8.1. Системне поняття соціально-трудових відносин: зміст, склад і структура

За змістом діяльності: виробничо-функціональні; професійно-кваліфікаційні; соціально-психологічні; суспільно-організаційні

8.2. Сторони і суб’єкти соціально-трудових відносин

Форми соціально-трудових відносин

фактичні соціально-трудові відносини, які функціонують на об’єктивному і суб’єктивному рівнях

соціально-трудові правовідносини, що відображають фактичні соціально-трудові відносини на інституціональному, законодавчому, нормотворчому рівнях

Провідними складовими системи соціально-трудових відносин є їх сторони і суб’єкти.

Сторони і суб’єкти – ці поняття є близькими, але не ідентичними. Відмінність між ними полягає в тому, що сторони соціально-трудових відносин є носіями первинного права у цих відносинах, а суб’єкти можуть володіти як первинними, так і делегованими первинними носіями правами

Суб’єктами соціально-трудових відносин можуть виступати як окремі індивіди, так і групи працівників, які організаційно об’єднані за певними системоутворюючими ознаками (професійна, посадова, галузева належність, вік, стать, рівень освіти, стан здоров’я та ін.)

Найманий працівник як суб’єкт соціально-трудових відносин – це громадянин, що уклав індивідуальну угоду з роботодавцем і відповідно до цієї угоди набув відповідних прав і обов’язків у трудовій сфері. Соціально-трудові відносини передбачають наявність інститутів, що представляють інтереси працівників та виступають від їхнього імені. Традиційно такими інститутами є профспілки – масові організації, що об’єднують найманих працівників, пов’язаних спільними соціально-економічними інтересами.

Роботодавець – це людина, яка працює самостійно та наймає для роботи одну або багато осіб. Роботодавець як правило є власником засобів виробництва.

Держава – це суб’єкт соціально-трудових відносин, що виконує функції:

• законотворення, встановлення норм і правил;

• гарантії і захисту прав;

• створення робочих місць (держава як роботодавець);

• арбітражу і регулювання;

• примирення сторін, забезпечення злагоди

3. Предмет соціально-трудових відносин на різних рівнях

8.3. Рівні соціально-трудових відносин

8.4. Принципи і типи соціально-трудових відносин

Солідарність- спільна відповідальність людей, заснована на особистій відповідальності й злагоді, єдності та спільності інтересів

Патерналізм - монопольна роль держави та повна державна регламентація

Субсидіарність– особиста відповідальність за своє життя

Соціальне партнерство –досягнення консенсусу, оптимальний баланс в реалізації інтересів

Принципи соціально-трудових відносин

Загальність– поширення соціального захисту на всі групи населення

Адресність– адресні програми реалізації соціального захисту

Інтегрованість– обов’язковість взаємодії всіх форм, елементів і методів соціального захисту

[Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник. – 4-те вид., оновлене. – К.: Знання, 2007. – С.23-24]

Пріоритетність конкретних принципів існування соціально-трудових відносин, їхня комбінація в процесі розв’язання проблем у соціально-трудовій сфері характеризують тип соціально-трудових відносин.

Тип соціально-трудових відносин визначається їх характером, а саме тим, яким конкретно чином приймаються і здійснюються рішення в соціально-трудовій сфері.

Базову роль у формуванні типів соціально-трудових відносин відіграють принципи рівності чи нерівності прав та можливостей суб’єктів цих відносин