватися з іменниками чоловічого, жіночого, середнього роду. Учитель пояснює, що від цього залежить і рід дієслова: якщо дієслово минулого часу зв’язане з іменником середнього роду, то воно теж стоїть у формі середнього роду.

 Важливо, щоб учні засвоїли питання та закінчення дієслів різного роду: чоловічий рід — що робив? що зробив?— нульове закінчення; жіночий рід — що робила? що зробила? — закінчення -а; середній рід — що робило? що зробило? —

закінчення -о. Матеріал для сприймання доцільно подати у вигляді таблиці. Закріпленню вивченого сприятимуть такі завдання: визначити рід дієслів

у минулому часі, позначити закінчення; змінити дієслова минулого часу за родами; виписати дієслова минулого часу, утворити від них дієслова жіночого та середньогороду;доповнитиреченнядієсловамивідповідногороду,обґрунтовуючи свій вибір тощо.

Вивчення неозначеної форми дієслова передбачає формування в молодших школярів таких умінь: упізнавати на слух та в письмових текстах неозначену формудієслова;добиратинеозначенуформудодієслів,поданихв іншихформах; використовувати неозначену форму у побудові навчальних текстів-інструкцій, порад.

Роботу над темою «Неозначена форма дієслова» у 3 класі вчитель може розпочати з аналізу запропонованого у підручнику тексту.

Поради лікаря

Вранці корисно робити зарядку. Двічі на день треба чистити зуби. Перед їдою слід мити руки. Шкідливо читати лежачи. Корисно перед сном умиватися і прові-

трювати кімнату.

—Прочитайтетекст.Звернітьувагунавиділенідієслова.Наякіпитаннявони відповідають? Скажіть, чи можна визначити час дії і хто саме її виконує.

Ознайомившись із текстом, учні роблять висновок, що ці дієслова відповідають на питання що робити? що зробити?, не вказують, коли відбувається дія і хто її виконує (ці поради можна адресувати всім нам). Учитель ознайомлює третьокласників з терміном «неозначена форма дієслова», пропонує спробувати пояснити, чому ці дієслова так називаються. Висловитися учням з цього приводу може допомогти віршик:

Не думай, що я неозначена тому, що нічого не значу я. Хоч часу й особи не маю, та дію завжди позначаю.

Для осмислення вивченого доцільно організувати колективну діяльність, спрямовану на побудову опорної таблиці, наприклад:

221

Неозначена форма

Що робити?	Що зробити?
писати	написати
читати	прочитати
малювати	намалювати
співати	заспівати

Це допомагає учням запам’ятати, на які питання відповідають дієслова в неозначеній формі та як закінчуються. Робота над визначенням у підручнику поглиб­ лює знання дітей: неозначена форма закінчується на-ти або -тися, рідше — -ть,

-ться.

 Необхідно,щобучнісприй­малинеозначенуформуякпочатковуформудіє­ слова(4 клас). Слід підкреслити, щосамецюформудієслів наводятьусісловники, з неї потрібно розпочинати розбір дієслова як частини мови. Спостереження показують, що учням нелегко дається правильна постановка питання до неозначеної форми дієслів недоконаного і доконаного виду. Тому роботу над цими формами краще розпочинати­ зі споріднених пар дієслів обох видів. При цьому важливо показати, що форма дієслова, яка відповідає на питання що робити?,— одна, а споріднених, які відповідають на питання що зробити?, може бути кілька, і всі вони утворюються за допомогою різних префіксів зі значенням завершеності дії,

наприклад: співати — заспівати, доспівати, переспівати; чита­ти — прочитати,

дочитати, перечитати. Дієслова, які відповідають на питання що робити? і що зробити?, можуть утворюватися і за допомогою суфіксів з тим самим префіксом: виглядати — вигля­нути. Спочатку дієслівні форми недоконаного і доконаного­ видів вводяться у словосполучення і речення, і тільки після цього учням пропонуються тексти, наси­чені обома цими формами. Наприклад:

Приємно нам вінки плести, у тіні відпочити, цікаве щось розповісти і щось обговорити.

Полоть ділянки, поливать, дерева доглядати, журнали і книжки читати, в цікаву гру пограти.

