Розділи Класифікації видів економічної діяльності

Секція	Назва секції
1	2
A	Сільське господарство, мисливство і лісове господарство
B	Рибне господарство
C	Добувна промисловість
D	Обробна промисловість
E	Виробництво електроенергії, газу та води
F	Будівництво
G	Оптова і роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту
H	Готелі та ресторани
I	Транспорт
J	Фінансова діяльність
K	Операції з нерухомістю, здавання в оренду та послуги юридичним особам
L	Державне управління
M	Освіта
N	Охорона здоров’я та соціальна допомога
O	Колективні, громадські та особисті послуги
P	Послуги домашньої прислуги
Q	Екстериторіальна діяльність

Показники, за якими визначається основний вид діяльності підприємств та організацій різних галузей народного господарства при перекодуванні на коди КВЕД у більшості є вартісними, максимально наближеними до рекомендованого міжнародними статистичними органами показника доданої вартості. Якщо немає даних щодо доданої вартості, то слід застосовувати інші критерії, такі як зайнятість, сума зарплати та окладу, обсяг реалізації послуг тощо.

Класифікація інституційних секторів економіки (КІСЕ) призначена для використання в рахунках СНР під час вивчення та аналізу потоків доходів і витрат, зміни активів і пасивів. Інституційні сектори – класифікація суб’єктів на сектори з метою складання рахунків доходів і витрат, фінансування капітальних витрат та балансових рахунків активів і пасивів.

Розроблення української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) має на меті створити національну багатоцільову товарну класифікацію, що відповідає потребам статистичних служб, митних органів, суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

УКТЗЕД призначено як для збирання статистичних даних про зовнішньоекономічну діяльність, так і для проведення митного контролю. УКТЗЕД забезпечує виконання робіт з декларування, ліцензування та квотування, регулювання експорту та імпорту товарів державного значення, вивчення кон'юнктури ринку. Об’єкт класифікації УКТЗЕД – усі товари, залучені до обігу в міжнародній торгівлі.

Крім того, згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 326 «Про концепцію побудови національної статистики» та Державною програмою переходу на міжнародну систему обліку і статистики, прийнятою 04.05.1993 р., в Україні розроблено 18 національних статистичних класифікацій, основні з них, крім вище названих: Класифікація організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ); Класифікація форм власності (КФВ); Класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ); Класифікація валют (КВ); Класифікація держав світу (КДС); Класифікатор професій (КП); Державний класифікатор продукції та послуг (ДКПП) та інші. Більш детально з розробленими національними статистичними класифікаціями можна ознайомитися на сайті http://www.ukrstat.gov.ua в розділі Методологія та звітна документація, підрозділ «Національні (державні) статистичні класифікації (класифікатори)».[15, 24]

2. Загальна характеристика СНР. Основні концепції та поняття СНР

СНР розглядають як багатоцільову систему, призначену для комплексного аналізу економіки. Аналізуючи СНР, мають на меті схарактеризувати найзагальніші закономірності, взаємозв’язки та пропорції в економічному розвитку країни, виявити основні тенденції перебігу економічних процесів, що відображаються на окремих рахунках. Результати такого аналізу дають змогу приймати обґрунтовані рішення на різних рівнях управління, виробляти економічну політику.

Система національних рахунків - це система розрахунку макроекономічних показників, побудована у вигляді взаємопов’язаних рахунків та балансових таблиць. Основне завдання СНР - дати у спрощеній формі, але разом з тим повний за змістом, опис явищ і процесів, що характеризують економічне життя країни (виробництво, утворення й розподіл доходів, споживання, накопичення, наявність і рух національного багатства), а також простежити взаємозв’язок між ними.

СНР на макрорівні в межах держави забезпечує органи державного управління систематизованою певним чином інформацією, що дозволяє формувати соціально-економічну політику, розробляти напрями регулювання економіки, приймати соціальні програми, прогнозувати виробництво, споживання, рівень зайнятості населення і т. ін.

СНР в узагальненому вигляді вміщує інформацію:

• про всі господарюючі суб’єкти, що приймають участь у процесі господарювання;

• про всі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і використанням доходів;

• про всі активи й пасиви, що формують національне багатство.

СНР на макрорівні в межах держави забезпечує органи державного управління систематизованою певним чином інформацією, що дозволяє формувати соціально-економічну політику, розробляти напрями регулювання економіки, приймати соціальні програми, прогнозувати виробництво, споживання, рівень зайнятості населення і т. ін.

СНР в узагальненому вигляді вміщує інформацію:

• про всі господарюючі суб’єкти, що приймають участь у процесі господарювання;

• про всі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і використанням доходів;

• про всі активи й пасиви, що формують національне багатство.

Оосновними поняттями та категоріями СНР є:

• економічна потреба → економічне благо → корисність → вартість;

• економічна та неекономічна діяльність;

• економічна та географічна територія;

• внутрішня та національна економіка;

• резидент, нерезидент;

• економічна операція;

• інституційна одиниця → сектори.

