Питання для самоконтролю
Що таке національне багатство у СНР?
Які складові національного багатства Ви можете назвати?
Що включають нефінансові активи?
Що таке фінансові активи?
Які складові вироблених нефінансових активів?
Які складові невироблених нефінансових активів?
Які показники статистики природних ресурсів ви знаєте?
Які показники стану довкілля ви знаєте?
Сутність категорії «основний капітал».
Що характеризує рахунок операцій із капіталом у СНР?
Що характеризує споживання основного капіталу?
Що характеризує чиста вартість капіталу?
Назвіть складові частини основного капіталу:
а) матеріального; б) нематеріального.
Що є основним джерелом інформації про основні засоби підприємства?
На які основні групи поділяють основні засоби?
За допомогою яких показників аналізують зміни у структурі основних засобів?
Які вартісні оцінки основних засобів розрізняють?
З якою метою проводиться переоцінювання основних засобів?
Покажіть взаємозв'язок між наявністю та рухом основних засобів за повною й залишковою вартістю.
Унаслідок чого коефіцієнт зносу на кінець року може бути меншим, ніж на початок року?
Як розраховуються показники руху основних засобів?
Покажіть взаємозв'язок між показниками використання основних засобів.
Які фактори впливають на зміну обсягу виробленої продукції?
Покажіть взаємозв'язок між капіталоозброєністю праці, її продуктивністю та капіталовіддачею.
Що характеризують показники швидкості та тривалості обороту запасів і як вони розраховують.
Як визначається матеріаломісткість продукції на макро- та макрорівнях?
Яка система індексів використовується для аналізу динаміки матеріальних витрат?
Принципи побудови багато факторної мультиплікативної індексної моделі?
Література: [14, 15, 16, 17, 18, 19, 21, 26, 32]
Тема 4. Статистичне вивчення зайнятості населення План лекції
Класифікація населення за статусом зайнятості в СНР. Поняття економічної активності населення
4.2. Показники чисельності і складу економічно активного населення
Показники рівня і динаміки зайнятих і безробітних. Екстенсивний та інтенсивний аналіз зайнятості населення
Показники ринку праці
Класифікація населення за статусом зайнятості в СНР. Поняття економічної активності населення
Статистика праці є однією з найважливіших складових як економічної, так і соціальної статистики. Її показники незмінно займають одне із провідних місць в системі статистичних показників розвитку економіки, народонаселення і соціальних процесів, так як праця є необхідною умовою існування суспільства.
Існування ринкової економічної системи неможливе без взаємодії всіх ринків товарів і послуг з ринком праці. Ринок праці – це система суспільних відносин, що забезпечують нормальне відтворення і ефективне використання праці за винагороду. Ринок праці характеризується попитом, пропозицією і ціною на специфічний товар, що називається робочою силою. Робоча сила – це здатність людини до праці.
Основною функцією ринку праці є забезпечення роботою економічно активного населення, яке може і хоче працювати та пропонує свою робочу силу на ринку праці. Ринок праці розглядається як сукупність відносин між людьми з відтворення робочої сили або як вивчення функціонально-економічних взаємозв’язків і технології руху робочої сили. Обидва підходи дозволяють аналізувати сутність ринку праці як економічну форму його існування.
Предметом статистики ринку праці є вивчення кількісної та якісної сторони масових явищ у системі взаємозв’язків і взаємовідносин між людьми з відтворення робочої сили. Метою вивчення статистики ринку праці є оволодіння основами існування ринку праці в економічній системі України, процесів виникнення пропозиції та попиту на цьому ринку, створення ефективних програм зайнятості населення і вдосконалення механізмів працевлаштування різних категорій населення.
Об’єктом статистичного дослідження є ринок праці та взаємовідносини, які виникають на ньому, а суб’єктами виступають фізичні та юридичні особи, які створюють ринкові зв’язки на основі свободи підприємництва та конкуренції.
Основними завданнями статистики ринку праці є:
– реєстрація працездатного населення за окремими категоріями та за регіонами;
– групування та класифікація робочої сили і працедавців;
– аналіз структури робочої сили і структурних зрушень;
– аналіз динаміки робочої сили на ринку праці;
– вплив окремих чинників на формування ринку праці і робочої сили;
– аналіз конкурентноспроможності регіонів на ринку праці;
– аналіз структури та динаміки вартості робочої сили;
– виявлення причин виникнення безробіття і способи його подолання.
Зайнятість населення – це система соціально-економічних та правових відносин, пов’язаних з участю людей у суспільному виробництві, яка забезпечує їм заробіток чи дохід.
Звичайно, не все населення може бути зайнятим. Є певні обмежувальні ознаки:
демографічні (вік), психофізичні (стан здоров’я), економічні (необхідність мати доходи), соціально-психологічні (кваліфікація, знання, прагнення до самоствердження та реалізації себе у праці). За віком населення поділяється на групи:
допрацездатного (до робочого) віку (населення віком до 16 років);
працездатного (робочого) віку (населення віком 16-59 років);
після працездатного (після робочого або пенсійного) віку (населення віком 60 років і старші).
Особи працездатного віку за станом здоров’я поділяються на працездатних та непрацездатних.
