Розрахункові формули для визначення характеристик міграції

Коефіцієнт, ‰	Зміст	Формула
Прибуття	Кількість прибулих у середньому на 1000 населення
Вибуття	Кількість вибулих у середньому на 1000 населення
Рухомості (валової міграції)	Кількість мігрантів у середньому на 1000 населення
Механічно- го приросту	Інтенсивність зміни чисельності населення за рахунок міграції

1. Сім’я та домогосподарство як елементи структури населення [30, 31]

Сім’я – це соціальне об’єднання, члени якого пов’язані шлюбами, спільністю побуту, взаємодопомогою та моральною відповідальністю. Сімейні відносини ґрунтуються на потребі людини у відтворенні життя, продовженні людського роду – задоволенні матеріальних і духовних потреб кожного члена та всієї сім’ї, вихованні дітей, піклуванні про престарілих. Життя сім’ї являє собою матеріальні (біологічні, економічні), соціальні (забезпечення умов життя, дозвілля, отримання соціальних послуг) та духовні (моральні, правові, психологічні) процеси. Ці процеси тісно взаємопов’язані між собою, і кожна людина, кожна сім’я та суспільство в цілому є їхнім учасником.

Суспільство в цілому – це система, що складається з окремих соціальних підсистем, однією з яких виступає сім’я – первинна соціальна система. При вивченні такого об’єкта, як сім’я, соціальна статистика розглядає два головних аспекти – соціально-демографічний та соціально-економічний.

Соціально-демографічний аспект характеризує сім’ю передусім як осередок відтворення населення і включає вивчення чисельності та складу сімей, їх типи, показники їх утворення й розпаду (шлюби, їх різновиди і стабільність, соціально-демографічні характеристики осіб, які вступають до шлюбу й розривають його), відповідні тенденції та фактори, що їх визначають.

У соціально-економічному аспекті поняття «сім’я» трансформується в більш широке за своїм змістом поняття «домогосподарство», виникнення якого викликано такими обставинами.

По-перше, критеріями виділення сім’ї, як правило, є родинні стосунки, спільне проживання та спільний бюджет.

По-друге, суспільство, крім сімей, складається також з осіб, які живуть поза сім’єю і за прийнятим визначенням не становлять сім’ї. Зрозуміло, що це не зменшує їх ролі в соціально-економічних процесах, які відбуваються в суспільстві.

По-третє, з розвитком ринкової економіки та появою відносно заможних верств населення виникли сім’ї, де разом мешкають і господарюють особи, які можуть бути і не пов’язані родинними стосунками (хатні робітниці, гувернантки, представники інших видів економічної діяльності).

Названі обставини зумовили необхідність появи категорії, яка визначала б первинний елемент економічної системи суспільства, тобто первинну економічну систему, яка має свої потреби, доходи й витрати. Це поширюється як на одинаків, так і на сім’ю будь-якого типу.

Домогосподарство – первинний соціально-економічний елемент суспільства, який складається з однієї особи або групи осіб, які мешкають в одному приміщенні і ведуть спільне господарство.

Отже, одна людина, що живе окремо і господарює, не вважається сім’єю, але являє собою домогосподарство, водночас домогосподарство може складатися з однієї або кількох сімей.

У системі національних рахунків домогосподарство є інституційною економічною одиницею, тобто такою, що може володіти активами й брати на себе зобов’язання; є центром прийняття рішень щодо своєї участі в економічному житті суспільства. Вся сукупність домогосподарств являє собою відповідний інституційний сектор.

Джерело інформації для вивчення домогосподарств становлять вибіркові обстеження. З 1 січня 1999 р. Держкомстатом впроваджена нова методологія проведення вибіркових обстежень домогосподарств, яка відповідає міжнародним рекомендаціям і має назву «Вибіркове обстеження умов життя домогосподарств».

Основним завданням обстеження є комплексне дослідження рівня та умов життя різних груп населення з метою розв’язання глобальних проблем соціально-економічного розвитку України: подолання бідності, пенсійної реформи, вдосконалення соціального обслуговування, забезпечення зайнятості населення, підвищення рівня та якості життя населення.

Вибіркова сукупність домогосподарств (ДГ) репрезентує все населення України, за винятком військовослужбовців строкової служби, осіб, що знаходяться в місцях позбавлення волі, осіб, які постійно проживають у будинках-інтернатах, будинках для осіб похилого віку, гуртожитках (крім сімейних), а також маргінальних прошарків населення (безпритульні тощо). При формуванні вибіркової сукупності виключені також території, які не можуть бути обстежені у зв’язку з радіоактивним забрудненням (зони відчуження та обов’язкового відселення).

