Ризики надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

Ризик надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, як показує аналіз зарубіжних і вітчизняних джерел, є «двовимірною величиною», що включає як вірогідність появи надзвичайної ситуації (що є кількісним вимірюванням ризику, запозиченим з теорії рішень), так і заподіяний нею збиток (запозичено з теорії ігор).

Суміжними з поняттям ризику надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, пов'язаними з його другою складовою, є:

- небезпека - розраховується на основі теорії допущень і на практиціне виявляється через низку обставин або виявляється дуже рідко;

- уразливість - залежить від ступеня схильності певного об'єкту впливу ризикової події (тобто в якому ступені об'єкт може протистояти дії конкретної надзвичайної ситуації).

З метою запобігання і зменшення розмірів збитку, вибору оптимального варіанту забезпечення надійності промислових підприємств здійснюється оцінка ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру - аналіз причин, визначення моменту їх появи і розмірів обумовленого ними збитку, за допомогою чого можна зробити висновок про небезпеку для життя, здоров'я, добробуту людей і екологічного оптимуму навколишнього середовища.

Розрізняють: розрахунок, числення ризику - як кількісний вираз вірогідності ряду наслідків і оцінку ризику - зіставлення ризику конкретного результату з іншими видами ризику (з урахуванням існуючих підходів до оцінок цих інших видів ризику).

Оцінка ризику надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру є основою для:

- прогнозування можливих надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

- порівняння альтернативних об'єктів, проектів і систем;

- вибору місця розміщення житлових і господарських об'єктів;

- визначення пріоритетних завдань і ухвалення рішень управлінським персоналом всіх рівнів;

- визначення оптимальної структури витрат на зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру до прийнятного рівня (з соціальної, економічної і екологічної точок зору);

- створення бази даних експертних систем з метою розробки і застосування нормативних документів і експертизи конкретних проектів;

- інформування широких верств населення щодо чинників ризику надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру і дії на громадськість з метою орієнтації громадської думки на об'єктивні, а не на емоційні оцінки.

Ігнорування ризику надзвичайних ситуацій техногенно-природного характеру приводить до неготовності протистояти їх негативним наслідкам, а кінець кінцем - до загибелі людей і значних матеріальних збитків, втрат і витрат.

Яскравим прикладом є катастрофічна повінь в Закарпатській області, яка стала серйозним випробуванням для держави в кінці 1998 і протягом 1999 р. По кількості населення, потерпілого в результаті надзвичайної ситуації природного характеру, ця повінь стала найбільшою за останні 11 літ. В зоні стихійної біди виявилося майже 400 тис. чіл., з нихбуло відселено 21155 чіл., 38 врятовано від неминучої загибелі. Разом з тим, вчасно повені 17 чіл. загинуло і 1 пропав без вісті.

По виведеннях міжвідомчої комісії, повінь відбулася в результаті комплексної дії негативних природних чинників і придбала катастрофічні масштаби унаслідок посилення дії чинників антропогенного характеру. Основними з них є недотримання режиму господарювання у водозахисних зонах і прибережних захисних смугах річок, інтенсивна лісоексплуатація в гірських районах і погіршення санітарного стану лісів (зменшення їх водотрансформаційної функції через формування лісових насаджень некорених порід), концентрація на берегах річок значних запасів лесової сировини. Велике значення також мало незадовільне виконання протипаводкових заходів, відсутність необхідної кількості акумулюючих і регулюючих водосховищ, необґрунтована кар'єрна здобич гравієво-піщаних матеріалів з русел річок, їх долин і забудова заплав гірських річок аж до русел.