28. Поняття обмеженої осудності в кримінальному праві. Критерії обмеженої осудності

Наявність психічного розладу у особи, що вчинила СНД, дає підстави для вирішення питання щодо осудності особи.ч.1.ст.20ККУ підлягає КВ особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвдомлювати свої дії та керувати ними.Критерії: медичний критерій – особа страждала певним психічним розладом, а юридичний – що вона не здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними та керувати ними істотно.Встановлює наявність у особи стан обмеженої осудності належить слідчим органам; прокуратуру; суду.я кі мають оцінювати висновки судово- психіатричної або комплексної судової психолого-психіатричної експертизи. Ст.20 ККУ гласить, що особа визнана судом обмеженно осудною підлягає КВ.Обмежена осудність може мати такі наслідки:бути обставиною, що пом’якшує покарання;бути підставою застосування до особи примусових заходів мед.характеру.

29. Поняття та значення суб'єктивної сторони злочину.

Суб’єктивна сторона злочину – це психічне ставлення особи до вчинюванної дії чи бездіяльності та її наслідків Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною, мотивом та метою.Вина, відповідно до ст.23 ККУ являє собою психічне ставлення особи до вчинюванної дії або бездіяльності, передбаченої ККУ , та наслідкі її, виражене у формі умислу або необережності. Вина – обов’язкова ознака будь-якого злочину. Факультативними ознаками є: мотив та мета.Мотив, як факультативна ознака складу злочину, означає зумовлене певними потребами й інтересами внутрішнє спонукання, яке викливає в особи бажання й рішучість вчинити СНД. Мета – це злочинний результат, якого намагається досягти особа, що скоює злочин. Значення:1.підстава або склад.частина складу злочину, а тому її відсутність виключає КВ.2.дозволяє відмежувати склади злочину, схожі за об’єктивною стороною.3.факультативні ознаи суб’єктивної сторони навіть коли вони навіть не вказані безпосередньо у складі злочину, суттєво впливають на ступінь суспільної небезпеки злочину, а тому повинні враховувати при призначенні покарання.

30. Поняття та значення вини в кримінальному праві.

Ст.23 ККУ вина – це психічне ставлення особи до вчинюванної дії чи бездіяльності, передбаченої цим кодексом та її наслідків , виражених у формі умислу або необережності. Елементами вини як психічного відношення виступають свідомість та воля, які у своїй сукупності утворюють її зміст. Вина характеризується 2 компонентами: інтелектуального та вольового. Інтелектуальний елемент – полягає в усвідомленні СНД та передбаченні СНН, а вольовий – у їх бажанні чи свідомому припущенні. Існує 2 форми вини: умисел та необережність. Сутністьв вини – полягає у негативному або байдужому ставленні особи до соціальних цінностей у суспільстві. Ступінь вини – це кількісна категорія. Яка враховує рівень суспільно небезпечного прояву злочинного наміру.Форми вини – це законодавча конструкція сукупності інтелектуального та вольового елементів, яка і визначає зміст вини та її форму. Форми: умисел(прямий – це умисел , якщо особа усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачала СНН та бажала їх настання; непрямий умисел – це умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння передбачала настання СНН і хоча не бажала, але свідомо допускала їх настання.) 2.необережність (необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання СНН свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення; необережність є злочинною недбалістю. Якщо особа не предбачала можливості настання СНН свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити.)Значення вини полягає:1.наявність вини є підставою притягнення особи до КВ;2.допомогає відмежовувати одне злочинне діяння від незлочинного;2.встановлення певної форми вини допомагає відмежовувати злочинні діяння від суміжних.3.форми вини можуть бути підставою диференціації КВ.4. вина не впоиваючи на валіфікацію, може слугувати критерієм індивідуалізації КВ та покарання.