Основні функції та джерела доходів (ресурсів) секторів економіки

Сектор	Основні функції	Основні джерела доходів (ресурсів)
1. Нефінансові корпорації	Виробництво товарів і ринкових нефінансових послуг	Виторг від реалізації товарів і послуг
2. Фінансові корпорації	Фінансові операції на комерційній основі та операції зі страхування	Надходження в результаті фінансових пасивів, проценти, страхові внески за контрактами
3. Органи загального державного управління	Надання неринкових послуг для колективного споживання та перерозподілу національного доходу, багатства	Зобов’язальні платежі (податки), які виробляються інституційними одиницями інших секторів
4. Домашні господарства: - як споживачі - як підприємці	Споживання Виробництво товарів і ринкових послуг	Оплата праці, трансферти з інших секторів, дохід від власності Виторг від реалізації товарів і послуг
5. Некомерційні організації, які обслуговують домашні господарства	Надання неринкових послуг домашнім господарствам	Вільні та благодійні внески населення (домашніх господарств), доходи від власності, а також трансферти
6. «Інший світ»	Цей „сектор” не характеризується якоюсь принциповою функцією або доходами; він групує іноземні одиниці (нерезиденти), тому що вони здійснюють операції з вітчизняними інституційними одиницями (резидентами даної країни)

Побудова системи національних рахунків тісно пов’язана з бухгалтерським обліком та статистикою, тому забезпечує системне, компактне та уніфіковане подання соціально-економічної інформації про рівень розвитку країни. Зв’язок побудови системи національних рахунків з бухгалтерським обліком визначається тим, що кожна операція фіксується двічі, як у бухгалтерському обліку, операції відображаються на рахунках обох інституційних одиниць одночасно. Кожна операція фіксується на рахунках за фактичною вартістю. Крім цього, в СНР використовується метод сальдо при визначенні чистих податків (податки мінус субсидії).

Підсумок за операціями в частині ресурсів дорівнює підсумку за операціями в частині використання, що дозволяє перевіряти правильність та узгодженість рахунків.

У національних рахунках операції оцінюються за фактичною ціною, узгодженою учасниками операцій (ринковою ціною). В одному наборі рахунків і таблиць всі операції з використанням товарів та послуг оцінюються за цінами покупців, які включають усі податки, за винятком субсидій на продукти та ПДВ. Усі рахунки пов’язані між собою. Поточні рахунки стосуються виробництва, розподілу і використання доходу. Рахунки нагромадження охоплюють зміни в активах і пасивах та власному капіталі.

Національні рахунки будуються у визначеній послідовності, що відповідає в основному послідовності циклу відтворення. Балансуюча стаття попереднього рахунка, що відображається в розділі «Використання», є вихідним показником розділу «Ресурси» наступного рахунка. Цим досягається ув’язка рахунків між собою, перетворення їх у систему.

Рахунок в СНР будується за принципом подвійного запису, тобто кожна операція реєструється двічі: як ресурс або зміна в зобов’язаннях і як використання або зміна в активах. Підсумок за операціями, що зафіксовані як ресурси або зміни в зобов’язаннях, і підсумок за операціями, що зафіксовані як використання або зміни в активах, мають збігатися, чим підтверджується правильність складання всіх рахунків. СНР містить такі рахунки:

- внутрішньої економіки (продуктів та послуг, утворення, використання доходів, капітальних витрат, фінансовий рахунок);

- „зовнішньоекономічних зв’язків” або ”решта країн світу” (поточних операцій, капітальних витрат, фінансовий рахунок). Рахунки групуються за трьома категоріями: поточні рахунки, рахунки нагромадження та баланси. Сукупність всіх рахунків утворює зведені (консолідовані) рахунки і відбиває відносини між національною економікою й економікою інших країн, а також відношення між різними показниками системи.

Рахунки поділяють на три класи:

1-й клас – призначені для характеристики економіки в цілому, пропорцій між найважливішими макроекономічними величинами та категоріями;

2-й клас – деталізують рахунки 1-го класу відносно показників виробництва, споживання й нагромадження національного продукту; складаються для окремих галузей, товарів або груп товарів;

3–й клас – деталізують рахунки 1-го класу відносно показників доходів і видатків, фінансування видатків капітального характеру, складаються для окремих секторів економіки.

Рахунки СНР в Україні:

• рахунок товарів і послуг;

• рахунок виробництва;

• рахунок утворення доходу;

• рахунок розподілу первинного доходу;

• рахунок вторинного розподілу доходу;

• рахунок використання доходу;

• рахунок капіталу;

• рахунки іншого світу.

Програма міжнародних зіставлень (ПМЗ) ООН – логічний розвиток СНР від даних, що подаються в поточних та незмінних цінах, до міжнародних зіставлень у порівнянній валюті. На пильну увагу заслуговують дві проблеми, що потребують розв’язання, коли йдеться про міжнародні зіставлення макроекономічних показників. Перша з них – уніфікація економічного змісту порівнюваних показників – розв’язується використанням стандартних міжнародних класифікацій на базі єдиної методології. Друга – вибір методу перерахунку показників з національних валют в єдину грошову одиницю (вибір формули розрахунку, ваги та способів агрегування часткових індексів тощо) - визначається економічним змістом, метою та завданнями виконуваних зіставлень; вихідною інформацією; аналітичними вимогами, що висуваються до результатів.

Таблиці “Витрати – випуск” – це узгоджена система балансів, інтегрована в систему національних рахунків, яка докладніше, ніж СНР, характеризує виробництво й використання товарів і послуг, утворення розподіл і використання доходів. Ця система таблиць відбиває перебіг процесів у сучасній економіці; дає змогу обчислювати основні макроекономічні показники СНР та аналізувати взаємозв’язки між видами економічної діяльності або галузями економіки; виявляти найважливіші економічні пропорції; вивчати структурні зрушення та особливості ціноутворення.