Процедура формування вибірки являє собою багатоступінчастий розшарований відбір, що складається з таких етапів.

1. Розшарування (стратифікація) генеральної сукупності з метою адекватного відображення у вибірці особливостей адміністративно-територіального поділу країни.

2. Відбір одиниць першого ступеня – міст та районів із сільським населенням.

3. Відбір одиниць другого ступеня – первинних територіальних одиниць вибірки (ПТОВ): у містах – виборчих дільниць, у районах із сільським населенням – сільських рад.

4. Відбір одиниць третього ступеня – домогосподарств. Здійснюється на основі списків адрес усіх ДГ, що знаходяться у межах відібраних ПТОВ. Домогосподарства відбираються зі списків адрес з використанням методів систематичного відбору.

Термін дії територіальної вибірки – п’ять років, вибірки домогосподарств – один рік.

Програма обстеження умов життя ДГ включає три частини:

1) збір даних щодо загальної характеристики ДГ (базові інтерв’ю);

2) спостереження за витратами і доходами ДГ протягом кварталу;

3) одноразові тематичні опитування.

Інструментарій обстеження ДГ включає:

• контрольну картку домогосподарства;

• анкету основного інтерв’ю;

• щоденник обміну поточних витрат;

• щоквартальний опитувальник по доходах і витратах;

• журнал поквартальних витрат.

Первинна інформація згідно з вищеназваним включає три основних блоки:

• загальна соціально-демографічна характеристика;

• витрати та доходи, за винятком витрат і доходів ДГ, пов’язаних з підприємницькою діяльністю (без частини прибутку, спрямованої на власне споживання, тобто еквівалента заробітної плати);

• наявність товарів тривалого користування, стан здоров’я тощо.

Загальна соціально-демографічна характеристика є основою вивчення структури ДГ за складом, розміром і типом. При вивченні складу ДГ виділяють такі категорії: діти (особи віком до 18 років), дорослі, особи непрацездатного віку, особи працездатного віку, пенсіонери, працюючі особи, непрацюючі особи.

За ознакою сімейності ДГ поділяють на сімейні та несімейні. Сімейні домогосподарства – це такі, ядром яких є сім’я. Вони можуть складатися з однієї або кількох сімей. Несімейні ДГ складаються із самотніх осіб або із родичів, які не утворюють сім’ю (брат і сестра, бабуся та онук і т. п.) або неродичів.

За ступенем складності сімейної структури виділяють групи ДГ, які складаються:

• з однієї шлюбної пари;

• зі шлюбної пари з дітьми;

• зі шлюбної пари з дітьми чи без них та одного з батьків подружжя з дітьми;

• зі шлюбної пари з дітьми чи без них та одного з батьків подружжя й, можливо, інших родичів або неродичів; із двох шлюбних пар із дітьми і без дітей;

• з трьох і більше шлюбних пар із дітьми чи без дітей;

• із матері (батька) з дітьми;

• із матері (батька) з дітьми та одного з батьків матері (батька) і, можливо, з інших родичів або неродичів.

Повною сім’єю вважається сім’я, яка містить у своєму складі принаймні одну шлюбну пару. Неповна сім’я складається з одного з батьків і дітей. Сім’ї, що складаються з пари батьків та їхніх дітей, називають простими.

При вивченні структури ДГ обчислюють такі показники навантаження, наприклад:

• чисельність усіх членів ДГ, що припадає в середньому на одного працюючого;

• кількість утриманців, що припадає в середньому на одного працюючого;

• кількість утриманців, що припадає в середньому на одне домогосподарство, та ін.

Крім названих вище показників, проводиться класифікація ДГ за такими ознаками, як число членів; вік; рівень доходів, ресурсів та витрат; умови і місце проживання; соціальна, національна приналежність і т. ін.

Результатом статистичного опрацювання даних про обстеження ДГ є інформація про населення:

• соціально-демографічна характеристика (щорічно);

• стан здоров’я (одноразове опитування);

• витрати і доходи (щоквартально, рік);

• наявність у домогосподарствах товарів тривалого користування (одноразове опитування);

• самооцінка рівня матеріальної забезпеченості (одноразове опитування);

• заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та послуг зв’язку (одноразове опитування).

Результати статистичного опрацювання даних обстеження ДГ наводяться у тематичних збірниках Держкомстату України за відповідними напрямами в розрізі областей, регіонів та по Україні в цілому.