Н. Забіла

Проаналізувавши дієслова, учні виписують їх у дві колонки залежно від питання, на яке вони відповідають­ .

Самé поняття «неозначена форма» розкривається перед учнями поступово, у процесі вивчення часу, особи­ і числа дієслів. Зіставляючи неозначену форму з особовими, часовими і числовими, учні переконують­ся, що вона справді неозначена, бо не вказує ні на час, ні на особу, ні на число, а лише дає узагальнену назву дії.

Відповідно до вимог програми учні 4 класу мають знати: 1) дієслова теперішнього і майбутнього часу змінюються за особами і числами (є 1-ша, 2-га, 3-тя особа однини і множини); 2) усі дієслова поділяються на дві дієвідміни.

У процесі вивчення цього матеріалу необхідно сформувати в дітей такі вміння: змінювати дієслова за особами і числами в теперішньому і майбутньому часі за зразком (таблицею); уживати ці дієслівні форми в реченнях і зв’язних висловлюваннях;переконструйовуватинавчальнітекстишляхомзамінидієслівних форм відповідно до поставленого завдання; визначати дієслова, які належать до

222

I і ІІ дієвідміни з опорою на закінчення в 3-й особі множини; використовувати навчальнутаблицюдлявизначенняособидієслівтеперішньогоі майбутньогочасу, їх закінчень у різних особових формах.

Поняття і термін «особа» для учнів не нові, оскільки вони це засвоїли під час вивчення займенника. Знання про особові займенники 1, 2, 3 особи однини і множини стануть опорними для учнів під час вивчення теми «Зміна дієслів за особами і числами».

Для спостереження треба використати таблицю з колонками: число, особа, відповідає на питання, приклади дієслів.

— Розглянемо таблицю і спробуємо визначити, як змінюються дієслова теперішньогочасув одниніі множині.Прочитайтедієслова,називаючичисло,особута питання. Що свідчить про те, що дієслова змінюються? (Змінюються закінчення). Відповідно до чого змінюються закінчення? (Відповідно до питання). Від чого залежить постановка питання? (Від займенника 1, 2, 3 особи однини чи множини) Порівняйте закінчення дієслів у різних особах.

Упроцесівиконаннязавданняучнімаютьможливістьузагальнити,щодієслово змінює своє закінчення в однині та множині залежно від особи займенника.

Важливо навчити школярів визначати особу і число дієслова за допомогою займенника, питання та закінчення. Найпростіше учням спочатку добирати за-

йменник до дієслова: пишу — що я роблю? — 1 особа однини; пишемо — що ми робимо? — 1 особа множини.

Для виконання вправ на добір дієслів у відповідній формі учитель орієнтує дітей на дотримання такої послідовності: 1) дієслово пов’язати з іменником; 2) до іменника підставити займенник; 3) визначити особу і число займенника; 4) вжити дієслово в такому самому числі та особі.

Вивчення змінювання дієслів за особами і числами готує учнів до засвоєння поділу дієслів на дієвідміни («Перша і друга дієвідміни дієслів»).

З метою сприймання та первинного усвідомлення учнями матеріалу слід організувати спостереження за таблицею змінювання дієслів теперішнього і майбутнього часу в однині та множині:

— Прочитайте дієслова. Порівняйте закінчення. Чим вони відрізняються? (В одних закінченнях є буква и, ї (-иш, -їш, -имо, -їмо, -ите, -їте), а в інших — е, є (-еш, -єш, -емо, -ємо, -ете, -єте). Назвіть закінчення дієслів у 3 особі множини.

Учительповідомляє,щодієсловазалежновідособовихзакінченьподіляються надвідієвідміни:доІдієвідміниналежатьдієслова,яків 3-йособімножинимають закінчення -уть,- ють, а в інших особових закінченнях — -е, -є; до ІІ дієвідміни належатьдієслова,яків 3-йособімножинимаютьзакінчення -ать,-ять,ав інших особових закінченнях — -и, -ї.

Визначити дієвідміну дієслова учням допоможе колективне складання схеми: 1) ставимо дієслово у форму 3-ї особи множини; 2) визначаємо закінчення; 3) якщо закінчення -уть, -ють — I дієвідміна; якщо закінчення -ать, -ять — ІІ дієвідміна.

