Організація планування та моніторингу заходів цивільного захисту у 2010 році.

Протягом року проводилось інформаційне супроводження 4-х інформаційно-аналітичних комплексів, які дозволяють у найкоротші терміни спрогнозувати ймовірну обстановку при виникненні на території області надзвичайних ситуацій, пов’язаних з викидом небезпечних хімічних речовин на хімічно небезпечних об’єктах і під час їх транспортування, сніговими заметами на автошляхах, паводковими підтопленнями території, а також прогнозів щодо виникнення пожеж на території області.

Проведена робота, у тому числі в підпорядкованих підрозділах, щодо поточного корегування та перезатвердження Планів дій органів управління та сил територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту при загрозі або виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, додатків до зазначеного Плану (планів реагування на НС). Безпосередньо відкориговано 16 планів реагування при виникненні на території області найбільш вірогідних надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

На виконання окремого доручення Першого заступника Міністра МНС розроблений План реагування на надзвичайні ситуації, пов’язані з небезпечними хімічними, радіоактивними та біологічними речовинами (у тому числі виникнення яких можливе внаслідок терористичного акту) під час проведення в Донецькій області фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Спільно із Департаментом з попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій Ростовської області Російської Федерації відкориговано та перезатверджено План взаємодії сил і засобів цивільного захисту Донецької області України і Ростовської області Російської Федерації при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій транскордонного характеру і наданні взаємодопомоги.

Згідно з Планом організаційних та практичних заходів на 2010 рік Координаційної групи АТЦ при управлінні Служби безпеки України в Донецькій області, з метою вдосконалення підготовки сил та засобів, що залучаються до антитерористичних заходів прийнято участь у 3 командно – штабних та 2 тактико - спеціальних навчаннях.

Відповідно до Плану підготовки південного оперативного командування, взято участь у 2-х командно – штабних тренуваннях з питань участі в територіальній обороні.

Протягом року проведено заходи щодо підтримання технічної готовності обладнання та документального супроводження готовності до дій мобільної оперативної групи Головного управління. Здійснювався контроль та методична допомога у підтриманні мобільних оперативних груп підпорядкованих підрозділів до дій за призначенням.

Проводилась системна робота щодо збору та обробки інформації про джерела надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру. На виконання наказу МНС від 24.09.2007 №659 «Про удосконалення паспортизації територій щодо ризиків виникнення надзвичайних ситуацій» проведено уточнення та коригування Паспорту ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на території Донецької області та в містах і районах області підпорядкованими підрозділами Головного управління.

Двічі на тиждень надається інформація щодо загрози виникнення надзвичайних ситуацій метеорологічного характеру до керівного складу міст та районів області.

На виконання Указу Президента від 2003 № 76 проводиться системна робота щодо підготовки Національної доповіді про стан техногенної та природної безпеки в Україні (в частині що стосується Донецької області). До зазначеної роботи залучені всі підпорядковані підрозділи.

Фахівцями управління цивільного управління та підпорядкованих підрозділів Головного управління виконанні організаційні та практичні заходи під час перебування на території області осіб, що підлягають державній охороні.

Аналіз проведення комплексних навчань органів управління та сил місцевих ланок територіальної та функціональних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту в містах та районах Донецької області у 2010 році.

Сучасний стан економічного і соціального розвитку країни, техногенне навантаження регіону та його екологічна небезпека, незворотні процеси у природному середовищі, - потребують невідкладних заходів щодо зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій, підвищення рівня безпеки населення та готовності територіальної підсистеми цивільного захисту до дій за призначенням.

Тому, головою обласної державної адміністрації - начальником цивільного захисту області, головним завданням у сфері цивільного захисту на 2010 рік було визначено зниження техногенних ризиків та підвищення рівня захисту населення шляхом забезпечення ефективного функціонування єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій (далі – ЄДС ЦЗ), її територіальних та функціональних підсистем, забезпечення готовності до проведення ефективних заходів захисту населення при виникненні надзвичайних ситуацій, у тому числі проявів можливих терористичних актів, а також забезпечення готовності до переводу системи цивільного захисту з мирного часу на особливий період.

Виконуючи поставлене завдання, керівництво Головного управління основні зусилля у 20010 році зосередило на забезпеченні реальної готовності органів управління, сил та засобів підпорядкованих підрозділів до оперативного реагування на надзвичайні ситуації, проведення пошуково-рятувальних робіт, захисту населення і територій при їх виникненні та ліквідації наслідків, організованого переведення з мирного на воєнний стан.

З цією метою, Головне управління та його підпорядковані підрозділи прийняли активну участь у проведенні комплексних навчань органів управління та сил місцевих ланок територіальної та функціональних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту в містах та районах Донецької області, відповідно до План-графіку, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 667 від 23 грудня 2009 року «Про затвердження Плану основних заходів цивільного захисту донецької області на 2010 рік».

Так, протягом 2010 року було проведено 37 навчань.

