3.4. Показники стану, руху та використання окремих елементів національного багатства

3.4.1. Аналіз стану, руху та використання основних фондів

Важливим елементом національного багатства є основний капітал. Матеріальною частиною основного капіталу є основні засоби.

Для всебічного оцінювання основних засобів використовують систему показників, які можуть бути об’єднані в чотири групи, що характеризують:

1) забезпеченість основними засобами;

2) стан основних засобів;

3) рух основних засобів;

4) ефективність використання основних засобів (ОЗ).

Статистичне вивчення обсягу, складу і динаміки основних фондів вимагає певної вартісної оцінки їх окремих елементів.

Вартість будь-якого засобу праці змінюється з часом і залежить від віку основних засобів та терміну їх функціонування. Відповідно до цих ознак визначають:

• повну первісну вартість ОЗ – вартість на момент введення їх в дію, враховуються транспортні та монтажні витрати;

• повну відновну вартість – вартість відтворювання ОЗ у сучасних умовах;

• залишкову вартість основного капіталу - ту частину вартості ОЗ, яка ще не перенесена на виготовлений продукт, її визначають як різницю між повною первісною вартістю і сумою зносу;

• відновну вартість з урахуванням зносу - вартість засобів праці, за якою вони можуть бути оцінені в сучасних умовах відтворення; її визначають шляхом коригування повної відновної вартості ОЗ на коефіцієнт їх придатності.

Основні виробничі засоби в процесі функціонування зношуються і переносять свою вартість на виготовлений продукт. Вартісним вираженням зносу ОЗ є амортизація. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою:

А_р = 0,01 N_A , (3.2)

де N_A – норма амортизації,%;

- середньорічна (місячна) повна первісна вартість ОЗ.

Облік основних засобів здійснюється у вартісному виразі, що дає можливість визначати загальні обсяги, натуральну (речову) структуру, аналізувати процес відтворення та рівень зносу різних складових частин основних засобів.

Найбільш повну уяву про зміни обсягу і рух основних засобів дає баланс. Його розраховують як за повною первісною вартістю, так і за залишковою. Схему балансу основних засобів за повною (балансовою) вартістю наведено в табл. 3.2.

Балансове рівняння за повною вартістю має вигляд:

V₁ = V₀ + V_n - V_в , (3.3)

де V₁ , V₀ – повна вартість основних засобів відповідно на кінець та на початок року;

V_n – повна вартість уведених протягом року ;

V_в – повна вартість засобів, які вибули протягом року.

Таблиця 3.2

Баланс основних засобів за повною (балансовою ) вартістю

Вид основних засобів	Наявність на початок року	Надійшло в поточному періоді за рік			Вибуло в поточному періоді за рік			Наявність на кінець року
		Всього	У тому числі		Всього	У тому числі
			Нові	Інше надходження		Ліквідо-вано	Інше вибуття

Баланс основного капіталу за залишковою вартістю, окрім надходження та вибуття, враховує зменшення вартості засобів внаслідок їх зносу. Знос основного капіталу за поточний період береться на рівні амортизаційних відрахувань на реновацію. Взаємозв’язок показників цього балансу такий:

Z₁ = Z₀ + Z_n – Z_в - А_р , (3.4)

де Z₁, Z₀ – залишкова вартість основного капіталу відповідно на кінець та на початок періоду;

Z_n – вартість засобів, уведених протягом року за залишковою вартістю (або нових засобів за повною вартістю);

Z_в – залишкова вартість засобів, які вибули протягом року;

А_р – сума амортизаційних відрахувань на реновацію.

Згідно з класифікацією основних фондів вивчають їх структуру (частка окремих груп у загальній вартості основних фондів). Зміни у структурі основних фондів за ряд років аналізують за допомогою абсолютних та відносних показників структурних зрушень.

Аналіз динаміки вартості основного (чи оборотного) капіталу виконують за допомогою основних базисних або ланцюгових характеристик рядів динаміки, а прогнозування вартості на майбутні періоди часу – методом екстраполяції із використанням побудованих трендових рівнянь.

На основі даних балансів як за повною , так і за залишковою вартістю обчислюють показники руху та стану основних засобів.