Економічна діяльність - це процес створення корисностей. Вона охоплює усі види людської діяльності, спрямовані на створення продуктів і послуг, що задовольняють потреби людини і суспільства (потреби умовно можна розділити на природні, духовні та економічні). Всі економічні блага (блага, які наявні в обмеженій кількості) мають корисність. Корисність – це властивість або спроможність економічного блага задовольняти потребу людини. Вона лежить в основі визначення розміру вартості. Продукти і послуги, створені в ході економічної діяльності, завжди є в обмеженій кількості і мають тому економічну вартість.

До неекономічної діяльності в даний час відносяться безкоштовні домашні послуги, хобі (захоплення, які не мають економічного характеру), незаконна діяльність (контрабанда, наркотики і т. ін.) [15]. У процесі створення нової вартості інституційні одиниці взаємодіють, обмінюючись товарами, послугами, фінансовими активами й пасивами, тобто виконують економічні операції. Економічні операції, що здійснюються між інституційними одиницями за обопільною згодою, створюють потоки, які ведуть до створення, трансформації, обміну, передачі (трансферти) або ліквідації вартості. Економіка країни – це взаємодія всіх інституційних одиниць, які здійснюють такі види операцій:

• операції з товарами та послугами;

• операції з розподілу;

• операції з фінансовими інструментами (фінансові операції).

У більшості випадків інституційна одиниця або суб’єкт економічної діяльності (підприємство як юридична особа або фізична особа), відноситься до категорії резидентів, якщо вона знаходиться в даній країні впродовж одного року та більше і вважається, що центр її економічних інтересів розміщений у цій країні; і до категорії нерезидентів, якщо центр її економічних інтересів знаходиться в інших країнах.

Резиденти – юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створюють та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.

Резиденти – це:

– фізичні особи з постійним місцезнаходженням в Україні;

– українські громадяни, що працюють в державних установах України за кордоном;

– українські та іноземні юридичні особи, які знаходяться в Україні (корпорації та квазікорпорації – за напрямками прямих іноземних інвестицій; неприбуткові інститути та урядові установи).

Нерезиденти – юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Нерезиденти – це:

– фізичні особи, які працюють за кордоном, та іноземні працівники державних установ в Україні;

– фізичні особи з українським громадянством, що мають статус нерезидентів, якщо їх постійне місцеперебування знаходиться за кордоном;

– іноземні та українські юридичні особи, які знаходяться за кордоном.

У чинній статистичній практиці для обчислення узагальнюючих показників у розрізі інституційних секторів застосовується прийнята в міжнародній практиці класифікація секторів СНР-93, яка затверджена ООН, а також методичні рекомендації щодо класифікації інституційних секторів економіки України, затверджених наказом Мінстату від 25 липня 1994 року №172. Відповідно до рекомендацій міжнародних статистичних організацій національні рахунки розробляються не тільки для економіки в цілому, але й для окремих її секторів. Сектор – це сукупність інституційних одиниць, які мають однакові цілі, виконують однакові функції, мають однорідні джерела фінансування, що обумовлює ідентичну економічну поведінку. Для дослідження процесів економічного відтворення в системі національних рахунків виділяється шість секторів, із яких п’ять використовується для відображення процесів усередині країни, а шостий – для зовнішньоекономічних зв’язків. Інституційні одиниці з резидентським статусом відповідно до функцій, які вони виконують в економічному процесі, та джерел формування доходів, об’єднуються в сектори, що представлені в табл. 2.3.

Одиниця вважається інституційною, якщо вона веде повний набір бухгалтерських рахунків і є юридичною особою, тобто може самостійно приймати рішення, розпоряджатися своїми матеріальними і фінансовими ресурсами, приймати зобов’язання і здійснювати економічну діяльність і операції з іншими одиницями.

3. Принципи побудови національних рахунків. Основні типи та класи рахунків СНР України [20]

Система національних рахунків являє собою логічно послідовну, гармонійну і цілісну сукупність макроекономічних рахунків балансів активів і пасивів, а також таблиць. В її основі лежить ряд узгоджених на міжнародному рівні понять, визначень, класифікацій і правил обліку. Система національних рахунків дає можливість використовувати статистичні дані для цілей економічного аналізу, прийняття рішень і визначення стратегії політичного та економічного розвитку.

Національні рахунки є системою взаємозв’язаних статистичних показників, що характеризують макроекономічні процеси і побудовані у вигляді визначеного набору рахунків і таблиць.

Метою СНР є фіксування економічних потоків і запасів. Потоки та запаси фіксуються в рахунках, кожний рахунок стосується певного аспекту економічного життя. Рахунок – це спеціальна таблиця, яка включає дві сукупності показників: показники ресурсів і показники їх використання. Рівність кожного рахунку досягається введенням балансуючої статті. Балансуючі статті використовуються для з’єднання рахунків у єдину систему. Кожний рахунок завершується балансовими таблицями, які характеризують наявність та зміну національного багатства за досліджуваний період.

Система національних рахунків інформаційно і методологічно тісно пов’язана зі статистикою окремих галузей народного господарства, а також із статистикою фінансів. Послідовність утворення рахунків та балансів активів і пасивів системи національних рахунків можна використовувати навіть на рівні кожної інституційної одиниці. Сумарні дані або середні розміри найчастіше характеризують зміни, які відбуваються в середині статистичних сукупностей.

Таблиця 2.3