До навчань були залучені всі територіальні управління і відділи Головного управління, міські ради, районні державні адміністрації та інші причетні підприємства, організації та установи різних форм власності та підпорядкування.

Головними цілями проведених навчань було визначено:

• надання методичної і практичної допомоги керівному складу місцевої ланки територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ щодо реалізації вимог законодавчих та інших керівних документів з питань цивільного захисту і надзвичайних ситуацій, а також в організації виконання завдань за призначенням;

• практичне відпрацювання планів реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;

• вдосконалення навичок керівного складу територіальних управлінь і відділів Головного управління, органів управління місцевої ланки територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ, підприємств, установ, організацій щодо організації проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та захисту населення;

• організація системи інформаційної взаємодії під час загрози або виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на підставі вимог Директиви Начальника Цивільної оборони України – Прем’єр – міністра України № 28 ДСК від 21 жовтня 1999 року «Про Регламент взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади в межах Урядової інформаційно – аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій», Наказу МНС України від 18 грудня 2000 р. № 335 “Про Регламент інформаційної взаємодії при виникненні НС техногенного і природного характеру, їх ліквідації та мінімізації наслідків”, а також Розпорядження голови Донецької облдержадміністрації від 17.03.2003 №128 “Про Регламент інформаційної взаємодії органів управління і сил територіальної та функціональних підсистем єдиної державної системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру” та Розпорядження голови Донецької облдержадміністрації від 10.09.2007 № 558 «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 17.03.2003 № 128»;

• оперативне управління силами і засобами при виникненні надзвичайних ситуацій, своєчасне відновлення безпеки і нормальних умов життєдіяльності населення і функціонування виробничо-економічних систем в зоні надзвичайних ситуацій;

• визначення рівня готовності органів управління та сил місцевих ланок територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту населення і території області до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

При виборі тематики навчань враховувались як особливо небезпечні чинники регіону та підприємств, що можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, так і угрупування сил місцевої ланки територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ у конкретному місті або адміністративному районі.

З 37 навчань було проведено за тематикою „Дії органів управління та сил місцевої ланки територіальної та функціональних підсистем ЄДС ЦЗ у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій”:

• техногенного характеру – 21 навчань;

• природного характеру – 11 навчань;

• соціально-політичного характеру – 5 навчання.

Серед проведених навчань було проведено за тематикою „Дії органів управління та сил місцевої ланки територіальної та функціональних підсистем ЄДС ЦЗ у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій”:

• з викидом (розливом) хімічно-небезпечних речовин – 12 навчань;

• на транспорті – 2 навчання;

• зсувні процеси - 1 навчання;

• у разі аварії у теплових мережах холодної пори року – 1 навчання;

• у разі вибуху природного газу на АЗС – 1 навчання;

• у разі виникнення лісової пожежі – 2 навчання

• у разі виникнення несприятливих погодних умов – 4 навчання;

• у разі виникнення отруєння людей питною водою - 1 навчання;

• у разі вибуху природного газу в житловому будинку – 3 навчання;

• у разі виникнення пожежі на об’єктах промисловості – 2 навчання;

• у разі виникненням пташиного грипу – 1 навчання;

• у разі масового отруєння сільськогосподарських тварин – 3 навчання;

• у разі виявлення застарілих боєприпасів – 3 навчання;

• у разі виникнення отруєння людей - 1 навчання.

Відповідно до задуму, навчання проводились у два етапи:

• І-й етап (теоретичний) - організація спільної роботи координуючих та постійних органів управління ЄДС ЦЗ місцевого рівня при загрозі виникнення надзвичайної ситуації,

• ІІ етап (практичний) - управління силами та засобами ЄДС ЦЗ при ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

На першому етапі відпрацьовувались наступні питання:

• організація оповіщення, збору та роботи комісій з питань ТЕБ та НС;

• організація оповіщення населення , яке потрапляє з зону ураження;

• робота комісій з питань ТЕБ та НС міст, районів з організації захисту населення при загрозі виникнення надзвичайної ситуації;

• організація роботи евакокомісій та евакоорганів;

• прийняття управлінських рішень щодо захисту населення та територій;

• організація взаємодії комісій з ліквідації надзвичайних ситуацій місцевого рівня при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

• організація матеріально – технічного забезпечення;

• організація медичного та санітарно – епідеміологічного забезпечення;

• організація заходів правопорядку.

Під час проведення першого етапу кожен начальник спеціалізованої служби цивільного захисту надавав свої пропозиції за напрямком для прийняття відповідних управлінських рішень головами комісій з питань ТЕБ та НС.