Структура домогосподарств не стабільна, вона безперервно змінюється під впливом демографічних, соціальних, економічних, політичних та інших факторів. Тому аналізуючи структуру домогосподарств, вивчають її динаміку.

Визначення структурних зрушень окремих частин сукупності та узагальнюючих характеристик структурних зрушень в цілому по сукупності базується на відносних показниках структури, що являють собою співвідношення окремих частин і цілого. При цьому вони можуть бути представлені як частка (коефіцієнт) або питома вага (%). Як часткові, так і узагальнюючі показники структурних зрушень можуть відображати або “абсолютну” зміну структури у процентних пунктах чи долях одиниці, або її відносну зміну у процентах чи коефіцієнтах. “Абсолютна” зміна показана в лапках, тому що цей показник є абсолютним за методологією розрахунку, а не за суттю та одиницями виміру.

“Абсолютний” приріст питомої ваги і - ої частини сукупності показує на скільки процентних пунктів збільшилася (+) або зменшилася (-) ця структурна частина в j – ий період часу порівняно із (j – 1) періодом:

(7.29)

де d_ij - питома вага (частка) і - ої частини сукупності в j – ий період часу;

d_ij-1 - питома вага (частка) і - ої частини сукупності в (j – 1) період часу.

Узагальнюючими показниками структурних зрушень у випадках, коли виникає необхідність оцінити структурні зрушення у соціально-економічному явищі в цілому за якісь окремі часові періоди або у кількох структур, що відносяться до окремих об’єктів за один і той же часовий період, є лінійний та квадратичний коефіцієнти “абсолютних” структурних зрушень, які визначають за формулами:

лінійний коефіцієнт “абсолютних” структурних зрушень

, (7.30)

де k – кількість структурних частин сукупності;

d_ij - питома вага (частка) і - ої частини сукупності в j – ий період часу;

d_ij-1 - питома вага (частка) і - ої частини сукупності в (j – 1) період часу.

квадратичний коефіцієнт “абсолютних” структурних зрушень

. (7.31)

Лінійний та квадратичний коефіцієнти “абсолютних” структурних зрушень (у процентних пунктах) дозволяють отримати зведену оцінку швидкості зміни питомої ваги окремих частин сукупності. Для зведеної характеристики інтенсивності зміни питомої ваги окремих частин сукупності використовують квадратичний коефіцієнт відносних структурних зрушень:

, (7.32)

Цей показник відображає той середній відносний приріст питомої ваги (у відсотках), який спостерігався за період, що досліджується.

Для зведеної оцінки структурних зрушень у досліджуваній сукупності в цілому за весь часовий інтервал, що охоплює кілька тижнів, місяців, кварталів чи років, найбільш доцільно використовувати лінійний коефіцієнт “абсолютних” структурних зрушень за n періодів (у процентних пунктах):

, (7.33)

де d_in - питома вага (частка) і - ої частини сукупності в останній період часу;

d_i1 - питома вага (частка) і - ої частини сукупності в 1 - ий період часу.

Цей показник може використовуватися як для порівняння динаміки двох і більше структур, так і для аналізу динаміки однієї і тієї ж структури за різні за тривалістю періоди часу. З метою дослідження соціально-демографічних характеристик домогосподарств Держкомстатом України у листопаді 2008 р. проведене опитування домогосподарств, які у 2009 р. приймають участь у вибірковому обстеженні умов їхнього життя [За даними Держкомстату України, http://www.ukrstat.gov.ua].

За отриманими результатами кількість домогосподарств України у 2009 р. складає 17097 тис. (у 2008р. – 17199 тис.). У міських поселеннях проживають 69% домогосподарств, з них у великих містах (з чисельністю населення 100 тис. ос. і більше) – 43%, у малих – 26%, у сільській місцевості – 31%.

Середній розмір домогосподарства в Україні становить 2,60 особи (у великих містах – 2,53, у малих – 2,54). Більш чисельні домогосподарства (2,74 особи), як і раніше, характерні для сільської місцевості. Середній розмір домогосподарства найбільший у західних областях (3,42 – 2,91 особи), найменший – у Кіровоградській, Чернігівській, Луганській, Черкаській, Полтавській, Дніпропетровській та Донецькій областях (2,34 – 2,45 особи).

