Визначення кількості адміністративно-управлінського персоналу

Формула Розенкранца (для перевірки відповідності фактичної чисельності необхідній):

де Ч – чисельність адміністративно-управлінського персоналу певної професії та ін.;

п – кількість видів організаційно-управлінських робіт, які визначають завантаження цієї категорії спеціалістів;

т_і – середня кількість дій (розрахунків, обробки замовлень, переговорів тощо) в межах і-того виду робіт за встановлений проміжок часу (наприклад, за рік);

t_і – час, необхідний для виконання одиниці в межах і-того виду робіт;

Т – робочий час спеціаліста згідно з трудовим договором (контрактом) за відповідний проміжок календарного часу, прийнятий у розрахунках;

К_нрч – коефіцієнт необхідного розподілу часу;

К_фрч – коефіцієнт фактичного розподілу часу;

t_p – час на різні роботи, які неможливо врахувати в попередніх планових розрахунках

Коефіцієнт необхідного розподілу часу (К_нрч) розраховують за формулою:

К_нрч = К_др · К_в · К_п,

де К_др – коефіцієнт, який враховує витрати на додаткові роботи, заздалегідь не враховані у часі, необхідному для визначення процесу, як правило, знаходиться в межах 1,2-1,4;

К_в – коефіцієнт, який враховує витрати часу на відпочинок співробітників протягом робочого дня, як правило, дорівнює 1,12;

К_п – коефіцієнт перерахунку явочної чисельності в спискову.

Коефіцієнт фактичного розподілу часу (К_фрч) визначається відношенням загального фонду робочого часу підрозділу до часу, розрахованого як:

29.3. Методика планування продуктивності праці

Основні етапи планування продуктивності праці:

• аналіз рівня і динаміки продуктивності праці в попередньому періоді;

• виявлення резервів підвищення виробітку в наступному періоді;

• визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточному періоді;

• розроблення плану заходів щодо використання виявленихрезервів;

• розрахунок ефективності кожного заходу, спрямованого на підвищення продуктивності праці;

• визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому періоді

Планування трудових показників починається з планування продуктивності праці.

Методи планування зростання продуктивності праці:

• за факторами її зростання;

• на основі розрахунку ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на зниження трудомісткості і поліпшення використання робочого часу

Фактори, що впливають на підвищення продуктивності праці:

1) структурні зрушення у виробництві, тобто зміна частки окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва;

2) підвищення технічного рівня виробництва;

3) удосконалення управління організацією виробництва і праці;

4) зміна обсягу виробництва продукції;

5) галузеві фактори, наприклад, зміна гірничо-геологічних умов, вміст корисних речовин у руді тощо;

6) уведення в дію і освоєння нових об’єктів