На другому етапі відпрацьовувались питання:

• призначення керівника з ліквідації надзвичайної ситуації та створення спеціальної комісії з ліквідації надзвичайної ситуації;

• оповіщення та приведення в повну готовність аварійно – рятувальних служб, сил та засобів, організація взаємодії з Головним управлінням;

• організація та проведення невідкладних заходів по захисту населення в зоні дії надзвичайної ситуації;

• підготовка пропозицій для прийняття рішення комісій на ліквідацію надзвичайної ситуації;

• організація роботи спільних мобільних оперативних груп територіальних підрозділів Головного управління і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (уточнення первинної інформації про обстановку та прогноз розвитку надзвичайної ситуації, координація проведення розвідки на місці виникнення надзвичайної ситуації, виробка пропозицій по використанню сил та засобів щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, координація безпосередньо на місці надзвичайної ситуації дій органів управління, сил та засобів, проведення документування та фотозйомки наслідків надзвичайної ситуації, забезпечення постійного зв`язку з оперативним черговим Головного управління та робочою групою, постійне інформування про хід ліквідації наслідків НС);

• організація роботи штабу по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

• організація залучення та розгортання сил та засобів для проведення робіт у зоні надзвичайної ситуації.

• ліквідація наслідків надзвичайної ситуації;

• залучення додаткових сил та засобів регіонального рівня, матеріально-технічних ресурсів;

• розробка та ведення документації, що пов`язана з ліквідацією надзвичайної ситуації.

Керівництвом Головного управління МНС України в Донецькій області, які були присутні при проведенні комплексних навчань, надано високу оцінку щодо рівня підготовки та практичного відпрацювання учбових питань під час проведення навчань.

Згідно з Планом організаційних та практичних заходів на 2010 рік Координаційної групи АТЦ при управлінні СБ України в Донецькій області, з метою вдосконалення підготовки сил та засобів, що залучаються до анти-терористичних заходів, булу проведено 5 командно – штабних тренувань та 2 тактико - спеціальних навчання.

На виконання Плану підготовки південного оперативного командування, фахівцями Головного управління взято участь у 5-х командно – штабних тренуваннях з питань територіальної оборони.

Загальнийвисновок

Згідно проведеного аналізу щодо виконання підпорядкованими підрозділами протягом 2010 року планування заходів цивільного захисту в кращій бік слід відзначити: управління МНС в м. Макіївка, управління МНС в м. Маріуполь, управління МНС в м. Горлівка, Волноваський районний відділ.

В гірший бік Красноармійське міське управління, Селидівський міський відділ, Володарський районний відділ, Новоазовський районний відділ.

2. Визначення основних показників джерел природних НС та номенклатура.

Стійкість роботи об'єктів господарської діяльності ( ОГД ) у надзвичайних ситуаціях.

Під стійкістю об'єкта розуміють здатність його будівель і споруд, комунально-енергетичних мереж, верстатів та обладнання (тобто всього інженерно-технічного комплексу) протистояти впливу різних несприятливих факторів.

Під стійкістю роботи ОГД розуміють його здатність випускати встановлені види продукції у необхідних обсягах і номенклатурах в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу, а при незначних і середніх руйнуваннях і при частковому порушенні зв'язків відновлювати своє виробництво в міні­мально короткі терміни. Для об'єктів галузей, які не виробляють матеріальних цінностей (транспорт, зв'язок, торгівля тощо), стійкість їх роботи передбачає здатність безперебійно виконувати свої функції.

На стійкість роботи ОГД у надзвичайних ситуаціях впливають такі фактори:

• ступінь надійності захисту робітників і службовців від впливу шкідливих факторів надзвичайних ситуацій;

• здатність інженерно-технічного комплексу об'єкта протистояти певною мірою наслідкам надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу;

• ступінь захищеності об'єкта від вторинних вражаючих факторів (пожеж, вибухів, затоплень, зараження СДОР та ін.);

• ступінь надійності системи постачання об'єкта усім необхідним для виробництва продукції (сировиною, паливом, електроенергією, водою тощо);

• стійкість і безперервність управління силами цивільної оборони;

• підготовленість об'єкта до ведення РІНР ( рятувальні і інші невідкладні роботи ) і робіт по відновленню порушеного виробництва.

Досвід показує, що на тих об'єктах, де завчасно проведені відповідні інженерно-технічні заходи, які спрямовані на підвищення протидії цих об'єктів до впливу вражаючих факторів надзвичайних ситуацій, збитки виявляються значно менші, а терміни введення в дію коротші, ніж у решти.

Заходи по забезпеченню стійкості роботи об'єкта передусім повинні бути спрямовані на захист робітників і службовців. Без людських резервів та успішної ліквідації наслідків стихійних лих, аварій та катастроф чи наслідків нападу противника здійснювати решту робіт по забезпеченню сталої роботи неможливо.

Основні вимоги, які визначають стійкість, шляхи і способи підвищення сталості економіки країни в цілому і окремих об'єктів, викладені в нормах проектування інженерно-технїчних заходів цивільної оборони.

