Б. Економічний профіль

Змістовий модуль 6 Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи

цивільного захисту

План

1. Ризики у соціальних системах.

2. Економічна оцінка ризиків.

3. Методологія оцінки та прогнозів ризиків.

Практика господарської діяльності свідчить про конфліктність і наявність суперечностей у розвитку людського суспільства. Життя постійно висуває перед ним різноманітні проблеми, причому значення одних з часом може зростати, інших - зменшуватися, а деякі можуть бути знятими. При цьому можлива вірогідність рішення проблеми шляхом небажаних подій, а в окремих випадках існує ризик появи надзвичайних ситуацій різноманітного характеру з певним кругом негативних наслідків.

Деякі науковці, а частковості Г.Л. Кофф і інші, розглядають декілька підходів до трактування самого поняття «ризик». В теоріях статистичного оцінювання рішень і розпізнавання образів під ризиком (функцією ризику) мають на увазі математичне очікування функції негативних наслідків (збитку) при розрахунку оцінки параметрів математичної моделі або її структури. При такому підході у разі появи певної надзвичайної ситуації негативні наслідки матимуть позначену величину і вже потім визначається вірогідність її появи. Ризик - це гіпотетична можливість збитку.

В.Г.Горській і інші виділяють ризик в управлінні як рівень невизначеності з непередбаченим результатом. Рішення приймаються за умови різноманітних обставин, що класифікуються як умови невизначеності (вірогідність потенційних результатів тієї або іншої події оцінити неможливо), умови ризику (результати не визначені, але їх вірогідність відома) і умови визначеності (результат точно відомий).

По-різному трактує поняття ризику і в таких галузях знань, де воно є ключовим. Наприклад, в страхуванні - це розподіл вірогідності подій:

• заподіяного страховим випадком збитку ( розраховується математичними способами і є основою для визначення розмірів страхових тарифів );

• конкретний страховий випадок, від якого проводиться страхування (в такому розумінні перелік страхових ризиків є об'єктом страхової відповідальності);

• конкретні об'єкти страхування за їх страхувальною оцінкою і ступенем вірогідності заподіяного збитку.

Сьогодні поняття «ризик» з сфер математичного аналізу, теорії вірогідності і повсякденному життю (ризикова людина, ризикова ситуація і ін.) міцно увійшло до сфери науково-практичної діяльності.

Агентством охорони навколишнього середовища США під терміном «ризик» мається на увазі «вірогідність пошкодження, захворювання або смерті при певних обставинах». Кількісно ризик вимірюється величинами від нуля (відображає упевненість в тому, що збиток не буде заподіяний) до одиниці (збиток буде заподіяний).

6.1 Ризики у соціальних системах

З кожним роком незалежності Україна неухильно наближається до цивілізованого розвитку економіки. Це торкається як нарощування темпів зростання економіки, збільшення кількості підприємств і наявності багатопланової інфраструктури, так і наявність в нашому суспільстві економічного ризику і проблеми ухвалення рішень в умовах невизначеності. При дослідженні розвитку економіки і ухваленні рішень дуже важливо знати ступінь ризику не тільки на сьогодні, а і на майбутнє.

Останніми роками за межею і у нас є розроблений багато різних методів оцінювання економічного ризику, які могли б достатньою мірою сприяти кваліфікованому ухваленню рішень. Це торкається перш за все робіт таких відомих учених, як В.В. Вітлінській, П.І. Верченко, С.І. Наконечний, О.И. Ястремский і інші.

Кожному керівнику на всіх рівнях управління доводиться стикатися з проблемами інформаційного забезпечення: недостатністю інформації, появою новітніх напрямів розвитку інформаційних і технологічних структур, обмеженістю доступу до статистичних і нормативних даних. Все це призводить до того, що ухвалення рішень в економіці базується або на випадковому виборі за умов некомпетентності керівництва, або на спробах обґрунтовування цих рішень методами, що є, якісним і кількісним аналізом ризику. Але недостатність стабільного інформаційного простору і високої кваліфікації працівників є причиною того, що ці методи або не відпрацьовують взагалі, або відпрацьовують частково.

На сьогодні існує розроблена класифікація кількісних і якісних методів оцінки економічного ризику.

За допомогою їх можливе подальше обґрунтовування ступенів економічного ризику для тих або інших областей економіки. Але ці оцінки ще залежать від самого типу ризиків - динамічного або статистичного, точніше, від їх основних видів: виробничого ризику; фінансового (кредитного) ризику; інвестиційного ризику; ринкового ризику; портфельного ризику.

Існують три типи рівнів ризику: допустимий ризик, критичний ризик, катастрофічний ризик, які оцінюються відповідними показниками і граничними обмеженнями.

Найстабільнішим і найефективнішим для ухвалення рішень є допустимий ризик. За ним перед нашим суспільством виникають дві першочергові задачі. Перше - створення індустрії інформатики, наприклад, цілком доступних друкарських або електронних видань, в яких публікувалися б всі статистичні і нормативні матеріали, які торкаються виникнення, розвитку і банкрутства підприємств і фірм, економічних умов їх існування, наявність ринків збуту і тому подібна; друге - підготовка висококваліфікованих фахівців в різних областях економіки, які володіли б не тільки економіко-математичними методами аналізу економіки, а і експертними системами оцінювання ризику і умінням синтезувати всю доступну інформацію, використовували б системні методи аналізу.

Важливо також знати, які процеси в суспільстві і економіці впливають на виникнення критичного ризику. Відповідно до концепції розуміння суспільства як психоінформаційної системи в розвитку його ідеологічної і економічної структур є чотири фази, які воно проходить в своїй еволюції.

Розглянемо розвиток суспільства за фазами. У фазі, коли в суспільстві спостерігається різке зростання об'ємів ідей і інформації, виникає найбільший економічний (катастрофічний) ризик, і накопичення матеріальних благ падає до найнижчої помітки.

І навпаки, у фазах, коли в світі ідей і інформації починається стагнація, ступінь економічного ризику зменшується, економіці стають властиві прогнозованість і планування, зростання накопичення матеріальних благ, допустимий рівень ризику. В ці періоди приватні інтереси можуть співпадати з суспільними.

Проаналізувавши цю динаміку, можна затверджувати, що у фазах, коли в суспільстві багато різноманітних ідей і інформації, економічний ризик найбільш впливає на розвиток економіки, і тому рівень його розвитку у вказаних фазах найнижчий. У фазах нестабільності ідеологічного і політичного життя кількісні методи оцінювання економічного ризику практично не ефективні. В цей період потрібними можуть виявитися якісні методи, які у випадку не спрацьовування підміняються лише інтуїцією. У фазах, коли ситуація в політичному житті суспільства стабілізується, велику роль в оцінюванні економічного ризику починають відігравати кількісні і якісні методи.

З досліджень учених про ризик відомо, що необхідна власна зацікавленість менеджерів (суб'єктів ризику) в результатах управління об'єктом ризику, тобто отримання максимальних прибутків, зменшення збитків. Але приватні інтереси рано чи пізно приводять до конфліктів як в економіці, так і в суспільстві, а це означає, що діяльність фірм і підприємств, направлена тільки на задоволення жирних, як правило, короткострокових інтересів, збільшує зростання ризику і нестабільності в суспільстві.

Напевно, доцільно ураховуючи це розглянути питання об дослідження допустимих меж ступеня ризику і її впливу не тільки на розвиток самого підприємства, а і на суспільство і людство в цілому. Сьогодні час поставити питання про такий розвиток економіки, який би був направлений перш за все на розвиток людини і збереження життя на Землі.