3.4.2. Аналіз наявності та складу, поповнення і вибуття, ефективності використання оборотних активів

Аналогічні питання необхідно розглянути і стосовно статистичного аналізу оборотних активів: їх склад, методи обліку та врахування змін в обсязі оборотних активів, основні напрямки аналізу запасів для прийняття управлінських рішень. Статистика оборотних активів використовує показники: наявності та складу, поповнення і вибуття, оборотності активів та забезпеченості ними процесу виробництва.

Наявність оборотних засобів характеризується натуральними і вартісними показниками. Інформацію про наявність запасів оборотних засобів подають моментними О_t або середніми показниками.

Забезпеченість підприємства запасами в днях визначають відношенням обсягів запасів матеріальних цінностей О до середньодобової потреби s даного виду:

(3.17)

де З_дн - забезпеченість запасами, в днях;

О_п – обсяг запасів на початок періоду.

Використання запасів оборотних засобів характеризується показником їх загальних витрат за певний період часу. Визначають його як різницю між поточними запасами і запасами попереднього періоду. Також розраховують рівень питомих витрат сировини, палива, матеріалів та інших видів оборотних засобів на одиницю продукції (послуг).

На макрорівні ефективність використання ресурсів оцінюють показниками матеріалоємності (матеріаломісткості) т та матеріаловіддачі 1/т виробництва. Їх розраховують шляхом співставлення вартості спожитих матеріальних ресурсів М та валового внутрішнього продукту ВВП (Q):

та . (3.18)

На макрорівні матеріаломісткість визначається як питомі витрати матеріальних ресурсів (у вартісному виразі) на одиницю вартості валового внутрішнього продукту (чи ЧНД).

Для окремого підприємства матеріаломісткість - це питомі витрати сировини (або інших матеріальних ресурсів) на одиницю виробленої продукції. Вона залежить від багатьох чинників, кожний з яких може бути предметом статистичного вивчення.

Узагальнюючим показником є рівень матеріаломісткості (m), що розраховуються відношенням загальних витрат сировини (М) до кількості виготовленої продукції (q):

т = .(3.19)

Виходячи з того, що М = т • q, зміну витрат окремих видів сировини на виготовлення певної продукції можна представити:

ΔМ = М₁ – М₀ = т₁ q_І - т₀ q₀ , (3.20)

в тому числі:

- за рахунок динаміки матеріаломісткості продукції

ΔМ_т = (т₁ – т₀ ) q₁; (3.21)

- за рахунок динаміки кількості виготовленої продукції

ΔМ_q = (q₁ - q₀ ) т₀. (3.22)

Економію (перевитрати) окремих видів сировини можна визначити двома способами:

1) Е(П) = (т₁ – m₀)q₁, якщо з певного виду сировини виробляється один вид продукції;

2) Е(П) = т₁ q₁ – m₀ q₁- якщо з певного виду сировини виготовляються різні види продукції (з тканини різні швейні вироби, зі сталі різні види прокату тощо).

Динаміку матеріаломісткості продукції характеризують індекси питомих витрат сировини:

• індивідуальні (для окремих видів сировини та продукції):

; (3.23)

• групові (якщо різні види продукції виготовлені з тої самої сировини):

; (3.24)

• загальні (вартісні), якщо різні види продукції виготовлені з різної сировини:

; (3.25)

Оскільки динаміка витрат обігових коштів на сировину залежить від трьох чинників:

• матеріаломісткості продукції;

• цін на сировину;

• кількості виготовленої продукції,

то будуємо систему взаємопов'язаних індексів витрат обігових коштів на сировину:

І_р І_т І_q = І_ртq . (3.26)

І_ртq = І_p =

І_m = І_q = (3.27)

Далі можна визначити абсолютну зміну витрат на сировину в цілому, в тому числі під впливом динаміки:

а) матеріаломісткості:

б) цін на сировину;

в) кількості виготовленої продукції:

; (3.28)

а) ;(3.29)

б) (3.30)

в) (3.31)

Прискорення оборотності оборотних засобів є одним з важливих факторів нарощування економічного потенціалу виробництва. Вивчення оборотності проводять за допомогою показників:

• швидкість обертання (число оборотів) є узагальнюючим показником використання оборотних засобів. Він показує, скільки разів протягом періоду обернувся у виробництві середній залишок оборотних засобів; обсяг виробленої продукції чи послуг Q знаходиться у чисельнику відношення:

; (3.32)

• середня тривалість одного обороту в днях – час, протягом якого відбувається кругообіг засобів:

, (3.33)

де D – число днів у періоді: рік – 360 днів; квартал – 90 днів; місяць – 30 днів,

s – середньодобова потреба в запасах;

• коефіцієнт закріплення (завантаження) оборотних засобів показує середню вартість запасів, яка припадає на кожну гривню реалізованої продукції:

(3.34)

На основі цього показника можна визначити додаткову потребу в оборотних засобах залежно від зміни обсягу реалізованої продукції (Q_дод):

Додаткова потреба = К_закр Q_дод . (3.35)

Чим більше оборотів здійснюють оборотні засоби, тобто менша величина їх завантаження, тим менша їх сума необхідна для виконання програми виробництва. Відносне вивільнення це різниця між середнім залишком оборотних коштів і їх умовним залишком, який мав би бути при базисній швидкості обертання і фактичному обсязі продукції:

(3.36)

тобто вивільнення оборотних коштів знаходять як добуток середньої одноденної реалізації продукції і різниці між фактичною і базисною середньою тривалістю обороту оборотних коштів. Результатом прискорення (або уповільнення) оборотності засобів є вивільнення (-) або додаткове залучення (+) певного їх обсягу з обігу.