Норми - це перелік обов'язкових вимог, які ставляться в інтересах ЦО до проектування і будівництва ОГД, - це керівництво для завчасної підготовки в інженерному відношенні об'єктів до захисту від зброї масового знищення ( ЗМЗ ) і від негативного впливу СДОР ( сильно діючих отрйних речовин ). Втілення їх у життя має на меті три основні мети:

- захист населення на всій території країни від СДОР і ЗМЗ;

- підвищення стійкості роботи промислових об'єктів у випадку виникнення надзвичайних

ситуацій;

- створення сприятливих умов для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Для досягнення даних цілей вимоги норм повинні виконуватися на всіх етапах від проектування до забудови і реконструкції ОГД. Їх застосування повинно здійснюватися диференційовано з урахуванням розташування ймовірних об'єктів ядерних ударів з боку противника і зон можливих руйнувань довкола них, а також з урахуванням ймовірності реалізації стихійних лих у даному регіоні.

Основні вимоги норм проектування сил ЦО викладені у будівельних нормах і правилах, у додатках до них, у деяких постановах уряду.

Організація дослідження стійкості роботи ОГД

Оскільки з часом умови, обстановка, характеристики окремих елементів на об'єкті можуть змінюватися, необхідно періодично за планами міністерств у визначені терміни проводити дослідження й оцінку сталості роботи об'єкта у надзвичайних ситуаціях. Загальне керівництво дослідженнями здійснює начальник ІДО (директор) підприємства. Дня оцінки фізичної стійкості окремих елементів, підготовленості об'єкта в цілому до роботи в критичних умовах і розробки заходів щодо її підвищення залучаються інженерно-технічний персонал і працівники штабу ЦО об'єкта, а при необхідності — і співробітники чи групи (відділи) науково-дослідних та проектних організацій, пов'язаних з роботою підприємства.

Перед початком дослідження, як правило триває підготовчий період, протягом якого відпрацьовуються організаційні документи, найважливішими серед яких є наказ начальника ЦО і календарний план проведення дослідження. Наказ визначає мету і завдання дослідження, хто залучається (для проведення досліджень та розробки необхідних заходів створюються робочі групи, які відповідають основним виробничо-технічним службам об'єкта), порядок проведення (етапи, їх тривалість, методики проведення необхідних розрахунків) та інші організаційні питання. Календарний план визначає терміни проведення робіт поетапно.

На промислових об'єктах, як правило, створюються такі робочі групи по дослідженню стійкості:

• управління виробництвом (3-5 чоловік);

• старший - начальник виробничого відділу;

• відділ матеріально-технічного постачання (МТП) і транспорту (3-5 чоловік);

• старший групи — заступник директора по МТП (начальник відділу МТП).

Крім того, створюється група штабу ІДО, до якої входять керівники служб об'єкта.

Організовує роботу груп головний інженер, при якому створюється група керівництва дослідженнями (3-5 чоловік).

Залежно від особливостей об'єкта, його розмірів і складності виробництва число груп, їх склад і завдання можуть змінюватися.

Результат роботи усіх груп — звітна доповідь і план-графік нарощування заходів по підвищенню сталості роботи об'єкта.

Звітна доповідь із відповідними висновками і пропозиціями направляється на затвердження у вищестоящий орган, до якого входить об'єкт (в об'єднання, главк, міністерство).

У плані-графіку вказуються заходи, які виконуються в мирний і воєнний час, а також ті, що будуть проводитися в разі загрози виникнення надзвичайної ситуації і після її початку. В кожному розділі плану відбиваються заходи, виконувані об'єктом, проектними та іншими організаціями. У плані чи в додатках до нього вказуються обсяг та вартість запланованих робіт, джерела фінансування, основні матеріали та їх кількість, машини і механізми, робоча сила, відповідальні виконавці, терміни виконання тощо. План-графік затверджується директором підприємства (начальником ІДО) і доводиться до відома виконавців.

Надалі в міру розширення і реконструкції об'єкта в розроблений план-графік повинні вноситися відповідні корективи і доповнення, що вимагає додаткових досліджень.

Таким чином, дослідження стійкості — це не одноразова дія, а тривалий, динамічний процес, що вимагає постійної уваги з боку керівництва, інженерно-технічного персоналу та штабу ІДО об'єкта.

Шляхи і способи підвищення стійкості роботи ОГД

Підвищення стійкості об'єкта досягається посиленням найбільш слабких (вражаючих) елементів і ділянок об'єкта. Для цього на кожному ОНГ завчасно на основі досліджень планують і проводять відповідні організаційні й інженерно-технічні заходи. Досягнення науки і техніки дозволяють реалізувати такі рішення, при яких підприємство буде стійке до впливу дуже значних надлишкових тисків, однак це пов'язано з великими витратами засобів і матеріалів і може бути виправдано лише при захисті унікальних, особливо важливих елементів об'єкта. Заходи будуть економічно обґрунтовані, якщо вони максимально узгоджені із завданнями, які розв'язуються в мирний час для забезпечення безаварійної роботи, поліпшення умов праці, удосконалювання виробничого процесу. Особливо велике значення має розробка інженерно-технічних заходів при новому будівництві, бо у процесі проектування, як відзначалося раніше, у багатьох випадках можна домогтися логічного поєднання загальних інженерних рішень із захисними заходами ІДО, що знизить витрати на їх реалізацію.