У складі домогосподарств частка підлітків 14–17 років становить 5%, дітей дошкільного віку та у віці 7–13 років – по 7%, жінок у віці 18–54 років – 28%, чоловіків у віці 18–59 років – 29%, осіб пенсійного віку: жінок – 17%, чоловіків – 7% (додаток 1).

Для складу сільських домогосподарств характерна більша частка, ніж для міських, дітей віком до 14 років (відповідно 15% проти 14%) та осіб пенсійного віку (27% проти 23%).

До складу кожного п’ятого домогосподарства, як і у 2008р., входить молода сім’я, в якій дружина та чоловік віком до 35 років включно.

Кожне друге домогосподарство, в усіх типах поселень, очолюють жінки. У трьох з десяти домогосподарств як у містах, так і у сільській місцевості головують чоловіки у віці 30–59 років. Кожне четверте домогосподарство очолюють жінки у віці 55 років і старші, кожне п’яте – жінки у віці 30–54 років, 13% – чоловіки у віці 60 років і старші. Особи у віці 18–29 років очолюють кожне десяте домогосподарство. Частка домогосподарств, які очолюють особи пенсійного віку, на селі суттєво вища, ніж у містах (47% проти 37%). Найбільш поширеними в Україні залишаються домогосподарства з двох осіб.

Великі домогосподарства (з чотирьох і більше осіб) більш поширені в західних областях – у Закарпатській, Волинській, Тернопільській, Львівській, Івано-Франківській, Рівненській та Чернівецькій областях (46–34%). Частка домогосподарств, які мають у своєму складі дітей у віці до 18 років залишилася на торішньому рівні та становить 38%. Серед регіонів найбільша частка домогосподарств, які мають дітей до 18 років – у Закарпатській, Чернівецькій, Волинській, Рівненській, Івано-Франківській, Тернопільській та Львівській областях (53–45%).

Умови та рівень життя домогосподарств з дітьми значною мірою залежать від кількості дорослих осіб у їх складі. Більше половини домогосподарств з дітьми мають у своєму складі двох дорослих осіб, третина – трьох і більше дорослих осіб.

Одну дорослу особу мають у своєму складі 11% домогосподарств з дітьми (13% міських та 6% сільських). Кожне п’яте таке домогосподарство виховує двох і більше дітей. Частка домогосподарств з дітьми, які складаються лише з дітей та непрацюючих пенсіонерів, становить 1,8% від загальної кількості домогосподарств з дітьми.

Суттєва частка домогосподарств з дітьми, які утримуються однією дорослою особою, виховують двох і більше дітей: у Закарпатській області – більше половини, у Волинській, Вінницькій, Херсонській та Кіровоградській областях – 46–37%, а у Дніпропетровській, Одеській та Черкаській областях – близько третини.

Три з кожних п’яти домогосподарств України складаються лише з дорослих осіб. Серед домогосподарств без дітей зменшилася частка одинаків (відповідно 37% проти 39% у 2008р.), з яких більше двох третин становлять особи непрацездатного віку. На селі частка таких домогосподарств залишається високою: чотири з кожних п’яти одинаків. Серед домогосподарств, які складаються з двох і більше дорослих, два з кожних п’яти мають у своєму складі осіб лише працездатного, а понад чверть – осіб лише непрацездатного віку.

Добробут домогосподарств залежить від наявності та кількості працюючих осіб у їх складі. Майже дві третини домогосподарств України мають у своєму складі працюючих осіб (у містах – сім з десяти домогосподарств, на селі – більша половина). Майже в кожному другому домогосподарстві, до складу якого входять працюючі особи, працює одна, в двох з п’яти таких домогосподарств – дві, в кожному дев’ятому – три і більше осіб.

Коефіцієнт економічного навантаження на працюючого члена домогосподарства (відношення загальної кількості членів домогосподарства до кількості працюючих) у середньому по країні становить 2,40 (у 2008р. – 2,39), у великих містах – 2,06 (2,00), у малих – 2,33 (2,27), на селі – 3,14 (3,41).

Рівень життя та соціально-економічні умови домогосподарства залежать не тільки від наявності та кількості дітей, працюючих осіб, осіб непрацездатного віку, але й від освітнього рівня осіб, які входять до його складу. Значний вплив на рівень життя домогосподарств має наявність особистих підсобних господарств. Земельні ділянки мають у своєму користуванні три з кожних п’яти домогосподарства, у містах – два з кожних п’яти, на селі – майже всі домогосподарства. Худобу, птицю і бджіл утримують три з десяти домогосподарств, у містах – кожне десяте, на селі – 77% домогосподарств.