Для характеристики процесу оновлення основних засобів визначають коефіцієнти надходження, оновлення та вибуття. Це моментні величини, розрахунок їх здійснюється за повною балансовою вартістю

коефіцієнт надходження характеризує частку всіх засобів, що надійшли в поточному періоді V_n , у загальному їх обсязі на кінець цього періоду V₁; коефіцієнт оновлення показує частку лише нових засобів (N), що надійшли за звітний період, в їх загальному обсязі; коефіцієнт вибуття характеризує інтенсивність вибуття основних засобів з виробничої сфери:

(3.5)

Основні фонди включають різнорідні елементи, які з різною інтенсивністю беруть участь у виробничому процесі і, відповідно, по-різному зношуються. Тобто рівень зносу характеризує як технічний стан засобів виробництва, так і ту частину вартості, яка перенесена на готовий продукт. Абсолютну суму зносу визначають як різницю між повною первісною (V) і залишковою вартістю (Z) основних засобів. На основі відповідних вартісних оцінок розраховують якісні характеристики стану основних фондів:

• коефіцієнти придатності та зносу (розраховують на початок і на кінець року) характеризують, відповідно, ту частину вартості засобів, яка ще не перенесена на створюваний продукт і ту частину вартості засобів, яка перенесена на готовий продукт при їх використанні. Визначаються ці коефіцієнти, відповідно, відношенням залишкової вартості до повної і відношенням суми зносу до повної вартості засобів або як різниця між 100% і коефіцієнтом придатності

К_прид = ;К_зн = 1 - К_прид = (3.6)

Ступінь використання основних засобів залежить від множини взаємопов’язаних факторів організаційно-технічного характеру: технічного стану основного капіталу, рівня механізації та автоматизації виробничого процесу, ступеня завантаження обладнання, кваліфікації робітників і т.д.

Узагальнюючим показником використання основних виробничих засобів є фондовіддача (капіталовіддача) – відношення результату виробничої діяльності (обсягу продукції Q) до середньорічної вартості () основних виробничих засобів:

. (3.7)

Фондовіддача показує кількість виробленої продукції в розрахунку на одиницю вартості виробничих засобів. У статистичній практиці використовують також обернену до фондовіддачі величину – фондоємність (капіталоємність) продукції:

(3.8)

На рівень фондовіддачі та фондоємності значною мірою впливає ступінь фондоозброєності (капіталоозброєності) праці:

(3.9)

де Т – середньоспискова чисельність працюючих.

Фондоозброєність та фондовіддача функціонально пов’язані з продуктивністю праці L, звідси фондовіддача:

. (3.10)

У практиці економіко-статистичного аналізу важливими є не лише значення показників, але і їх динаміка. Підвищення ефективності виробництва передбачає випереджаюче зростання обсягів виробництва порівняно зі збільшенням основного капіталу, або зростання продуктивності праці порівняне зі зростанням його фондоємності.

Особливий інтерес викликає вивчення структури основних фондів залежно від ступеня участі різних елементів у виробничому процесі, тобто, визначення частки активної (виробничі та силові машини і устаткування) і пасивної (будівлі, споруди, виробничий та господарський інвентар та ін.) частин основних фондів. Кожна галузь промисловості має властиву їй структуру основних фондів. Наприклад, для машинобудування, легкої промисловості характерна висока питома вага активної частини основних фондів, а для мукомельної і круп’яної промисловості – висока питома вага їх пасивної частини.

Динаміку рівня фондовіддачі по сукупності підприємств (галузей) вивчають за допомогою системи індексів середніх величин:

• індекс середньої фондовіддачі I_f характеризує відносну зміну середнього (по галузі, регіону) рівня фондовіддачі (індекс змінного складу):

(3.11)

де f₁, f₀ – рівень фондовіддачі окремих підприємств галузі в поточному і базисному періодах;

d₁, d₀ – частка вартості основних засобів окремих підприємств у загальному їх обсязі по сукупності підприємств галузі в поточному і базисному періодах;

• індекс фондовіддачі фіксованого складу I_f показує, як у середньому змінився рівень фондовіддачі по окремих підприємствах галузі:

(3.12)

• індекс структурних зрушень I_d оцінює вплив змін у структурі основних виробничих засобів:

(3.13)

Підвищення ступеня використання основних засобів приводить до зростання обсягів виробленої продукції та економії капітальних витрат. Індексний метод аналізу дає можливість визначити вплив факторів на зміну обсягу виробленої продукції.

Загальний приріст обсягу виробництва:

(3.14)

в тому числі:

• за рахунок інтенсивного фактора – ступеня використання основного капіталу (фондовіддачі):

, (3.15)

• за рахунок екстенсивного фактора – зростання обсягів основного капіталу:

. (3.16)