На існуючих об'єктах заходи щодо підвищення стійкості доцільно проводити в процесі реконструкції чи виконання інших ремонтно-будівельних робіт.

Підвищення стійкості роботи промислових об'єктів передбачає:

• захист робітників та службовців у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;

• підвищення міцності і стійкості найважливіших елементів і удосконалювання технологічного процесу;

• підвищення стійкості матеріально-технічного постачання;

• підвищення стійкості управління об'єктом;

• розробку заходів щодо зменшення імовірності виникнення вторинних факторів ураження і збитків від них;

• підготовку до відновлення виробництва після ураження об'єкта.

Особлива увага повинна бути приділена забезпеченню укриттям всіх працюючих у захисних спорудженнях. З цією метою розробляється план нагромадження і будівництва необхідної кількості захисних споруджень; у випадку недостачі сховищ, які відповідають сучасним вимогам, у ньому передбачається укриття робітників та службовців у швидкостворюваних сховищах.

Посилення міцності будинків, споруджень, устаткування та їх конструкцій пов'язано з великими витратами. Тому підвищення характеристик міцності проводять, якщо:

• окремі особливо важливі будинки і спорудження значно слабші за інші і їхню міцність доцільно довести до прийнятої для даного підприємства межі стійкості;

• необхідно зберегти деякі важливі ділянки (цехи), які можуть самостійно функціонувати при виході з ладу інших і забезпечать випуск особливо цінної продукції.

При проектуванні і будівництві нових цехів підвищення стійкості може бути досягнуто застосуванням для несучих конструкцій високоміцних і легких матеріалів (легованих сталей, алюмінієвих сплавів). Великий ефект досягається застосуванням для каркасних будинків полегшених конструкцій стінового заповнення і збільшенням світлових прорізів шляхом використання скла, панелей з пластиків й інших матеріалів, що легко руйнуються; їх руйнування при впливі ударної хвилі зменшує тиск на каркас споруди, а уламки таких матеріалів спричиняють набагато менші збитки устаткуванню. Також ефективний спосіб застосування панелей, що повертаються: легкі панелі на шарнірах кріпляться до каркасів колон споруд, від впливу динамічних навантажень вони розвертаються, що значно знижує дія ударної хвилі на несучі конструкції.

При будівництві і реконструкції промислових споруд необхідно застосовувати легкі, вогнестійкі покрівельні матеріали, полегшені міжповерхові перекриття і сходові марші, підсилюючи їх кріплення до балок. Обвалення цих матеріалів і конструкцій принесе меншу шкоду устаткуванню, ніж важких залізобетонних.

При загрозі надзвичайної ситуації в найбільш відповідальних спорудах доцільно ввести додаткові опори для зменшення прольотів, підсилити найбільш слабкі вузли й окремі елементи несучих конструкцій; наприклад, високі споруди (труби, щогли, колони) закріплюються відтяжками, розрахованими на навантаження, які створюються впливом швидкісного напору повітря ударної хвилі ядерного вибуху, а для інших конструкцій можна спорудити бетонні чи металеві пояси, які підвищують їх твердість.

Заходи щодо підвищення стійкості технологічного і верстатного устаткування повинні бути спрямовані на забезпечення його збереження для випуску продукції після надзвичайної ситуації. Таке устаткування, а також вимірювальні та випробувальні прилади, як правило, розміщуються у виробничих будинках і тому отримують пошкодження не тільки від впливу ударної хвилі, а й від уламків елементів будівельних конструкцій, що обрушуються, і вторинних вражаючих факторів; надійно захистити їх практично неможливо. Однак підвищити стійкість устаткування можна, підсилюючи його найбільш слабкі елементи і створюючи запаси цих елементів, окремих вузлів і деталей, матеріалів та інструментів для ремонту і відновлення пошкоджень.

Важке устаткування розміщують, по можливості, на нижніх поверхах виробничих будівель. Машини й агрегати великої цінності бажано встановлювати в будівлях, що мають полегшені конструкції і конструкції, що повільно загоряються, обвалення яких не призведе до руйнування цих пристроїв. Деякі види технологічного устаткування доцільно розмістити поза будинками, на відкритому майданчику під навісами; це виключить руйнування його уламками загороджувальних конструкцій. Велике значення має міцне закріплення на фундаментах верстатів і установок, які мають велику висоту і малу площу опори; використання розтяжок і додаткових опор підвищить їх стійкість до перекидання. Прилади бажано встановлювати на закріплених підставках, тумбах, столах.

Особливо цінне й унікальне устаткування потрібно розміщувати в заглиблених підземних чи спеціально побудованих приміщеннях підвищеної міцності і на випадок виникнення надзвичайних ситуацій розробити спеціальні індивідуальні енергогасильні пристрої.

2. Територіальний моніторинг за об’єктами, ресурсами, процесами і системами захисту та ліквідації НС.

