34.Відмежування прямого умислу від непрямого. Особливості умислу в злочинах з формальним складом.

Ч.2ст.24ККУ прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачала його СНН і бажала їх настання. Інтелектуальний момент: особа повинна усвідомлювати Снхарактер свого діяння або бездіяльності. Передбачає можливість або невідворотність СНН. Вольовий момент: бажає настання СНН.

Ч.3ст.24ККУ Непрямий умисел якщо особа усвідомлювала СН характер дії або бездіяльності передбачала настання СНН не бажала але свідомо допускала їх настання.Інтелектуальний елемент: полягає в усвідомленні СН характерру свого діяння та передбаченні його СНН. Вольовий елемент: полягає у небажанні але свідомому припущенні настання СНН. Відмежування між прямим і непрямим умислом проявляється не лише за вольовим моментом але і за інтелектуальним. А прямом умислі особа передбач.можливість або невідворотність настання СНН а в непрямому тільки можливість. Злочини з формальним складом – СНН в яких знаходяться за межами самого злочинного діяння. В такому випадку умисел винного встановлюється відносно самого злочинного діяння. Особа повинна усвідомлювати СН характер свого діяння та бажати його вчинення.

35.Необережність та її види.

Ч.1.ст.25 ККУ передбачає, що необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. Законодавче визначення необережності пов’язана тільки з психічним відношенням до СНН. Необережність є злочинною самовпевненостю якщо особа передбачала настання СНН свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення(ч2,ст.25). Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання СНН свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити(ч.3ст.25). На відмінну від злочинної самовпевненості недбалість характеризується тим, що особа, не передбачає можливість настання СНН свого діяння(дії або бездіяльності) Сутність цього вида необережності полягає у тому, що особа , маючі можливість передбачити СНН своїх дій , не виявляє необхідної уваги та обережності

36. Злочинна самовпевненість: її інтелектуальний і вольовий моменти. Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу

Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачає настання СНН свого діяння але легковажно розраховувала на їх відвернення((ч.2,ст25ККУ). Інтелектуальний елемент злочинної самовпевненості характеризується психічним відношенням до наслідків, відношення до діяння залишається за межами законодавчого визначення необережності.Вольовий елемент злочинної самовпевненості полягає у тому, що особа легковажно розраховує на відвернення СНН. За інтелектуальним елементом злочинна самовпевненість схожа з непрямим умислом. При непрямому умислі особа усвідомлює реальну можливість настання СНН, а при злочинній самовпевненості абстрактну можливість їх настання. За вольовим елементом: на відміну від непрямого умислу де особа свідомо припускає настання СНН, при злочинній самовпевненості особа не тільки бажає їх настання, а навпаки намагається їх відвернути. Особа разраховує на конкретні, реальні обставини, які на думку винного, повинні відвернути можливість настання СНН.

37.Казус (випадок) як невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків. Його відмінність від злочинної недбалості.

Закон передбачає притягнення особи до КВ тільки винної особи, тобто такої що вчинила СНД умисно або з необережності.Крим.право розглядає невинне заподіяння шкоди як «випадок»(казус). Випадок – це невинне заподіяння шкоди, яке полягає в тому що особа не передбачає можливості настання СНН свого діяння і за обставинами справи не повинна або не могла їх передбачити.Випадок виступає межею між злочинним та незлочинним спричиненням шкоди правоохоронюваним об’єктам визнання невинного заплдіяння шкоди можливо тільки при наявності об’єктивного чи суб’єктивного критерію. Об’єктивний критерій випадку полягає у відсутності обов’язку передбачити настання СНН. Суб’єктивний критерій випадок означає нездатність особи у конкретній обстановці та з врахуванням особистих здібностей передбачити можливість настання СНН свого діяння. Відмінність казусу від злочинної недбалості полягає у відсутності хоча б одного критеріїв(суб’єктивного або об’єктивного) недбалості під час вчинення дії та бездіяльності. Якщо при злочинній недбалості особа повинна і могла усвідомлювати можливість настання СНН, то при казусі не повинна була або не могла їх передбачити.

38.Змішана форма вини, її значення для кваліфікації злочину.

Теорія крим.права та судова практика оперує таким поняттям як змішана (подвійна,складна) форма вини. Змішана формою вини визнається різне психічне відношення винної особи до СНД та його наслідків або ж різне психічне відношення особи до двох СНН в одному складі злочину. Законодавець встановлюючи відповідальність винної особи до СНД та його наслідків або ж різне психічне відношення особи до двох СНН в одному складі зочину. В першому випадку. Законодавец встановлюючи відповідальність за СНД в деяких випадках передбачає можливість різного психічного відношення особи до двох СНН та його наслідків. У другому випадку наявність змішаної форми вини викликана законодавчим об’єднанням двох самостійних складів злочинів в один у зв’язку з їх огранічною єдністю та певним розповсюдженням. В цьому випадку одним складом злочину передбачено два сомостійних СНН один з яких є похідним від основного. Встановлення конкретних ознак суб’єктивної сторони в тому числі наявності змішаної форми вини має велике значення.правильне визначення психічного відношення особи до вчиненого дозволяє відмежувати злочинне діяння від незлочинного , а також один злочин від іншого.