Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НКВД.docx
Скачиваний:
78
Добавлен:
18.02.2016
Размер:
707.86 Кб
Скачать

6.2 Економічна оцінка ризиків

Процес оцінки надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру включає оцінку негативних наслідків (збитку) для економіки країни. Збиток тут трактується досить широко і ризик виступає як мірило небезпеки. В загальному вигляді під збитком, заподіяним економіці надзвичайною ситуацією техногенного або природного характеру, мають на увазі збитки, втрати і витрати:

1. Збитки — це вартість втрачених матеріальних цінностей унаслідок дії надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру. Наприклад, в Закарпатті унаслідок повені за станом на 11 листопада 1998 р. в 269 населених пунктах було зруйновано 2695 житлових будинків, 2877 - пошкоджено, 1080 чоловік залишилися без житла. Крім того, були зруйновано 3,1 км і пошкоджено 37.3 км водозахисних гребель, виведено з ладу 18 водозаборів, 28 каналізаційних насосних станцій і 20 каналізаційних очисних споруд, зруйновано 12 і пошкоджено 48 автомобільних мостів, зруйновано 46.8 км і пошкоджено 722,2 км автомобільних доріг, зруйновано 17,1 км підпірних стін. Загальні збитки складали 351 млн. грн.

  1. Втрати - вартість товарів, внаслідок пошкодження або відсутності необхідних складових виробничого процесу, наприклад, відсутність робочої сили (йдеться про споживні і інші вартості, які б були проведені за умови відсутності надзвичайної ситуації) з урахуванням заставного екстрапольованого доаварійного розвитку як потерпілих територій і виробництв, так і всього господарства.

  2. Витрати - вартість усунення або зменшення наслідків погіршення економічного стану, включаючи і витрати на деякі превентивні заходи, що дозволяють до певного ступеня уникнути негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.

Оцінка ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

При оцінці ризику надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру істотне значення має визначення темпів їх формування (розвитку); моменту появи і закінчення протікання. По цих характеристиках розрізняють типи надзвичайних ситуацій техногенно-природного характеру: «вибухові», при яких відлік часу йде в хвилинах, а то і в секундах; «повільні», що характеризується досить тривалим періодом (іноді протягом десятиріч).

Механізм оцінки всього об'єму негативних наслідків (збитку) надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру ще недостатньо є відпрацьований. Однією з найбільших проблем при оцінці їх негативних наслідків для населення є визначення розміру шкоди, заподіяної здоров'ю людей. По-перше, це пов'язано з труднощами визначення шкоди для здоров'я в натуральній формі - для цього необхідно мати об'єктивні методи кількісного вимірювання і опису початкового (до дії) і кінцевого (після дії) стану здоров'я людини. По-друге, з вартісною оцінкою здоров'я, ураховуючи летальні результати.

Існують два принципові концептуальні підходи до оцінки вартості життя людини, які не співпадають:

  • економічний - в межах цього підходу життя людини не є об'єктом купівлі-продажу, в основі якого знаходиться концепція «людського капіталу» (метод капіталізації зарплати, метод витрат). В найпростішому випадку - це сучасна оцінка майбутнього заробітчанства (доходів), не отриманого через смерть або втрату (тимчасово або постійно) здібності до праці;

  • соціально-економічний - базується як на об'єктивних економічних розрахунках (розмірів грошових сум, які в змозі сплатити люди, щоб уникнути ризику, або згодні одержувати як компенсація за ризик), так і на суб'єктивній соціальній оцінці збитку, що також здійснюється у вартісному вигляді (робиться спроба врахувати громадську думку щодо вартості людського життя - кожна окрема людина є неповторною як особа і в цьому криється непоправність втрати для оточуючих у разі його смерті).

Загальним в обох підходах є те, що комплексно розглядаються зусилля і засоби, які суспільство може надати для порятунку життя людини. При цьому необхідно витримувати обмеження розміру цих засобів, які повинні бути такими, щоб їх виділення не мало негативного впливу на стан здоров'я і безпеки суспільства, тобто, щоб порятунок життя однієї людинине привів до загибелі інших.

Важливим в методологічному плані є досвід оцінки збитку для населення, заподіяного надзвичайною ситуацією техногенного характеру, який здійснюється в Нідерландах і заснований на визначенні вірогідності загибелі людей як прямого слідства надзвичайних ситуацій. Застосовуються наступні критерії оцінки збитку для населення, заподіяного надзвичайною ситуацією техногенного характеру:

  • індивідуальний ризик – 6-10 смертельних випадків в рік (граничне значення) - вірогідність загибелі для людини при постійному знаходженні в зоні можливої дії надзвичайної ситуації техногенного характеру без засобів захисту, при цьому встановлюються конкретні зони негативних дій різної інтенсивності антропогенних чинників;

  • колективний ризик - вірогідна кількість загиблих унаслідок надзвичайної ситуації техногенного характеру протягом двох тижнів з урахуванням можливості збільшення кількості загиблих, що залежить від характеру розміщення населення поблизу джерела ризику (при цьому ураховуються чинники, пом'якшувальні інтенсивність негативної дії): 5-10 загиблих в рік; - понад 10 загиблих; - більше 100 загиблих; - понад 1000 загиблих.

Зміст критеріїв оцінки збитку, заподіяного населенню надзвичайною ситуацією техногенного характеру, дає уявлення про їх застосування: індивідуальний ризик розглядається як певні порогові параметри (допускається збільшення вірогідності смерті в якнайменше уразливій віковій групі (12-15 літ) на 1 додатковий відсоток, але їх не порівнюють «поодинці» з даними вірогідності смерті медичної статистики — результати порівняння виглядають досить песимістично), а колективний - як задачі, цільові значення, які слід виконувати (проте не обов'язково за будь яку ціну).