Насичення сучасних технологічних ліній засобами автоматики і телемеханіки, електронною і напівпровідниковою технікою значною мірою сприяє удосконалюванню технологічних процесів, але в той же час робить ці процеси більш вразливими до впливу різних вражаючих факторів. Тому при удосконалюванні технологічних процесів виробництва слід вживати і заходи для підвищення їх стійкості, пам'ятаючи, що найбільш важливі умови надійності — стійкість системи управління і безперебійність забезпечення усіма видами енергопостачання. У випадку виходу з ладу автоматичних систем управління повинен бути передбачений перехід на ручне управління процесом у цілому чи окремими його ділянками.

Підвищення стійкості і технологічного процесу досягається розробкою способів продовження виробництва при виході з ладу окремих верстатів, ліній і навіть окремих цехів за рахунок переведення виробництва в інші цехи; розміщенням виробництва окремих видів продукції у філіях; шляхом заміни зразків, устаткування, що вийшли з ладу, іншими; а також скороченням числа використовуваних типів верстатів і приладів.

На випадок значних руйнувань повинна бути передбачена заміна складних технологічних процесів більш простими з використанням найбільш стійких типів устаткування і контрольно-вимірювальних приладів, які збереглись. Необхідно заздалегідь розробити можливі зміни в технології з метою заміни дефіцитних матеріалів, деталей і сировини на більш доступні.

На всіх об'єктах розробляються способи безаварійної зупинки виробництва за сигналом «Повітряна тривога» («ПТ»). У кожній зміні призначаються люди, які повинні відключати джерела живлення і технологічні установки. Якщо за умовами технологічного процесу зупинити окремі ділянки виробництва, агрегати, печі і т.п. не можна, їх переводять на понижений режим роботи; ті, що спостерігають за безупинною роботою цих елементів, повинні бути забезпечені індивідуальними укриттями, спорудженими в безпосередній близькості від робочого місця.

Підвищення стійкості системи енергопостачання досягається проведенням як загальноміських, так і об'єктових інженерно-технічних заходів. Створюються дублюючі джерела електроенергії, газу, води і пари шляхом прокладання декількох електро-, газо-, водо- і паропостачальних комунікацій та подальшого їх закільцювання. Інженерні й енергетичні комунікації переносяться в підземні колектори, найбільш відповідальні пристрої (центральні диспетчерські розподільні пункти) розмішуються в підвальних приміщеннях будинків чи у спеціально побудованих міцних спорудах. Там, де прокладання комунікацій у траншеях чи тунеляхнеможливе, здійснюється закріплення трубопроводів до естакад, щоб уникнути їх зрушення чи скидання; самі естакади зміцнюються установкою розтяжок у місцях поворотів і розгалужень.

Для забезпечення проведення РІНР і якомога швидшого відновлення виробництва на випадок виходу з ладу основних джерел енергоживлення повинен бути створений резерв джерел електро- і водопостачання (пересувні електростанції і насосні агрегати з автономними двигунами).

Стійкість систем електропостачання об'єкта підвищують, підключаючи його до декількох джерел живлення, віддалених одне від одного на відстань, що виключає можливість їх одночасного ураження одним ядерним вибухом.

. На об'єктах, що мають теплові електростанції, обладнують пристосування для роботи теплоелектроцентралі (ТЕЦ) на різних видах палива, уживають заходів щодо створення запасів твердого і рідкого палива, його укриття і посилення конструкцій сховищ горючих матеріалів.

У мережах електропостачання проводять заходи щодо переведення повітряних ліній електропередач на підземні.

Водопостачання об'єкта більш стійке і надійне, якщо він живиться від декількох систем чи від двох-трьох незалежних джерел, віддалених одне від одного на безпечну відстань. Гарантоване постачання водою забезпечується тільки від захищених джерел з автономними і також захищеними іншими джерелами енергії (наприклад, артезіанські і безнапірні свердловини, приєднані до загальної системи водопостачання об'єкта).

Для стійкого і надійного постачання підприємств газом необхідно передбачити його подачу в газові мережі об'єктів від газо-регуляторних пунктів (газороздавальних станцій), а на випадок виходу з ладу останніх влаштовувати обвідні лінії. При будівництві нових чи реконструкції старих газових мереж по можливості повинні створюватися закільцьовані системи. Усі вузли і лінії газопостачання бажано розмішувати під землею (заглиблення комунікацій значно зменшує імовірність їх ураження ударною хвилею ядерного вибуху й інших засобів нападу, а крім того, значно знижує можливість виникнення вторинних факторів ура­ження).

З метою зменшення пожежної небезпеки (зниження можливості витікання газу) на газопроводах встановлюються автоматичні запірні і перемикаючі пристрої дистанційного керування, що дозволяють при розриві труб безпосередньо з диспетчерського пункту відключати мережі чи переключати потік газу.

Підвищення стійкості систем теплопостачання досягається захистом джерел тепла і заглибленням комунікацій у ґрунт. Якщо на об'єкті передбачається будівництво котельні, її доцільно розміщувати в спеціальній будівлі, яка стоїть окремо. Будинок котельні повинен мати полегшене перекриття і легке стінове заповнення.

