Питання для самоконтролю
Дайте визначення предмета й об’єкта соціальної статистики.
В чому полягає відмінність об’єктів та методів вивчення соціальної статистики і соціології?
У чому полягає зв’язок соціальної статистики з іншими соціальними науками?
Які основні завдання соціальної статистики?
У чому полягає відмінність між наявним та постійним населенням?
Назвіть складову загального абсолютного приросту населення, яка характеризує процес відтворення.
Дайте визначення поняття «депопуляція».
Які показники у вигляді абсолютних величин характеризують процеси руху населення?
Чим відрізняються загальні, спеціальні та часткові коефіцієнти руху населення?
Назвіть загальні коефіцієнти руху населення.
Що характеризує коефіцієнт смертності немовлят? В чому особливості його визначення?
Які показники характеризують міграцію населення?
Які види міграції населення Ви можете назвати?
Назвіть складові соціальної системи. В чому полягає відмінність понять «соціальна система» й «соціальна структура»?
Назвіть основні класифікаційні ознаки сімей і домогосподарств, які використовує соціальна статистика.
Дайте визначення понять «домогосподарство», «сім’я». В чому полягає їх відмінність?
За якими ознаками аналізують структуру сімей?
За якими ознаками аналізують структуру домогосподарств?
Література: [15, 25, 26, 28, 30, 31]
Тема 8. Статистика рівня життя населення
План лекції
Рівень життя населення як об’єкт статистичного дослідження
8.2. Статистичне обстеження бюджетів домашніх господарств. Джерела та структура доходів населення та домашніх господарств
Показники номінальних та реальних доходів населення
Статистичний аналіз диференціації і концентрації доходів
Статистичне вивчення структури витрат населення і домашніх господарств
Обсяг і структура споживання товарів і послуг, його диференціації та еластичності
Рівень життя населення як об’єкт статистичного дослідження
Одним з найважливіших завдань соціальної статистики є вивчення впливу соціально-економічних перетворень на життя людей. Для визначення особливостей різних сторін життя людини та суспільства в цілому спеціалісти використовують терміни: добробут, вартість життя, рівень життя, якість життя, спосіб життя, стиль життя.
Рівень життя є однією із найважливіших соціальних категорій. Під рівнем життя розуміють забезпеченість населення необхідними матеріальними благами і послугами, досягнутий рівень їх споживання і ступінь задоволення розумних (раціональних) потреб. У більш широкому розумінні поняття рівень життя населення включає ще умови життя, праці і зайнятості, побуту і дозвілля, його здоров’я, освіти, природного середовища проживання і т. ін.
Розглядають чотири рівня життя населення:
достаток – використання благ, що забезпечують всебічний розвиток людини;
нормальний рівень – раціональне споживання за науково обґрунтованими нормами, що забезпечують людині відновлення її фізичних та інтелектуальних сил;
бідність – споживання благ на рівні збереження працездатності як нижньої межі відновлення робочої сили;
злиденність (жебрацтво) – мінімально припустимий за біологічними критеріями набір благ і послуг, споживання яких лише дозволяє підтримувати життєздатність людини.
Можливі три аспекти вивчення рівня життя:
1) стосовно всього населення;
2) стосовно його окремих соціальних груп;
3) стосовно домогосподарств із різним рівнем доходу.
Життєвий рівень населення – це ступінь матеріального, соціального та духовного благополуччя населення, яке диктується сучасними вимогами щодо розвитку людства.
Життєвий рівень населення являє собою складну економічну категорію, що не може бути схарактеризована за допомогою якогось одного показника. Окремих показників рівня життя населення дуже багато, вони не можуть бути постійними і сталими, їх кількість і зміст змінюються разом із розвитком соціальних відносин у суспільстві. Тому статистична комісія ООН рекомендує виділяти цілий комплекс показників.
В статистичній практиці України та країн СНГ використовують комплекс економічних, соціальних та демографічних індикаторів життєвого рівня, основні з яких представлені схематично на рис. 8.1.
Визначним чинником добробуту суспільства є рівень економічного розвитку, тому основні індикатори стану економіки часто використовуються як інтегральні показники рівня життя. Якщо розглядати рівень життя лише з матеріального боку, то життєвий рівень населення характеризує існуючий рівень споживання та задоволення раціональних потреб у матеріальних благах та послугах.
Набір соціальних індикаторів, що застосовуються в роботі Державного комітету статистики України, складається з таких індикаторів:
1. Макроекономічні показники.
2. Демографічна ситуація.
3. Охорона здоров’я та безпека.
4. Освіта.
5. Зайнятість.
6. Матеріальна забезпеченість.
7. Особисте споживання.
8. Житлові умови.
9. Пенсійне забезпечення.
10. Соціальна напруженість.
11. Регіональні особливості соціально-економічного життя.
Кожен індикатор являє собою систему показників, яка може бути визначена і представлена з різним ступенем деталізації.
Блок економічних індикаторів характеризує рівень матеріального добробуту населення і включає:
макроекономічні показники;
показники матеріальної забезпеченості;
показники витрат і споживання матеріальних благ.
Макроекономічні показники визначаються в цілому за сукупністю всіх домогосподарств країни і в розрахунку на душу населення. Тому розрізняють сумарні та середні макроекономічні показники (табл. 8.1).
Рис. 8.1. Система індикаторів життєвого рівня населення
Крім модельних наборів різного типу для можливості здійснення зіставлень статистичних показників різних країн використовують також окремі узагальнюючі (інтегральні) показники. Найбільш відомим з них є індекс людського розвитку. Зростання значення проблеми людського розвитку в сучасному світі зумовлено кількома чинниками, передовсім соціальною орієнтацією економіки розвинутих країн, загостренням проблем нерівномірності розвитку населення різних країн та регіонів світу. Це призвело до відмови від трактування процесу людського розвитку переважно як збільшення матеріальних благ і послуг.
Таблиця 8.1