З урахуванням віку і працездатності вирізняють дві категорії населення, які в сумі утворюють трудові ресурси – працездатне населення у працездатному віці та працююче населення у позапрацездатному віці. Розрізняють два методи розрахунку чисельності трудових ресурсів:
демографічний – на підставі даних переписів населення про постійне населення. Чисельність трудових ресурсів дорівнює сумі чисельностей працездатного населення і працюючих осіб пенсійного віку та підлітків;
економічний – за даними про фактичну зайнятість (сума чисельності зайнятого населення та незайнятого у працездатному віці).
Облік та розрахунок економічно активного населення здійснюється державною статистикою за двома методологіями:
згідно з діючим законодавством;
за методологією міжнародної організації праці (МОП).
Методології різняться за:
- визначенням межі працездатного віку населення (16 – 59) років за нашим законодавством; 15 – 70 років за методологією МОП;
- складовими економічно активного та неактивного населення.
Зайнятість населення набуває різних альтернативних форм, вона може бути повна та неповна;
неповна буває:
добровільною та вимушеною;
постійною або тимчасовою;
первинною або вторинною;
регламентованою або нерегламентованою (нелегальною).
Повністю оцінити реальні масштаби зайнятості неможливо через наявність прихованої зайнятості, а також офіційне неврахування зайнятих неповний робочий день (тиждень, місяць) та числа зневірених.
Інтенсивність економічної активності, зайнятості та безробіття оцінюють такі показники, що визначаються за методологією офіційної державної статистики та міжнародної організації праці (МОП). Міжнародна класифікація статусу в зайнятості (МКСЗ - 93) (International Classification of Status in Employment) визначає шість категорій зайнятого населення:
наймані працівники (employees) – усі трудящі, які виконують роботу за наймом;
роботодавці (employers) - трудящі, які працюють на власному підприємстві самі або з одним-кількома партнерами і на постійній основі залучають до роботи на цьому підприємстві найманих працівників;
особи, що працюють за власний рахунок (own account workers) - трудящі, які працюючи на власному підприємстві самі або з одним-кількома партнерами, протягом звітного періоду не наймали для роботи працівників на постійній основі (могли мати тимчасових найманих працівників);
члени виробничих кооперативів (members of produser’s cooperatives) - трудящі, зайняті на власному підприємстві-кооперативі, що виробляє товари чи послуги, де кожен член має однакові з іншими права в розв’язуванні питань роботи підприємства, інвестування й розподілу доходу підприємства між його членами;
члени сім’ї, що допомагають (contributing family workers; раніше - „члени сім’ї, що працюють без оплати” ) - трудящі, зайняті на орієнтованому на ринок підприємстві, що належить родичу, який мешкає в тому самому господарстві або окремо. Цих працівників не можна вважати партнерами, тому що ступінь їх участі не можна порівняти з участю в роботі голови підприємства;
особи, що працюють, але не підлягають класифікації (workers no classified by status ) - індивіди, стосовно яких наявна інформація недостатня або яких не можна віднести до жодної з наведених категорій.
Рис. 4.1. Склад трудових ресурсів
Показники чисельності і складу економічно активного населення [1,10]
Вказана вище класифікація використовується при введенні в статистичну практику в Україні категорій економічно активного населення за видами зайнятості.
Усе населення країни (регіону) у віці 15 - 70 років (за класифікацією МОП, а за даними офіційної статистики України – 16 - 54 жінки та 16 - 59 чоловіки до жовтня 2011 року) розподіляється на три взаємовиключні категорії: зайняті, безробітні та економічно неактивні.
Економічно активне населення (ЕАН) (labour force) – зайняті та безробітні – особи обох статей, які пропонують робочу силу для виробництва економічних благ та послуг, як вони визначені в СНР, протягом певного звітного періоду.
Економічно активне населення за міжнародними стандартами може мати два значення залежно від тривалості періоду, до якого воно застосовується. Якщо визначається ЕАН за короткий проміжок часу (день або тиждень), то мова йде про населення, активне в даний період, до якого можна застосувати термін „робоча сила” або населення, активне в даний момент. Якщо дані про ЕАН відносяться до тривалого періоду – мається на увазі звичайно активне населення.
До зайнятого населення належать громадяни, що, по-перше, проживають на території держави на законних підставах. Поняття „зайнятість” пов’язане з такими категоріями СНР як „економічна діяльність” та „межі виробництва”. За міжнародними стандартами для віднесення (чи не віднесення) певної особи до числа зайнятих використовується критерій однієї години, згідно з яким роботи протягом однієї години за звітний період (день чи тиждень) у сфері економічної діяльності достатньо, щоб особа була віднесена до числа зайнятих. Такий підхід дозволяє охопити всі існуючі види зайнятості, включаючи різновиди нерегулярної, випадкової та короткотермінової зайнятості.
Таким чином, зайнятість населення – це система соціально-економічних та правових відносин, пов’язаних з участю людей у суспільному виробництві, яка забезпечує їм заробіток чи дохід.
За методологією МОП категорія учнів та студентів вважається економічно неактивним населенням, бо навчання не є економічною діяльністю.
До безробітних (unemployed) відносяться працездатні особи працездатного віку, які з незалежних від них причин через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що дійсно шукають роботу і готові та здатні приступити до підходящої роботи негайно (протягом двох тижнів). Підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається за місцем проживання. Заробітна плата має відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць.
Таблиця 4.1