Під час одержання об'єктом тепла від міської теплоцентралі проводять заходи по забезпеченню стійкості підвідних трубопроводів та наявних розподільних пристроїв. Теплову мережу будують, як правило, за кільцевою схемою. Труби системи прокладають у спеціальних каналах, запірні та регулюючі пристосування розміщують в оглядових колодязях і по можливості на території, яка не буде завалена у випадку руйнування.

Заходи по .підвищенню стійкості системи каналізації розробляють окремо для зливових, промислових і господарських (фекальних) зливів. На об'єкті обладнують, не менше двох виводів з підключенням до міських каналізаційних колекторів і додатково обладнують виводи для аварійних скидань неочищених вод у прилеглі до об'єкта яри та інші природні заглиблення.

Якщо на об'єкті є мережі і споруди для подачі стиснутого повітря, кисню, аміаку, хлору та інших рідких і газоподібних реактивів, інженерно-технічні заходи для цих систем розробляються в основному з метою запобігання вториннихфакторів ураження. Одним із найважливіших заходів по забезпеченню сталого, безперервного на всіх етапах управління у надзвичайних ситуаціях є розподіл всього персоналу об'єкта на дві групи: працююча зміна (перебуває на об'єкті) і відпочиваюча (перебуває у заміській зоні або по дорозі між заміською зоною та об'єктом). До того ж створюються дві-три групи управління (за кількістю змін), які, крім керівництва виробництвом, повинні бути готові будь-якої миті взяти на себе організацію і керівництво проведенням РІНР.

Для забезпечення надійного управління діяльністю об'єкта у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу в одному із сховищ обладнується пункт управління. Диспетчерські пункти і радіовузли розмішують по можливості у найміцніших спорудах і підвальних приміщеннях. Повітряні лінії зв'язку до найважливіших виробничих ділянок переводять на підземно-кабельні. Стійкість за­собів зв'язку можна підвищити прокладанням енергопостачальних фідерів на автоматичну телефонну станцію (АТС) та радіовузол об'єкта, підготовкою пересувних електростанцій для заряджання акумуляторів АТМ і для живлення радіовузла при відключенні основних джерел електропостачання. При розширенні мережі підземних кабельних ліній необхідно прокладати дводротові, захищені екранами від впливу ЕМІ. Для більшої надійності повинні бути передбачені дублюючі засоби зв'язку.

У районі розосередження робітників і службовців також обладнують пункт управління. Між міським і заміським пунктами управління проводять зв'язок, як правило, телефонний, передбачаючи його дублювання за допомогою радіо- та пересувних засобів, також вживають заходів по забезпеченню зв'язку із змінними підприємствами по кооперації.

Особливе значення має сталість виробничих та господарських зв'язків з постачання об'єкта всіма видами енергії, водою, парою, газом; з транспортних послуг; з поставок сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та ін.

Підвищення сталості матеріально-технічного постачання забезпечується створенням запасів сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, палива. Розміри незменшувальних запасів визначають для кожного об'єкта залежно від можливості їх накопичення, важливості продукції, яка випускається, визначених термінів переходу на виробництво продукції в умовах надзвичайних ситуацій. Стабільно працююче підприємство повинно бути здатним безперебійно випускати продукцію за рахунок наявних за пасів до відновлення зв'язків з поставок або до одержання необхідного від нових постачальників.

Дуже велике значення має своєчасне відправлення готової продукції споживачам. На деяких об'єктах (нафтопереробних, хімічних та ін.) накопичення готової продукції може перетворитися у вкрай небезпечне джерело вторинних факторів ураження і створити загрозу як самому об'єкту, так і сусіднім підприємствам та житловому сектору. Якщо неможливо відправити готову про­дукцію споживачам, її слід вивезти за межі зони можливих руйнувань (наприклад, на базу зберігання у заміській зоні).

Зменшення ймовірності виникнення вторинних факторів ураження і збитків від них досягається завчасним плануванням і проведенням відповідних профілактичних заходів.

На об'єктах, пов'язаних з випуском та зберіганням горючих і СДОР, плани таких заходів розробляються і в мирний час. У них враховуються характер і масштаби можливих аварій, визначаються заходи по врятуванню людей і матеріальних цінностей, шляхи і способи ліквідації наслідків, порядок дій спеціалізованих пожеж­них та рятувальних команд.

На об'єктах, технологічні процеси яких пов'язані із застосуванням пожежонебезпечних, вибухонебезпечних і СДОР, визначається необхідний мінімум їх запасів. Зберігання таких речовин на території підприємства організовується у захищених сховищах; зайві запаси вивозяться у заміську зону.

Протипожежні заходи щодо захисту об'єктів від впливу надзвичайних ситуацій повинні бути спрямовані на створення умов, які забезпечують мінімальний ризик виникнення пожеж, що виникають унаслідок прямої дії світлового випромінювання, загорянь, які можуть бути викликані дією ударної хвилі, а також на обмеження розповсюдження вогню і на створення необхідних умов для ліквідації пожеж.