 Однією з найскладніших тем у 4 класі є правопис ненаголошених особових закінчень дієслів теперішнього і майбутнього часу. Учні мають навчитися безпомилково­ визначати особу дієслів і ставити їх у певній особовій­ формі. При цьомувониповиннікеруватисьякпідстановкоюдодієсловаособовогозайменника, так і розрізненням форм особових закінчень.

Підручник для 4 класу навчає правопису ненаголошених особових закінчень способом співвіднесен­ня в них голосних звуків:

223

Закінчення дієслів	Закінчення дієслів
І дієвідміни	II дієвідміни
-еш, -єш	-иш, -їш
-е, -є	-ить, -їть
-уть, -ють	-ать, -ять
-емо, -ємо	-имо, -їмо
-ете, -єте	-ите, -їте

Доцільно на ряді прикладів з дієсловами однієї дієвідміни (ходити, просити, летіти, кричати), спираючись­ на одержані знання про правопис слів з ненаголошеними голосними в корені, показати учням, що ця закономірність поширюється і на правопис ненаголошених особових закінчень дієслів. Наприклад: ходиш,

просиш — слід писати в закінченнях -и, бо ходити, просити; несемо, ведемо —

у закінченнях пи­шемо -е, бо несеш, ведеш.

Для закріплення і перевірки засвоєння правопису ненаголошених особових закінчень дієслів доцільно застосовувати усні вправи ігрового характеру з використанням сигнальних карток [е], [и]. Наприклад, учитель­ ставить завдання показати карткою, який голосний­ треба позначати в закінченнях 2-ї особи однини дієслів ріжуть, їдуть, ходять, орють, сушать. Своєрідним орієнтиром для правильного піднімання сигнальної картки з е або и у цих словах слугують відповідні закінчення особових форм -уть, -ють або -ать, -ять. Тому складнішим варіантом подібної вправи­ буде називання вчителем дієслів у формі інфінітива. Перед тим як підняти відповідну картку, учень має поміркувати за таким алгоритмом: їхати →

їдуть → їдеш → їде.

Учителеві легше буде контролювати відповіді учнів, якщо букви е, и на картках будуть подані різними кольорами­ .

Ще одна тема в розділі «Дієслово» вимагає до себе рівносильної уваги з боку вимови і написання, вона пов’язана з вимовою і правописом дієслівних форм на -ся. Навичку правильного вимовляння цих слів учитель­ починає формувати в учнів ще в букварний період навчання грамоти, опрацьовуючи їх на сторінках Букваря — в процесі читання і переказування відповідних букварних текстів:

зветься (с. 123), хлюпочуться (с. 135), тішиться, упирається (с. 137). У 2 класі на сторінках підручника час від часу пропонуються­ таблиці слів для зіставлення вимови і написання дієслів на -ся, які трапляються в навчальних текстах вправ. У формі подачі для вимовляння (читання) застосовано­ елементарну фонетичну транскрипцію:

ВИМОВЛЯЙ:	ПИШИ:
подиві[ц':а], лащи[ц':а]	подивіться, лащиться

Такі таблиці пропонуються принагідно і в 3 класі, оскільки розпочинати роботу над вимовою і написанням­ цих дієслівних форм аж у 4 класі під час вивчення розділу «Дієслово» буде запізно. Адже ці форми в українському­ мовленні є надто частотними і неправильне (побуквене, орфографічне) їх вимовляння істотно впливатиме на культуру мовлення молодших школярів­ на різних уроках, не тільки на урокахукраїнськоїмови.Дляформуваннянавичкиправильноївимовиі написання необхідно застосувати багато тренувальних вправ з дієсловами на -ся 2-ї особи ­однини (купає[с': а], диви[с': а]) та 3-ї особи однини і множини (сміє[ц': а], граю [ц': а]). У процесі написання таких слів на слух, під час самостійного творчого письма учні мають на­вчитися зіставляти при кожній нагоді форму на -ся з від-

повідною формою без -ся: купаєшся — купаєш, зустрічаються — зустрічають.

224