Методи, покладені в основу державного регулювання доходів і споживання

Законодавчі полягають у розробленні законодавчої і нормативної бази регулювання доходів.

Нормативи використовуються для розрахунків нормативних споживчих бюджетів, ставки податків - для утримання прибуткового податку, податків з юридичних осіб, включаючи і соціальні податки тощо

Економічні полягають у визначенні мінімальної оплати, податкової політики, регулюванні цін, зайнятості, оплати праці працівників тощо

Адміністративні охоплюють такі заходи: прямий державний контроль над монопольними ринками; розроблення стандартів, контроль за їх додержанням; визначення і підтримання мінімально допустимих параметрів життя населення (установлення мінімуму заробітної плати, пенсій, допомоги на випадок безробіття); захист інтересів нації - ліцензування експорту або державний контроль над імпортом

Погоджувальні (соціальне партнерство). Ці методи в багатьох країнах досить поширені і вважаються найбільш економними і «безкровними». Соціальне партнерство являє собою узгодження дій уряду, підприємців щодо динаміки оплати праці і соціальних трансфертів

22.2. Визначення мінімального споживчого бюджету

Об’єктивною характеристикою рівня грошових доходів є відповідність їх прожитковому мінімуму

Прожитковий мінімум являє собою показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення

На розмір прожиткового мінімуму впливають потреби населення, які залежать від природно-кліматичних умов і національних традицій, статевого складу і щільності населення, розміру і структури сімей, характеру поселення, економічного розвитку території, співвідношення різних галузевих і професійних груп працівників, рівня регіональних цін тощо.

Для установлення вартісного показника прожиткового мінімуму вводиться поняття бюджету прожиткового мінімуму

Бюджет прожиткового мінімуму являє собою вартісну оцінку натурального набору прожиткового мінімуму, а також включає всі витрати на податки та інші обов’язкові платежі

До побудови бюджету прожиткового мінімуму застосовуються два підходи

Нормативний – ґрунтується на концепції споживання на науково обґрунтованому мінімально необхідному рівні

Статистичний - ґрунтується на аналізі закономірностей споживання, що реально склалися, відображенні його поточних особливостей

Розрахунок бюджету прожиткового мінімуму здійснюється таким чином:

- визначається споживання продуктів харчування в середньому на одного члена сім’ї з урахуванням статевої структури населення

- розраховується загальний обсяг мінімально необхідних витрат на придбання продуктів харчування на одного члена сім’ї

- визначається вартісна оцінка бюджету прожиткового мінімуму в регіоні

Прожитковий мінімум і величина його вартості для громадян працездатного віку є інструментами соціальної політики. Вони мають використовуватися як орієнтири під час регулювання доходів і витрат різних груп населення; для обґрунтування розмірів оплати праці, а також регулювання міжгалузевого підвищення заробітної плати, співвідношення в оплаті праці за галузями; для оцінювання матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для реалізації поточних і перспективних соціальних програм на рівні регіону, підприємства

Профспілками України розроблено методичні підходи до розрахунку прожиткового мінімуму. Згідно з ними визначаються мінімальний асортимент і вартісна величина «споживчого кошика» на продукти харчування, а також витрати на житлово-комунальні послуги, непродовольчі товари, транспортні послуги тощо. Мінімальні норми, а також розраховані на їхній основі «споживчі кошики», структура прожиткового мінімуму періодично мають уточнюватися й переглядатися. Вартісна оцінка «споживчих кошиків» формується за відповідними цінами і тарифами. Необхідно використовувати середні ціни купівлі відповідних товарів і послуг з урахуванням усіх видів торгівлі

«Споживчий кошик» має визначатися не рідше одного разу на п’ять років