Під час реконструкції старих та будівництві нових об'єктів необхідно передбачати протипожежні розриви, які б забезпечували умови для маневру пожежних сил і засобів у період гасіння чи локалізації пожеж, зведення спеціальних протипожежних резервуарів з водою та штучних водойм. Для попередження пожеж у будівлях і спорудах повинні застосовуватися вогнестійкі конструкції, вогне-захисна обробка горючих елементів, спеціальні протипожежні перешкоди (великі будівлі розділяють на секції вогнетривкими стіна-ми-брандмауерами).

У сховищах вибухонебезпечних речовин (стиснутих газів, летких рідин, твердих ВР) слід установлювати пристрої, які б локалізували руйнівний ефект вибуху: викидні панелі, вікна і фрамуги, що самі відчиняються; різного роду клапани-відсікачі.

У приміщеннях, де можливе зараження повітря СДОР, установлюють автоматичні пристрої нейтралізації, які при певній концентрації отруйних речовин починають розбризкувати нейтралізуючу рідину.

На об'єкті повинен бути забезпечений надійних захист людей більшої за кількістю працюючої зміни від усіх видів надзвичайних ситуацій. Це досягається укриттям робітників та службовців у сховищах; якщо їх не вистачає, будуються бомбосховища зі спрощеним обладнанням. Працівники об'єкта і члени їх сімей забезпечуються 313. Робиться перерахунок по змінах робітників і службовців, що за­лишаються, у відповідності з новим технологічним процесом. При визначенні тривалості робочого дня і складанні змінного графіка роботи змін враховують реальні потреби виробництва, щоб уникнути скупчення на території об'єкта людей, яких стає більше, ніж можуть вмістити сховища. Об'єкт переводиться на мінімально необхідне споживання електроенергії, газу, пари і палива. Перевіряється готовність до безаварійного зупинення виробництва, способи скорочення чи повного припинення подачі пальних, отруйних і вибухонебезпечних сумішей. Адміністративний апарат, відділи, лабораторії, конструкторські бюро та інші підрозділи, перебування яких на об'єкті у надзвичайних ситуаціях необов'язкове,евакуюють у заміську зону і їх роботу організовують там. На об'єкті залишаються тільки персонал та обслуговуючі підрозділи, які необхідні для забезпечення виробничої діяльності робочої зміни і керівництва усім підприємством. З території об'єкта вивозять в укриття особливо важливі матеріальні цінності та документацію.

Вводиться в дію цілодобова система управління об'єктом і всіма його підрозділами безпосередньо на об'єкті і в заміській зоні. Установлюється оперативне чергування. Перевіряється наявність та справність обладнання на пунктах управління ЦО об'єкта і розгортаються усі види зв'язку.

Дуже важливим показником сталості роботи об'єкта є готовність його у найкоротші терміни після ураження відновити випуск продукції.

У результаті об'єкт може зазнати повних, сильних, середніх чи слабких руйнувань. Під час повних або сильних руйнувань налагодити заново виробництво в умовах ведення війни практично буде неможливо. При одержанні об'єктом слабких чи середніх руйнувань відновлення виробництва цілком реальне. Тому плани і проекти, як правило, розробляються у двох варіантах — на випадок одержання об'єктом слабких і середніх руйнувань. Для цих умова визначають характер та обсяг першочергових відновлювальних робіт.

У розрахунках по відновленню будівель і споруд зазначають характер руйнувань, перелік і загальний обсяг робіт (вартість, трудомісткість, терміни); потребу у робочій силі, які будівельні підрозділи об'єкта до цього залучатимуться, які організації обслуговуватимуть об'єкт; потребу в матеріалах, машинах, механізмах та ін. У розрахунках на ремонт обладнання зазначають вид обладнання і його кількість, перелік ремонтно-відбудовних робіт та їх вартість, необхідну робочу силу, матеріали та запчастини, терміни відбудови. В основу плані та проектів закладається вимога — якнайшвидше відновити випуск продукції.

При визначенні часу проведення відновлювальних робіт необхідно враховувати можливість радіоактивного зараження об'єкта, а у випадку застосування хімічної зброї та час дії ОР.

Питання до самоконтролю:

1. Дати визначення небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

2. Перерахувати вимоги безпеки до виробничих процесів та обладнання.

3. Що розуміється під стійкістю роботи об'єктів господарської діяльності (ОГД) у надзвичайних ситуаціях?

4. В чому полягаються заходи щодо дослідження стійкості роботи ОГД?

5. Назвати шляхи і способи підвищення стійкості роботи ОГД.

Використана література: 8, 16, 18, 19, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 36, 38, 41, 54, 57, 61, 62, 63.

Змістовий модуль 2. Планування заходів з питань цивільного захисту

План:

1. Постійна комісія з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади.

2.Державнасистемаорганів виконавчої влади з питань запобігання і реагування в надзвичайних ситуаціях.

3. Державне регулювання і контроль захисту населення територій.